Рішення

від 11.05.2017 по справі 904/11215/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.17р. Справа № 904/11215/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Орджонікідзевського житлово-комунального підприємства (с. Орджонікідзе, Криворізького району, Дніпропетровської області)

про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 18 486 грн. 23 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - заступник начальника відділу (довіреність № 14-127 від 13.05.2014)

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник (довідка з ЄДРПОУ)

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Орджонікідзевського житлово-комунального підприємства (далі - відповідач) суму пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 18 486 грн. 23 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 8 639 грн. 30 коп. - пеня;

- 9 393 грн. 64 коп. - інфляційні втрати;

- 453 грн. 29 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 1071/15-БО-5 від 26.11.2014 в частині своєчасного розрахунку за поставлений в період з січня по грудень 2015 року природний газ, у зв'язку з чим у позивача виникло право нарахування штрафних санкції, а також інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення. Так, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.02.2015 по 25.01.2016 в сумі 8 639 грн. 30 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня по липень 2015 року у сумі 9 393 грн. 64 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 15.02.2015 по 25.01.2016 у сумі 453 грн. 29 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 (суддя Новікова Р.Г.) провадження по справі № 904/11215/16 припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2017, розгляд справи призначено судді Фещенко Ю.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017 вказану справу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 22.03.2017.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 17065/17 від 22.03.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, з метою надання часу для долучення до матеріалів справи доказів включення його підприємства до відповідно реєстру.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду 17156/17 від 22.03.2017), в яких він наголошує на правомірності позовних вимог та зазначає, що відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" учасниками процедури врегулювання заборгованості є лише підприємства, включені до реєстру.

У судове засідання 22.03.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 22.03.2017 представником відповідача було підтримано клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання було задоволено судом.

У судовому засіданні 22.03.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.04.2017.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 21301/17 від 12.04.2017), в якому він просив суд продовжити строк вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 12.04.2017 клопотання позивача задоволено та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, терміном по 18.05.2017 включно.

У судове засідання 12.04.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 12.04.2017 представником позивача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні 12.04.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 11.05.2017.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 26583/17 від 11.05.2017), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач з урахуванням умов пункту 6.4. договору був позбавлений можливості самостійно нараховувати та сплачувати штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних. В той же час, станом на 26.01.2016 відповідач не мав заборгованості перед позивачем за спірним договором.

У судове засідання 11.05.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 11.05.2017 представник позивача виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, що наведені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.05.2017 проти задоволення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 11.05.2017 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору .

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 26.11.2014 між Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - продавець, позивач) та Орджонікідзевським житлово-комунальним підприємством (далі - покупець, відповідач) було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 1071/15-БО-5 (далі - договір, а.с.13-18), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору (пункт 1.1 договору).

Умовами пункту 1.2 договору визначено, що газ, який продається за цим договором, використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідно до пункту 2.1. договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 47,4 тисяч куб.м., у тому числі по місяцях кварталів, згідно з графіком, передбаченим цим пунктом.

У розділі 11 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 1071/15-БО-5 від 26.11.2014 в частині своєчасного розрахунку за поставлений в період з січня по грудень 2015 року природний газ, у зв'язку з чим у позивача виникло право нарахування штрафних санкції, а також інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення, які він і просить суд стягнути з відповідача. Вказане і є причиною спру.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу ІІІ книги п'ятої Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

У відповідності до пункту 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

У пункті 3.4. договору сторони узгодили, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставною для остаточного розрахунку між сторонами.

На виконання умов договору позивачем у період з січня по грудень 2015 року було поставлено відповідачу природний газ в на загальну суму 265 875 грн. 64 коп. , що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:

- актом приймання - передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 47 057 грн. 79 коп. (а.с.32);

- актом приймання - передачі природного газу від 28.02.2015 на суму 48 914 грн. 07 коп. (а.с.33);

- актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2015 на суму 64 805 грн. 75 коп. (а.с.34);

- актом приймання - передачі природного газу від 30.04.2015 на суму 20 928 грн. 52 коп. (а.с.35);

- актом приймання - передачі природного газу від 31.10.2015 на суму 8 647 грн. 06 коп. (а.с.36);

- актом приймання - передачі природного газу від 30.11.2015 на суму 27 802 грн. 72 коп. (а.с.37);

- актом приймання - передачі від природного газу 31.12.2015 на суму 47 719 грн. 73 коп. (а.с.38).

Вказані акти підписані, зокрема, позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу; акти підписані представником відповідача та скріплені відтиском його печатки.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити природний газ відповідає обов'язок покупця оплатити вартість газу і наданих послуг.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У розділі 5 договору сторони узгодили ціни на газ. В процесі виконання договору сторонами вносилися зміни щодо ціни газу, шляхом укладення численних додаткових угод, які наявні в матеріалах справи (а.с.19-25, 27-29, 31).

У пункті 5.5. договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення вказаних умов договору, відповідач поставлений у спірний період природний газ оплатив із порушенням визначених у пункті 6.1. договору термінів .

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача стосовно строку та якості поставленого у спірний період позивачем природного газу. А також, з вищезазначених актів приймання-передачі природного газу вбачається, що акти підписані без заперечень. Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач поставлений в період з січня по грудень 2015 року природний газ оплатив у повному обсязі, але із простроченням (а.с.40, 62, 63-78).

При цьому, судом було враховано, що під час отримання часткових оплат позивач здійснював їх розподіл та зарахування в рахунок погашення основного боргу (без врахування положень статті 534 Цивільного кодексу України). Вказане підтверджується розрахунком позивача та самими позовними вимогами, оскільки позивач визнає відсутність заборгованості відповідача щодо оплати спожитого в спірний період газу, а штрафні санкції та втрати, які накопичились через прострочення оплати в цей період позивач заявляє до стягнення у судовому порядку.

Відповідно до пункту 6.4. договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

В той же час, судом також було враховано, що в призначеннях платежів, які були здійснені відповідачем в рахунок оплати за спірний період, відповідач вказував оплату за природний газ по спірному договору за певній місяць, отже позивач правомірно здійснював зарахування вказаних платежів в оплату спожитого в певному місяці природного газу.

Таким чином, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неправомірності зарахування платежів відповідача з порушенням умов пункту 6.4. договору.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що спожитий у період з січня по грудень 2015 року природний газ був оплачений відповідачем із простроченням.

Так, суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати газу у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення інфляційні втрати за період з березня по липень 2015 року у сумі 9 393 грн. 64 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 15.02.2015 по 25.01.2016 у сумі 453 грн. 29 коп.

Так, судом перевірено розрахунки інфляційних втрат, проведені позивачем, та встановлено, що розрахунки здійснений за вірно визначеними періодами прострочення (за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо) з урахуванням часткових оплат, арифметично розрахунки проведені вірно, а отже розрахунок інфляційних втрат визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 9 393 грн. 64 коп.

Крім того, судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що розрахунки 3% річних здійснені позивачем за вірно визначеними періодами прострочення (за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо) з урахуванням часткових оплат, арифметично розрахунки проведені вірно, а отже розрахунок 3% річних визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 453 грн. 29 коп.

Крім цього, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов договорі він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікованої облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Так, на підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем з 15.02.2015 по 25.01.2016 в сумі 8 639 грн. 30 коп.

Господарським судом здійснено також перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що розрахунки пені здійснені позивачем за вірно визначеними періодами прострочення (за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо) з урахуванням часткових оплат, арифметично розрахунки проведені вірно, а отже розрахунок пені визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 8 639 грн. 30 коп.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач також посилався на те, що основний борг за спірний період погашений у повному обсязі - 26.01.2016, а 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", частиною 3 статті 7 якого встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Доводи відповідача, що вказаний Закон не вимагає від сторін будь-яких дій і заборгованість визнається списаною автоматично з вступом в дію цього Закону, не є вірними з огляду на слідуюче.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV зобов'язанням в цьому Законі визнається заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; фінансовою звітністю - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Частинами 1, 3, 7, 9 статті 8 наведеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації; відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів; головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

На підставі документів та розрахунків встановлюються і списуються учасниками процедури суми, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників.

Порядок списання заборгованості, як правило, складається з таких етапів: утворення учасником процедури списання комісії зі списання заборгованості; здійснення списання заборгованості відповідно до фінансової звітності підприємства зі складенням протоколу списання, який надсилається компанії постачальнику природного газу, яка проводить відповідне списання заборгованості, яка обліковується за цим підприємством, у своїй звітності, про що надсилає повідомлення підприємству виробнику теплової енергії. Зазначений процес є двостороннім, із впорядкуванням фінансової документації для обох підприємств.

Враховуючи вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у відповідача з 30.11.2016 виникло право на списання заборгованості зі сплати пені, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних, але не автоматично, як він зазначає у відзиві на позовну заяву, а відповідно до певної процедури, яка має засвідчуватись певними документами .

До вказаного висновку суд прийшов з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно зі статтею 1 Закону учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру , постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стаття 3 вищевказаного Закону встановлює порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 01.07.2016 (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу (частини 1-2 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").

Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що для списання пені, 3% річних та інфляційних втрат в порядку, передбаченому вищевказаним Законом, Орджонікідзевське житлово-комунальне підприємство мало набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.

При цьому положення вказаного Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не встановлює порядку та строків такого списання, як і не містить норм, які б передбачали автоматичне списання нарахованих пені, інфляційних втрат та річних з дня набрання чинності Законом або встановлювали процесуальні наслідки набрання ним чинності.

Предметом спору є стягнення пені, втрат коштів від інфляції та 3% річних, нарахованих на основний борг за спожитий в період з січня по грудень 2015 року природний газ, а борг у повному обсязі погашений відповідачем 26.01.2016 (останній платіж), тобто, нараховані на цей борг пеня, інфляційні втрати та 3 % річних підлягають списанню.

Однак, на час розгляду справи судом право на списання передбачених Законом сум відповідачем реалізовано не було.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2017 у справі № 912/3303/16 та від 26.04.2017 у справі № 914/1111/16 , а також постановах Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у справі № 911/3854/16, від 06.02.2017 по справі № 911/3852/16 та у постановах Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 по справі № 904/9857/16, від 14.02.2017 по справі № 904/11460/16, від 06.02.2017 по справі № 904/10745/16, від 07.02.2017 по справі № 912/3307/16.

При цьому, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених частиною 2 статті 3 вказаного Закону, для включення до такого реєстру, тому неможливо зробити висновок про відсутність обов`язку боржника перед кредитором зі сплати заборгованості по цій справі, належне припинення зобов`язання між сторонами та про відсутність предмету спору у справі.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини 1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Згідно з пунктом 16 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 1 871 грн. 84 коп. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Орджонікідзевського житлово-комунального підприємства (53040, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Орджонікідзе, вулиця Софіївська, будинок 20; ідентифікаційний код 32193339) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) 9 393 грн. 64 коп. - інфляційних втрат, 453 грн. 29 коп. - 3% річних, 8 639 грн. 30 коп. - пені, 1 378 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3