Постанова

від 23.02.2017 по справі 920/770/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2017 р. Справа № 920/770/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1;

третя особа - не з'явилась;

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3076С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2016 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Герц» , Компанія з управління будівельними проектами, м. Київ

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц» (ТОВ «Рік Закарпаття» ), смт. Чинадійово, Мукачівський район, Запорізької обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсвіт-7» , м. Суми

про стягнення 642541,01 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року по справі позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсвіт-7" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Герц" Компанія з управління будівельними проектами" 642541,01 грн заборгованості, 9638,12 грн витрат зі сплати судового збору.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України не скористалась, у судове засідання не з'явилась, відзиву на апеляційну скаргу не надала.

Враховуючи те, що явка сторін не була визнана обов'язковою і те, що неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача і відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом під час прийняття рішення, 20.06.2013 між ТОВ «Компанія з управління будівельними проектами «Герц» , яке було перейменоване на ТОВ «Рік Закарпаття» (третя особа, постачальник за договором) та відповідачем у справі був укладений договір поставки № 0131.Д-16279.02, за умовами якого постачальник зобов'язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця замовлений товар, який зазначається у підписаних сторонами специфікаціях до цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти замовлений товар та здійснити його оплату у розмірі, порядку та у строки, передбачені даним договором (пункт 1.1 договору).

За умовами пункту 2.1 договору ціна товару за одиницю, найменування товару вказуються у відповідних специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Порядок розрахунків за товар, отриманий відповідачем за договором поставки № 0131.Д-16279.02 сторони узгодили у розділі 5 «Розрахунки сторін» . Зокрема, відповідно до пункту 5.3 договору поставки розрахунок за поставлену партію товару здійснюється відповідачем як покупцем протягом десяти банківських днів після приймання-передачі партії товару у порядку, передбаченому розділом 7 даного договору.

За умовами ж пункту 7.1 укладеного договору товар за цим договором вважається поставленим з моменту підписання покупцем видаткових накладних на товар та передачі його покупцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До спірних правовідносин суд застосовує положення цивільного законодавства про поставку, оскільки саме таку правову природу має укладений між сторонами у справі договір № 0131.Д-16279.02 від 20.06.2013.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення щодо зобов'язань у договорі поставки містять норми статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору третьою особою було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 1980104,60 грн. Даний факт підтверджується наявними у справі доказами: видатковими накладними за липень-листопад 2013 року, довіреностями на отримання ТМЦ, виданими відповідачем його повноважним особам.

У ході розгляду справи судом також було встановлено, що 20.06.2013 між ТОВ «Компанія з управління будівельними проектами «Герц» та ТОВ «Будсвіт-7» був укладений договір субпідряду на виконання робіт № 0131.Д-16279.01, за яким третя особа мала заборгованість перед відповідачем у сумі 1337563,59 грн. На підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України третьою особою здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок якого частково припинено грошові зобов'язання відповідача за договором поставки № 0131.Д-16279.02, про що відповідач був повідомлений листом № 1809 від 15.03.2016.

Таким чином, заборгованість відповідача перед третьою особою за договором поставки склала 642541,01 грн.

Суд попередньої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що в порушення пункту 5.3 укладеного договору та положень діючого законодавства не оплатив поставлений йому товар у встановлений строк.

Враховуючи те, що сторони мають виконувати взяті на себе зобов'язання, суд, зважаючи на факт зарахування третьою особою зустрічних однорідних вимог, дійшов висновку про стягнення з відповідача у примусовому порядку заборгованості за договором поставки у розмірі 642541,01 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що 01.02.2016 між третьою особою та позивачем у справі був укладений договір відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого третя особа передала позивачеві право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язання за договором поставки № 0131.Д-16279.02 від 20.06.2013 щодо сплати грошових коштів у сумі 642541,01 грн. у порядку, визначеному умовами даного договору та на підставі вказаного правочину позивач набув права кредитора за спірним договором поставки.

В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виплати, процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі, що існував на момент підписання договору.

Як встановлено судом, умови договору поставки № 0131.Д-16279.02 від 20.06.2013 не містять положень щодо обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні. Крім того, протягом судового розгляду даної справи відповідачем не заперечувався факт правомірності укладеного між третьою особою та позивачем у справі договору відступлення права вимоги.

Натомість, відповідач заперечував проти отримання товару на підставі спірного договору, оскільки, на його думку, поставлений третьою особою товар не є предметом договору поставки від 20.06.2013, а також відсутні докази щодо замовлення поставленого товару та докази його прийняття відповідно до умов договору поставки від 20.06.2013.

Суд першої інстанції не взяв такі заперечення відповідача до уваги з огляду на таке.

Порядок приймання-передачі товару визначений розділом 7 договору поставки № 0131.Д-16279.02.

Акт прийому ТМЦ, на який посилається відповідач, за приписами пунктів 7.2-7.4 договору поставки лише визначає умови прийняття товару за кількістю (приймання товару якістю здійснюється на підставі паспорта якості або сертифіката якості, виданого підприємством-виробником).

Таким чином, непідписання сторонами договору поставки актів прийому ТМЦ не засвідчує відсутність факту поставки товару, оскільки цей факт за умовами пункту 7.1 договору підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами - видатковими накладними, оформленими у відповідності до вимог договору та норм чинного законодавства.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Враховуючи той факт, що відповідачем як покупцем за договором поставки не направлялось відповідне повідомлення третій особі як постачальнику за цим договором щодо невідповідності поставленого товару умовам укладеного договору, суд вважає такі заперечення відповідача у процесі судового розгляду справи безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам.

Крім того, суд наголошує, що матеріали справи містять докази (видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, виписані повноважним представникам відповідача) на підтвердження того, що товар був отриманий відповідачем на виконання саме договору поставки № 0131.Д-16279.02, оскільки мають посилання саме на цей договір.

Також за наслідком складання видаткових накладних на виконання умов договору поставки, які у розумінні норм податкового законодавства України були першою подією, третьою особою виписано податкові накладні, у яких відображено податкові зобов'язання з податку на додану вартість відповідного періоду. Дані податкові накладні у встановленому на час здійснення поставки законодавством порядку були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних та включені до податкових декларацій з ПДВ відповідних періодів, а відповідач сформував податковий кредит за вказаними податковими накладними, чим зменшив свої податкові зобов'язання.

Копії вказаних податкових декларацій були додані третьою особою до матеріалів справи.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем були подані до суду докази в обґрунтування заявлених ним вимог, в той час як заперечення відповідача були спростовані наявними у справі доказами та аналізом чинного законодавства, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Колегія суддів з оскаржуваним рішенням не може погодитись з огляду на наступне.

В якості обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.02.2016 року між ним та ТОВ Компанія з управління будівельними проектами ГЕРЦ був укладений договір відступлення права вимоги .

За цим договором цесії позивач отримав право вимагати від відповідача виконання зобов'язань за договором поставки від 20.06.2013 року № 0131.Д-16279.02 щодо сплати грошових коштів в сумі 642 541,01 грн.(п.п.1.1., 1.2. договору цесії).

Отже, позивач має право вимоги заборгованості, яка виникла за договором поставки від 20.06.2013 року № 0131.Д-16279.02, а не будь-якої заборгованості.

Тому, для вирішення питання щодо правомірності вимог позивача необхідно встановити, природу заборгованості: яка саме заборгованість виникла на підставі договору поставки, а яка не на підставі договору поставки.

3гідно з пунктом 1.1 договору поставки від 20.06.2013 року № 0131.Д-16279.02 постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця замовлений товар, який зазначається в підписаних сторонами Специфікаціях до цього Договору, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату в розмірі, порядку та у строки передбачені даним Договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору поставки від 20.06.2013 року № 0131.Д-16279.2. ціна товару за одиницю найменування вказуються сторонами у відповідних Специфікаціях до цього Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 4.2. Договору поставки разом з кожною партією товару постачальник зобов'язаний передати покупцеві наступні відвантажувальні документи: Акт прийому ТМЦ за відповідною заявкою із зазначенням реквізитів постачальника, покупця, кількості замовленого і відвантаженого товару; якісних характеристик, часу початку завантаження; відправлення;простою; прибуття та вибуття автомобіля з товаром, паспорт якості або сертифікат якості на кожну партію товару, що поставляється. У випадку поставки товару на об'єкт частинами партії, акт прийому ТМЦ за відповідною заявкою надається на кожну таку фактично поставлену частину партії товару.

Пунктом 5. 3. договору поставки від 20.06.2013 року №0131.Д-16279.02 передбачено, що розрахунок за поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 10 днів після приймання-передачі партії товару в порядку передбаченому розділом 7 даного Договору.

Відповідно до п. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Тому, відповідно до вимог ст.638, 655, 691, 712 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору поставки від 20.06.2013 року № 0131.Д-16279.02., а саме: предмету договору (визначений Специфікацією, Додаток № 1 до Договору); ціни товару (визначена Специфікацією, Додаток № 2 до Договору); замовлення товару здійснюється за заявкою за формою затвердженою Додатком № 3 до Договору; приймання товару здійснюється на підставі Акту прийому товару за формою затвердженою Додатком № 4 до Договору; оплата товару здійснюється після приймання-передачі партії товару в порядку передбаченому розділом 7 даного Договору.

Відповідач зазначає, що правила договору поставки від 20.06.2013 року №0131.Д-16279.02 застосовуються до товару, який: замовлявся підприємством відповідача в порядку, передбаченому п.п.3.1.-3.3. договору поставки від 20.06.2013 року № 0131.Д-16279,02; найменування товару та його ціна зазначені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору поставки від 20.06.2013 року № 0131.Д-16279.02; не тільки поставлений постачальником, а й прийнятий нашим підприємством за умовами договору поставки на підставі Акту прийому товару форма та зміст якого затверджені договором поставки(п.4.2., Додаток № 4 договору поставки).

Отже, для того, щоб зробити висновок про наявність у підприємства відповідача заборгованості за договором поставки від 20.06.2013 року № 0131.Д-16279.02 необхідно дослідити такі обставини: 1)чи зазначений той, чи інший товар в Специфікаціях до Договору; чи відповідає ціна товару в наданих документах ціні, яка зазначена в Специфікаціях до Договору; чи замовлявся товар у відповідності до заявки за формою затвердженою Додатком № 3 до Договору; чи приймався товар на підставі Акту прийому товару за формою, затвердженою Додатком № 4 до Договору; чи дотримані постачальником умови договору поставки щодо приймання-передачі партії товару в порядку передбаченому розділом 7 даного Договору.

Відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що із врахуванням наданих позивачем документів вбачається, що до предмету договору згідно Специфікацій № 1 та № 2 до договору поставки від 20.06.2013 року № 0131.Д-16279,02 є: цемент, арматура, круг.

Однак, позивачем за наданими накладними до складу заборгованості включена вартість ТМЦ, які не є предметом договору.

З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення заборгованості, яка виникла на підставі поставки ТМЦ, що не є предметом договору поставки від 20.06.2013 року № 0131.Д-16279.02. є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам п.1.1., додатку № 1 договору поставки.

Стосовно відповідності цін на товар, зазначених Специфікаціях № 1 та № 2 до договору, колегія суддів вважає, що ціна товару, зазначена в специфікаціях до договору не відповідає ціні, зазначеній в наданих позивачем накладних.

Тому до цього товару не можуть застосовуватись положення договору поставки від 20.06.2013 року № 0131.Д-16279.02.

Крім того за ціною порівнювався тільки той товар, який зазначений в договорі і поставлений за накладними.

Цемент, арматура та круги, інших марок, ніж це зазначено в договорі, які поставлені за накладними не порівнювались, оскільки не є предметом договору поставки від 20.06.2013 року № 0131.Д-16279.02.

Окрім того, матеріали справи не містять жодних заявки та Акту приймання.

Щодо приймання-передачі товару, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 4.2. договору поставки разом з кожною партією товару постачальник зобов'язаний передати покупцеві наступні відвантажувальні документи: Акт прийому ТМЦ за відповідною заявкою із зазначенням реквізитів постачальника, покупця, кількості замовленого і відвантаженого товару; якісних характеристик, часу початку завантаження; відправлення; простою; прибуття та вибуття автомобіля з товаром, паспорт якості або сертифікат якості на кожну партію товару, що поставляється. У випадку поставки товару на об'єкт частинами партії, Акт прийому ТМЦ за відповідною заявкою надається на кожну таку фактично поставлену частину партії товару.

Таким чином, Акт прийому ТМЦ є обов'язковим документом, який свідчить про замовлення товару за умовами даного договору поставки; приймання товару за умовами даного договору.

Крім того приймання-передача товару за умовами договору поставки від 20.06.2013 складається з двох дій - поставки(передачі) товару та прийому товару.

Отже, факт прийому-передачі засвідчується як наявністю накладної (п.7.1. договору поставки) так і наявністю Акту прийому ТМЦ (п.4.2., 7.2., 7.3. договору поставки).

Згідно з п. 7.2. приймання товару по кількості проводиться на підставі даних, що вказані сторонами в Акті прийому ТМЦ за відповідною заявкою.

Відповідно до п. 7.3. фактом приймання товару за кількістю є підписані повноважними представниками покупця Акти приймання ТМЦ за відповідною заявкою.

У зв'язку з тим, що позивачем не надано жодного Акту прийому ТМЦ докази щодо приймання-передачі товару в порядку, передбаченому розділом 7 договору поставки відсутні.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.п. 4.2., 5.3, 7.2., 7.3. договору поставки від 20.06.2013., ст.638 ЦК України факт приймання-передачі товару в порядку, передбаченому розділом 7 договору поставки повинен бути підтверджений накладною та Актом прийому ТМЦ.

Тому висновок суду про достатність підстав для задоволення позовних вимог за наявності виключно накладних не відповідає вимогам п.4.2, 5.З., 7.2., 7.3 договору поставки від 20.02.2013., ст. 638 ЦК України, ст. 34 ГПК України.

Також, колегія суддів звертає увагу на помилкове застосування судом ст. 688 ЦК України, саме, для задоволення позову у суду були відсутні підстави, оскільки: поставлений товар не є предметом договору; ціна поставленого товару, який є предметом договору, не відповідає цині товару, яка зазначена в договорі; відсутні докази щодо замовлення поставленого товару відповідно до умов договору поставки від 20.06.2013 року № 0131.Д-16279.02.,відсутні докази щодо прийняття товару відповідно до умов договору поставки від 20.06.2013 року № 0131.Д-16279.02.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2016 року по справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2016 року по справі №920/770/16 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст постанови підписаний 27.02.2017 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Слободін М.М.