Рішення

від 27.02.2017 по справі 329/1179/16-ц

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 329/1179/16-ц

2/329/7/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Покопцевой Д.О.,

при секретарі - Синяк Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи Чернігівський дитячий будинок-інтернат Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначила, що з 01.08.1980р. працює медичною сестрою Комунальної установи Чернігівський дитячий будинок-інтернат Запорізької обласної ради.

Просить стягнути з відповідача невиплачену фіксовану індексацію заробітної плати в період з 01.07.2012 по 30.11.2015р.р. в сумі 12 122грн 22коп, поточну індексацію заробітної плати за період з 01.04.2014 по 30.11.2015р.р. в сумі 6 103грн 91коп, а також зобов'язати відповідача обрахувати та виплатити на її користь компенсацію за затримку виплати сум індексації заробітної плати (з утриманням податків) за період з 01.07.2012 по 30.11.2015р.р.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що установа функціонує в межах затвердженого Департаментом соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації кошторисом. Грошей на виплату індексації позивачу в кошторис не закладено. Надані суду установою довідки з розрахунком індексації вважає виданими помилково.

Суд, вислухавши сторони, спеціалістів, дослідивши матеріали справи, важає, що позов підлягає частковому задоволенню.

По справі встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З 01.08.1980р. позивач працює медичною сестрою Комунальної установи Чернігівський дитячий будинок-інтернат Запорізької обласної ради (а.с.18-19).

Відповідно до вимог ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 2 Закону України Про оплату праці встановлює структуру заробітної плати, відповідно до якої основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ст. 33 Закону України Про оплату праці в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Стаття 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, що індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Індексація заробітної плати працівників провадиться відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення .

У відповідності з положеннями ч.5 ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ч. 1 ст.4 цього Закону (в ред. до внесення змін Законом № 911-VIII від 24.12.2015р., тобто до 01.01.2016р.) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, в якому індекс споживчих цін не перевищив поріг індексації, зазначений в частині першої цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Зазначений порядок індексації, заробітної плати передбачений і п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003р., з наступними змінами та доповненнями.

У рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013р. №9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України Про оплату праці такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. N 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за N 114/8713.

Відповідно до статті 33 Закону України Про оплату праці в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як передбачено ч. 2ст. 233 КЗпП України.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Опитана в судовому засіданні як спеціаліст ОСОБА_2 суду пояснила, що працює на підприємстві відповідача бухгалтером. Зазначила, що підприємством при нарахуванні заробітної плати позивачу були дотримані норми діючого законодавства та заборгованість перед нею у підприємства відсутня. Крім того, зазначила, що нарахування та виплата індексації заробітної плати на підприємстві провадилась в межах фінансових ресурсів, оскільки підприємство є неприбутковим. Їй відомо, що підприємство зверталось до вищестоящих органів щодо виділення коштів на виплату індексації заробітної плати, однак підприємству було відмовлено. Індексація заробітної плати в спірний період виплачувались ряду працівників, оскільки це було передбачено видатками.

Опитана в судовому засіданні як спеціаліст ОСОБА_3, яка також працює на підприємстві відповідача в.о. головного бухгалтера суду пояснила, що розрахунки індексації заробітної плати виконані позивачем невірно, без дотримання Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року. Зокрема, не враховані показники приросту індексу споживчих цін у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також сам показник індексу споживчих цін у відповідний період.

В матеріалах справи маються довідки, надані відповідачем, щодо заборгованості з індексації заробітної плати перед позивачем.

Аналізуючи ці довідки, суд приходить до висновку про їх суперечливість одна одній, оскільки, згідно першої за хронологією, довідки, заборгованість по індексації перед позивачем відсутня (а.с.21), а, згідно останніх (а.с. 126-129) - наявна.

Представник відповідача в судовому засіданні зауважив, що довідки на а.с. 126-129 видані установою помилково, а позивач взагалі вважає їх фальшивими, бо на них не проставлено штамп реєстрації вихідної кореспонденції установи.

Суд, вирішуючи питання про період індексування заробітної плати та обраховуючи суми індексації самостійно на підставі довідок про заробітну плату позивача (а.с.159-162), дані в яких сторонами не оспорюються, величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про державний бюджет на відповідні роки, величини приросту індексу споживчих цін та показники індексів споживчих цін у 2012-2015р.р., приходить до наступного.

Позивач надала суду розрахунок, згідно якого на її користь підлягає стягненню фіксована індексація заробітної плати в період з 01.07.2012 по 30.11.2015р.р. в сумі 12 122грн 22коп, поточна індексація заробітної плати за період з 01.04.2014 по 30.11.2015р.р. в сумі 6 103грн 91коп. Суду пояснила, що виконала розрахунок, визначивши суму підвищення заробітної плати шляхом віднімання від підвищеної в липні 2012р. заробітної плати, нарахованої у попередній місяць (2967грн 02коп -2937грн 69коп), отриману різницю - 29грн 33коп - віднімала від різниці між індексацією заробітної плати, яка належить до сплати, в сумі 380грн 19коп (вирахуваної шляхом множення мінімальної заробітної плати 1102грн на 34,5 (індекс інфляції на 01.07.2012р.), отримала 350грн 86коп щомісячної індексації (різниці). Подальше підвищення заробітної плати в жовтні 2012р., грудні 2012р., січні 2013р. (базові місяці, тобто місяці, в яких заробітна плата підвищувалася), не перевищувало фіксовану суму індексації 350грн 86коп.

Погодитися з зазначеним розрахунком не можна, виходячи з наступного.

При виплаті заробітної плати індексується тільки прибуток в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно Законів України Про державний бюджет України на відповідні роки.

Для визначення суми індексації слід прибуток, що підлягає індексації, слід помножити на величину приросту індексу споживчих цін.

Липень місяць 2012р. є базовим, в період з 01.07.2012р. по 01.02.2014р. величина Індексів споживчих цін, затверджених державною службою Статистики України, не перевищила поріг індексації, який був встановлений в розмірі 101%.

Подальшими базовими місяцями (тобто місяцями підвищення), згідно довідок про заробітну плату, є жовтень 2012р., грудень 2012р., січень 2013р.

Індекс споживчий цін перевищив установлений в 101% поріг індексації в березні 2014р., досягнувши 102,2%.

Згідно Законів України Про державний бюджет України (на відповідні роки), прожитковий мінімум для працездатних осіб складав у 2014р. - 1218грн, у 2015р. - з 01.01.2015р. - 1218 гривень, з 01.09.2015р. - 1378грн.

Тобто для визначення суми індексації заробітної плати необхідно прибуток, що підлягає індексації, помножити на величину приросту індексу споживчих цін.

Таким чином, індексації підлягає заробітна плата позивача, виходячи з базового місяця - січня 2013р., починаючи з квітня 2014р. (оскільки базовий місяць не враховується при обчисленні індексації), виходячи з суми прибутку в межах встановленого законодавством прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1218грн, помноженого на величини приросту індексу споживчих цін: 2014 рік - в квітні - 1,1, травні - 3,3, червні - 6,7, липні - 10,8, серпні - жовтні - 12,3, листопаді - 16,5, грудні - 19,3 (з врахуванням неповно відпрацьованого часу через відпустку з 30.11.2014 по 19.01.2015р.).

Відповідно, індексація заробітної плати в 2014р. складатиме: за квітень - 13грн 40коп, травень - 40грн 19коп, червень - 81грн 61коп, липень - 131грн 54коп, серпень - 131грн 51коп, вересень - 149грн 81коп, жовтень - 149грн 81коп, листопад - 194грн 30коп, всього 892грн 17коп (з 30.11.2014 по 19.01.2015р. - відпустка, періодичні виплати до розрахунку не включаються). Ця сума індексації належить до виплати позивачу.

В 2015р. за таким же базовим місяцем - січнем 2013р., показниками величини приросту індексу споживчих цін: в січні - 25,2, лютому - 25,2, березні - 29,1, квітні - 35,9, травні - 50,6, червні - серпні 71,7, і прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 01.01.2015р. - 1218грн, з 01.09.2015р. - 1378грн, позивачу належить до виплати: за січень - 101грн 84коп, лютий - 306грн 94коп, березень - 345грн 44коп, квітень - 437грн 26коп, травень - 616грн 31коп, червень - 873грн 31коп, липень - 873грн 31коп, серпень - 873грн 31коп (з 30.09.2015 по 17.11.2015р. - відпустка, періодичні виплати до розрахунку не включаються), всього 4 436грн 72коп.

З них виплачено: за січень - 263грн 09коп, лютий - 306грн 94коп, березень - 354грн 44коп., тобто до виплати належить сума індексації за 2015р. в період з 01.01.2015 по 30.11.2015р. - 3512грн 25коп.

У вересні 2015р. відбулося підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 1378грн, тобто підвищився прибуток працівника. Цей місяць є базовим, отриманий прибуток індексується з 01.12.2015р.

Тобто позивачу до сплати належить сума індексації заробітної плати 4 404грн 42коп (3512грн 25коп + 892грн 17коп).

Суд не бере до уваги пояснення відповідача в частині того, що в кошторисі установи не передбачені кошти для виплати індексації категорії працівників, до якої належить позивач.

Статтею 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , визначені джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення. Частиною 6 цієї статті зазначено, що проведення індексації грошових коштів доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загального обов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Щодо ч.6 ст.5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , як було зазначено, цією нормою визначається джерело коштів на проведення індексації. Зазначена норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов'язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.

При цьому, вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо. Вину власника виключає лише непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія.

Таке роз'яснення цієї норми права, крім постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.02.2012р. № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Заперечення представника відповідача щодо відсутності фінансування на проведення індексації заробітної плати не можуть бути взяті до уваги, оскільки така індексація передбачена Законом України Про індексацію грошових доходів населення , а її невиплата є порушенням права позивачки на мирне володіння майном, гарантованого ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушенням гарантованого ст.43 Конституції України права на працю.

Подібне розуміння можливості обмежень прав власності на майно відповідає загальноєвропейським стандартам у галузі права.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Сук проти України від 10.03.2011р., заява № 10972/05-ЄСПЛ, суд визнав порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Суд зауважив, що вимога заявника ґрунтувалась на чіткому положенні на той час національного законодавства, відтак заявник міг вважатися таким, що мав обґрунтовані сподівання, якщо не право отримати відповідну виплату. Відповідно до усталеної практики Суду, державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань, тому остаточна відмова національних органів у праві заявника на цю доплату за період, що розглядається, є свавільною і такою, що не ґрунтується на законі.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України від 08.11.2005 року поняття власності , яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права , і, таким чином, як власність . Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Отже, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача, оскільки вони спростовуються наведеним. За вказаних умов, невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, - суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача, індексацію заробітної плати в розмірі 4 404грн 42коп, при цьому з урахуванням приписів абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.121999р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , без урахування податків та обов'язкових платежів.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.121997р. N 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23.04.1999р. N 692) підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Сама позивач в судовому засіданні зазначила, що суму компенсаційних виплат вона вирахувати не може, це повинен зробити відповідач, одночасно з виплатою індексації. Суд розглядає вимоги в межах заявленого.

З огляду на положення Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та діючого КзПП України, виплата такої компенсації, рівно як і заробітної плати, є обов'язком, а не правом відповідача.

Позивач по справі продовжує працювати на підприємстві, тобто не є звільненою особою, з якою вже припинені трудові відносини, і, у випадку незгоди з сумами виплаченої компенсації може звернутися до суду за захистом свого права, а питання про права та обов'язки сторін наперед суд не вирішує.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 95 КЗпП України, Законом України Про оплату праці , Законом України Про індексацію грошових доходів населення , Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , ст.ст. 4,10, 11, 15, 57, 59, 60, 61, 88, 107, 208, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунальної установи Чернігівський дитячий будинок-інтернат Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної установи Чернігівський дитячий будинок-інтернат Запорізької обласної ради, розташованої за адресою: Запорізька область, Чернігівський район, с.Калинівка, вул.Степова, б.1 (р/р 3541900104335, ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, ОКПО 03188599), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.н., РНОКПП НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі (індексації), в сумі 4 404 (чотири тисячі чотириста чотири) гривні 42 копійки, без урахування податків та обов'язкових платежів.

Стягнути з Комунальної установи Чернігівський дитячий будинок-інтернат Запорізької обласної ради, розташованої за адресою: Запорізька область, Чернігівський район, с.Калинівка, вул.Степова, б.1 (р/р 3541900104335, ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, ОКПО 03188599), судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень на користь держави (зарахувавши ці кошти до спеціального фонду (отримувач коштів Управління Державної казначейської служби України у Чернігівському районі Запорізької області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37892348, банк отримувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, код банку отримувача (МФО) 813015, рахунок отримувача: 31213206700316, код класифікації доходів бюджету 22030001, Чернігівський районний суд Запорізької області, код ЄДРПОУ 37304095).

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Покопцева Д.О.