Рішення

від 22.02.2017 по справі 903/943/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 лютого 2017 р. Справа № 903/943/16

за позовом Луцького національного технічного університету

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 23 997,43 грн.

Суддя Костюк С.В

при секретарі Коритан Л.Ю.

за участю представників:

від позивача: Андрейчук Н.В., дов.№80-03-33 від 20.01.2017 року

від відповідача: ОСОБА_1, підприємець

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть: Позивач - Луцький національний технічний університет звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача - приватного підприємця ОСОБА_1 22 567,03 грн., з них 20 392,17 грн. заборгованості та 2174,87 грн. пені.

При обґрунтуванні заявленої вимоги зазначає, що заборгованість виникла із-за невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг по договору №1061-ПЕВ від 01.07.2010 року, який діяв на протязі чинності договору оренди №559 від 01.07.2010 року.

Згідно п.1.2 договору Орендар зобов'язується оплачувати балансоутримувачу витрати на утримання орендованого майна (частина приміщень головного корпусу Луцького національного технічного університету), загальною площею 224,41 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та витрати за надані комунальні послуги (згідно рахунків).

По п.2.3 договору Орендар проводить оплату витрат на утримання орендованого майна та витрат за надані комунальні послуги не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того чи здійснюється орендарем господарська діяльність, а також незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно розрахунку сума заборгованості по невідшкодованих відповідачем витратах на утримання орендованого майна та наданих комунальних послугах станом на 24.11.2016 року становить 20 392,17 грн., на яку на підставі п.5.2 договору нараховано пеню в сумі 2174,87 грн.

24.01.2017 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 25 788,67 грн., з яких 20392,17 грн. заборгованості та 5396,50 грн. пені.

В судовому засіданні 22.02.2017 року дану заяву просить не розглядати.

Заявою від 22.02.2017 року просить стягнути 23 997,43 грн. з них 20 392,17 грн. основного боргу та 3605,26 грн. пені, до заяви додає розрахунок пені на дану суму.

Право позивача на збільшення суми позову передбачено ст.22 ГПК України, тому суд розглядає спір на суму 23 997,43 грн.

Відповідачем подано заперечення на позов, в якому, зокрема, зазначено, що висновки позивача щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті спожитих комунальних послуг, не відповідають фактичним обставинам, не підтверджені належними доказами, є необґрунтованими, а тому не можуть братися за основу для задоволення позову.

Так, договір про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг №1061-ПЕВ від 01.07.2010 року не містить детальної інформації щодо вартості послуг, які підлягають щомісячній компенсації, а тому вартість розраховується орендарем на підставі виставленого рахунку; однак позивач не надавав рахунків на оплату послуг та актів по звірці фактичних показників.

У довідці про місячний розмір спожитої електроенергії зазначено лічильник №820677, у рахунку на відшкодування витрат з електроенергії, який підписано невстановленою особою, зазначений лічильник №7661267.

Також вказує, що у січні, лютому 2017 року навчальні заняття в університеті не проводились, тому підприємницька діяльність в орендованому приміщенні не проводилась, однак в рахунку вказано витрати за воду; позивачем не надано обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, доказів фіксації спожитих послуг, не доведено вини відповідача у виникненні боргу, що є підставою для відмови в позові.

Позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: акту заміни електролічильника від 01.10.2017 року, розрахунок надання послуг ДКП Луцьктепло та копії рахунків підприємства за період з грудня 2015 року по квітень 2016 року, копію паспорта на електролічильник №7661267, докази відшкодування відповідачем витрат за комунальні послуги за попередній період по договору від 01.07.2010 року, тобто до грудня 2015 року.

Також подано заяву за №209-03033 від 21.02.2017 року, в якій позовні вимоги підтримано та зазначено, що Луцький НТУ не має наміру укладати мирову угоду з підприємцем ОСОБА_1 в межах даного спору.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов на суму 23 997,43 грн., з них 20 392,17 грн. заборгованості та 3605,26 грн. пені, відповідач підтримала заперечення на позов та просить в позові відмовити.

З матеріалів справи, пояснень представників сторін вбачається наступне.

Між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області (Орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 01.07.2010 року було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності за №559 (а.с.23-28).

По п.1.1 даного договору Орендодвець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину приміщень головного корпусу Луцького національного технічного університету загальною площею 224,41 кв.м. (реєстровий номер НОМЕР_1) (далі-Майно), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та обліковується на балансі Луцького національного технічного університету (код за ЄДРПОУ 05477296) (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 31.01.2010 року, виконаним суб'єктом оціночної діяльності ПП ТСА Захід і становить за незалежною оцінкою - 333282,00 грн. без врахування ПДВ.

В п.1.2 зазначено, що майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи, у навчальному закладі.

По п.2.1 Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

По 3.6 орендна плата перераховується Орендарем щомісячно в термін не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 50 відсотків від суми орендної плати до Державного бюджету на р/р31115093700002 в Головному управління Державного казначейства України у Волинській області, одержувач коштів м.Луцьк, ідентифікаційний код 21741605, МФО 803014, код платежу 22080200, а 50 відсотків від суми орендної плати на рахунок Балансоутримувача.

По п.10.1 договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01 липня 2010 року до 29 червня 2013 року включно.

26.06 2013 року між сторонами укладено додатковий договір №1 до договору оренди від 01.07.2010 року №559, яким внесено зміни до окремих пунктів договору №559, в тому числі до п.10.1 щодо дії договору оренди з 30.06.2013 року до 29.06.2014 року включно (а.с.30-31).

25.06.2014 року укладено додатковий договір №2, яким продовжено дію договору до 29.06.2016 року включно (п.10.1) (а.с.33).

31.01.2015 року укладено додатковий договір №3 до договору №559, яким внесено зміни до окремих пунктів договору, в тому числі п.1.1, а саме слова площею 227,41 кв.м. замінено площею 140,4 кв.м. (а.с.34-35).

Згідно акту приймання-передавання орендованого майна від 29.06.2016 року Орендар передав Орендодавцю частину приміщення головного корпусу Луцького національного технічного університету загальною площею 140,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, що обліковується на балансі університету, акт підписаний Орендодавцем, Орендарем та Балансоутримувачем та скріплений їх печатками (а.с.38).

Тобто, договір оренди від 01.07.2010 року №559, з наступними змінами, внесеними договорами №1 від 26.06.2013 року, №2 від 25.06.2014 року, №3 від 31.01.2015 року, припинив свою дію з 29.06.2016 року.

Позивач , з врахуванням заяви від 22.02.2017 року, просить стягнути з відповідача заборгованість по витратах на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з грудня 2015 року по 29 червня 2016 року в сумі 20 392,17 грн. згідно договору №1061-ПЕВ від 01.07.2010 року з врахуванням додаткового договору №1/72-ПЕВ від 01.07.2013 року (а.с.10-12).

Як слідує з матеріалів справи, договір №1061-ПЕВ про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 01.07.2010 року було укладено між Луцьким НТУ (Балансоутримувач) та підприємцем ОСОБА_1 (Орендар), договір підписаний Балансоутримувачем та Орендарем та скріплений їх печатками (а.с.10-11).

По п.1.1 даного договору Балансоутримувач зобов'язується протягом дії цього договору надавати орендарю комунальні послуги (електроенергію, тепло, воду).

По п.1.2 Орендар зобов'язується оплачувати Балансоутримувачу витрати на утримання орендованого майна (частина приміщень головного корпусу Луцького національного технічного університету), загальною площею 224,41 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та витрати за надані комунальні послуги (згідно рахунків).

Згідно п.2.1 надані Балансоутримувачем комунальні послуги сплачуються Орендарем по фактичним витратам, згідно розрахунку балансоутримувача по діючим тарифам.

По п.2.3 Орендар проводить оплату витрат на утримання орендованого майна та витрат за надані комунальні послуги не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того чи здійснюється Орендарем господарська діяльність, а також незалежно від наслідків господарської діяльності.

По п.3.1 Орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору оренди №559 від 01.07.2010 року.

По п.3.3 щомісячно сплачувати балансоутримувачу податок на землю в термін, передбачений в п.2.3 в розмірі згідно розрахунків (Закон України Про плату на землю ).

По п.6.1 договір набирає чинності з моменту набуття чинності договору оренди №559 від 01.07.2010 року та діє на протязі чинності договору оренди №559 від 01.07.2010 року.

01.07.2013 року між сторонами укладено додатковий договір №1/72-ПЕВ до договору №1061-ПЕВ, яким, зокрема, внесено зміни до п.1.1 договору та викладено його в наступній редакції Балансоутримувач зобов'язується протягом дії цього договору надавати Орендарю комунальні послуги згідно додатку №1 до цього додаткового договору .

В додатку №1 до договору визначено критерій розподілу і оплати спожитих послуг орендарем. (а.с.12 зворотна сторона)

Зокрема, за електроенергію - згідно приладу обліку №820677 та з врахування сумарної потужності електроприладів, які не обліковуються лічильником (подання головного енергетика щомісяця); за воду холодну та водовідведення - згідно приладу обліку №645768; теплопостачання - згідно показника лічильника на корпусі з врахуванням орендованої площі, вивіз сміття - 1 контейнер (0,75 м3 ТПВ (твердих побутових відходів)). Також зазначено про те, що послугою користуються в навчальний період (з вересня по червень); розрахунок зазначених витрат у вартісних показниках здійснюється відповідно до тарифів згідно рахунків ДКП Луцьктепло , ПАТ Волиньобленерго , КП Луцькводоканал , СКАТП Луцькспецкомунтранс ; додаток №1 підписаний Балансоутримувачем (Луцьким НТУ) та підприємцем ОСОБА_1 та скріплений їх печатками.

Тобто, даним додатком сторони погодили порядок відшкодування витрат у натуральних показниках, в місяць.

В п.1 додатку до договору №87 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 26.06.2015 року, який укладено ЛСКАП Луцькспецкомунтранс та Луцьким НТУ вказано тариф на послуги з вивезення побутових відходів на момент укладення додатку договору становить: 28,62 грн. - за вивезення 1 куб.м. ТПВ; 4,46 - за 1 куб.м. за захоронення ТПВ. Загальна вартість становить: 33,08 грн. за 1 куб.м. ТПВ. Для населення: 34,25 грн. за 1 куб.м. Крім того Споживач сплачує чинну ставку ПДВ .

Відповідно до рахунків позивача №790 від 26.12.2015 року, №6 від 26.01.2016 року, №44 від 26.02.2016 року, №88 від 26.03.2016 року, №131 від 26.04.2016 року, №173 від 26.05.2016 року, №215 від 29.06.2016 року, які виписувались одночасно з рахунками на орендну плату, витрати по утриманню орендованого майна та надані комунальні послуги підприємця ОСОБА_1 по договору №1061-ПЕВ від 01.07.2010 року складають 20 392,17 грн.(а.с.16-22).

Як слідує з рахунків на оплату розрахунок даних витрат проводився Луцьким НТУ з врахуванням орендованої підприємцем ОСОБА_1 площі 140,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, та отриманих на оплату рахунків від ДКП Луцьктепло , КП Луцькводоканал , ПАТ Волиньобленерго (а.с.40-63, 100-105).

Матеріалами справи підтверджено, що аналогічні рахунки на оплату витрат по договору від 01.07.2010 року №1061-ПЕВ виписувались до грудня 2015 року, які підприємцем було оплачено (а.с.107-123).

Дослідивши подані позивачем докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позивачем належними доказами підтверджено надані відповідачу послуги по витратах на отримання орендованого майна за період з грудня 2015 року по 29.06.2016 року, а тому вимога про стягнення з відповідача 20 392,17 грн. заборгованості обґрунтована та підлягає задоволенню.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникли зобов`язальні відносини.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами договору №1061-ПЕВ про відшкодування витрат Балансоутримувачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 01.07.2010 року позивач зобов'язався протягом дії договору надавати комунальні послуги (електроенергію, тепло, воду), а відповідач зобов'язався їх оплачувати не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним незалежно від здійснення господарської діяльності (п.1.1, 2.3). також по договору зобов'язався оплачувати податок на землю (п.3.3) та послуг з вивезення сміття (додаток №1 до додаткового договору).

Також сторони визначили, що підставою для оплати витрат є рахунки (п.1.2).

Твердження відповідача про недоведеність заборгованості із-за відсутності актів звірки не береться судом до уваги, оскільки умовами договору не передбачено їх складання, також не визначено порядок вручення (надіслання) рахунків на оплату, а з доданих позивачем матеріалів вбачається, що аналогічні рахунки на оплату послуг надавались відповідачу до грудня 2015 року, які останнім оплачувались.

Доводи відповідача про невідповідність номера лічильника на електроенергію підтверджено актом заміни електролічильника від 01.10.2017 року (а.с.9.9), що на думку суду не вплинуло на показники використаної електроенергії та витрати по їх відшкодуванню відповідачем.

Крім того, у наданому на позов запереченні відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами витрати Балансоутримувача по утриманню орендованого майна та комунальні послуги в частині суми, що заявлена до стягнення.

Також, крім заборгованості в сумі 20 392,17 грн., позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3605,26 грн., нараховану на підставі п.5.2 договору згідно розрахунку долученого до заяви від 22.02.2017 року (а.с.127-128).

У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Аналогічні положення містяться у ст. 230 ГК України.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року №543/9-ВР (із змінами) зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Щодо нарахування пені, суд вважає, що зі змісту ст. 610 ЦК України, вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Пунтком 5.2 договору від 01.07.2010 року передбачено, що у разі неналежного виконання грошового зобов'язання орендар повинен сплатити Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вказаної в розрахунку за кожен день прострочення. За розрахунком позивача який долучений до заяви від 22.02.2016 року, пеня нарахована в сумі 3605,26 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати позивача по сплаті судового збору згідно ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.193,231 Господарського кодексу України, ст. ст. 525,526,549,629,901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

в и р і ш и в:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код відсутній) в користь Луцького національного технічного університету (43018, АДРЕСА_1, р/р35227017000111 Банк УДК у Волинській області, МФО 803014, код 05477296) 23 997,43 грн., з них 20 392,17 грн. основного боргу, 3605,26 грн. пені, а також 1378,00 грн. витрат по судовому збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

27.02.2017

Суддя С. В. Костюк