Постанова

від 19.05.2017 по справі 903/943/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2017 р. Справа № 903/943/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Філіпова Т.Л.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 22.02.17 р.

у справі № 903/943/16 (суддя Костюк Софія Василівна )

позивач Луцький національний технічний університет

відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про стягнення 22 997,43 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Терещук Г.А. ( представник, довіреність у справі )

відповідача - ФОП ОСОБА_2

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.02.2017 року у справі № 903/943/16 (суддя Костюк С.В.) позовні вимоги Луцького національного технічного університету до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 23 997,43 грн. задоволені.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Луцького національного технічного університету - 23 997,43 грн., з них 20 392,17 грн. основного боргу, 3605,26 грн. пені, а також 1378,00 грн. витрат по судовому збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався положеннями ст.ст. 525,526, 611, 629 ,901 Цивільного кодексу України , ч.2 ст.20, ч.1 ст. 193, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України , ст.1 Закону України " Про відповідальність з несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року № 543/9-ВР та прийшов до висновку, що позивачем належними доказами підтверджено надані відповідачу послуги по витратах на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з грудня 2015 року по 29.06.2016 року, а тому вимога про стягнення з відповідача 20 392,17 грн. заборгованості є обґрунтованою.

Крім того, у зв язку з неналежним виконанням грошового зобов язання на підставі ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, ст. 230, ч. 4 ст. 231 ГК України, суд стягнув пеню в розмірі 3605,26 грн., яка передбачена пунтком 5.2 договору від 01.07.2010 року .

Не погодившись з поставленим рішенням, відповідач ФОП ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій вказує, що місцевий господарський суд не вірно здійснив правову оцінку умов договору № 1061-ПЕВ від 01.07.2010 року про відшкодування витрат балансоутримувачу щодо утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

На думку апелянта, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості по оплаті за комунальні послуги, оскільки позивачем не було надано суду будь -яких належних та допустимих доказів оплати за послуги, надані університету.

Вважає, що з договору № 1061-ПЕВ від 01.07.2010 року вбачається , що апелянт має відшкодовувати балансоутримувачу ( позивачу) понесені ним витрати на оплату за комунальні послуги , а не сплачувати їх замість позивача.

Вказує, що балансоутримувачем , тобто Луцьким НТУ, укладено відповідні договори із обслуговуючими організаціями, а саме ДКП "Луцьктепло", ПАТ "Волиньобленерго", КП "Луцькводоканал", СКАТП "Луцькспецкомунтранс" тощо. Наголошує, що саме позивач є споживачем наданих комунальних послуг відповідно до вказаних договорів, а з нею такі договори не укладалися.

Крім того, вважає, що в порушення вказаних положень договору, не було надано правової оцінки доказам сторони відповідача про відсутність навчання в університеті протягом січня-лютого 2017 року, опечатування у зв'язку з цим дверей приміщення балансоутримувачем та відсутність доступу до нього. Вважає, що зазначеними діями позивача їй було вчинено перешкоди у користуванні майном.

Також, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки тому, що розрахунки не містять інформації щодо вартості одиниці виміру наданих послуг, відсутні дані в розмірі періодів, відсутні дані щодо зняття показників лічильників з її участю, як балансоутримуча.

Просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2017 року та прийняти нове , яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення господарського суду Волинської області у даній справі прийнято з дотриманням норм матеріального, процесуального права при всебічному та повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а апеляційна скарга ОСОБА_2 є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Вказує, що на виконання умов Договору про відшкодування витрат Луцьким НТУ відповідачу здійснювалось нарахування витрат на утримання орендованого майна та відшкодування наданих комунальних послуг відповідно до договорів, укладених з належними комунальними підприємствами, а саме: ДКП "Луцьктепло", ПАТ "Волиньобленерго", КП "Луцькводоканал", СКАТП "Луцькспецкомунтранс".

Розрахунок Відповідачу сум на відшкодування витрат здійснювався відповідно до орендованої площі за тарифами, встановленими постачальниками послуг ДКП "Луцьктепло", ПАТ "Волиньобленерго", КП "Луцькводоканал", СКАТП "Луцькспецкомунтранс", на підставі виставлених рахунків Луцькому НТУ. Позивачем відповідачу щомісяця направлялись рахунки на відшкодування витрат на утримання орендованого майна та за надані комунальні послуги.

Вважає, що не заслуговують на увагу покликання апелянта про те, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки доказам сторони відповідача про відсутність навчання в університеті протягом січня-лютого 2017 року, оскільки даний період не охоплює відносини оренди між позивачем та відповідачем, у зв'язку з припиненням дії договору оренди 29 червня 2016 року.

Позивач у відзиві наголошує, що відповідачем не надано доказів створення Луцьким НТУ перешкод ОСОБА_2 у здійсненні нею господарської діяльності в спірний період.

Звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 1.2 договору оренди №559 від 01.07.2010 року "Майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи, у навчальному закладі". Відповідно здійснення господарської діяльності відповідачем не обмежується організацією навчального процесу в Луцькому НТУ.

Пункт 2.3. Договору про відшкодування витрат передбачено, що Орендар проводить оплату витрат на утримання орендованого майна та витрат за надані комунальні послуги не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того чи здійснюється орендарем господарська діяльність, а також незалежно від наслідків господарської діяльності. Будь-яких перешкод з боку Луцького НТУ у здійсненні відповідачем господарської діяльності не створювалось. Жодних скарг на дії Луцького НТУ від ОСОБА_2 в період дії договору оренди майна не надходило і не оспорювалось, в тому числі відповідачем не оскаржувалось і зміст п.2.3. Договору про відшкодування витрат.

Також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього часу існування відкритого провадження у даній справі Луцький НТУ неодноразово звертався до відповідача з проханням провести звірку заборгованості за договором №1061-ПЕВ від 01.07.2010 року про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг. Зауважує, що таку ж можливість суд першої інстанції надавав відповідачу за його заявою. Разом з тим, апелянт жодного разу не з'явилась та не провела звірку за Договором про відшкодування витрат.

На думку позивача, Луцьким НТУ в повному обсязі належними доказами було доведено наявну заборгованість ФОП ОСОБА_2, а апеляційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні апелянт ФОП ОСОБА_2 не погодилася з рішенням господарського суду Волинської області від 22.02.2017 року, вважає, що судом першої інстанції невірно встановлені фактичні обставини справи, а саме невірно надано правову оцінку умовам договору № 1061 - ПЕВ від 01.07.2010 року про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

На думку апелянта, суд першої інстанції в порушення положень укладеного договору, не надав належної правої оцінки доказам сторони відповідача про відсутність навчання в університеті протягом січня - лютого 2016 року, опечатування у зв'язку з цим дверей приміщення балансоутримувачем та відсутність доступу до нього. Вважає, що їй вчинено перешкоди у користуванні майном.

Просить задовольнити апеляційну скаргу, а рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2017 року у даній справі - скасувати.

В судовому засіданні 10.05.2017 року представник апелянта ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній.

Просить задовольнити апеляційну скаргу, а рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2017 року - скасувати.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Просить рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2017 року залишити без змін ,и а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 10 травня 2017 року оголошено перерву до 19 травня 2017 року для надання сторонам можливості провести звірку взаєморозрахунків.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення апеллянта та її представника , представника позивача, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області (Орендодавець) та підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) 01.07.2010 року було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності за №559 (а.с.23-28,т.1).

За п.1.1 даного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину приміщень головного корпусу Луцького національного технічного університету загальною площею 224,41 кв.м. (реєстровий номер 05477296.1КЯДФМБ002) (далі-Майно), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та обліковується на балансі Луцького національного технічного університету (код за ЄДРПОУ 05477296) (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 31.01.2010 року, виконаним суб'єктом оціночної діяльності ПП "ТСА Захід" і становить за незалежною оцінкою - 333282,00 грн. без врахування ПДВ.

В п.1.2 зазначено, що майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи, у навчальному закладі.

За п.2.1 Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Пункт 3.6 орендна плата перераховується Орендарем щомісячно в термін не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 50 відсотків від суми орендної плати до Державного бюджету на р/р31115093700002 в Головному управління Державного казначейства України у Волинській області, одержувач коштів м. Луцьк, ідентифікаційний код 21741605, МФО 803014, код платежу 22080200, а 50 відсотків від суми орендної плати на рахунок Балансоутримувача.

Згідно п. 5.11 договору, орендар зобов'язаний, зокрема, здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15-ти робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (в т.ч. плата за землю).

По п.10.1 договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01 липня 2010 року до 29 червня 2013 року включно.

В подальшому, 26.06 2013 року між сторонами укладено додатковий договір №1 до договору оренди від 01.07.2010 року №559, яким внесено зміни до окремих пунктів договору №559, в тому числі до п.10.1 щодо дії договору оренди з 30.06.2013 року до 29.06.2014 року включно (а.с.30-31, т.1).

25.06.2014 року укладено додатковий договір №2, яким продовжено дію договору до 29.06.2016 року включно (п.10.1) (а.с.33, т.1).

31.01.2015 року укладено додатковий договір №3 до договору №559, яким внесено зміни до окремих пунктів договору, в тому числі п.1.1, а саме слова "площею 227,41 кв.м." замінено "площею 140,4 кв.м." (а.с.34-35 ,т.1).

На виконання п. 5.11 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 01 липня 2010 року № 559, 01 липня 2010 між Луцьким національним технічним університетом (балансоутримувач) та підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір №1061-ПЕВ про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг (а.с. 10-11, т.1).

Згідно п.1.1 даного договору Балансоутримувач зобов'язується протягом дії цього договору надавати орендарю комунальні послуги (електроенергію, тепло, воду).

- п.1.2 Орендар зобов'язується оплачувати Балансоутримувачу витрати на утримання орендованого майна (частина приміщень головного корпусу Луцького національного технічного університету), загальною площею 224,41 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та витрати за надані комунальні послуги (згідно рахунків).

- п.2.1 надані Балансоутримувачем комунальні послуги сплачуються Орендарем по фактичним витратам, згідно розрахунку балансоутримувача по діючим тарифам.

- п .2.3 Орендар проводить оплату витрат на утримання орендованого майна та витрат за надані комунальні послуги не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того чи здійснюється Орендарем господарська діяльність, а також незалежно від наслідків господарської діяльності.

-п.3.1 Орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору оренди № 559 від 01.07.2010 року.

-п.3.3 щомісячно сплачувати балансоутримувачу податок на землю в термін, передбачений в п.2.3 в розмірі згідно розрахунків (Закон України "Про плату на землю").

У разі неналежного виконання грошового зобов'язання орендар сплачує балансоутримувачу пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ від суми, вказаної у розрахунку за кожен день прострочення (п. 5.2 договору).

- п.6.1 договір набирає чинності з моменту набуття чинності договору оренди №559 від 01.07.2010 року та діє на протязі чинності договору оренди №559 від 01.07.2010 року.

01.07.2013 року між сторонами укладено додатковий договір №1/72-ПЕВ до договору №1061-ПЕВ, яким, зокрема, внесено зміни до п.1.1 договору та викладено його в наступній редакції "Балансоутримувач зобов'язується протягом дії цього договору надавати Орендарю комунальні послуги згідно додатку №1 до цього додаткового договору".(а.с. 12,т.1)

В додатку №1 до договору визначено критерій розподілу і оплати спожитих послуг орендарем. (а.с.12,т.1 зворотна сторона)

Зокрема:

за електроенергію - згідно приладу обліку №820677 та з врахування сумарної потужності електроприладів, які не обліковуються лічильником (подання головного енергетика щомісяця);

за воду холодну та водовідведення - згідно приладу обліку №645768;

теплопостачання - згідно показника лічильника на корпусі з врахуванням орендованої площі,

вивіз сміття - 1 контейнер (0,75 м3 ТПВ (твердих побутових відходів), послугою користується в навчальний період (з вересня по червень). Розрахунок витрат у вартісних показниках здійснюється відповідно до тарифів згідно рахунків Державного комунального підприємства "Луцьктепло", ПАТ "Волиньобленерго", Комунального підприємства "Луцькводоканал", СКАТП "Луцькспецкомунтранс"

Додаток №1 підписаний Балансоутримувачем (Луцьким НТУ) та підприємцем ОСОБА_2 та скріплений їх печатками.

Отже, суд апеляційної інстанції констатує, що даним додатком сторони погодили порядок відшкодування витрат у натуральних показниках, в місяць.

В свою чергу, згідно акту приймання-передавання орендованого майна від 29.06.2016 року Орендар передав Орендодавцю частину приміщення головного корпусу Луцького національного технічного університету загальною площею 140,4 кв.м. за адресою Волинська область, АДРЕСА_1, що обліковується на балансі університету, акт підписаний Орендодавцем, Орендарем та Балансоутримувачем та скріплений їх печатками (а.с.38, т.1).

Таким чином, договір оренди від 01.07.2010 року №559, з наступними змінами, внесеними договорами №1 від 26.06.2013 року, №2 від 25.06.2014 року, №3 від 31.01.2015 року, припинив свою дію з 29.06.2016 року.

22.04.2016 року Луцький НТУ звернувся до ФОП ОСОБА_2 з претензією, в якій позивач вказує. що має місце заборгованість , а тому просив відповідача розглянути її та дати письмову відповідь в місячний строк ( а.с.13-15,1).

Як вбачається з матеріалів справи, претензія Луцького НТУ була залишена ФОП ОСОБА_2 без задоволення.

У зв"язку з чим та з врахуванням заяви від 22.02.2017 року ( а.с.125, т.1) Луцький НТУ звернувся з позовом до ФОП ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача заборгованість по витратах на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з грудня 2015 року по 29 червня 2016 року в сумі 20 392,17 грн. згідно договору №1061-ПЕВ від 01.07.2010 року з врахуванням додаткового договору №1/72-ПЕВ від 01.07.2013 року (а.с.10-12 ,т.1) та 3605,26 грн. пені .

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України ( надалі - ГК) визначено, що: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України ( надалі -ЦК): зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першої ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось , відповідно до п. 1.1 договору №1061-ПЕВ (в редакції додаткового договору 72-ПЕВ від 01.07.2013р.)балансоутримувач зобов'язується протягом дії цього договору надавати орендарю комунальні послуги згідно додатку №1 до цього додаткового договору.

Попередньо, 13.02.2015 року між Луцьким національним технічним університетом (замовник) та КП "Луцькводоканал" (учасник) укладено договори №0083/231-гв, №0083/1/230-гв ,згідно умов яких учасник надає замовнику послуги з водопостачання бюджетних установ в кількості 31337 м.куб. вартістю 4,308 грн. за 1 куб.м., з приймання стічних вод від навчальних корпусів в кількості 49 857,54 м.куб. вартістю 4,212 грн. за 1куб.м. (а.с. 188-196,т.1).

Також, 14.03.2016 року між Луцьким національним технічним університетом (замовник) та КП "Луцькводоканал" (учасник) укладено договори №0083/1, №0083 про закупівлю послуг за державні кошти, згідно умов якого учасник зобов'язаний у 2016 році надати замовнику послуги кидання стічних вод бюджетних установ у кількості 11000 м.куб., вартість послуг 4,68 грн. за 1 куб.м., централізованого водопостачання з ПДВ бюджетних установ в кількості 10600 м.куб. вартістю 4,621 куб.м. (а.с .179-184, т.1).

Матеріалами справи встановлено, що з грудня 2015 року по червень 2016 року включно відповідачу нараховано витрат за спожиту воду за показниками лічильника № 645768, початковий показник - 00607, кінцевий - 00651, в кількості 44 м.куб. в сумі 399 грн. 84 коп. за встановленими тарифами, що підтверджується розрахунками споживання води, довідкою показників лічильника, рахунками-актами КП "Луцькводоканал", рахунками позивача, платіжними дорученнями (а.с. 16-22, 46-47, 48-54, 204-217, т.1).

29.01.2015 між Луцьким спеціальним комунальним автотранспортним підприємством "Луцькспецкомунтранс" та Луцьким національним технічним університетом укладено договір №87/219-гв про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, згідно умов якого тариф на послуги з вивезення побутових відходів у 2015 році становить 23,85 грн. за вивезення 1 куб.м. ТПВ, 4,46 грн. за 1куб.м. за захоронення ТПВ, загальна вартість становить 28,31 грн. за 1 куб.м. без ПДВ(а.с. 164-165, т.1).

29.02.2016 року між Луцьким спеціальним комунальним автотранспортним підприємством "Луцькспецкомунтранс" та Луцьким національним технічним університетом укладено договір №87 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, згідно умов якого тариф на послуги з вивезення побутових відходів у 2016 році - 28,62 грн. за вивезення 1 куб.м. ТПВ; 4,46 грн. за 1 куб.м. за захоронення твердих побутових відходів (далі по тексту - ТПВ), загальна вартість - 33,08 грн. за 1 куб.м. без ПДВ (а.с. 161-162, т.1).

З грудня 2015 року по червень 2016 року відповідачу нараховано витрат за вивіз ТПВ за один контейнер щомісячно загальним об'ємом 0,75 куб.м. в сумі 208 грн. 39 коп., що підтверджується додатком до договору №1, рахунками позивача, , рахунками на оплату, платіжними дорученнями,актами про надання послуг. (а.с.16-22, 161-178,197-203, т.1).

Також , з грудня 2015 року по червень 2016 року відповідачу нараховано податок на землю в сумі 980,28 грн. , що підтверджується довідкою від 28.02.2017 року, витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, листом ДС України з питань геодезії, картографії та кадастру "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель", довідкою провідного економіста планово-фінансового відділення Луцького НТУ від 28.02.2017 року ( а.с.16-22, 229-227,т.1).

Щодо витрат по оплаті теплопостачання та електроенергії,колегія суддів зауважує,що

Додатком №1 до договору №1061-ПЕВ від 01.07.2010р. передбачено, що відповідач відшкодовує витрати на теплопостачання згідно показника лічильника на корпус з врахуванням орендованої площі(а.с. 12 на звороті, т.1).

З грудня 2015 року по квітень 2016 року позивачем нараховано витрат за опалення по визначених КП "Луцьктепло" тарифах, відповідно до орендованої площі в сумі 11 293,18 грн., що підтверджується довідкою позивача, рахунками КП "Луцьктепло", рахунками позивача (а.с. 16-22, 40-45, т.1).

З грудня 2015 року по червень 2016 року позивачем нараховано витрат по оплаті електроенергії згідно показників лічильника №387754 початковий показник 1145, кінцевий - 5051, за тарифами визначеними ПАТ "Волиньобленерго" в сумі 7516 грн. 80 коп., що підтверджується розрахунком, довідками позивача, рахунком ПАТ "Волиньобленерго", актом огляду лічильника. (а.с. 16-22, 55,56,57-63,106,т.1)

Відповідно до рахунків позивача №790 від 26.12.2015 року, №6 від 26.01.2016 року, №44 від 26.02.2016 року, №88 від 26.03.2016 року, №131 від 26.04.2016 року, №173 від 26.05.2016 року, №215 від 29.06.2016 року, які виписувались одночасно з рахунками на орендну плату, витрати по утриманню орендованого майна та надані комунальні послуги підприємця ОСОБА_2 по договору №1061-ПЕВ від 01.07.2010 року складають 20 392,17 грн.(а.с.16-22,т.1).

Як вірно встановив суд першої інстанції, аналогічні рахунки на оплату витрат по договору від 01.07.2010 року №1061-ПЕВ виписувались відповідачу до грудня 2015 року, які ФОП ОСОБА_2 було оплачено (а.с.107-123,т.1).

Разом з тим, матеріали справи містять докази заборгованості відповідача згідно рахунків на оплату за електроенергію, водовідведення та водопостачання, вивезення сміття, опалення, податку на землю, як це передбачено умовами договору, проте вони залишені неоплаченими, що не заперечується самим відповідачем.

З огляду на зазначене, колегія суддів до уваги не приймає покликання апелянта про недоведеність заборгованості із-за відсутності актів звірки. Зокрема, умовами договору не передбачено їх складання, також не визначено порядок вручення (надіслання) рахунків на оплату, а з доданих позивачем матеріалів вбачається, що аналогічні рахунки на оплату послуг надавались відповідачу до грудня 2015 року, які останнім оплачувались. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з пропозицією їх належним чином оформити.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що позивачем приймались міри щодо врегулювання спору , шляхом проведення звірки розрахунків.

Так, позивачем подана до суду апеляційної інстанції заява про проведення звірки розрахунків, згідно якої позивач пропонував ФОП ОСОБА_2 з"явитися 17.05.2017 року об 11 год. в приміщення бухгалтерії Луцького НТУ для проведення взаєморозрахунків за відшкодування комунальних послуг.

Як вбачається з поданого позивачем Акту, має місце заборгованість ФОП ОСОБА_2 перед університетом в розмірі 20 392,17 грн., разом з тим АКТ боржником не підписаний.

В свою чергу, ФОП ОСОБА_2 не надала власного контррозрахунку щодо боргу перед університетом .

Щодо невірної правової оцінки умовам договору №1061-ПЕВ, яка на думку апелянта вплинула на прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що положеннями ст.6, ст.627 ЦК України, передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а отже, сторони договору №1061-ПЕВ від 01.07.2010 добровільно погодили застосування саме такої процедури до правовідносин при здійсненні оплати, яка передбачена в договорі.

При цьому , п. 2.3 договору №1061/ПЕВ, передбачено, що оплата проводиться не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, а не після отримання рахунків, як зазначає апелянт. Обов`язок позивача щодо надсилання рахунків для оплати комунальних послуг відповідачу, умовами договору не передбачений. Докази оплати в матеріалах справи відсутні.

Факт отримання комунальних послуг згідно з договором №1061-ПЕВ від 01.07.2010 відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, колегія суддів встановлено, що у додатку №1 до договору про відшкодування витрат по утриманню орендованого майна та надання комунальних послуг №1061-ПЕВ від 01.07.2010 зазначені номери приладів обліку витрат для оплати електроенергії та холодної води, а відтак відповідач мала доступ до них і можливість перевірити показники у рахунках з фактичними.

Покликання апелянта в частині неправомірного нарахування платежів у період зимових канікул (січень-лютий 2016 року ) , спростовується п. 2.3 договору №1061-ПЕВ від 01.07.2010 року, згідно якого оплата проводиться незалежно від того, чи здійснюється орендарем господарська діяльність, а також незалежно від наслідків господарської діяльності. Згідно додатку №1 до договору лише послугою з вивезення сміття відповідач користується в навчальний період з вересня по червень, тобто, не оплачує за липень-серпень.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що не зазначення у рахунках номерів лічильника, відсутність реєстраційного номеру та печатки на довідці про місячний розмір споживання електроенергії, розрахунку споживання води, теплової енергії, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки нараховані суми підтверджені належними та допустимими доказами згідно ст. 34 ГПК України, які знаходяться у матеріалах справи.

Також, доводи відповідача про невідповідність номера лічильника за електроенергію спростовуються актом заміни електролічильника від 01.10.2015 року (а.с.99), на думку суду,це не вплинуло на показники використаної електроенергії та витрати по їх відшкодуванню відповідачем. При цьому, відповідачка оплатила заборгованість за електроенергію за жовтень-листопад 2015 року по показах вже заміненого лічильника.

Щодо покликань апелянта про перешкоджання позивачем у здійсненні господарської діяльності, колегія суддів зауважує, що відповідачка не подала достатніх та допустимих доказів , які б це підтверджували . Відповідно залучені апелянтом фотографії дверей, які на думку останнього свідчать про перешкоди , які чинила адміністрація позивача ,судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються , оскільки не є доказами в силу ст.ст.33-34 ГПК України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 43 ГПК України та ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У постанові від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи

Слід також зазначити, що розрахунки позивача по оплаті комунальних послуг засновані на даних обслуговуючих підприємств і організацій, а стосовно електроенергії та води - здійснені на підставі даних приладів обліку та інформації щодо обсягу спожитої електроенергії у кВт та щодо обсягу спожитої води у м.куб. Відповідач не спростувала належними доказами надані позивачем розрахунки, не привела інші дані щодо спожитої електроенергії та води.

Крім того, згідно ст. ч. 3 ст. 43 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ( надалі -закон) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними комунальні послуги.

З огляду на зазначене, колегія суддів констатує, що заперечення відповідачки не спростовані належними та допустимими доказами,як і не надано доказів сплати боргу в розмірі 20 392,17 грн.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що згідно залученого до матеріалів справи Звіту форми № 7д Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області вбачається відсутність заборгованості Луцького національного технічного університету по оплаті комунальних послуг та енергоносіїв станом на 01 липня 2016 року та 01 січня 2017 року.

Також, крім заборгованості в сумі 20 392,17 грн., позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3605,26 грн., нараховану на підставі п.5.2 договору згідно розрахунку долученого до заяви від 22.02.2017 року (а.с.127-128,т.1).

В силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Так, відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Аналогічні положення містяться у ст. 230 ГК України.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року №543/9-ВР (із змінами) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Пунктом 5.2 договору від 01.07.2010 року передбачено, що у разі неналежного виконання грошового зобов'язання орендар повинен сплатити Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вказаної в розрахунку за кожен день прострочення.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені ,наявний в матеріалах справи (т.1,а.с. 127-128) констатує, що він є арифметично вірний, а отже судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача пеня в сумі 3605,26 грн.

Щодо залучених апелянтом до матеріалів справи ухвал господарського суду Волинської області від 07.07.2016 року у справі № 01-39/903/471/16, 31жовтня 2016 року № 01-39/903/794/16, 31.10.2016 року у справі № 01-39/903/790/16 про повернення позовних заяв, колегія суддів їх не приймає до уваги , оскільки вони не стосуються підстав та предмету даного позову.

Апеляційним господарським судом в судовому засіданні 19 травня 2017 р. оглянуті надані апелянтом ФОП ОСОБА_2 наступні документи:

- власні розрахунки ФОП ОСОБА_2;

- відомості про витрати теплоенергії і гарячої води по корпусам і гуртожитком за березень 2012 року;

- відомості про використання електроенергії за період жовтень 2011 року -квітень 2012 року;

- інформація про орендарів приміщень Луцького національного технічного університету станом на 01.01.2011 року;

- договір про співпрацю від 08.05.2004 року, укладений між Луцьким національним технічним університетом та ПП "Лель"

- договір про надання послуг по харчуванню,укладений між Луцьким національним технічним університетом та ФОП ОСОБА_2;

- довідка про місячне споживання електроенергії ПП "Лель" за травень 2009 року - січень 2010 року;

-рахунки, виставлені ФОМ ОСОБА_2 за оплату комунальних послуг:

№ 669 від 28.02.2012 року

№665 від 28.02.2012 року

№663 від 28.02.2012 року

№667 від 28.02.2012 року

№ 551 від 28.02.2012 року

та квитанції про їх оплату

№4 від 22.03.2012 року

№6 від 22.03.2012 року

№5 від 22.03.2012 року

№ 7 від 22.03.2012 року

-рахунк,и виставлені ФОП ОСОБА_2 за оплату комунальних послуг :

№628 від 27.01.2012 року

№ 626 від 27.01.2012 року

№622 від 27.01.2012 року

№624 від 27.01.2012 року

№ 630 від 27.01.2012 року

-квитанції про їх оплату:

№126 від 13.02.2012 року

№127 від 13.02.2012 року

№ 128 від 13.02.2012 року

-рахунки ,виставлені ФОП ОСОБА_2:

№622 від 24.12.2011 року

№616 від 24.12.2011 року

№618 від 24.12.2011 року

№ 624 від 24.12.2011 року

№ 620 від 24.12.2011 року

-платіжка про оплату № 124 від 13.02.2012 року

№ 125 від 13.02.2012 року

- платіжне доручення № 1 від 16.01.2012 року .

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги зазначені вище документи, оскільки вони не стосуються предмету спору .

З огляду на зазначене, доводи апелянта не приймаються судом до уваги, оскільки вони суперечать обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 та скасування чи зміни рішення господарського суду Волинської області від 22 лютого 2017 року у справі № 903/943/16.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 22 лютого 2017 року у справі № 903/943/16 залишити без змін ,а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Гудак А.В.