Рішення

від 22.02.2017 по справі 910/22551/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017Справа №910/22551/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до про Товариства з обмеженою відповідальністю БОРВИХА стягнення заборгованості у розмірі 22 842 грн. 34 коп. Представники:

від Позивача: ОСОБА_2 (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Дутчак В.Ф. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі також - Позивач ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БОРВИХА (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 22 842 грн. 34 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 12.01.2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БОРВИХА (Замовник) було укладено Договір про надання посередницьких послуг з реалізації нерухомого майна №12-1/2015КБ, відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався представляти інтереси Замовника при продажі об'єктів нерухомого майна згідно переліку, який погоджується Сторонами в замовленні (-ях) до Договору та здійснити продаж від імені Замовника на умовах, які в кожному окремому випадку погоджуються Сторонами. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав умови цього Договору, що підтверджується Актами приймання - передачі наданих послуг на загальну суму 180 320 грн. 00 коп., проте Відповідач в порушення умов Договору здійснив лише частковому оплату за виконані роботи на суму 158 285 грн. 00 коп. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 становить 22 035 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БОРВИХА пеню у розмірі 26 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 274 грн. 53 коп., інфляційні у розмірі 506 грн. 81 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2016 року порушено провадження у справі № 910/22551/16, судове засідання призначено на 21.12.2016 року.

21.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 09.12.2016 року.

21.12.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 09.12.2016 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) сторін надати докази на підтвердження здійснення часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРВИХА" за Договором №12-1/2015 КБ від 12.01.2015 року.

2) Позивача:

- надати докази на підтвердження виставлення рахунку Товариству з обмеженою відповідальністю "БОРВИХА" відповідно до п. 4.5. Договору №12-1/2015 КБ від 12.01.2015 року;

- надати письмові пояснення щодо виникнення початку періоду прострочки Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРВИХА" з 19.05.2016 року із посиланням на акти приймання-передачі виконаних робіт, що визначені в якості підстави позову;

- надати письмові пояснення з посиланням на належні докази та умови Договору щодо визначення сторонами строку виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРВИХА" його зобов'язання на підставі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України;

- здійснити обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних за кожним Актом приймання-передачі виконаних робіт окремо із зазначенням періоду початку прострочки Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРВИХА" та закінчення такого нарахування, відповідно до вимог ч. 5 ст. 254, ст. 530 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, з урахуванням здійснення часткової оплати.

3) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості за Договором №12-1/2015 КБ від 12.01.2015 року у розмірі 22 035,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2016 року відкладено розгляд справи на 25.01.2017 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

24.01.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 21.12.2016 року та заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить Суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 48 204,06 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором №12-1/2015 КБ про надання посередницьких послуг з реалізації нерухомого майна від 12.01.2015 року, з яких: 12 965,00 - поточна заборгованість, 998,81 грн. - пеня за прострочення оплати, 2 105,92 грн. 3% річних від простроченої суми, 14 789,33 грн. загальна сума інфляційних втрат за Актом приймання-передачі наданих послуг від 30.03.2015 року; 9 070,00 грн. - поточна заборгованість, 716,90 грн. - пеня за прострочення оплати, 1 794,44 грн. - 3% річних від простроченої суми, 5 763,66 грн. загальна сума інфляційних втрат за Актом приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2015 року та суму судового збору у розмірі 1 600,00 грн.

24.01.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні.

25.01.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду не виконав.

Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи з вказаних в ньому підстав, оскільки чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання відповідача було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.

Щодо заяви Позивача про збільшення позовних вимог, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, Суд прийняв заяву Позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

Однак, у зв'язку з тим, що заяву про збільшення позовних вимог було отримано Судом лише 24.01.2017 року, а на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРВИХА" направлено 20.01.2017, Суд, керуючись статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку щодо відкладення розгляду справи для надання часу представнику відповідача ознайомитись з вказаною заявою.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.01.2017 року відкладено розгляд справи на 08.02.2017 року, у зв'язку із невиконанням вимог ухвали суду.

08.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 09.12.2016 року.

08.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог та клопотання про відкладення розгляду справи і продовження строків розгляду спору.

08.02.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи та зазначив, що між сторонами ведуться переговори щодо врегулювання спору мирним шляхом. Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання.

Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи з вказаних в ньому підстав.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Сторін:

- скласти Акт звірки взаємних розрахунків за Договором №12-1/2015КБ від 12.01.2015 року станом на день подання позову;

- надати письмові пояснення щодо наявності на Актах приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2015 року на суму 59 450,00 грн.; від 30.03.2015 року на суму 67 965,00 грн.; від 30.04.2015 року на суму 52 905,00 грн. печатки підприємства "Укрпоборг".

2) Позивача:

- надати докази на підтвердження виставлення Товариству з обмеженою відповідальністю "БОРВИХА" рахунків на оплату за Договором №12-1/2015КБ від 12.01.2015 року;

- надати текст претензії, яка надсилалась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРВИХА";

- надати видаткові накладні, які складені у зв'язку із здійсненням операції за Договором №12-1/2015КБ від 12.01.2015 року.

Крім того, в судовому засіданні представники сторін подали спільне клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представників про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2107 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 22.02.2017 року, у зв'язку із витребуванням додаткових доказів по справі.

20.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли пояснення по справі.

20.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення по справі.

20.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на відзив Відповідача.

В судовому засіданні 22 лютого 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22 лютого 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

12.01.2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БОРВИХА (Замовник) було укладено Договір про надання посередницьких послуг з реалізації нерухомого майна №12-1/2015КБ, відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався представляти інтереси Замовника при продажі об'єктів нерухомого майна згідно переліку, який погоджується Сторонами в замовленні (-ях) до Договору та здійснити продаж від імені Замовника на умовах, які в кожному окремому випадку погоджуються Сторонами.

Відповідно до п.4.1 Договору оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником за фактом успішного продажу нерухомого майна, що є предметом даного Договору.

Згідно з п.4.2 Договору сума оплати за надані послуги становить 5% від вартості проданого майна без ПДВ. Сума винагороди (плати за надані послуги) не включає в себе 20% ПДВ та не сплачується Виконавцю, так як останній не являється платником ПДВ.

В підтвердження наданих послуг Виконавець формує Акт наданих послуг та передає на розгляд Замовнику. (п.4.3 Договору)

Відповідно до п.4.5 Договору оплата за надані послуги здійснюється на підставі наданого рахунка та підписаними уповноваженими представниками Сторін Акта наданих послуг, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Замовник зобов'язаний провести оплату послуг Виконавця лише після надходження коштів на поточний рахунок Замовника від продажу об'єкта нерухомості, що є предметом даного Договору за умови дотримання вимог п. 4.1. даного Договору. (п.4.6 Договору)

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за прострочення оплати належно виконаних послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 10% від облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. Загальна сума сплаченої пені не може перевищувати 5% від суми заборгованості.

У п.8.1 Договору встановлено, що Договір починає свою дію з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання посередницьких послуг з реалізації нерухомого майна №12-1/2015КБ від 12.01.2015 року Позивач надав посередницькі послуги з реалізації нерухомого майна, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується Актами приймання - передачі наданих послуг від 28.02.2015 року на суму 59 450 грн. 00 коп., від 30.03.2015 року на суму 67 965 грн. 00 коп., від 30.04.2015 року на суму 52 905 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 180 320 грн. 00 коп., проте Відповідачем здійснена лише часткова оплата за надані послуги в розмірі 158 285 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що заборгованість Відповідача перед Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 становить 22 035 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БОРВИХА пеню у розмірі 1 715 грн. 71 коп., 3% річних у розмірі 3 900 грн. 36 коп., інфляційні у розмірі 20 552 грн. 99 коп. з урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.01.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду.

29.06.2016 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію з вимогою оплатити суму винагороди у розмірі 22 035 грн. 00 коп. разом з Актами приймання - передачі наданих послуг від 28.02.2015 р., 30.03.2015 р., 30.04.2015 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.09.2016 року, фіскальним чеком від 02.09.2016 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання посередницьких послуг з реалізації нерухомого майна №12-1/2015КБ від 12.01.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання посередницьких послуг з реалізації нерухомого майна №12-1/2015КБ від 12.01.2015 року Позивач надав посередницькі послуги з реалізації нерухомого майна, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується Актами приймання - передачі наданих послуг від 28.02.2015 року на суму 59 450 грн. 00 коп., від 30.03.2015 року на суму 67 965 грн. 00 коп., від 30.04.2015 року на суму 52 905 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 180 320 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем здійснена лише часткова оплата за надані послуги в розмірі 158 285 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача.

При цьому, Суд звертає увагу, що проставлення на Актах приймання - передачі наданих послуг печатки підприємства Укрборг не спростовує факту надання послуг Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на виконання умов Договору про надання посередницьких послуг з реалізації нерухомого майна №12-1/2015КБ від 12.01.2015 року, оскільки сторони своїми конклюдентними діями із здійснення часткової оплати підтвердили факт надання й прийняття вказаних послуг. Крім того, в судовому засіданні представники Сторін також не заперечували факт надання послуг Позивачем на виконання умов Договору про надання посередницьких послуг з реалізації нерухомого майна №12-1/2015КБ від 12.01.2015 року, а тому у Відповідача виникло зустрічне зобов'язання з оплати наданих й прийнятих послуг.

Таким чином, Акти приймання - передачі наданих послуг від 28.02.2015 року на суму 59 450 грн. 00 коп., від 30.03.2015 року на суму 67 965 грн. 00 коп., від 30.04.2015 року на суму 52 905 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 180 320 грн. 00 коп. є належними та допустимими доказами на підтвердження факту надання послуг Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на виконання умов Договору про надання посередницьких послуг з реалізації нерухомого майна №12-1/2015КБ від 12.01.2015 року.

Крім того, в матеріалах справи наявні рахунки на оплату №28-02 від 28.02.2015 року на суму 59 450 грн. 00 коп., №30-03 від 30.03.2015 року на суму 67 965 грн. 00 коп., №30-04 від 30.04.2015 року на суму 52 905 грн. 00 коп. за Договором про надання посередницьких послуг з реалізації нерухомого майна №12-1/2015КБ від 12.01.2015 року.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог, посилався на те, що не отримував від позивача рахунків на оплату, а тому обов'язок Замовника по оплаті за надані послуги не виник. Однак, Суд не приймає до уваги вказані доводи, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю БОРВИХА була здійснена часткова оплата за Договором про надання посередницьких послуг з реалізації нерухомого майна №12-1/2015КБ від 12.01.2015 року на банківські реквізити Позивача, зазначені у рахунках на оплату, при цьому оплата у розмірі 59450 грн. 00 коп. була здійснена на рахунок Позивача, відкритий у ПАТ КБ Приватбанк , а оплати у розмірі 55000 грн. 00 коп. та 43835 грн. 00 коп. були здійснені на рахунок, відкритий у АТ Укрсиббанк .

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору про надання посередницьких послуг з реалізації нерухомого майна №12-1/2015КБ від 12.01.2015 року Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки на оплату №28-02 від 28.02.2015 року на суму 59 450 грн. 00 коп., №30-03 від 30.03.2015 року на суму 67 965 грн. 00 коп., №30-04 від 30.04.2015 року на суму 52 905 грн. 00 коп.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю БОРВИХА перед Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за Договором про надання посередницьких послуг з реалізації нерухомого майна №12-1/2015КБ від 12.01.2015 року становить 22 035 грн. 00 коп., що також підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2015 р. - грудень 2016 р., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Суд зазначає, що умовами Договору про надання посередницьких послуг з реалізації нерухомого майна №12-1/2015КБ від 12.01.2015 року не визначено строк оплати Відповідачем наданих послуг. При цьому, Суд не приймає до уваги доводи Позивача щодо визначення сторонами строку оплати Відповідачем наданих послуг після надходження коштів на рахунок Замовника від продажу об'єкта нерухомості відповідно до п.4.6 Договору, оскільки у вказаному пункті договору не визначено чіткого строку здійснення оплати Відповідачем, а лише зазначено, що Замовник зобов'язаний провести оплату послуг Виконавця лише після надходження коштів на поточний рахунок Замовника від продажу об'єкта нерухомості, що є предметом даного Договору, а тому до даних правовідносин Сторін підлягають застосуванню норми частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. (п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Як встановлено Судом, 29.06.2016 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію з вимогою оплатити суму винагороди у розмірі 22 035 грн. 00 коп. разом з Актами приймання - передачі наданих послуг від 28.02.2015 р., 30.03.2015 р., 30.04.2015 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.09.2016 року, фіскальним чеком від 02.09.2016 року.

Таким чином, враховуючи Нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені Наказом Міністерства інфрастуркури України №958 від 28.11.2013 року, обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю БОРВИХА по оплаті за надані належним чином й прийняті послуги за Договором про надання посередницьких послуг з реалізації нерухомого майна №12-1/2015КБ від 12.01.2015 року виник у семиденний строк з моменту відправлення претензії + 3 дні без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку, тобто 14.09.2016 року, а тому з 15.09.2016 року почалась прострочка Відповідача.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в розмірі 22 035 грн. 00 коп.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 22 035 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.01.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 03.04.2015 р. по 08.12.2016 р. у розмірі 3 900 грн. 36 коп. та інфляційні в розмірі 20 552 грн. 99 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем з оплати за надані й прийняті послуги за заявлений Позивачем загальний період прострочки з 03.04.2015 р. по 08.12.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, Позивачем невірно визначений початок перебігу прострочки Відповідача з урахуванням вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України за Актами приймання - передачі наданих послуг від 30.03.2015 року на суму 67 965 грн. 00 коп., від 30.04.2015 року на суму 52 905 грн. 00 коп., оскільки прострочка Відповідача почалась з 15.09.2016 року. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 153 грн. 52 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 15.09.2016 року по -08.12.2016 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 20 552 грн. 99 коп. за загальний період прострочки квітень 2015 р. - листопад 2016 р. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні у розмірі 1 439 грн. 79 коп. за загальний період прострочки з 15.09.2016 р. по 30.11.2016 р.

Крім того, з урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.01.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 03.04.2015 р. по 06.11.2015 р. у розмірі 1 715 грн. 71 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за прострочення оплати належно виконаних послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 10% від облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. Загальна сума сплаченої пені не може перевищувати 5% від суми заборгованості.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 03.04.2015 р. по 06.11.2015 р. у розмірі 1 715 грн. 71 коп. вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню у повному обсязі у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача, який почався з 15.09.2016 року, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог за визначений Позивачем період прострочки Відповідача по 06.11.2015 року.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю БОРВИХА на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 22 035 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 153 грн. 52 коп. та інфляційні у розмірі 1 439 грн. 79 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БОРВИХА (04215, м.Київ, ПР-Т Г. ГОНГАДЗЕ, будинок 20, приміщення 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 38391372) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 22 035 (двадцять дві тисячі тридцять п'ять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 153 (сто п'ятдесят три) грн. 52 (п'ятдесят дві) коп., інфляційні у розмірі 1 439 (одна тисяча чотириста тридцять дев'ять) грн. 79 (сімдесят дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 675 (шістсот сімдесят п'ять) грн. 46 (сорок шість) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 лютого 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин