Ухвала

від 28.02.2017 по справі 809/1123/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 876/886/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у справі за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження-2011 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

05.09.2016 року позивач - Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження-2011 , в якому просить стягнути з відповідача податковий борг в сумі 139 991,51 грн. за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках, відкритих у банківських установах.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року позов задоволено частково. Стягнено з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження-2011 відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь бюджету податковий борг по земельному податку та орендній платі в сумі 68 922 грн. 53 коп. В решті вимог позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що Калуською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ш №0012161502 від 28.11.2013 року, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 9471,03 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми Ш №0012171502 від 28.11.2013 року, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 632,62 грн.

Згідно поданих відповідачем до Коломийської ОДПІ звітних податкових декларацій від 09.04.2013р., від 18.04.2013 р. з земельного податку за 2013р. сума, яка підлягає перерахуванню в бюджет за підсумками звітного періоду складає 16871,76 грн. Відповідач також подав податкову декларацію з земельного податку від 20.02.2014р. в сумі 25307,64 грн. за 2014 рік та наявність боргу за якою ним визнається. 18.02.16 ТОВ Відродження-2011 подано позивачу податкову декларацію по земельному податку, якою визначено грошове зобов'язання за 2016 рік в розмірі 83120,64 грн. Однак, у зв'язку з виявленою помилкою у вказаній декларації за 2016 рік, ТОВ Відродження-2011 подало Калуській ОДПІ уточнюючу декларацію від 22.09.2016 року, якою задекларовано суму грошового зобов'язання 24106,92 грн. з щомісячною сплатою 2008,91 грн., контролюючим органом уточнююча декларація прийнята.

Разом з тим, Калуською ОДПІ заявлено стягнення податкового боргу по земельному податку за період січень-червень 2016 року без врахуванням уточнюючої декларації від 22.09.2016 року, однак доказів про порушення відповідачем визначення податкового зобов'язання в такій уточнюючій декларації суду не надано. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню борг по земельному податку за період січень-червень 2016 року в сумі 12051,66 грн. з урахуванням уточнюючої декларації.

Відповідно, в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення податкового боргу з земельного податку за 2016 рік в сумі 71068,98 грн. слід відмовити, оскільки позивачем не доведено, що така сума заборгованості, з врахуванням уточнюючої декларації від 22.09.2016, є узгодженим податковим боргом.

Крім того, податковим органом на підставі акта перевірки № 392/1502/37129949 від 04.03.2015 року, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб визначеного ПК України податковим повідомленням-рішенням зобов'язано відповідача сплатити 3918,60 грн. штрафу та на підставі акта перевірки №291/1503/37129949 від 24.07.2015 року, яким встановлено порушення термінів подання податкової звітності збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 170,00 грн. Позивачем на суму несвоєчасно сплаченого відповідачем податкового зобов'язання з земельного податку за 2013р., 2014р., нарахована пеня в розмірі 499,22 грн.

Таким чином, оскільки у встановлений законодавством строк податковий борг в сумі 68922, 53 грн. відповідачем не погашено, то суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено адміністративний позов щодо стягнення вказаного боргу з ТзОВ Відродження-2011 .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її винесеною із порушенням норм матеріального та процесуального права, Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що сума податкового боргу в розмірі 139 991,51 грн. виникла за період з 21.10.2013 року по 02.08.2016 року. Суд в мотивувальній частині зазначає що Калуською ОДПІ заявлено до стягнення суму податкового боргу за період січень-червень 2016 року без урахування уточнюючої податкової декларації. Оскільки, тільки 22.09.2016 року відповідачем подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік з метою зменшення суми грошових зобов'язань, тобто після звернення з даним позовом. З урахуванням поданої уточнюючої податкової декларації Калуською ОДПІ було подано заяву про уточнення розміру позовних вимог та заявлено до стягнення суму податкового боргу в розмірі 135 664,68 грн. за період з 01.03.2016 року по 04.11.2016 року, зокрема по земельному податку 125561,03 гри., орендна плата - 10 103,65 грн. Однак, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 року відмовлено у прийняті заяви з тих підстав, що позивачем при зверненні із даною заявою одночасно змінено предмет і підставу позову.

Апелянт посилається на те, що підстава адміністративного позову - це податкові правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем змістом яких є обов'язок Відповідача сплачувати податки і збори та право позивача вимагати своєчасне виконання Відповідачем податкового обов'язку. Предметом позову виступає матеріально-правова вимога позивача до відповідача - стягнути суму податкового бору. Разом з тим, Калуською ОДПІ не було змінено предмет чи підставу позову, оскільки за результатами поданої зави було змінено саме розмір позовних вимог - суму податкового боргу.

Вказує на те, що правомірність визначення грошового зобов'язання визначається контролюючим органом за результатами перевірки (камеральної або документальної). При заповненні усіх обов'язкових реквізитів податкової декларації контролюючий орган зобов'язаний прийняти декларацію. Тому Калуська ОДПІ об'єктивно не могла надати докази щодо правомірності визначення суми грошового зобов'язання відповідачем в уточнюючі податковій декларації з плати за землю за 2016 рік.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Відродження-2011 14.07.2010 року зареєстроване, як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідач перебуває на податковому обліку в Калуській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, є платником плати за землю.

Питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України (далі - ПКУ) і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Положення ПКУ регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу пункту 16.1 статті 16, пункту 36.1 статті 36, пункту 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У відповідності до п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 288.7 ст.288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно вимог ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

В силу пункту 286.1. статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно норми п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Положеннями пункту 287.3 статті 287 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до пункт 36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2).

Згідно вимог ст.290 ПК України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Встановлено, що на підставі акту №1275/1502/37129949 від 21.11.2013р. камеральної перевірки податкової звітності плати за землю з юридичних осіб Калуською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ш №0012161502 від 28.11.2013 року, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 9471,03 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми Ш №0012171502 від 28.11.2013 року, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 632,62 грн. Вказані повідомлення-рішення відповідачем отримані 03.12.2013 року.

Не погодившись із зазначеними повідомленнями-рішеннями відповідач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги ТзОВ Відродження-2011 рішенням ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області від 30.12.2013 року, залишено без змін податкові повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 28.11.13 р. 30012171502, № НОМЕР_1, а скаргу без задоволення, а також рішенням Міністерства доходів і зборів України від 04.03.2014 року, залишено без змін вищевказані податкові повідомлення-рішення Калуської ОДПІ та рішення від 30.12.2013 року, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення.

Також встановлено, що згідно поданих відповідачем до Коломийської ОДПІ звітних податкових декларацій від 09.04.2013р., від 18.04.2013р. з земельного податку за 2013р. сума, яка підлягає перерахуванню в бюджет за підсумками звітного періоду складає 16871,76 грн.

Також відповідач подав податкову декларацію з земельного податку від 20.02.2014р. в сумі 25307,64 грн. за 2014 рік та наявність боргу за якою ним визнається.

Із матеріалів справи видно, що 18.02.2016 року ТОВ Відродження-2011 подано позивачу податкову декларацію по земельному податку, якою визначено грошове зобов'язання за 2016 рік в розмірі 83120,64 грн.

У зв'язку з виявленою помилкою у вказаній декларації за 2016 рік, ТзОВ Відродження-2011 подало Калуській ОДПІ уточнюючу декларацію від 22.09.16 року, якою задекларовано суму грошового зобов'язання 24106,92 грн. з щомісячною сплатою 2008,91 грн., контролюючим органом уточнююча декларація прийнята.

Разом з тим, Калуською ОДПІ заявлено стягнення податкового боргу по земельному податку за період січень-червень 2016 року без врахуванням уточнюючої декларації від 22.09.2016 року, однак доказів про порушення відповідачем визначення податкового зобов'язання в такій уточнюючій декларації суду не надано.

Отже, з відповідача підлягає стягненню борг по земельному податку за період січень-червень 2016 року в сумі 12051,66 грн. з урахуванням уточнюючої декларації.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення податкового боргу з земельного податку за 2016 рік в сумі 71068,98 грн., оскільки позивачем не доведено, що така сума заборгованості, з врахуванням уточнюючої декларації від 22.09.2016, є узгодженим податковим боргом.

У відповідності до п.113.1 ст.113 ПК Кодексу строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Із матеріалів справи видно, що податковим органом на підставі акта перевірки № 392/1502/37129949 від 04.03.2015 року, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб визначеного ПК України податковим повідомленням-рішенням зобов'язано відповідача сплатити 3918,60 грн. штрафу та на підставі акта перевірки №291/1503/37129949 від 24.07.2015 року, яким встановлено порушення термінів подання податкової звітності збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 170,00 грн.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В силу пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Приписами пункту 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України Згідно п.п. 129.1.1. п.129.1. ст.129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно п.129.4 цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Встановлено, що позивачем на суму несвоєчасно сплаченого відповідачем податкового зобов'язання з земельного податку за 2013р., 2014р., нарахована пеня в розмірі 499,22 гривень.

Згідно пункту 131.3 статті 131 Податкового кодексу України суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України сума грошового зобов'язання самостійно узгодженого платником податків, або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом в строк, а також пеня, нарахована на суму грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку та орендній платі в сумі 68922,53 грн.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно вимог пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК Україник контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Будь-яких доказів у підтвердження погашення вказаного податкового боргу із земельного податку та орендній платі відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що факт наявності спірного податкового боргу із земельного податку та орендної плати в сумі 68922, 53 грн. є доведеним, тому судом першої інстанції правомірно стягнено з ТзОВ Відродження-2011 в дохід місцевого бюджету вказану суму податкового боргу.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення податкового боргу із земельного податку за 2016 рік в сумі 71 068,98 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у справі №809/1123/16 за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження-2011 про стягнення заборгованості - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.03.2017 року.