Постанова

від 17.11.2020 по справі 809/1123/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 809/1123/16

адміністративне провадження № К/9901/40302/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №809/1123/16 за позовом Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження-2011 про стягнення заборгованості, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 (суддя Микитин Н.М.) та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 (головуючий суддя Попко Я.С., судді: Хобор Р.Б., Сеник Р.П.),

ВСТАНОВИВ:

Калуська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі також - ОДПІ, позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження-2011 (далі також Товариство, відповідач), у якому позивач просив стягнути з відповідача податковий борг в сумі 139991,51грн. за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках, відкритих у банківських установах.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов`язку, встановленого підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статтею 36 Податкового кодексу України, не сплатив штрафні фінансові (санкції) за платежем орендна плата з юридичних осіб нарахованої податковими повідомленнями-рішеннями від 28.11.2013 №00121615020, №0012171502, а також не сплатив самостійно визначені згідно поданих декларацій податкові зобов`язання за період з 2013 по червень 2016 року із земельного податку в загальному розмірі 129887,86грн., в тому числі 4088,60грн. штрафні (фінансові) санкції та 499,22грн. пені, внаслідок чого виник податковий борг в сумі 139991,51грн.

Відповідач позов в частині податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб та земельному податку за 2013-2015 визнав. У частині суми боргу земельного податку за 2016 рік пояснив, що відповідачем згідно декларації з плати за землю від 18.02.2016 за 2016 рік задекларовано 83120,64грн. грошового зобов`язання, однак, у зв`язку з виявленою помилкою, відповідачем подано ОДПІ уточнюючу декларацію від 22.09.2016 за 2016 рік, якою задекларовано суму грошового зобов`язання 24106,92грн., таким чином з урахуванням уточненої декларації сума заборгованості по земельному податку за 2016 року зменшилась та місячний платіж становить 2008,91грн. Враховуючи вищевказані уточнення, відповідач визнав частково адміністративний позов, у решті позовних вимог просив відмовити.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження-2011 відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь бюджету податковий борг по земельному податку та орендній платі в сумі 68922,35грн. У решті вимог в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, ОДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі №809/1123/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №809/1123/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 17.11.2020.

В обґрунтування касаційної скарги ОДПІ посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статті 129 Конституції України та інших норм чинного законодавства. Позивач зазначає про обставини справи та вказує, що податковий орган не може надати докази щодо правомірності визначення суми грошового зобов`язання відповідачем в уточнюючій податковій декларації з плати за землю за 2016 рік, оскільки правомірність грошового зобов`язання визначається контролюючим органом за результатами перевірки. Разом з тим, при заповненні усіх обов`язкових реквізитів податкової декларації, контролюючий орган зобов`язаний прийняти декларацію. У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.07.2010 здійснено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження-2011". Відповідач перебуває на податковому обліку в Калуській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, є платником плати за землю.

На підставі акту від 21.11.2013 №1275/1502/37129949 камеральної перевірки податкової звітності плати за землю з юридичних осіб ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми від 28.11.2013 №0012161502, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 9471,03грн., а також податкове повідомлення-рішення від 28.11.2013 №0012171502, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 632,62грн.

Вказані повідомлення-рішення відповідачем отримані 03.12.2013.

Не погодившись з повідомленнями-рішеннями відповідач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

Також встановлено, що згідно поданих відповідачем до Коломийської ОДПІ звітних податкових декларацій від 09.04.2013, від 18.04.2013 з земельного податку за 2013 рік сума, яка підлягає перерахуванню в бюджет за підсумками звітного періоду складає 16871,76грн.

Відповідач подав податкову декларацію з земельного податку від 20.02.2014 в сумі 25307,64грн. за 2014 рік та наявність боргу за якою ним визнається.

18.02.2016 Товариством подано позивачу податкову декларацію по земельному податку, якою визначено грошове зобов`язання за 2016 рік в розмірі 83120,64грн.

У зв`язку з виявленою помилкою у вказаній декларації за 2016 рік, відповідач подав ОДПІ уточнюючу декларацію від 22.09.2016, якою задекларовано суму грошового зобов`язання 24106,92грн. з щомісячною сплатою 2008,91грн., контролюючим органом уточнююча декларація прийнята.

Податковий орган звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства штрафних (фінансових) санкцій за платежем орендна плата з юридичних осіб, нарахованої податковими повідомленнями-рішеннями від 28.11.2013 №00121615020, №0012171502, а також за самостійно визначеними згідно поданих декларацій податковими зобов`язаннями за період з 2013 по червень 2016 року з земельного податку в загальному розмірі 129887,86грн., в тому числі 4088,60грн. штрафні (фінансові) санкції та 499,22грн. пені; податковий борг в сумі 139991,51грн.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що ОДПІ заявлено стягнення податкового боргу по земельному податку за період січень-червень 2016 року без врахуванням уточнюючої декларації від 22.09.2016. Доказів про порушення відповідачем визначення податкового зобов`язання в такій уточнюючій декларації суду не надано. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню борг по земельному податку за період січень-червень 2016 року в сумі 12051,66грн. з урахуванням уточнюючої декларації. Відповідно, у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення податкового боргу з земельного податку за 2016 рік в сумі 71068,98 грн. суд вирішив відмовити, оскільки позивачем не доведено, що така сума заборгованості, з врахуванням уточнюючої декларації від 22.09.2016, є узгодженим податковим боргом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пунктом 54.3 статті 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Підпунктом 54.3.3 вказаної статті визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 57.3 статті 53 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з вимогами статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У відповідності до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно положень статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.1. статті 286 Податкового кодексу України

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Положеннями пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до пункт 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2).

Згідно з вимогами статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій з`ясовано, що на підставі акту камеральної перевірки податкової звітності плати за землю з юридичних осіб ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 9471,03 грн., яким до відповідача застосовано штрафну санкцію за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 632,62грн.

Встановлено, що згідно поданих відповідачем до ОДПІ звітних податкових декларацій з земельного податку за 2013р. сума, яка підлягає перерахуванню в бюджет за підсумками звітного періоду складає 16871,76грн.

Також відповідач подав податкову декларацію з земельного податку в сумі 25307,64грн. за 2014 рік та наявність боргу за якою ним визнається.

При цьому, Товариством подано позивачу податкову декларацію по земельному податку, якою визначено грошове зобов`язання за 2016 рік в розмірі 83120,64грн.

У зв`язку з виявленою помилкою у вказаній декларації за 2016 рік, Товариство подало ОДПІ уточнюючу декларацію, якою задекларовано суму грошового зобов`язання 24106,92грн. з щомісячною сплатою 2008,91грн., контролюючим органом уточнююча декларація прийнята.

Разом з тим, ОДПІ заявлено стягнення податкового боргу по земельному податку за період січень-червень 2016 року без врахуванням уточнюючої декларації. У свою чергу, доказів про порушення відповідачем визначення податкового зобов`язання в такій уточнюючій декларації судам попередніх інстанцій не надано.

Отже, з відповідача підлягає стягненню борг по земельному податку за період січень-червень 2016 року в сумі 12051,66грн. з урахуванням уточнюючої декларації.

Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення податкового боргу з земельного податку за 2016 рік в сумі 71068,98грн., оскільки позивачем не доведено, що така сума заборгованості, з врахуванням уточнюючої декларації, є узгодженим податковим боргом.

Враховуючи вищевикладене, сума узгодженого податкового боргу, яка підлягає до стягнення по земельному податку та орендної плати за землю з юридичних осіб у даній справі становить 68922,53грн.

У касаційній скарзі доводів на спростування висновків судів у даній справі, позивачем не вказано.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі №809/1123/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду