Ухвала

від 28.02.2017 по справі 2-8424/10

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 2-8424/10

Провадження № 6/265/55/17

У Х В А Л А

28 лютого 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого судді -Міхєєвої І.М.

за участю секретаря судового засідання - Розсоха І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі подання державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області з поданням про тимчасове обмеження боржника, ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що на виконанні у Лівобережному відділі державної виконавчої служби міста Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області перебуває виконавчий лист, № 2-8424/10 виданий 31 серпня 2010 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 27 липня 2010 року і до повноліття дитини.

07 липня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію постанови направлено сторонам.

14 липня 2016 року державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно відповідей ДФС України та ПФУ номера рахунків в банках та інших фінансових установах відсутні, відомості про джерела отримання доходів теж відсутні.

Згідно відповіді з Територіального сервісного центру №1441, транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

09 серпня 2016 року до відділу з'явився боржник та надав розписку із зазначенням адреси за якою він мешкає, а також про те, що ознайомлений із заборгованістю з виплати аліментів.

У ході примусового виконання, боржником добровільно виконавчий документ не виконується.

Заборгованість по аліментам складає 20021,86 грн.

Суд, вивчивши матеріали подання державного виконавця, вбачає, що для його задоволення немає законних підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» , громадянинові України може бути відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно положень ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця.

Крім того, право на свободу пересування та право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, визначається Протоколом №4 до Конвенції про захист прав та основних свобод людини, який гарантує деякі права і свободи, що не включені до Конвенції та першого Протоколу до неї. Зокрема, стаття 33 Конституції України без суттєвих змін відтворює це конвенційне положення.

Свобода пересування не є абсолютним правом. Вона може бути правомірно обмежена державою, але лише за певних умов: такі обмеження мають бути передбачені національним законом, відповідати критерію необхідності у демократичному суспільстві та слугувати правомірній меті (інтереси національної або громадської безпеки, забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, охорона здоров'я або моралі, захист прав і свобод інших осіб). Крім того, п.4 ст. 2 Протоколу №4 встановлює, що право на свободу пересування можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдовуються суспільними інтересами.

При розгляді подання державного виконавця суду не було надано відомостей, що боржник ухиляється від виконання ним своїх зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає, що подання Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань - є не обґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 368, 377-1 ЦПК України, Законом України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України , Законом України Про виконавче провадження , суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.

На ухвалу суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Суддя: І.М.Міхєєва