Постанова

від 28.02.2017 по справі 807/1238/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2017 рокум. Ужгород№ 807/1238/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та сторін, які беруть участь у справі:

представника позивача - Шибаєв А.М.

представника відповідача - Ковальова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старвуд Закарпаття" про стягнення адміністративно-господарської санкції, -

В С Т А Н О В И В:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старвуд Закарпаття" про стягнення адміністративно-господарської санкції в сумі 17355,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"№ 875-ХІІ (надалі Закон України № 875-ХІІ) для підприємств, установ і організацій встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік відповідач не виконав вимогу Закону України № 875 щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим до відповідача застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Однак, відповідач в строк встановлений законом не сплатив адміністративно-господарські санкції.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року даний адміністративний позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Старвуд Закарпаття" (вул. Берегівська - Бічна, буд.7, м. Мукачево,Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ - 34563759) адміністративно - господарські санкції у розмірі 17355,00 грн.( сімнадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок).

Не погодившись із прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Старвуд Закарпаття" оскаржило вказану постанову в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старвуд Закарпаття" залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі за № 807/1238/13-а - без змін.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив таку в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 31.05.2016 року було зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не враховані всі обставини, не перевірені доводи чи достатньо прийняв мір відповідач щодо працевлаштування інвалідів, чи мав можливість відповідач працевлаштувати інвалідів відповідно нормативу, яка кількість інвалідів була на обліку у центру зайнятості, чи направлялися інваліди для працевлаштування. Враховуючи наведене, судом касаційної інстанції відповідно до вищезазначеної ухвали касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Старвуд Закарпаття" задоволено частково, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила, при цьому пояснивши, що відповідачем станом на день виникнення спірних правовідносин усі вимоги чинного законодавства виконані, а тому даний адміністративний позов є безпідставним і в задоволенні такого слід відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, позовні вимоги позивача мотивовані тим, що згідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ) для підприємств, установ і організацій встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік відповідач не виконав вимогу Закону № 875-ХІІ щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Відповідачем у встановлений законом строк адміністративно-господарські санкції не сплачені.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року, позовні вимоги задоволені.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України та надаючи правову оцінку обставинам справи суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом в ході розгляду даної справи по суті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу товариства з обмеженою відповідальністю „Старвуд Закарпаття" у 2012 році складала 20 осіб, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ, якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік - 1 особа, на підприємстві працювали 0 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Кількість незайнятих робочих місць призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів склала 1 місце.

Згідно матеріалів даної адміністративної справи та спірних правовідносин, що виникли між сторонами щодо сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону № 8 75-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма звітності про наявність вільних вакантних місць затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства соціальної політики №316 від 31.05.2013. Згідно вказаного Наказу, роботодавці повідомляють органи державної служби зайнятості про наявність вільних вакантних місць, у тому числі для осіб з обмеженими фізичними можливостями, шляхом подання щомісячних звітів форми 3-ПН.

З наведеного вбачається про обов'язок подання роботодавцем звітів форми 3-ПН до органів державної служби зайнятості.

Згідно зі статтею 18 Закону № 875-ХІІ (у редакції до 18 березня 2006 року) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-ІV „Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість " зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ доповнено статтею 18-1.

Так, згідно вимог ст.18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні чітко встановлено, що Інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна правова позиція викладена і в Постанові Верховного суду України від 20.06.2011 року у справі №21-60а11 за позовною заявою Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства Продекспорт про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Крім цього, суд також вважає за необхідне зазначити, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Старвуд Закарпаття" відповідно до покладених на нього обов'язків згідно Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щомісячно протягом 2012 року направлялись звіти форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу до Мукачівського міського центру зайнятості щодо наявних вакантних посад для осіб з обмеженими можливостями, що підтверджується також листом Мукачівського МЦЗ від 27.09.2016 року №2961 та копіями відповідних звітів форми 3- ПН, які наявні в матеріалах адміністративної справи.

Враховуючи наведене вище в даному випадку відповідач фактично виконав обов'язок щодо прийняття необхідних мір по працевлаштуванню інвалідів.

Слід також зазначити, що в ході судового розгляду даної адміністративної справи по суті, представником відповідача в судовому засіданні суду було надано також лист Мукачівського міського центру зайнятості від 25.11.2016 року №4483, згідно якого вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Старвуд Закарпаття" щомісячно протягом 2012 року направлялись звіти форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу . Всього за вказаний період підприємством подано 50 вакансій, в тому числі дві вакансії були для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Окрім наведеного вище, за сприяння Мукачівського МЦЗ за період 2012 року було працевлаштовано двох осіб і випадків відмови роботодавця у працевлаштуванні безробітних не було, що підтверджується копією відповідного листа, який міститься в матеріалах даної адміністративної справи.

Відповідно до вимого ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно вимог ч.2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити, так як доводи позивача спростовані в судовому засіданні представником відповідача в даній справі, а відтак суд приходить до висновку, що відповідач в даному випадку діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старвуд Закарпаття" про стягнення адміністративно - господарської санкції - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

СуддяМ.М. Луцович