Ухвала

від 11.07.2017 по справі 807/1238/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/5484/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 року у справі № 807/1238/13-а за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старвуд Закарпаття" про стягнення адміністративно-господарської санкції, -

В С Т А Н О В И В :

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старвуд Закарпаття" про стягнення адміністративно-господарської санкції в сумі 17355,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"№ 875-ХІІ (надалі Закон України № 875-ХІІ) для підприємств, установ і організацій встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік відповідач не виконав вимогу Закону України № 875 щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим до відповідача застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Однак, відповідач в строк встановлений законом не сплатив адміністративно-господарські санкції.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року даний адміністративний позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Старвуд Закарпаття" (вул. Берегівська - Бічна, буд.7, м. Мукачево,Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ - 34563759) адміністративно -господарські санкції у розмірі 17355,00 грн.( сімнадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок).

Не погодившись із прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Старвуд Закарпаття" оскаржило вказану постанову в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старвуд Закарпаття" залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі за № 807/1238/13-а - без змін.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив таку в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 31.05.2016 року було зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не враховані всі обставини, не перевірені доводи чи достатньо прийняв мір відповідач щодо працевлаштування інвалідів, чи мав можливість відповідач працевлаштувати інвалідів відповідно нормативу, яка кількість інвалідів була на обліку у центру зайнятості, чи направлялися інваліди для працевлаштування. Враховуючи наведене, судом касаційної інстанції відповідно до вищезазначеної ухвали касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Старвуд Закарпаття" задоволено частково, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимогах у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в даному випадку діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні №875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі - Закон України №875-ХІІ), встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч. 1 ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частино 3 ст.18 Закону України № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 року Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів було затверджено Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. Вказана постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, а іншого нормативно-правового акту, який регулює створення та введення в дію місць для працевлаштування інвалідів не існує.

Форму звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затверджено Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316. Звіти форми 3-ПН містять інформацію, необхідну для встановлення відповідачем факту виконання чи невиконання позивачем вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Тобто, подання відповідного звіту до центру зайнятості є належним підтвердженням наявності на підприємстві створених місць для працевлаштування інвалідів. Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Оглянувши матеріали справи колегією апеляційного суду було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Старвуд Закарпаття" відповідно до покладених на нього обов'язків згідно Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щомісячно протягом 2012 року направлялись звіти форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу до Мукачівського міського центру зайнятості щодо наявних вакантних посад для осіб з обмеженими можливостями, що підтверджується також листом Мукачівського МЦЗ від 27.09.2016 року №2961 та копіями відповідних звітів форми 3- ПН.

Згідно листа Мукачівського міського центру зайнятості від 25.11.2016 року №4483, вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Старвуд Закарпаття" щомісячно протягом 2012 року направлялись звіти форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу . Всього за вказаний період підприємством подано 50 вакансій, в тому числі дві вакансії були для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Також було встановлено, що за сприяння Мукачівського МЦЗ за період 2012 року було працевлаштовано двох осіб і випадків відмови роботодавця у працевлаштуванні безробітних не було, що підтверджується копією відповідного листа, який міститься в матеріалах даної адміністративної справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є безпідставним, не обґрунтованим і не підлягає до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 року у справі № 807/1238/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3

Повний текст судового рішення виготовлено 11.07.2017 року.