Постанова

від 22.02.2017 по справі 910/14565/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р. Справа№ 910/14565/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача : Бернацька О.В. - представник за дов. №14-102 від 18.04.2014 року;

від відповідача: Поліщук О.Г. - представник за дов. №01-107 від 28.09.2016 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року

у справі № 910/14565/16 (суддя: Спичак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна"

про стягнення 1 378 666,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 1 378 666,32 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконав договір купівлі-продажу природного газу №14/136/09ДКП-01/09, прострочивши оплату за поставлений січні-липні 2014 року природний газ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 283 678, 86 грн пені, 77720,24 грн 3 % річних, 1 013 226,64 грн інфляційних втрат та 20619,38 грн. судового збору. В решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 12.09.2016 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року по справі № 910/14565/16 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник вказав, що позивач у своєму розрахунку пені включив всі дати фактичної сплати у періоди прострочення платежу, та здійснив нарахування штрафних санкцій і за ці дні.

Крім того, скаржник зазначив, що позивач при нарахуванні інфляційних втрат нараховує їх за періоди прострочення менші одного місяця та починає застосовувати індекс інфляції не з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а з місяця, у якому виникла заборгованість.

Також, скаржник зазначав про несвоєчасне підписання продавцем актів приймання - передачі, так дати зазначені в актах приймання - передачі газу, є останнім днем місяця, за який проводиться розрахунок за отриманий природний газ та не співпадає з датою отримання, перевірки та підписання акту відповідачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року у справі № 910/14565/16 було прийнято провадження.

Розгляд справи здійснювався різними колегіями суддів.

20.02.2017 року в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшло клопотання про призначення судової експертизи, яке не підлягає задоволенню як необґрунтоване та безпідставне.

Відмовляючи в задоволенні клопотанні, Київський апеляційний господарський суд звертає увагу та те, що заявником не вказано які саме обставини вказують на необхідність проведення експертизи, а матеріали справи місять достатньо відповідних доказів для винесення правомірного рішення.

У судовому засіданні 22.02.2017 року відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року по справі №910/14565/16 залишити без змін а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газпром збут Україна без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

11.02.2009 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/136/09-ДКП-01/09 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується в період з 2009 року по 2019 рік передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти від продавця для подальшої реалізації промисловим споживачам (далі-споживач) без посередників та оплатити на умовах цього договору природній газ (далі-газ), імпортований продавцем за контрактом від 19.01.2009 року № КП, укладеним між НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Газпром" в обсязі, вказаному в розділі 2 цього договору.

Відповідно до п. 9.4 договору, сторони, починаючи з 2009 року не пізніше 1 грудня року, що передує наступному року постачання, укладають щорічний додатковий договір до цього договору відносно визначення конкретних річних об'ємів постачання (щорічні обсяги реалізації якого становлять 25 % від загального обсягу реалізації імпортованого природного газу промисловим споживачам України), порядку і умов передачі газу, приймання і обліку газу, порядку і умов розрахунків, а також відповідальності сторін на наступний рік.

Згідно п. 10.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення підписів печатками, за умови підписання технічної угоди між НАК "Нафтогаз Україна" та ВАТ "Газпром" "Про умови здачі-приймання природного газу на прикордонних ГВС для транзиту його через територію України, а також передачі природного газу споживачам України у 2009 році". Діє в частині поставки газу з 01.01.2009 року до 21.12.2019 року (крім випадків, передбачених п. 10.2 цього договору), а в частині підписання актів приймання-передачі газу та проведення розрахунків за газ, виходячи із загальної ціни, визначеної в п.4.1 і послуги з його транспортування - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, сторони підписали ряд додаткових угод, в тому числі додатковий договір № 4 до договору купівлі-продажу природного газу № 14/136/09-ДКП-01/09 від 11.02.2009 року (про умови купівлі-продажу природного газу у 2014 році), пунктом 1.1 якого узгодили, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти від продавця для подальшої реалізації промисловим споживачам (надалі - споживачі) без посередників та оплатити на умовах цього договору природній газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений на митну територію України Продавцем за зовнішньоекономічним контрактом від 19.01.2009 року № КП купівлі-продажу природного газу у 2009-2019 роках, укладеним між продавцем та ВАТ "Газпром" (далі - "контракт № КП від 19.01.2009 року") в обсязі, вказаному в розділі 2 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 додаткового договору № 4, продавець передає покупцеві в період з 01.01.2014 року до 31.12.2014 року газ в обсязі 25 (двадцяти п'яти) відсотків від загального обсягу імпортованого природного газу для реалізації промисловим споживачам України, які є платниками податку на додану вартість, до 2 000 000 000 (два мільярди) кубічних метрів.

Згідно п. 3.1 додаткового договору № 4 природній газ поставляється продавцем покупцю щомісячно на підставі планового розподілу поставок газу споживачам, затвердженого продавцем та доведеного оператором ЄГТС в електронному вигляді для виконання газовидобувним, газотранспортним та газорозподільним підприємствам.

Відповідно до п. 3.4 додаткового договору № 4, обсяг газу, переданий продавцем покупцеві у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання сторонами до 11 числа місяця, наступного за звітним, акту приймання-передачі газу, який складається на підставі зведеного реєстру фактичного споживання природного газу (надалі-зведений реєстр).

Зведений реєстр формується покупцем на підставі 3-х сторонніх актів приймання- передачі газу, які підписуються між покупцем, споживачем та газотранспортним (газорозподільним або газовидобувним) підприємством, а також реєстрів споживання газу, підписаних покупцем та газотранспортними (газорозподільними або газовидобувними) підприємствами в розрізі окремих споживачів.

Умовами п. 5.1 додаткового договору № 4 визначено, що розрахунки за газ покупець здійснює, виходячи із рівня загальної ціни, визначеної в статті 4 даного договору, щомісячно грошовими коштами в національній валюті України на суму вартості місячного обсягу поставки газу, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця у такому порядку: 5.1.1 Продавець не пізніше 22 (двадцять другого) числа місяця, що передує місяцю поставки газу виставляє рахунок покупцю, виходячи з планового місячного обсягу поставки газу та із рівня загальної ціни, визначеної в статті 4 договору.

Згідно п. 5.1.2 додаткового договору № 4 покупець здійснює оплату в розмірі 100 % вартості планового місячного обсягу поставки газу, виходячи із рівня загальної ціни, визначеної в статті 4 договору, вказаних у рахунку продавця, не пізніше 26 (двадцять шостого) числа поточного місяця поставки газу, на підставі виставленого продавцем рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Пунктом 5.1.3 додаткового договору № 4 остаточній розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу протягом 2-х (двох) банківських днів.

Відповідно до п. 5.2 додаткового договору № 4 в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково вказувати номер цього договору, дату його підписання, призначення платежу, номер і дату відповідного рахунку продавця.

Відповідно до п. 6.1 додаткового договору № 4, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.

Згідно з п. 10.1 додаткового договору № 4, договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, діє в частині поставки газу з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року (крім випадків, передбачених п. 10.2 цього договору), а в частині підписання актів приймання - передачі газу та проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач, на виконання умов договорів, в період з 01.01.2014 року по 31.07.2016 року, передав відповідачу імпортований природний газ на загальну суму 135 286 475,20 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу(копії наявні у матеріалах справи).

Відповідач, в свою чергу, за отриманий природний газ розрахувався повністю, на суму 135 286 475,20, проте із порушенням строків оплати, визначених сторонами у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається що акти приймання-передачі газу, які складені відповідачем та підписані двома сторонами датовані останнім днем місяця поставки, за який проводиться розрахунок за отриманий природний газ, яка не співпадає з датою отримання, перевірки та підписання акту відповідачем.

Відповідно до п. 3.5 додаткового договору № 4 від 27.12.2013 року (далі - додатковий договір) право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Перехід права власності оформляється актом приймання-передачі газу.

Продавець не пізніше 22 числа місяця, що передує місяцю поставки газу виставляє рахунок покупцю, виходячи з планового місячного обсягу поставки газу та із рівня загальної ціни (п. 5.1.1. додаткового договору).

Відповідно до п 5.1.2 додаткового договору покупець здійснює оплату в розмірі 100% вартості планового місячного обсягу поставки газу, виходячи із рівня загальної ціни, визначеної в ст. 4 договору, вказаних у рахунку продавця не пізніше 26 числа поточного місяця поставки газу, на підставі виставленого продавцем рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Згідно з п. 5.1.3 додаткового договору, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту прийому-передачі газу протягом 2-х (двох) банківський днів.

Пункт 5.1.2 додаткового договору узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, п. 5.1.2 договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 26 числа поточного місяця поставки газу. Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного терміну після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Пункт 5.1.3 додаткового договору визначає акти приймання-передачі газу як підставу для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 5.1.2 цього договору, який містить конкретну дату здійснення остаточних розрахунків за отриманий у газ, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць, або ж неповернення позивачем відповідачу відповідного акту приймання-передачі жодним чином не змінює встановлений сторонами строк оплати поставленого газу.

Таким чином, пункт 5.1.2 додаткового договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу та повернення його примірника відповідачем позивачу. Тобто, настання грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом повернення йому позивачем відповідного акта (аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України №909/79/16 від 14.09.20116 року та № 909/224/16 від 05.10.2016 року).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника як на підставу для скасування оскаржуваного рішення на несвоєчасне підписання продавцем актів приймання - передачі (дати зазначені в актах приймання - передачі газу, є останнім днем місяця, за який проводиться розрахунок за отриманий природний газ та не співпадає з датою отримання, перевірки та підписання акту відповідачем).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем, оплата здійснювалась з порушенням вищезазначених строків, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, в яких є чітке призначення платежу, що в свою чергу є порушенням умов договору, а також чинного законодавства України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати товару, поставленого позивачем, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 286850,50 грн.

Так, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3 договору, у разі невиконання покупцем умов оплати по цьому договору він зобов'язується на вимогу продавця сплатити продавцю окрім суми заборгованості пеню у розмірі 0,03% від суми несвоєчасного перерахованого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені (відповідно до умов п. 6.3 договору), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його часткову необґрунтованість, оскільки позивач здійснював нарахування пені, починаючи з дати, в яку відповідач повинен був оплатити товар (дата складення між сторонами акту приймання-передачі продукції), тоді як обґрунтованим початком для нарахування пені є дата, наступна за днем, коли зобов'язання мало бути виконане.

Крім того, як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, до періоду нарахування пені позивачем помилково включено дату фактичної сплати відповідачем заборгованості, тоді як фактична дата сплати боржником заборгованості не входить до періоду прострочення виконання зобов'язання, а отже і до періоду нарахування пені.

Таким чином, обґрунтованим розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання (на підставі п. 6.3 договору) є 263229,32 грн.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 78 589,18 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 013 226,64 грн.

Київський апеляційний господарський суд здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, в сумі 77 720,24 грн, а інфляційні втрати підлягають задоволенню повністю, в сумі 1013226,64 грн.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що позивач при нарахуванні інфляційних втрат нараховує їх за періоди прострочення менші одного місяця та починає застосовувати індекс інфляції не з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а з місяця, у якому виникла заборгованість.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року по даній справі підлягає зміні в частині стягнення пені з підстав неповного з'ясування обставин справи, в порядку п. 4 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна" - підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції підлягають зміні, то рішення в цій частині підлягає зміні. В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року у справі №910/14565/16 - змінити в частині стягнення пені та судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, виклавши дану частину в наступній редакції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна" (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 26-В, код ЄДРПОУ 35829646) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 263229,32 (двісті шістдесят три тисячі двісті двадцять дев'ять ) грн 32 коп. пені та 20369,79 (двадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 32 коп судового збору.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна" (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 26-В, код ЄДРПОУ 35829646) витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 340,22 (триста сорок ) грн 22 коп.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/14565/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк