Постанова

від 13.06.2017 по справі 910/14565/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 910/14565/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів :Поляк О.І., Корсака В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі№ 910/14565/16 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна" простягнення 1378666,32грн

в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача:Бережок С.І. (довіреність №14-71 від 14.04.2017) Поліщук О.Г. (довіреність №01-107 від 28.09.2016) В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Спичак О.М.) від 12.09.2016 у справі №910/14565/16 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна" (далі ТОВ "Газпром збут Україна") на користь Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" (далі ПАТ "НК "Нафтогаз України") 283678,86грн пені, 77720,24грн 3 % річних, 1013226,64грн інфляційних втрат та 20619,38грн судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 (головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.) рішення місцевого господарського суду змінено в частині стягнення пені та судового збору, викладено цю частину в новій редакції, якою стягнуто з відповідача на користь позивача 263229,32грн пені та 20369,79грн судового збору; в решті рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ "Газпром збут Україна" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.530, 538, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 4 2 , 4 7 , 22, 41 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПАТ "НК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Газпром збут Україна" про стягнення з відповідача на користь позивача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат в загальній сумі 1378666,32грн. Позовні вимоги вмотивовано посиланням на обставини, відповідно до яких відповідач неналежним чином виконав договір купівлі-продажу природного газу №14/136/09ДКП-01/09, прострочивши оплату за поставлений у січні-липні 2014 року природний газ.

Судами встановлено таке.

11.02.2009 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі продавець, НАК "Нафтогаз України") та ТОВ "Газпром збут Україна" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/136/09-ДКП-01/09 (далі договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується в період з 2009 року по 2019 рік передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти від продавця для подальшої реалізації промисловим споживачам (далі-споживач) без посередників та оплатити на умовах цього договору природній газ (далі газ), імпортований продавцем за контрактом від 19.01.2009 №КП, укладеним між НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Газпром" в обсязі, вказаному в розділі 2 цього договору.

Відповідно до п.9.4. договору сторони, починаючи з 2009 року не пізніше 1 грудня року, що передує наступному року постачання, укладають щорічний додатковий договір до цього договору відносно визначення конкретних річних об'ємів постачання (щорічні обсяги реалізації якого становлять 25 % від загального обсягу реалізації імпортованого природного газу промисловим споживачам України), порядку і умов передачі газу, приймання і обліку газу, порядку і умов розрахунків, а також відповідальності сторін на наступний рік.

Згідно п.10.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення підписів печатками, за умови підписання технічної угоди між НАК "Нафтогаз Україна" та ВАТ "Газпром" "Про умови здачі-приймання природного газу на прикордонних ГВС для транзиту його через територію України, а також передачі природного газу споживачам України у 2009 році". Діє в частині поставки газу з 01.01.2009 до 21.12.2019 (крім випадків, передбачених п.10.2. цього договору), а в частині підписання актів приймання-передачі газу та проведення розрахунків за газ, виходячи із загальної ціни, визначеної в п.4.1. і послуги з його транспортування - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору сторони підписали ряд додаткових угод, в тому числі додатковий договір №4 до договору купівлі-продажу природного газу №14/136/09-ДКП-01/09 від 11.02.2009 (про умови купівлі-продажу природного газу у 2014 році) (далі додатковий договір №4), пунктом 1.1. якого узгодили, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти від продавця для подальшої реалізації промисловим споживачам (надалі споживачі) без посередників та оплатити на умовах цього договору природній газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений на митну територію України Продавцем за зовнішньоекономічним контрактом від 19.01.2009 №КП купівлі-продажу природного газу у 2009-2019 роках, укладеним між продавцем та ВАТ "Газпром" (далі контракт №КП від 19.01.2009 ) в обсязі, вказаному в розділі 2 цього Договору.

Відповідно до п.2.1. додаткового договору №4 продавець передає покупцеві в період з 01.01.2014 до 31.12.2014 газ в обсязі 25 (двадцяти п'яти) відсотків від загального обсягу імпортованого природного газу для реалізації промисловим споживачам України, які є платниками податку на додану вартість, до 2000000 000 (два мільярди) кубічних метрів.

Згідно п.3.1. додаткового договору №4 природній газ поставляється продавцем покупцю щомісячно на підставі планового розподілу поставок газу споживачам, затвердженого продавцем та доведеного оператором ЄГТС в електронному вигляді для виконання газовидобувним, газотранспортним та газорозподільним підприємствам.

Відповідно до п.3.4. додаткового договору №4 обсяг газу, переданий продавцем покупцеві у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання сторонами до 11 числа місяця, наступного за звітним, акта приймання-передачі газу, який складається на підставі зведеного реєстру фактичного споживання природного газу (надалі зведений реєстр) .

Зведений реєстр формується покупцем на підставі 3-х сторонніх актів приймання-передачі газу, які підписуються між покупцем, споживачем та газотранспортним (газорозподільним або газовидобувним) підприємством, а також реєстрів споживання газу, підписаних покупцем та газотранспортними (газорозподільними або газовидобувними) підприємствами в розрізі окремих споживачів.

Умовами п.5.1. додаткового договору №4 визначено, що розрахунки за газ покупець здійснює, виходячи із рівня загальної ціни, визначеної в статті 4 даного договору, щомісячно грошовими коштами в національній валюті України на суму вартості місячного обсягу поставки газу, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця у такому порядку:

пп.5.1.1. Продавець не пізніше 22 (двадцять другого) числа місяця, що передує місяцю поставки газу виставляє рахунок покупцю, виходячи з планового місячного обсягу поставки газу та із рівня загальної ціни, визначеної в статті 4 договору;

пп.5.1.2. покупець здійснює оплату в розмірі 100 % вартості планового місячного обсягу поставки газу, виходячи із рівня загальної ціни, визначеної в статті 4 договору, вказаних у рахунку продавця, не пізніше 26 (двадцять шостого) числа поточного місяця поставки газу, на підставі виставленого продавцем рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця;

пп.5.1.3. остаточній розрахунок здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу протягом 2-х (двох) банківських днів .

Відповідно до п.5.2. додаткового договору №4 в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково вказувати номер цього договору, дату його підписання, призначення платежу, номер і дату відповідного рахунку продавця.

Відповідно до п.6.1. додаткового договору №4 за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.

Згідно з п.10.1. додаткового договору №4 договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, діє в частині поставки газу з 01.01.2014 по 31.12.2014 (крім випадків, передбачених п.10.2. цього договору), а в частині підписання актів приймання - передачі газу та проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Позивач, на виконання умов договорів, в період з 01.01.2014 по 31.07.2016, передав відповідачу імпортований природний газ на загальну суму 135286475,20грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу (копії наявні у матеріалах справи).

Відповідач, в свою чергу, за отриманий природний газ розрахувався повністю, на суму 135286475,20грн, проте із порушенням строків оплати, визначених сторонами у договорі.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, встановивши обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем щодо своєчасного розрахунку за отриманий газ, та перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, дійшли висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог. Так, суди визначили момент прострочення відповідача, пославшись на пункт 5.1.3. додаткового договору №4, згідно якого остаточній розрахунок здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу протягом 2-х (двох) банківських днів, оскільки за змістом наведеного пункту додаткового договору №4 та його інших положень, настання грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом повернення йому позивачем відповідного акта.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходить із такого.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що підписані обома сторонами акти приймання-передачі газу, які складені відповідачем, датовані останнім днем місяця поставки, за який проводиться розрахунок за отриманий природний газ.

Судами не встановлено обставин, які б свідчили, що з урахуванням положень ч.1 ст.530 ЦК України та п.п.5.1.2., 5.1.3. додаткового договору №4, строк виконання зобов'язання може обраховуватись з іншої дати, ніж за спливом двох банківських днів після дати складання актів приймання-передачі газу.

Касаційний суд враховує також і те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б засвідчували, що відповідач складав акти в інші дати, ніж ним зазначені у відповідних актах (акти не містять будь-яких зауважень сторін спору щодо їх форми і змісту ), і що протягом двох банківських днів після складання актів йому не могло бути відомо про кількість отриманого ним газу та його вартість, що виключало можливість сплатити заборгованість у визначений у п.5.1.3. додаткового договору №4 строк.

Враховуючи що судові рішення не можуть ґрунтуватись на припущеннях щодо юридичних фактів, а також те, що у судів не було будь-яких належних доказів, на підставі яких можливо було вираховувати строк виконання зобов'язання з іншої дати ніж після спливу двох банківських днів після складання актів приймання-передачі газу, тому касаційна інстанція погоджується з їх висновком, що відповідач не довів належного виконання взятого на себе зобов'язання у встановлений договором строк.

Вірним є і те, що умови додаткового договору №4 не містять жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного строку після повернення продавцем одного примірника оригінала акта покупцю.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем оплата здійснювалась з порушенням встановленого п.5.1.3. додаткового договору №4 строку.

Відповідно до п.6.3. договору у разі невиконання покупцем умов оплати по цьому договору він зобов'язується на вимогу продавця сплатити продавцю окрім суми заборгованості пеню у розмірі 0,03% від суми несвоєчасного перерахованого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши здійснений судом апеляційної інстанції розрахунок пені, з дати наступної за днем, коли зобов'язання мало бути виконане згідно п.5.1.3 договору і по дату, яка передує дню здійснення перерахування коштів відповідачем позивачу, касаційна інстанція дійшла висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача 263229,32грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлений факт прострочення зобов'язання відповідачем, висновок про наявність підстав для стягнення з останнього 3% річних в сумі 78589,18грн та інфляційних втрат у сумі 1013226,64грн, касаційний суд вважає також обґрунтованим.

Враховуючи вірно визначений судами згідно пункту 5.1.3. додаткового договору №4 момент прострочення зобов'язання відповідачем, доводи скаржника про те, що нарахування інфляційних втрат за місяць в якому виникла заборгованість є неправомірним, колегія суддів вважає таким, що не відповідає положенням ст.625 ЦК України.

Посилання скаржника на порушення апеляційним господарським судом приписів процесуального законодавства внаслідок безпідставного неприйняття додаткових доказів, а також відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи, колегією суддів відхиляються, оскільки по-перше, надані відповідачем у суд апеляційної інстанції докази не спростовували зазначені вище висновки про часткову обґрунтованість заявленого позову; по-друге, спірні правовідносини виникли саме з огляду на різне визначення відповідачем та позивачем строку виконання зобов'язання з оплати природного газу, а не внаслідок різного вирахування сум пені, інфляційних та процентів річних за певний період.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, а зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити встановлені судами обставини, що за приписами ст.ст.111 5 , 111 7 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення вимог касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 -111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром збут Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №910/14565/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Поляк

В. Корсак