Рішення

від 03.03.2017 по справі 263/15215/16-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №263/15215/16-ц

Провадження №2/263/404/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2017 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: судді Ікорської Є.С. при секретарі Турчиній Н.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину у сумісному майні подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об'єктом особистої приватної власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину у сумісному майні подружжя. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 1992 року по 2002 рік позивачка та відповідач перебували у шлюбі, з 08.12.2006 року між нею та відповідачем знову було зареєстровано шлюб. За час сумісного життя у шлюбі 22.12.2006 р. ними було набуто спільне майно, а саме житловий будинок, що знах одиться за адресою: місто Маріуполь, вул. Шота Руставелі, будинок 64-в, та 17.07.2007 року земельна ділянка за цією ж адресою. Уточнивши позовні вимоги, позивачка просила визнати об'єктами права спільної сумісної власності подружжя житловий будинок літ.А-1 з господарськими прибудовами - сараєм літ.к-1, літньою кухнею літ.К-1, огорожею №1 та земельну ділянку площею 0,0335 га, що розташовані за адресою: м.Маріуполь, вул.Шота Руставелі, 64-В; визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку літ.А-1 по вулиці Шота Руставелі, 64-В у Центральному районі міста Маріуполя, що складається з житлової кімнати літ.4-2, житловою площею 6,6 кв.м, житлової кімнати літ.4-3, житловою площею 18,3 кв. м, коридору літ.4-4, площею 4,1 кв.м, сараю літ.к-1, літньої кухні літ.К-1, огорожі №1, що придбано у період шлюбу з ОСОБА_2Й згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого 22 грудня 2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_3; визнати за нею право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,0335 га, кадастровий номер 1412300000:04:012:0336, розташованої за адресою: м.Маріуполь, вул.Шота Руставелі, 64-В, що придбана у період шлюбу з ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого 17 липня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_3

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, який прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою Жовтневого райсуду м.Маріуполя від 10.01.2017 року. В обґрунтування вимог зазначив, що він дійсно перебував у шлюбних відносинах з ОСОБА_1 у період з 1992 року, але по 1998 рік, а не по 2002 рік як зазначила ОСОБА_1 у первісній позовній заяві. Зазначені обставини підтверджуються рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 05.02.2002 року, в якому зазначено, що шлюбні відносини з ОСОБА_1 припинились у жовтні 1998 року. З жовтня 1998 року по грудень 2006 року він з ОСОБА_1 не підтримував ніяких стосунків, однією родиною вони не мешкали, перебував у відносинах з іншою жінкою. Спільного бюджету з ОСОБА_1 не мав. Звертає увагу суду на те, що повторно зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 8 грудня 2006 року, а спірний будинок був придбаний через два тижні після укладення шлюбу. Вважає, що для виникнення у ОСОБА_1 права на визнання спірного житлового будинку спільною власністю подружжя потрібна наявність спільної праці подружжя. Під спільною працею подружжя слід розуміти будь-яку корисну працю, яка незалежно від його характеру або безпосередньо, або в своїй вираженій формі спрямована на створення спільного майна подружжя і таким чином, спільність результатів праці подружжя у випадку законного режиму майна подружжя являється обов'язковим наслідком шлюбу. Зазначає, що прибудова літ.А1-1 до будинку № 64-в по вулиці Шота Руставелі у місті Маріуполі, яка складається з чотирьох кімнат, трьох коридорів, санвузла, котельної, кухні відповідно технічної документації на будинок не здана в експлуатацію та не визнана житловою площею. Вважає, що на належний йому спірний житловий будинок не розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя. Збільшивши позовні вимоги просить суд визнати житловий будинок № 64-в по вулиці Шота Руставелі у місті Маріуполі та земельну ділянку за цією ж адресою об'єктами права особистої власності чоловіка - ОСОБА_2

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 наполягала на задоволенні позовних вимог, зустрічну позовну заяву не підтримала, просила суд відмовити у її задоволенні. Також заявила про застосування строку позовної давності до вимог за зустрічним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні. Додатково пояснила, що спірний будинок № 64-в по вулиці Шота Руставелі у місті Маріуполі було фактично придбано за десять тисяч доларів США з землею. Дев'ять тисяч доларів США вони віддали у грудні 2006 року, а бракуючу суму в розмір тисячі доларів США віддали у липні 2007 року, тому як у ОСОБА_5 на час продажу будинку не були оформлені документи на земельну ділянку. 21.11.2006 року вона оформила кредит у ПАТ КБ ПриватБанк , а фактично грошові кошти зняла 20.12.2006 року в розмірі 4000 гривень для придбання будинку, тому як бракувало коштів. Вона також працювала і отримувала заробітну плату. У березні 2007 року узяла у КС АКК кредит для повернення боргу сестрі ОСОБА_2 у розмірі 3 000 грн., які також позичила на придбання будинку. Просила суд її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, зустрічний позов не визнала, просила суд відмовити у його задоволенні.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав. Пояснив суду, що перебував у шлюбі з ОСОБА_1, сумісного бюджету вони не вели, тому як заробітна плата його 120 грн. У 2002 році він подав позовну заяву про розірвання шлюбу. Після 2002 року відносин між ними не було. Будинок вони придбали за його особисті грошові кошти, а саме за 16 000 грн. Він привіз з Макіївки чотири тисячі доларів США. Земельну ділянку він придбав 17.07.2007 року також за особисті заощадження. Через півроку повернув борг ОСОБА_6 п'ять тисяч гривень. Житлову прибудову почали будувати у 2012 році, усі ремонтні роботи робив за сумісні кошти з дружиною. Зараз прибудова не завершена будівництвом, у експлуатацію не здана. У спірному будинку наразі мешкає він, дочка та онук. До листопада 2016 року там мешкала ще дружина. У прибудові в 2014 році встановлено газове обладнання. Наразі не усі заплановані роботи в будинку і прибудові виконано, тому в експлуатацію планую здати тоді, коли повністю закінчить роботи.

Представник відповідача ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити, наполягав на задоволенні зустрічної позовної заяви.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи в їхній сукупності, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона є сестрою ОСОБА_1 Грошові кошти на придбання будинку та землі були у ОСОБА_1 у розмірі 2500 доларів США. Коли виникло питання про придбання будинку, грошових коштів не вистачало. Мати та батько позивачки давали грошові кошти ОСОБА_1: батько - 8 000 грн, мати - 500 доларів США, з її заощаджень також було надано 300 доларів США. У ПАТ КБ ПриватБанк та КС АКК ОСОБА_1 брала гроші у кредит для придбання будинку. За спірний будинок хотіли 12 тисяч доларів США, але продали за 10 тисяч доларів США, разом з землею. Прибудову почали будувати з 2012 року, вона капітальна, вийшов цілий будинок, проведено газопостачання, будівництвом займався чоловік сестри та їх батько. Мешкали разом, грошові кошти були спільні, сестра працювала у гарячому цеху і гроші в неї були. У будинку проведено електропостачання. Там також мешкає ще племінниця. Землю відразу не переоформлювали, оскільки на той час ще не був виготовлений державний акт.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 її батьки, вони спочатку жили у м.Краматорську. Вважає, що будинок куплений за гроші батька. Коли придбався будинок, їй було 14 років, батько дістав гроші з карману та сказав, що він заробив їх, а саме 6 500 доларів США. Будинок придбаний за 16 000 грн. Будівництвом будинку займався батько, дідусь допомагав. Улітку 2006 року батько перевіз її жити до матері в м.Маріуполь. 08.12.2016 року батьки зареєстрували шлюб. Спочатку родина мешкала у бабусі, батько їздив з Краматорська до Маріуполя. Ремонт почали робити відразу після придбання будинку. Харчувались разом. Про те, що мати займала грошові кошти на придбання будинку, їй не відомо. З січня 2014 року усі мешкали у одній кімнаті, не усі роботи в прибудові виконані, але ванною кімнатою, вбиральнею, кухнею вони користуються. Батьки мешкали однією родиною з грудня 2006 року по грудень 2016 рік.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 05 лютого 2002 року шлюб, зареєстрований 07.03.1992 року, актовий запис №03, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, в описовій частині рішення зазначено, що з жовтня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шлюбні відносини припинились.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії 1-НО №073645 від 08 грудня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали повторний шлюб 08 грудня 2006 року. Наразі шлюб не розірвано.

Судом встановлено, що 22 грудня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу будинку № 64-в по вул.Шота Руставелі в м.Маріуполі, зареєстрований у реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.02.2007 року, згідно з яким складається з житлового будинку під літ.А-1, житловою площею 18,3 кв.м, двох сараїв літ.Ж-1, к-1, літньої кухні літ.К-1, убиральні літ.О, огорожі -1. У п.4 договору зазначено, що будинок з належними до нього надвірними побудовами продано продавцем за домовленістю з покупцем за 16 000 грн., з яких 11000 грн. сплачені покупцем продавцю при оформленні договору, а останню суму - 5000 грн. покупець зобов'язується сплатити продавцю в термін до 01 березня 2007 року.

Відповідно до п.9 договору купівлі-продажу право власності на будинок з належними до нього надвірними побудовами переходить до покупця і виникає після повного розрахунку за проданий будинок, нотаріального посвідчення цього договору та державної його реєстрації згідно із ст.182 та 1299 ЦК України (а.с.6).

Згідно із нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_5 від 17 липня 2007 року ОСОБА_2 повністю розрахувався та передав суму боргу у розмірі 5 000, 00 грн. згідно з договором купівлі-продажу будинку, який розташований за адресою: місто Маріуполь, вулиця Шота Руставелі, будинок 64-В, претензії фінансового характеру відсутні (а.с.7).

Згідно з нотаріально посвідченою заявою 22 грудня 2006 року, зареєстрованою у реєстрі №6152, ОСОБА_1 надала згоду ОСОБА_2 як подружжя на придбання житлового будинку за 16 000 грн., який розташований за адресою: місто Маріуполь, вулиця Шота Руставелі, будинок 64-В. Цією заявою ОСОБА_1 підтверджувала, що гроші, які витрачаються на придбання об'єкта нерухомості, є їхньою спільною сумісною власністю, придбане майно також буде об'єктом права спільної сумісної власності як таке, що набувається ними за час шлюбу. Також підтверджувала, що договір, який складається її подружжям, в інтересах сім'ї і відповідає їх спільному волевиявленню (а.с.131).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Маріупольського бюро технічної інвентаризації №13556731 державна реєстрація права власності на будинок №64-В по вулиці Шота Руставелі міста Маріуполя проведена 13.02.2007 року на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2006 року (а.с.8).

Згідно з технічним паспортом станом на 16.02.2014 року будинок №64-В по вулиці Шота Руставелі у Центральному районі міста Маріуполя складається з: житлового будинку літ.А-1, 1976 року побудови, площа основи Sосн. 40,50 кв.м; житлової прибудови літ.А1-1, 2012 року побудови, площа основи Sосн. 56,00 кв.м; сараю літ.Б-1, 2012 року побудови, площа основи Sосн. 14,80 кв.м; сараю літ. К-1, 1979 року побудови, площа основи Sосн. 4,30 кв.м; літньої кухні літ.К-1, 1979 року побудови, площа основи Sосн. 18,80 кв.м; огорожі №1, площа основи Sосн. 19,90 кв.м (а.с.12).

Згідно з експлікацією приміщень до плану житлового будинку №64-В садибного типу вулиці ОСОБА_10 у Центральному районі міста Маріуполя від 16.02.2014 року, літ.А-1, літ.А1-1, домоволодіння складається з приміщень: №2 житлова - 6,6 кв.м, №3 житлова - 18,3 кв.м, №4 коридор - 4,1 кв.м, №5 житлова - 5,4 кв.м, №6 санвузол - 7,2 кв.м, №7 котельна - 4,9 кв.м, №8 коридор - 4,3 кв.м, 39 коридор - 1,9 кв.м, №10 кухня - 12,7 кв.м, №11 житлова - 9,7 кв.м (а.с.13).

Згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17 липня 2007 року, укладеного між ОСОБА_5Л та ОСОБА_2, ОСОБА_5 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0335 га., кадастровий номер 1412300000:04:012:0336, яка розташована за адресою: місто Маріуполь, вулиця Шота Руставелі, будинок 64-В (а.с.10).

Згідно з нотаріально посвідченою заявою 17 липня 2007 року, зареєстрованою у реєстрі №3303, ОСОБА_1 надала згоду ОСОБА_2 як подружжя на придбання земельної ділянки за 7 800 грн., яка розташована за адресою: місто Маріуполь, вулиця Шота Руставелі, будинок 64-В. Цією заявою ОСОБА_1 підтверджувала, що гроші, які витрачаються на придбання об'єкта нерухомості, є їхньою спільною сумісною власністю, придбане майно також буде об'єктом права спільної сумісної власності як таке, що набувається ними за час шлюбу. Також підтверджувала, що договір, який складається її подружжям, в інтересах сім'ї і відповідає їх спільному волевиявленню (а.с.130).

Згідно з державним актом на земельну ділянку серії ЯЕ №719649 від 13 березня 2008 року, земельна ділянка, яка розташована за адресою: місто Маріуполь, вулиця Шота Руставелі, №64-В, на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2007 року №3305 належить ОСОБА_2 (а.с. 76-77).

У судовому засіданні встановлено, що з 2012 року сторони почали будівництво житлової прибудови до основного будинку, що також підтверджується будівельним паспортом на будівництво прибудови до житлового будинку №64-В по вулиці Шота Руставелі у Центральному (Жовтневому) районі міста Маріуполя, виданого на земельну ділянку, кадастровий номер 1412300000:04:012:0336 ОСОБА_2 (а.с. 80-81). Зі схеми забудови вбачається, що до придбаного за договором купівлі-продажу будинку спроектовано будівництво прибудови з господарськими спорудами.

Згідно з заявою від 08.06.2012 року вх.№451 ОСОБА_2 проінформував начальника Маріупольського МУ ДІТБ у Донецькій області ОСОБА_11 про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва індивідуального житлового будинку по вулиці Шота Руставелі, будинок №64-В у Центральному (Жовтневому) районі міста Маріуполя ДЦ 06212092012 від 06.06.2012 року (а.с.83).

16.05.2012 року ОСОБА_2 повідомлено начальника інспекції державного архітектурного-будівельного контролю у Донецькій області ОСОБА_12 про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, а саме будівництва прибудови до житлового будинку та будівництва господарчих споруд по вулиці Шота Руставелі, будинку №6-В у Центральному (Жовтневому) районі міста Маріуполя (а.с.85-86).

Згідно з відповіддю Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 27.01.2017 року №24-3-1951-24-1, відповідно до бази даних реєстру дозвільних документів державної архітектурно-будівельної інспекції України станом на 27 січня 2017 року запитувана інформація про надання дозволу на будівництво житлової прибудови літ А-1-1 та введення її в експлуатацію відсутня (а.с.99).

Згідно з відповіддю МКП Маріупольське БТІ від 27.01.2017 року №76, будинок №64-В по вулиці Шота Руставелі у Центральному районі міста Маріуполя, згідно з інвентарною справою №46694 з належними побудовами не є самовільно збудованим (а.с.100).

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 вказаної норми передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Сторонами у судовому засіданні не заперечувалося, що житловий будинок літ.А-1 не зазнав технічних змін, а житлова прибудова літ.А1-1 є лише добудовою до основного будинку, що не вплинуло на конструкцію будинку. Оскільки житлова прибудова до основного будинку не прийнята в експлуатацію і не здійснена державна реєстрація права власності на прибудову, то вона не може бути об'єктом права власності.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ч.1 ст.63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Згідно з довідкою №44 від 15.12.2016 року, виданою КС Азовська кредитна компанія ОСОБА_1 21.03.2007 року уклала кредитний договір №564/07-А та отримала 3 000,00 грн. Сума кредиту виплачена повністю 28.02.2008 року.

Згідно з довідкою від 20.01.2017 року №4UESR0OTNK4G32MO, виданою ПАТ КБ ПриватБанк ОСОБА_1 з 20.12.2006 року по 09.01.2008 рік отримала кредит у розмірі 4 624,00 грн.

Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року № 11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшень, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

На час придбання спірних об'єктів нерухомості законодавством було закріплено презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане в період шлюбу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто. Згідно з ч.6 ст.57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку із припиненням шлюбних відносин.

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що вона як на момент укладання шлюбу з ОСОБА_2, так і під час спільного проживання працювала, отже отримувала доход (а.с.109-113). Крім того, позивачка оформлювала кредити перед і після покупки будинку, також позичала гроші на придбання будинку у родичів, що підтвердила свідок ОСОБА_8

Факт написання письмової згоди дружини, що нотаріально посвідчувалася, перед оформленням угод купівлі-продажу як будинку, так і землі, суд розцінює як доказ того, що спірні об'єкти нерухомості були придбані за гроші, які є спільною сумісною власністю подружжя, а придбане майно є об'єктом права спільної сумісної власності як таке, що набувається ними за час шлюбу.

У сукупному аналізі з іншими доказами суд не приймає покази свідка ОСОБА_9 стосовно того, що будинок був придбаний за особисті кошти її батька, оскільки на час оформлення покупки будинку свідок досягла 14-річного віку і будучи дитиною не могла об'єктивно оцінювати наявні між її батьками стосунки, ведення сімейного бюджету, особисті та інтимні питання їх життя.

Наявність у ОСОБА_2 грошових коштів на депозитному рахунку у 2013-2014 роках не свідчить про те, що у 2006-2007 рр. спірний будинок і земельна ділянка придбані ним за особисті кошти (а.с.133-137).

Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Аналізуючи докази у сукупності, суд вважає, що відповідачем ОСОБА_2 не доведено належними і допустимими доказами, що спірний будинок і земельна ділянка придбані за його особисті кошти і є об'єктом його особистої приватної власності.

Згідно зі ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважним причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки зібраними по справі доказами не підтверджуються доводи ОСОБА_2, наведені в зустрічній позовній заяві, позов задоволенню не підлягає саме за цих обставин, а не через сплив позовної давності.

Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що наразі існує два об'єкти - основний житловий будинок літ.А-1 з господарськими прибудовами - сараєм літ.к-1, літньою кухнею літ.К-1, огорожею №1, придбаний сторонами у період шлюбу, і житлова прибудова літ.А1-1, збудована під час шлюбу сторін, але на даний час не прийнята в експлуатацію і право власності на прибудову не оформлено у встановлений законом спосіб. Сторони підтвердили у судовому засіданні, що будинок з моменту оформлення договору купівлі-продажу не змінювався, складається з житлової кімнати літ.4-2, житловою площею 6,6 кв.м, житлової кімнати літ.4-3, житловою площею 18,3 кв. м, коридору літ.4-4, площею 4,1 кв.м. Також відповідно до даних, викладених у договорі купівлі-продажу і зафіксованих у технічному паспорті, з моменту оформлення покупки і дотепер також залишилися господарські прибудови, визначені на плані як сарай літ.к-1, літня кухня літ.К-1, огорожа №1.

Таким чином, суд вважає, що слід визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя житловий будинок літ.А-1 з господарськими прибудовами, що існували на час укладення договору купівлі-продажу, та земельну ділянку площею 0,0335 га, кадастровий номер 1412300000:04:012:0336, що розташовані за адресою: м.Маріуполь, вул.Шота Руставелі, 64-В, при цьому визнати за позивачкою право на 1/2 частину зазначеного нерухомого майна як придбаного у період шлюбу і за спільні кошти, внаслідок чого позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 57, 60, 63, 69, 70 СК України, ст. 10-11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину у спільному сумісному майні подружжя - задовольнити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об'єктом особистої приватної власності - відмовити.

Визнати об'єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок літ.А-1 з господарськими прибудовами - сараєм літ.к-1, літньою кухнею літ.К-1, огорожею №1 та земельну ділянку площею 0,0335 га, що розташовані за адресою: м.Маріуполь, вул.Шота Руставелі, 64-В.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку літ.А-1 по вулиці Шота Руставелі, 64-В у Центральному районі міста Маріуполя, що складається з житлової кімнати літ.4-2, житловою площею 6,6 кв.м, житлової кімнати літ.4-3, житловою площею 18,3 кв. м, коридору літ.4-4, площею 4,1 кв.м, сараю літ.к-1, літньої кухні літ.К-1, огорожі №1, що придбано у період шлюбу з ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого 22 грудня 2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_3

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,0335 га, кадастровий номер 1412300000:04:012:0336, розташованої за адресою: м.Маріуполь, вул.Шота Руставелі, 64-В, що придбана у період шлюбу з ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого 17 липня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_3

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Є.С. Ікорська