Постанова

від 24.10.2016 по справі 810/2522/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2016 року                               №810/2522/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Травертин» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Київ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Травертин» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.11.2014 №0000272204 та від 18.04.2016 №0007851103;

- визнати протиправними дії ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві щодо коригування показників податкової звітності з орендної плати за землю в ІС «Податковий блок» на підставі податкових повідомлень-рішень від 13.11.2014 №0000272204 та від 18.04.2016 №0007851103;

- зобов'язати ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві відновити показники податкової звітності із орендної плати за землю в ІС «Податковий блок», які були змінені у зв'язку з прийняттям податкових повідомлень-рішень від 13.11.2014 №0000272204 та від 18.04.2016 №0007851103.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки підприємством було своєчасно та у повному обсязі сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі, встановленому договором.

Позивач стверджує, що контролюючий орган під час перевірки неправильно розрахував суму орендної плати, оскільки застосував ставки податку, що не передбачені умовами договору.

Крім цього позивач зазначив, що застосування до нього штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з орендної плати є неправомірним, оскільки йому не надходило податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання, а отже сума, визначена у ньому є неузгодженою.

          Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2016 відповідача зобов'язано надати до суду документальне підтвердження з приводу фактичних обставин та юридичних підстав, покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вчинення дій щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Травертин» з орендної плати за землю в ІС «Податковий блок».

Проте вимоги ухвали суду виконані відповідачем лише в частині обґрунтування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0000272204 від 13.11.2014.

В обґрунтування заперечень проти позову у вказаній частині відповідач зазначив, що норми Податкового кодексу України у питаннях оподаткування мають пріоритет над нормами інших нормативно-правових актів, а отже розмір орендної плати за землю не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

У судове засідання, призначене на 17.10.2016, учасники процесу не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Разом з цим, 17.10.2016 через канцелярію суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Травертин» зареєстроване 26.01.2005 Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №053263 (а.с. 53).

Як вбачається з матеріалів справи, між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Травертин» (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки від 09.11.2005, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 25.11.2005 за №75-6-00251 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно з пунктом 2.1 договору, об'єктом оренди є земельна ділянка площею 4095 кв. м., кадастровий номер 8000000000:75:288:0062, розташована за адресою: вул. Тулузи, 6-д, Святошинський район, м. Київ; цільове призначення – для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями.

Відповідно до пунктів 2.2 та 4.2 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 696723,49 грн., а річна оренда плата встановлюється у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки.

У період з 15.10.2014 по 20.10.2014 на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та згідно з наказом від 15.10.2014 №1842 посадовими особами Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «БК «Травертин» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування та сплати до бюджету земельного податку (орендної плати) за період з 01.10.2011 по 20.10.2014.

Результати перевірки оформлені Актом від 24.10.2014 №507/26-57-22-04/33295805 (далі – Акт перевірки), яким зафіксовані порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено оренду плату за період з 01.10.2011 по 20.10.2014 на суму 178610,86 грн.

Так, під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що ставка орендної плати, встановлена договором оренди землі від 09.11.2005, не відповідає мінімальній ставці орендної плати, встановленій податковим законодавством. Наведене, у свою чергу, призвело до заниження орендної плати за землю за період з 01.10.2011 по 20.10.2014 на суму 178610,86 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 №0000272204, яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 223263,56 грн., у тому числі, за основним платежем – 178610,86 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 44652,70 грн.

28 березня 2016 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати орендної плати за землю.

За результатами перевірки складений Акт від 28.03.2016 №511/26-57-15-03-09, що містить висновок про порушення позивачем термінів сплати грошового зобов'язання по орендній платі за землю.

На підставі Акта перевірки від 28.03.2016 №511/26-57-15-03-09 відповідачем прийняте повідомлення-рішення від 18.04.2016 №0007851103, яким до позивача застосований штраф у розмірі 9140,05 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 21 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, що діяла в періоді, за який проводилась перевірка), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

У розумінні підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

Пунктами 288.2-288.4 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, з набранням чинності Податковим кодексом України річна сума орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності не може становити менше трьох відсотків нормативної грошової оцінки.

Разом з цим, суд зазначає, що положення пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України в частині мінімального розміру орендної плати не можуть бути розтлумачені як такі, що зобов'язують платника податків в односторонньому порядку збільшити орендні платежі, понад розмір (ставку), встановлену у цивільно-правовій угоді, оскільки згідно з пунктом 288.1 статі 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Положеннями статті 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частиною першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Статтями 15, 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата. Орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 4.7 договору оренди землі від 09.11.2005 встановлено, що розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік. Згідно з пунктом 4.3 договору оренди від 09.11.2005 розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.

Отже, виходячи з того, що договір оренди земельної ділянки є цивільно-правовою угодою, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо.

Зміна чинного законодавства, що тягне за собою зміну розміру земельного податку, є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками. Проте суд зауважує, що зазначене не може бути підставою для автоматичної зміни розміру орендної палати та, відповідно, донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати за податковими повідомленнями-рішеннями.

Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору.

З огляду на приписи зазначених статей, ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада, через яку реалізовано право власності на передану в оренду земельну ділянку, що знаходиться у комунальній власності. І тільки з моменту внесення таких змін у орендаря виникає обов'язок сплачувати орендну плату у більшому розмірі.

У рішенні у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 57, від 14 жовтня 2010 року) Європейський суд зазначив, що «п. 56 ... відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачаючи можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника»; якщо органи держаної влади віддають перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань, це є втручанням у майнові права особи та порушенням його права власності, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції».

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 07.07.2011 року у справі «Сєрков проти України» (SERKOV v. UKRAINE), Заява № 39766/05: «...34. Ведучи мову про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r. о.» проти Чеської Республіки» (Spacek s.r.o. v. the Czech Republic), заява № 26449/95, n. 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (див. рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], заява № 33202/96, п. 109, ECHR 2000-1).

Як вже було зазначено судом, договір оренди земельної ділянки від 09.11.2005 укладений та зареєстрований до набрання чинності Податковим кодексом України. Доказів того, що до вказаного договору вносились зміни, які стосуються визначення розміру орендної плати за землю, до суду не надано, як і не надано доказів існування судових рішень за зверненням однієї з сторін договору про зміну розміру орендної плати.

У зв'язку з цим відповідачем неправомірно донараховано позивачеві грошові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, а тому податкове повідомлення - рішення від 13.11.2014 №0000272204 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0007851103 від 18.04.2016, яким до позивача застосований штраф за порушення терміну сплати зобов'язання з орендної плати суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу».

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем термінів сплати орендної плати повністю ґрунтуються на висновках про сплату позивачем орендної плати у меншому за встановлений у пункті 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмірі.

Враховуючи, що розмір орендної плати, розрахований контролюючим органом, був більшим за платежі, які здійснювались позивачем, у останнього в обліковій картці утворилась системна недоїмка, яка щомісяця збільшувалась на відповідну різницю у платежах і погашалась за рахунок сплати позивачем орендної плати у наступному місяці.

Оскільки збільшення позивачеві орендної плати за землю контролюючим органом було здійснено протиправно, висновки відповідача про порушення позивачем термінів сплати податкових зобов'язань є безпідставними.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно визначив податковим повідомленням-рішенням №0007851103 від 18.04.2016 Товариству з обмеженою відповідальністю «БК «Травертин» розмір штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб.

За таких обставин вказане податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо коригування показників податкової звітності з орендної плати за землю в ІС «Податковий блок» на підставі податкових повідомлень-рішень від 13.11.2014 №0000272204 та від 18.04.2016 №00007851103 та зобов'язання відновити зазначені показники у ІС «Податковий блок» суд зазначає наступне.

У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

За правилами підпункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 Податкового кодексу України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Виходячи із системного аналізу статей 71, 72, 74 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, яка надійшла за результатами податкового контролю.

Поряд з цим суд зазначає, що внесення до інформаційних систем контролюючого органу податкової інформації за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для платника податків будь-які правові наслідки чи встановлюють будь-який обов'язок.

Облік контролюючим органом податкової інформації у таких інформаційних системах є реалізацією ним власних функцій та повноважень щодо контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

У свою чергу дії з внесення до інформаційних систем даних про результати податкового контролю є службовою діяльністю працівників податкового органу, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цих інформаційних базах інформація є службовою та використовується податковими органами для обліку платежів в автоматичному режимі з метою здійснення податкового контролю.

З урахуванням викладеного вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності з орендної плати за землю в ІС «Податковий блок» на підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень задоволенню не підлягають.

Суд також вважає,що скасування у рамках цієї справи податкових повідомлень-рішень від 13.11.2014 №0000272204 та від 18.04.2016 №0007851103 є достатнім способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах.

За правилами статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4296,14 грн. підлягає стягненню на його користь пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що складає 2918,14 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 13.11.2014 №0000272204 та від 18.04.2016 №0007851103.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Травертин» (ідентифікаційний код 33295805) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві судовий збір у розмірі 2918 (дві тисячі дев'ятсот вісімнадцять) гривень 14 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                     Панченко Н.Д.

          Повний текст постанови виготовлено і підписано 24 жовтня 2016 року