Рішення

від 27.02.2017 по справі 909/700/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2017 р. Справа № 909/700/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Ткаченко І. В., суддів Рочняк О. В. та Шкіндера П. А., при секретарі судового засідання Сегін І.В., за участю представника ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_2, представників ПП "Прогрес-Буд ІФ" ОСОБА_3 М, ОСОБА_4, представника "Галицький двір" ОСОБА_4, прокурора Журавльової Н. Є, представника ОСББ "Гетьмана Мазепи 35 А" ОСОБА_5, представника Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_6 І, третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ) до відповідачів:

1. Приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ" (вул. Набережна ім. В. СтефаникаАДРЕСА_1, м. Івано-Франківськ),

2. Приватної фірми "Галицький двір" (вул. Набережна ім. В. СтефаникаАДРЕСА_1, м. Івано-Франківськ),

про зобов'язання знести самочинно збудований житловий будинок за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 35А, в м. Івано-Франківську;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області (вул. І. Франка, 4, м. Івано-Франківськ),

2. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Мазепи 35 А" (вул. Гетьмана Мазепи, 35А, м. Івано-Франківськ),

3. Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини ОСОБА_1 міської ради (вул. Незалежності, 9, м. Івано-Франківськ);

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. ОСОБА_7 (вул. Набережна, 23/1, м. Івано-Франківськ);

2. ОСОБА_10 (вул. Г. Мазепи, 40/4, м. Івано-Франківськ);

3. ОСОБА_11 (вул. Г. Мазепи, 40/4, м. Івано-Франківськ);

4. ОСОБА_12 (с. Делева, Тлумацький район, ОСОБА_1 обл.);

5. ОСОБА_13 (вул. Мазепи, 35А/1, м. Івано-Франківськ);

6. ОСОБА_14 (вул. Мазепи, 35А/2, м. Івано-Франківськ);

7. ОСОБА_15 (вул. Мазепи, 35А/3, м. Івано-Франківськ);

8. ОСОБА_16 (вул. Мазепи, 35А/4, м. Івано-Франківськ);

9. ОСОБА_17 (вул. Мазепи, 35А/5, м. Івано-Франківськ);

10. ОСОБА_18 (вул. Мазепи, 35А/6, м. Івано-Франківськ);

11. ОСОБА_19 (вул. Мазепи, 35А/8, м. Івано-Франківськ);

12. ОСОБА_20 (вул. Мазепи, 35А/9, м. Івано-Франківськ);

13. ОСОБА_21 (вул. Мазепи, 35А/10, м. Івано-Франківськ);

14. ОСОБА_22 (вул. Мазепи, 35А/13, м. Івано-Франківськ);

15. ОСОБА_23 (вул. Мазепи, 35А/14, м. Івано-Франківськ);

16. ОСОБА_24 (вул. Мазепи, 35А/15, м. Івано-Франківськ);

17. ОСОБА_25 (вул. Мазепи, 35А/16, м. Івано-Франківськ);

18. ОСОБА_26 (вул. Мазепи, 35А/17, м. Івано-Франківськ);

19. ОСОБА_27 (вул. Мазепи, 35А/18, м. Івано-Франківськ);

20. ОСОБА_8 (вул. Мазепи, 35А/19, м. Івано-Франківськ);

21. ОСОБА_28 (вул. Мазепи, 35А/20, м. Івано-Франківськ);

22. ОСОБА_29 (вул. Мазепи, 35А/21, м. Івано-Франківськ);

23. ОСОБА_30 (вул. Мазепи, 35А/22, м. Івано-Франківськ);

24. ОСОБА_31 (вул. Мазепи, 35А/23, м. Івано-Франківськ;

вул. Мазепи, 35А/29, м. Івано-Франківськ);

25. ОСОБА_32 (вул. Мазепи, 35А/24, м. Івано-Франківськ);

26. ОСОБА_33 (вул. Мазепи, 35А/27, м. Івано-Франківськ);

27. ОСОБА_34 (вул. Мазепи, 35А/28, м. Івано-Франківськ);

28. ОСОБА_35 (вул. Мазепи, 35А/30, м. Івано-Франківськ);

29. ОСОБА_36 (вул. Мазепи, 35А/31, м. Івано-Франківськ);

30. ОСОБА_37 (вул. Мазепи, 35А/32, м. Івано-Франківськ);

31. ОСОБА_38 (вул. Мазепи, 35А/35, м. Івано-Франківськ);

32. ОСОБА_39 (вул. Мазепи, 35А/36, м. Івано-Франківськ);

33. ОСОБА_40 (вул. Мазепи, 35А/37, м. Івано-Франківськ);

34. ОСОБА_41 (вул. Мазепи, 35А/38, м. Івано-Франківськ);

35. ОСОБА_42 (вул. Мазепи, 35А/39, м. Івано-Франківськ);

36. ОСОБА_43 (вул. Мазепи, 35А/40, м. Івано-Франківськ);

37. ОСОБА_44 (вул. Мазепи, 35А/41, м. Івано-Франківськ);

38. ОСОБА_9 (вул. Мазепи, 35А/42, м. Івано-Франківськ);

39. ОСОБА_45 (вул. Мазепи, 35А/43, м. Івано-Франківськ);

40. ОСОБА_46 (вул. Мазепи, 35А/44, м. Івано-Франківськ);

41. ОСОБА_47 (вул. Мазепи, 35А/45, м. Івано-Франківськ);

42. ОСОБА_48 (вул. Мазепи, 35А/48, м. Івано-Франківськ);

43. ОСОБА_49 (АДРЕСА_2);

44. ОСОБА_50 (АДРЕСА_3, м. Івано-Франківськ);

45. ОСОБА_51 (АДРЕСА_4);

46. ОСОБА_52 (АДРЕСА_5);

47. ОСОБА_53 (АДРЕСА_6);

48. ОСОБА_35 (вул. О. Довбуша, 181, с. Новий Кропивник, Дрогобицький район, Львівська обл.);

49. ОСОБА_54 (вул. ОСОБА_55, 1є, кв. 4, м. Снятин, ОСОБА_1 обл.);

50. ОСОБА_56 (АДРЕСА_7);

51. ОСОБА_57 (АДРЕСА_8);

52. ОСОБА_58 (АДРЕСА_9);

53. ОСОБА_59 (АДРЕСА_10);

54. ОСОБА_60 (АДРЕСА_11);

55. ОСОБА_61 (АДРЕСА_12);

56. ОСОБА_62 (АДРЕСА_13);

57. ОСОБА_63 (АДРЕСА_14);

58. ОСОБА_64 (АДРЕСА_15);

59. ОСОБА_65 (АДРЕСА_16);

60. ОСОБА_66 (АДРЕСА_17);

61. ОСОБА_67 (АДРЕСА_18);

62. ОСОБА_68 (АДРЕСА_19);

63. ОСОБА_69 (АДРЕСА_20; АДРЕСА_21 ОСОБА_1);

за участю прокуратури м. Івано-Франківська (вул. Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ, 76018);

та за зустрічним позовом приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ" до відповідача ОСОБА_1 міської ради про визнання незаконним рішення ОСОБА_1 міської ради № 1402-45 від 12 червня 2014 р. "Про визнання будівництва самочинним".

У червні 2014 року ОСОБА_1 міська рада звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПП "Прогрес-Буд ІФ", просила зобов'язати відповідача знести самочинно збудований житловий будинок по вул. Гетьмана Мазепи, 35А у м. Івано-Франківську (Т1, а.с. 2-5). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що будівництво є самочинним, восьмиповерховий житловий будинок будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а будівельні роботи виконуються з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2014 р. (Т2, а.с. 60-63), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2015 р. (Т2, а.с. 163-170) у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 квітня 2015 р. (Т2, а.с. 231-241) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2014 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2015 р. - скасовано, а справу передано на новий розгляд в іншому складі суду.

04 червня 2015 р., до участі у справі як іншого відповідача суд залучив ПФ "Галицький двір".

06 жовтня 2015 р., суд виніс ухвалу про припинення провадження у даній справі (Т3, а.с. 185-186).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2015 р. (Т3, а.с. 86-91), що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від (Т3, а.с. 193-198), ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2015 р. - скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

04 березня 2016 р., до суду надійшла зустрічна позовна заява ПП "Прогрес-Буд ІФ" до ОСОБА_1 міської ради про визнання незаконним рішення ОСОБА_1 міської ради № 1402-45 від 12 червня 2014 р. "Про визнання будівництва самочинним" (Т5, а.с. 88-91). Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 міська рада у правовідносинах, що склалися між нею та ПП "Прогрес-Буд ІФ", виступає як суб'єкт господарювання, а прийняття оскаржуваного рішення суперечить вимогам Закону України "Про місцеве самоврядування" та нормам цивільного законодавства.

17 березня 2016 р., зустрічну позовну заяву ПП "Прогрес-Буд ІФ" суд прийняв для спільного розгляду з первісним позовом.

06 квітня 2016 р., провадження у справі в частині первісного позову суд зупинив до набрання чинності рішення по адміністративній справі № 809/2190/15 за позовом ОСОБА_1 міської ради до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківської області про скасування державної реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ІФ 143143280243 від 24 листопада 2014 р., а в частині зустрічного позову - провадження у справі суд припинив (Т5, а.с. 250-252).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 р. (Т6, а.с. 226-232), що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 09 серпня 2016 р. (Т7, а.с. 231-236), ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 р. в частині припинення провадження у справі по зустрічного позову - скасовано, в решті - залишено без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 серпня 2016 р. справу № 909/700/14 передано судді Цюх Г. З.

Ухвалою від 02 вересня 2016 р. справу в частині зустрічного позову призначено до розгляду на 22 вересня 2016 р. (Т7, а.с. 242).

22 вересня 2016 р., розгляд зустрічного позову суд відклав на 04 жовтня 2016 р.

Ухвалою від 04 жовтня 2016 р. задоволено заяву про відвід судді Цюх Г. З. (Т7, а.с. 269).

За результатами проведеного 04 жовтня 2016 р. повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, справу № 909/700/14 передано судді Неверовській Л. М.

06 жовтня 2016 р., провадження у справі № 909/700/14 поновлено, а її розгляд призначено на 13 жовтня 2016 р.

Ухвалою від 13 жовтня 2016 р. задоволено самовідвід судді Неверовської Л. М.

17 жовтня 2016 р., здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями господарського суду Івано-Франківської області, у зв'язку з чим справу № 909/700/16 передано на розгляд судді Ткаченко І. В.

20 жовтня 2016 р., розгляд справи суд призначив на 09 листопада 2016 р.

09 листопада 2016 р., за відповідним клопотанням учасників судового процесу суд призначив колегіальний розгляд справи та її розгляд відклав на 21 листопада 2016 р.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 16 листопада 2016 р. сформовано колегію суддів для розгляду справи у складі головуючого судді Ткаченко І. В., суддів Рочняк О. В. та Кобецької С. М.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11 листопада 2016 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 909/700/14 в частині заміни судді Кобецької С.М., якій раніше був задоволений самовідвід в цій справі.

Згідно з даними протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11 листопада 2016 р., у склад колегії суддів для розгляду даної справи замість судді Кобецької С. М. введено суддю Шкіндера П. А.

21 листопада та 09 грудня 2016 р., розгляд справи суд відкладав на 09 грудня 2016 р. та 11 січня 2017 р. відповідно.

09 грудня 2016 р., суд повернув без розгляду заяву ОСОБА_1 міської ради про уточнення позовних вимог.

11 січня 2017 р., строк розгляду спору суд продовжив на 15 днів, а розгляд справи відклав на 24 січня 2017 р., однак в цей день розгляд справи не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Ткаченко І. В. на лікарняному.

Ухвалою від 06 лютого 2017 р. розгляд справи суд призначив на 27 лютого 2017 р.

Крім того, відповідними ухвалами до участі у справі суд залучив також Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Мазепи 35А", Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини ОСОБА_1 міської ради як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, а також фізичних осіб - власників житлових та нежитлових приміщень в будинку, про знесення якого йде мова у позові, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Представник Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Разом з тим, в матеріалах справи наявні письмові пояснення Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, відповідно до яких третя особа просила розглядати справу без її участі (Т5, а.с. 217).

Представник Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини ОСОБА_1 міської ради в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 міської ради підтримав у повному обсязі, просив суд зобов'язати ПП "Прогрес-Буд ІФ" знести самочинно збудований житловий будинок за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 35А у м. Івано-Франківську.

Представник третьої особи ОСББ "Гетьмана Мазепи 35А" надав суду письмові пояснення, відповідно до яких, позовні вимоги ОСОБА_1 міської ради просив задовольнити у повному обсязі, оскільки, вважає, що спірний житловий будинок є самочинним будівництвом на земельній ділянці, що була самовільно захоплена та не була відведена для цієї мети (Т10, а.с. 212-226).

Також в засіданні суд розглянув клопотання представника ОСББ "Гетьмана Мазепи 35А" про витребування у відділі Держгеокадастру в м. Івано-Франківську інформації у формі витягу щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:04:003:006 та відмовив у його задоволенні виходячи з наступного. Відповідно до частин 1, 2 ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Разом з тим, у поданому клопотанні представник третьої особи не зазначив обставин, що перешкоджають наданню доказу про витребування якого ставиться питання, а також обставин, які може підтвердити цей доказ. Крім того, документи про витребування яких ставиться питання не стосується предмету даного спору.

Прокурор в судовому засіданні надав усні пояснення, вирішення спору поклав на розсуд суду, а також просив суд при вирішенні спору врахувати практику Європейського суду з прав людини.

Представником ОСОБА_1 міської ради також було подано клопотання про вихід за межі позовних вимог і прийняття рішення про знесення будинку по вул. Гетьмана Мазепи, 35Б у м. Івано-Франківську (Т10, а.с. 177). Як видно із змісту цього клопотання, позивач фактично заявив про зміну предмету позову, недотримавшись при цьому відповідних вимог процесуального закону.

Представник ПП "Прогрес-Буд ІФ" зустрічний позов підтримав у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 міської ради проти зустрічного позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву від 25 березня 2016 р. (Т5, а.с. 157-158).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

приватній виробничо-комерційній фірмі Прогрес-Прут , яка в подальшому змінила свою назву на приватне підприємство Прогрес-Буд ІФ , було видано державний акт на право постійного користування землею для будівництва малоповерхових житлових будинків серії ІФ № 15/4-000037 від 24 червня 1994 р. (Т1, а.с. 42-44).

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 23 вересня 2008 р. № 462 дозволено забудовнику проведення проектно-пошукових робіт для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на переданій у постійне користування земельній ділянці (Т2, а.с. 131).

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23 липня 2010 р., до земель житлової та громадської забудови відносяться крім іншого, також землі для будівництва багатоквартирних житлових будинків (Т1, а.с. 92-95).

Управлінням архітектури і містобудування погоджено містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки № 39 від 09 березня 2011 р., пунктом 6.7 яких передбачено обмеження поверховості у вісім поверхів (Т1, а.с. 45-48).

Генеральний план забудови і фасад проектованого будинку, затверджений головним архітектором міста ОСОБА_1 також передбачав вісім поверхів даної забудови.

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області 01 листопада 2011 р. зареєстровано подану забудовником декларацію про початок будівельних робіт № ІФ 08311009374 (Т1, а.с. 56-58).

28 травня 2012 р., між виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради, фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франкіської міської ради та ПП Прогрес-Буд ІФ був укладений договір № 98 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, згідно з умовами якого було попередньо розраховано розмір пайової участі ПП Прогрес-Буд ІФ відповідно до загальної площі забудови восьмиповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (Т1, а.с. 97-98). Згодом, після завершення фактичної забудови, розмір пайової участі був збільшений у відповідності до фактичної площі 8-поверхової будівлі.

Згідно з даними листа відділу Держземагенства у м. Івано-Франківську від 25 березня 2013 р. № 390/07/70, земельна ділянка, надана у постійне користування приватній виробничо-комерційній фірмі "Прогрес-Прут" (державний акт серії ІФ №15/4-000037) площею 0,1990 га по вул. Гетьмана Мазепи 35А у м. Івано-Франківську відноситься до земель житлової та громадської забудови.

В листі Департаменту архітектури і містобудування виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 5/01-10/06в від 10 січня 2014 р. зазначено, що фактична поверховість забудови території, на якій чи поруч з якою будується житловий будинок № 35А по вул. Гетьмана Мазепи становить від 2-х до 5-ти поверхів, тому функціональне призначення земельної ділянки згідно з генеральним планом міста - для малоповерхової та багатоквартирної житлової забудови, де дозволено будівництво як малоповерхових, так і багатоквартирних житлових будинків.

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області листом від 19 липня 2013 р. підтверджено, що будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул. Гетьмана Мазепи, 35А здійснюється ПП "Прогрес-Буд ІФ" у відповідності до проектної документації, розробленої ПП "ОСОБА_4 -ХХІ" (ліцензія на право виконання проектних робіт серії АВ № 558023 від 18 вересня 2010 р.) та декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області № ІФ 08311069374 від 01 листопада 2011 р. (Т1, а.с. 91).

23 червня 2014 р., ліцензованою організацією ТОВ "Альянс-Консалтинг ІФ" було складено технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок (Т1, а.с. 73-87).

24 листопада 2014 р., Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області було зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення на вул. Мазепи, 53А в м. Івано-Франківську (Т2, а.с. 112-117).

21 липня 2016 р., виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради було прийнято рішення про присвоєння поштової адреси 48-квартирному житловому будинку з приміщеннями громадського призначення (замовник: ПП Прогрес-Буд ІФ ) - вул. Гетьмана Мазепи, 35Б (Т10, а.с. 178).

В липні 2016 р., на всі житлові та нежитлові приміщення у зазначеному будинку були зареєстровані права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Т10, а.с. 06-74, 87-91, 114-176).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 р. у справі № К/800/43065/14, К/800/39327/14 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт ПП Прогрес-Буд ІФ для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул. Гетьмана Мазепи, 35А у м. Івано-Франківську.

Також постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 р. у справі № 809/2190/15 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 міської ради про скасування державної реєстрації декларації ПП Прогрес-Буд ІФ про готовність об'єкту до експлуатації.

Отже, предметом даного спору за первісним позовом є вимога міської ради про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

Будівництво об'єктів нерухомості є взаємопов'язаною діяльністю різних суб'єктів права, які поєднані єдиною метою, спрямованою на безпосереднє забезпечення та створення об'єкта будівництва, яка включає різні аспекти та етапи будівництва.

Суспільні відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України Про регулювання містобудівної діяльності , Про Генеральну схему планування території України , Про основи містобудування , Про архітектурну діяльність , Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду , Про землеустрій , іншими нормативно-правовими актами.

Поняття будівництво включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів будівництва.

Відтак для визнання будівництва самочинним воно має бути пов'язане з об'єктом нерухомості й порушувати одне з положень ст. 376 ЦК України.

Положення ж ст. 376 ЦК України передбачають, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Тож, згадана вище спеціальна матеріально-правова норма, яка міститься у ч. 1 ст. 376 ЦК України, поняття самочинне будівництво визначає через сукупність його основних ознак, зокрема, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним. Такими ознаками є: 1) об'єкт нерухомості збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Крім того, за загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Так, будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, слід вважати спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку (абз. 3 п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 р. № 6 Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) ).

Під належним дозволом слід розуміти передбачений законодавством дозвільний документ, що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту нерухомості і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта нерухомості відповідний склад документації, отриманої у порядку передбаченому чинним законодавством, а також будівельний паспорт та отримані технічні умови.

Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову у даній справі, у тому числі виходячи із наступного.

Згідно з положеннями ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Як зазначено у ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до положень ст. 38 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання ж земель житлової та громадської забудови, згідно з положеннями ст. 39 Земельного кодексу України, здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Наказом Держкомзему України від 23 липня 2010 р. № 548 Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель визначено класифікацію видів цільового призначення земель в межах категорій, встановлених ст. 19 Земельного кодексу України. Відповідно, землі житлової і громадської забудови за своїм цільовим призначенням поділяються на розділи та відповідно підрозділи, зокрема, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Так, міська рада надаючи у 1994 році землекористувачу право постійного користування на згадану в позові земельну ділянку визначила її як таку, що передбачена для будівництва малоповерхових житлових будинків , що на той час свідчило про реалізацію органом місцевого самоврядування своїх повноважень у сфері земельних відносин та містобудування, що відповідало суспільним потребам понад двадцять років назад.

Однак, 23 вересня 2008 р., рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради дозволено забудовнику проведення проектно-пошукових робіт для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на переданій у постійне користування земельній ділянці, що власне уже відповідало діючим на той час положенням земельного законодавства.

Так, згідно з згаданою вище Класифікацією видів цільового призначення земель, до земель житлової та громадської забудови відносяться крім іншого й землі для будівництва багатоповерхових житлових будинків.

Відповідно й Управлінням архітектури і містобудування було погоджено містобудівні умови і обмеження забудови даної земельної ділянки з обмеженням поверховості у вісім поверхів (Т1, а.с. 45-48). Крім того, генеральний план забудови і фасад проектованого будинку, затверджений головним архітектором міста ОСОБА_1 також передбачав вісім поверхів даної забудови. З урахуванням загальної площі будинку у вісім поверхів також виконавчим комітетом міської ради було розраховано забудовнику й розмір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що станом на даний час чинними є як декларація про початок будівництва так і декларація про готовність даного об'єкту нерухомості до експлуатації, наявний технічний паспорт будинку.

Також виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради було присвоєно поштову адресу 48-квартирному житловому будинку з приміщеннями громадського призначення, про знесення якого як самочинного будівництва ставиться питання у позові ОСОБА_1 міської ради.

При цьому суд звертає увагу, що згідно з вимогами затвердженого ОСОБА_1 міською радою Положення про порядок присвоєння (зміну) та реєстрації адрес об'єктам нерухомості міста ОСОБА_1, не присвоюються адреси, зокрема, самочинно збудованим об'єктам нерухомості.

З рештою, станом на час розгляду справи на всі житлові та нежитлові приміщення у зазначеному будинку, про знесення якого ставить питання міська рада, були зареєстровані права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідними фізичними особами.

Отже, в ході розгляду даної справи судом не встановлено таких, передбачених ст. 376 ЦК України, ознак, за яких оспорюваний будинок можна визнати самочинним будівництвом та прийняти рішення про його знесення, що взагалі є крайньою мірою вирішення спорів даної категорії.

Крім того, суд звертає особливу увагу на непослідовну позицію міської ради та її виконавчих органів, які видали забудовнику містобудівні умови, уклали з ним договір про пайову участь у розвитку інженерної та соціальної інфраструктури, розрахували й прийняли від забудовника внесок до міського бюджету з урахуванням площі восьмиповерхового будинку, присвоїли будинку адресу тощо. Усі зазначені обставини в їх сукупності призвели до того, що відповідні фізичні особи, мешканці міста ОСОБА_1, набули у встановленому порядку права власності на житлові і нежитлові приміщення в оспорюваному житловому будинку.

У зв'язку із наведеними обставинами, суд не може залишити поза увагою й деякі правові позиції Європейського суду з прав людини.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з нормами частин 1, 4 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідним законом України було ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Перший протокол та протоколи 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Як встановлено ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Згідно з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 р., майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Суду в зазначеній справі наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбуло порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Аналогічного змісту правові позиції містяться й у інших рішення Європейського суду, зокрема, Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 р., Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 р., Щокін проти України від 14 жовтня 2010 р., Сєрков проти України від 07 липня 2011 р., Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 р., Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 р., East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 р. тощо.

Крім того, слід врахувати й правові позиції Європейського суду, викладені у справах Рисовський проти України , Москаль проти Польщі , Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки , Ґаші проти Хорватії , Трґо проти Хорватії від 11 червня 2009 р. про особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно і у належний та послідовний спосіб. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Що стосується чисельних заяв і клопотань у даній справі, поданих від імені третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСББ Гетьмана Мазепи, 35А , суд звертає увагу на те, що протягом тривалого часу голова правління даного ОСББ ОСОБА_5 не тільки чинить перешкоди будівництву оспорюваного будинку, а й переслідуючи свої власні інтереси тривалий час подає безпідставні скарги, заяви та статті у ЗМІ, у тому числі щодо особового складу судів Івано-Франківської області, органів прокуратури тощо. Здійснення тиску на суд у будь-якому разі є недопустимим, а всі учасники судового процесу зобов'язані добросовісно користуватись своїми процесуальними правами.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що оспорюване будівництво зачіпає інтереси даного ОСББ. Відповідно судом не встановлено і будь-яких порушень прав ОСББ Гетьмана Мазепи, 35А . Разом з тим, в ході судового розгляду справи саме дана третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача систематично зловживала своїми правами, затягуючи в будь-який спосіб вирішення спору по суті.

При цьому суд також звертає увагу, що в матеріалах справи міститься заява мешканців будинків, які знаходяться поруч із оспорюваним будівництвом, які висловлювали виконавчому комітету міської ради своє обурення щодо діяльності ОСОБА_5, й стверджували, що жодним чином не підтримують його позицію, а навпаки чекають як найшвидшого завершення даного будівництва та здійснення благоустрою прилеглих територій (Т1, а.с. 100).

Таким чином, суд стверджує, що фізичні особи, які у належний спосіб набули права власності на майно в даному будинку, не можуть залишатись заручниками з'ясування особистих рахунків колишніх та нинішніх керівників та власників ПП Прогрес-Буд ІФ .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У зв'язку з цим та на підставі всіх викладених вище мотивів по суті спору, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову ПП Прогрес-Буд ІФ і визнання незаконним рішення ОСОБА_1 міської ради №1402-45 від 12 червня 2014 р. Про визнання самочинним будівництва 8-ми поверхового будинку на вул. Г. Мазепи, 35А в м. Івано-Франківську .

Разом з тим, слід звернути увагу, що за замістом положень ст. 376 ЦК України, саме до компетенції суду віднесено вирішення питання про визнання того чи іншого будівництва самочинним із застосуванням відповідних, передбачених законом наслідків.

Витрати по сплаті судового збору, згідно з вимогами ст. 49 ГПК України, за первісним позовом суд покладає на позивача (за первісним позовом), за зустрічним позовом - на відповідача (за зустрічним позовом).

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

в позові ОСОБА_1 міської ради до відповідачів приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ", приватної фірми "Галицький двір" про зобов'язання знести самочинно збудований житловий будинок за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 35А, в м. Івано-Франківську - відмовити повністю;

зустрічний позов приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ" до відповідача ОСОБА_1 міської ради про визнання незаконним рішення ОСОБА_1 міської ради № 1402-45 від 12 червня 2014 р. "Про визнання будівництва самочинним" - задовольнити;

рішення ОСОБА_1 міської ради № 1402-45 від 12 червня 2014 р. "Про визнання будівництва самочинним" - визнати незаконним і скасувати.

З ОСОБА_1 міської ради (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21; ідентифікаційний код 22644700) на користь приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Набережна ім. В. Стефаника, 23/2; ідентифікаційний код 13643053) стягнути 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Ткаченко І. В.

Суддя Рочняк О. В.

Суддя Шкіндер П. А.

Повне рішення складено 03 березня 2017 р.