Постанова

від 01.03.2017 по справі 918/883/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 918/883/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №152 від 22 квітня 2016 року)

відповідача: ОСОБА_2М.(директор)

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2016 року у справі № 918/883/16 (суддя Марач В.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до приватного підприємства "ВКЗ-Дебют"

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 279586,43 грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Рівненської області (суддя Марач В.В.) від 29 листопада 2016 року у справі №918/883/16 частково задоволено позов ОСОБА_3 акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (надалі - позивач) до Приватного підприємства "ВКЗ - Дебют" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 279586,43 грн.. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "ВКЗ-Дебют" (35152, Рівненська обл., Млинівський р-н, с.Владиславівка, вул.Ювілейна, буд.11, ЄДРПОУ 31316388) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м.Київ, вул.Єреванська, 1, ЄДРПОУ 23697280) простроченої заборгованості за відсотками за Кредитним договором №83/06/К від 12 травня 2006 року за період з 01 травня 2012 року по 07 липня 2016 року в сумі 151074,57 грн.; відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з Приватного підприємства "ВКЗ-Дебют" простроченої заборгованості за відсотками за період з 01 березня 2009 року по 30 квітня 2012 року в сумі 112115,28 грн.; позовні вимоги в частині стягнення з Приватного підприємства "ВКЗ-Дебют" 16396,58 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів було залишено без розгляду; присуджено до стягнення з Приватного підприємства "ВКЗ-Дебют" (35152, Рівненська обл., Млинівський р-н, с.Владиславівка, вул.Ювілейна, буд.11, ЄДРПОУ 31316388) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м.Київ, вул.Єреванська, 1, ЄДРПОУ 23697280) 2266,33 грн. судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що перебіг позовної давність стосовно вимог про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за відсотками за період з 01 травня 2012 року перервався з червня 2015 року у зв'язку з пред'явлення банком позову до одного із кількох боржників по Кредитному договору №83/06/К від 12 травня 2006 року, та почався заново з набранням законної сили рішенням апеляційного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року. Відтак, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за відсотками за період з 01 травня 2012 року по 07 липня 2016 року в сумі 151074,57 грн. пред'явлені в межах строку позовної давності, ґрунтуються на договорі та законі, і, відповідно, підлягають задоволенню. Ухвалами від 14 вересня, 04 жовтня та 18 жовтня 2016 року суд зобов'язував позивача надати суду розрахунок заборгованості із зазначенням конкретних строків нарахування відсотків та пені (день, місяць, рік), суми від якої здійснювались нарахування. Однак позивач зазначених ухвал не виконав та не надав суду конкретних строків нарахування пені (день, місяць, рік) та не вказав конкретні суми відсотків за прострочення сплати яких нараховується пеня. Без надання позивачем вказаних матеріалів суд позбавлений можливості встановити правомірність та обґрунтованість нарахування штрафних санкцій (неустойки) за прострочення сплати відсотків за користування кредитом. За наведених обставин, місцевий суд залишив позов в частині вимог про стягнення 16396,58 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області по справі №918/883/16 від 29 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача грошові кошти в сумі: прострочена заборгованість по процентах - 263189,85 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 16396,58 грн., а всього - 279586,43 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що рішення господарського суду та відповідний наказ не були належним чином виконані (що підтверджується і оскаржуваним рішенням), тому банк скористався правом звернутись до суду з позовом про стягнення прострочених процентів та пені за користування кредитними коштами. Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договірні відносини між банком та позичальником тривають, кредитний договір не розірваний, не оскаржений та не змінений ні сторонами договору не рішеннями судів. Все викладене, свідчить про обґрунтованість та законність заявлених АБ "Укргазбанк" вимог щодо стягнення відсотків та штрафних санкцій.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Філіпова Т.Л.) від 23 грудня 2016 року у справі №918/883/16 було поновлено строк на апеляційне оскарження та призначено дату судового засідання на 31 січня 2017 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року, у складі колегії суддів: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Філіпова Т.Л. було відкладено розгляд апеляційної скарги у справі №918/883/16 на 21 лютого 2017 року.

На підставі розпорядження №01-04/207 від 21 лютого 2017 року "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Маціщук А.В. та відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 9.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді було проведено повторний автоматизований розподіл справи №918/883/16 та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Мамченко Ю.А., суддя Олексюк Г.Є., суддя Філіпова Т.Л.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року справу №918/883/16 було прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

Від відповідача - Приватного підприємства "ВКЗ-Дебют" надійшов відзив №15 від 21 лютого 2017 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень посилається на доводи викладені в оскаржуваному рішенні.

В судовому засіданні 21 лютого 2017 року було оголошено перерву до 01 березня 2017 року.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення - скасуванню частково.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 травня 2006 року між ВАТ "АБ "Укргазбанк" та Приватним підприємством "ВКЗ-Дебют" укладено кредитний договір №83/06/К із змінами і доповненнями внесеними додатковими угодами №1 від 24 травня 2006 року, №2 від 08 червня 2006 року, №3 від 10 жовтня 2006 року (надалі Кредитний договір). За умовами кредитного договору позивач надав відповідачу кредит для поповнення обігових коштів для виробничих витрат, пов'язаних із закупівлею ПММ, міндобрив, насіння, запасних частин, обладнання та ін. в сумі 500000,00 грн. на строк з 12 травня 2006 року по 11 травня 2007 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 18 % річних.

Позивачем зобов'язання по кредитному договору виконані, що підтверджується випискою з рахунку позичальника.

Позичальник (відповідач) зобов'язувався використати кредит на зазначені у пункті 1.1 договору цілі і повернути його в сумах та у строки, передбачені пунктом 3.3.1 (згідно графіка) на рахунок банку. Окрім того, позичальник зобов'язувався сплачувати проценти за кредит щомісячно, виходячи із 18% річних, не пізніше останнього банківського дня місяця, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту або день дострокового розірвання договору.

За порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний (пункт 3.3.1 кредитного договору) сплачувати банку проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки 19% річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.

У травні 2007 року Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Рівненської філії Відкритого акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (правонаступником якого є позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "ВКЗ - Дебют" (відповідач) про стягнення в сумі 540 497,75 грн. заборгованості за кредитним договором № 83/06/К від 12.05.2006 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03 липня 2007 року у справі №19/197 (суддя Тимошенко О.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2007 року, позов задоволено.

Згідно наданих ПАТ АБ "Укргазбанк" розрахунків, станом на 07 липня 2016 року сума заборгованості позичальника перед банком становить 263189,85 грн. простроченої заборгованості по процентах за користування кредитними коштами, 16 396,58 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 08 липня 2015 року по 07 липня 2016 року.

З матеріалів справи, а саме з рішення Апеляційного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до приватного підприємства «ВКЗ-Дебют» , ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - відділ державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції Рівненської області про стягнення заборгованості за кредитним договором із солідарних боржників судами вбачається, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 03 липня 2007 року стягнуто з ПП «ВКЗ-Дебют» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість, яка утворилась станом на 17 квітня 2007 року в сумі 540497 грн. 75 коп.. Заочним рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 22 червня 2010 року стягнуто з поручителя ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість по вказаному вище кредитному договору в загальному розмірі 207138 грн. 34 коп., в т.ч. 189959,05 грн. тіла кредиту.

Вказане рішення апеляційного суду ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в частині позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ПП «ВКЗ-Дебют» про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ПП «ВКЗ-Дебют» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито, в іншій частині рішення залишено без змін.

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В період з 01 червня 2008 року по 07 липня 2016 року позичальником не здійснено жодного платежу по погашенню кредиту.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У статті 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, підпункт 3.2.11 пункту 3.2 кредитного договору передбачає, що на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом проценти нараховуються, виходячи із 19 % річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 Цивільного кодексу України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільним кодексом України.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року №6-1206цс15.

З огляду на вказане, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України та підпункту 3.2.11 пункту 3.2 кредитного договору, вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання є обґрунтованими.

Стосовно заяви Приватного підприємства "ВКЗ-Дебют" про застосування строку позовної давності при вирішенні спору, яка була подана до місцевого господарського суду, колегія суддів звертає увагу на наступне.

У відповідності до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Пунктом 6.8 Кредитного договору №83/06/К від 12 травня 2006 року позовна давність, крім вимог про стягнення неустойки, встановлена строком на три роки, а до вимог про стягнення неустойки - один рік.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 Кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти за кредитом щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця.

Відповідно до пункту 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тобто, якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

З наданого ПАТ АБ "Укргазбанк" розрахунку колегією суддів вбачається, що позивачем заявлено до стягнення 263189,85 грн. простроченої заборгованості за відсотками за період з 01 березня 2009 року по 07 липня 2016 року.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що з даним позовом банк звернувся 15 серпня 20016 року, тобто після спливу трьохрічного терміну за вимогами про стягнення відсотків за період з 01 березня 2009 року по 15 серпня 2013 року.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Однак, переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року /а.с. 42-43/ у справі за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до Приватного підприємства "ВКЗ-Дебют", ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором із солідарних боржників встановлено, що банк пропустив строк позовної давності по простроченій заборгованості за відсотками за період з 09 лютого 2010 року по 30 квітня 2012 року.

На підставі статті 35 ГПК України даний факт не потребує повторного доказування.

Відтак стосовно заборгованості за відсотками за вказаний період переривання перебігу позовної давності не може мати місця.

Відповідно до пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "ВКЗ - Дебют" простроченої заборгованості за відсотками за період з 01 березня 2009 року по 30 квітня 2012 року в сумі 112115,28 грн. не підлягають задоволенню в зв'язку зі сплив позовної давності.

Як уже зазначалося вище, відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судами обох інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" у червні 2015 року пред'явило в Млинівський райсуд Рівненської області позов до Приватного підприємства "ВКЗ-Дебют", ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором із солідарних боржників.

Рішенням Млинівського районного суду від 12 листопада 2015 року в позові ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_4 (поручитель) та до ПП ВКЗ «Дебют» про стягнення заборгованості в сумі 187 175 гривень із солідарних боржників було відмовлено у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

17 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції було скасовано апеляційним судом Рівненської області. Позов ПАТ АТ «Укргазбанк» було задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_4 та з ПП ВКЗ «Дебют» солідарно відсотки за користування кредитом за період з 01 травня 2012 року по 28 січня 2015 року в сумі 99 113 гривень, в решті вимог відмовлено у зв'язку з пропуском позовної давності.

30 березня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду Рівненської області було скасовано в частині позовних вимог до ПП ВКЗ «Дебют» і провадження закрито, в іншій частині рішення апеляційного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року залишено без змін.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим судом, перебіг позовної давність стосовно вимог про стягнення з Приватного підприємства "ВКЗ - Дебют" простроченої заборгованості за відсотками за період з 01 травня 2012 року перервався з червня 2015 року у зв'язку з пред'явлення банком позову до одного із кількох боржників по Кредитному договору №83/06/К від 12 травня 2006 року, та почався заново з набранням законної сили рішенням апеляційного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року.

Відтак, з огляду на вищенаведене, господарський суд Рівненської області прийшов до правильного висновку, що вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення з Приватного підприємства "ВКЗ - Дебют" простроченої заборгованості за відсотками за період з 01 травня 2012 року по 07 липня 2016 року в сумі 151074,57 грн. пред'явлені в межах строку позовної давності, ґрунтуються на договорі та законі, і, відповідно, підлягають задоволенню.

Водночас, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку про залишення позову в частині вимог про стягнення 16396,58 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів без розгляду, з огляду на невиконання позивачем вимог ухвал суду від 14 вересня 2016 року, 04 жовтня 2016 року та 18 жовтня 2016 року, якими ПАТ АБ "Укргазбанк" було зобов'язано надати суду розрахунок заборгованості із зазначенням конкретних строків нарахування відсотків та пені (день, місяць, рік), суми від якої здійснювались нарахування.

Проте, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

ПАТ АБ "Укргазбанк" до позовної заяви додано розрахунок заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 08 липня 2015 року по 07 липня 2016 року на суму 16396,58 грн. /а.с. 25-26/.

Таким чином, посилання місцевого господарського суду на неможливість встановлення правомірності та обґрунтованості нарахування штрафних санкцій (неустойки) за прострочення сплати відсотків за користування кредитом у зв'язку із відсутністю періодів нарахування пені за несвоєчасну сплату процентів є безпідставним.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України" передбачено, що якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Частиною 1 статті 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частин 1, 2 пункту 6.3 кредитного договору №83/06/К від 12 травня 2006 року за порушення строків (визначених в цьому договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобов'язань від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості. У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони домовляються, що нарахування штрафних санкцій (неустойки) за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків (визначених в цьому договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не звільняє позивача від відшкодування збитків, завданих банку, в повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 21 листопада 2016 року у справі №566/151/16-ц за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "ВКЗ - Дебют" про стягнення заборгованості за кредитним договором було встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 29 січня 2015 року по 02 лютого 2016 року в сумі 18762,34 грн. не підлягають до задоволення, так як нарахування штрафних санкцій за кредитним договором припинилось 11 травня 2008 року відповідно до умов його пункту 6.3.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, судове рішення у справі №566/151/16-ц не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення не можуть йому суперечити.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з Приватного підприємства "ВКЗ-Дебют" 16396,58 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, оскільки нарахування штрафних санкцій за кредитним договором припинилось 11 травня 2008 року відповідно до пункту 6.3 договору.

З огляду на викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим на підставі пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України, рішення господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2016 року у справі №918/883/16 підлягає частковому скасуванню в частині залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення 16396,58 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів із прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаної вимоги, із здійсненням перерозподілу судового збору.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" задоволити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2016 року у справі №918/883/16 скасувати в частині залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення з Приватного підприємства "ВКЗ - Дебют" 16396,58 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову в частині стягнення з Приватного підприємства "ВКЗ-Дебют" 16396,58 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "ВКЗ-Дебют" (35152, Рівненська область, Млинівський район, с.Владиславівка, вул.Ювілейна, буд.11, код ЄДРПОУ 31316388) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м.Київ, вул.Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280) 4613,18 грн. витрат за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/883/16 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Олексюк Г.Є.