Ухвала

від 27.02.2017 по справі 820/3513/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 р.Справа № 820/3513/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2017р. по справі № 820/3513/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю " Скіф" , ОСОБА_2 , Роганська селищна рада Харківського району Харківської області

про скасування висновку,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області (далі - відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф", ОСОБА_2, Роганська селищна рада Харківського району Харківської області, в якому просив скасувати висновок Управління держземагенства у Харківському районі Харківської області, правонаступником якого є Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, № 09 від 05.01.2015 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 року вказаний позов задоволено. Скасовано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за №9 від 05.01.2015 земельної ділянки загальною площею 0,20 га ОСОБА_2.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи та неправильність дослідження доказів у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 198 Земельного кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його зайнятістю у судовому засіданні у Червонозаводському районному суді м. Харкова.

Колегія суддів, вирішивши надане письмове клопотання представника відповідача, визнала за можливе завершити апеляційний розгляд справи за відсутності представника позивача, оскільки зазначена обставина неможливості забезпечення представника позивача не визнана поважною.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Роганської селищної ради Харківського району Харківської області від 29.04.2014 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,20 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення.

В рішенні рекомендовано звернутись до фізичної або юридичної особи, яка відповідно до законодавства має право на проведення робіт із землеустрою, для розроблення проекту землеустрою із наступною необхідністю надання для затвердження та прийняття рішення щодо надання земельної ділянки у власність.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СКІФ", на замовлення ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та подано для погодження до Держземагенства у Харківській області.

Управлінням держземагенства у Харківському районі Харківської області, правонаступником якого є Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, був виданий висновок № 09 від 05.01.2015 року, яким було погоджено проект землеустрою, складений ТОВ "СКІФ" на замовлення ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства на території Роганської селищної ради в АДРЕСА_1.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з невідповідності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства на території Роганської селищної ради в АДРЕСА_1, розробленого ТОВ "СКІФ" на замовлення ОСОБА_2 вимогам ст. 198 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України "Про землеустрій".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку встановленому цим Кодексом, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, встановлених цим Кодексом, розпоряджаються земельними ділянками або приймають рішення про зміну їх цільового призначення.

Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно ст. 50 Закону України "Про землеустрій", проект землеустрою повинен містити, зокрема, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки), матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки), матеріали погодження проекту землеустрою, кадастровий план земельної ділянки.

Вказані положення Закону України "Про землеустрій" кореспондують з імперативними вимогами ст. 198 Земельного кодексу України, яка окремо регулює питання кадастрової зйомки, не містить жодних виключень і відповідно до якої кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою не містить акту приймання-передачі межових знаків на зберігання та акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками складеного належним чином. Крім того, акт встановлення та погодження меж земельної ділянки від 30.09.2014 року, який міститься в проекті землеустрою, складеному ТОВ "СКІФ" не містить підпису (погодження) позивача, хоча суміжні земельні ділянки по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, які належать позивачу, в ньому відображені.

Так, з наданого позивачем акту встановлення та погодження меж земельної ділянки від 30.09.2014 року, вбачається, що замість підпису-погодження власника суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, тобто позивача, міститься підпис невстановленої особи та печатка ТОВ "СКІФ" та зроблені примітки: "Див. додаток до акту від 30.09.14".

При цьому, вказаний акт встановлення та погодження меж містить підпис землевпорядника та печатку Роганської селищної ради.

В додатку до акту встановлення та погодження меж наведено посилання про те, що акт складений у відповідності до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, яка затверджена наказом Держкомзему України № 376 від 18.05.2010 р. (надалі за текстом - "Інструкція").

В додатку до акту зазначено, що особи, які брали участь в його складанні обізнані, що гр. ОСОБА_1, тобто позивач, мешкає (згідно пред'явленого паспорту) в АДРЕСА_2, але її відношення до права власності (права користування) на земельні ділянки в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 документальними доказами не підтверджено.

Зі змісту акту встановлення та погодження меж від 30.09.2014 року та додатку до нього вбачається, що виконавцю робіт з виготовлення проекту землеустрою - ТОВ "СКІФ", а також представникам Роганської селищної ради - землевпоряднику Кадигробу В.І. та депутату і голові постійної комісії Завадському О.М. на момент складання акту і додатку було відомо про існування позивача та її дійсне (згідно пред'явленого паспорту) місце проживання.

Крім того, позивачем було надано до матеріалів справи лист Роганської селищної ради № 02-29-42 від 11.06.2014 року, який свідчить про повну та належну обізнаність Роганської селищної ради, як підписанта акту про встановлення та погодження меж від 30.09.2014 року та додатку до нього, про належність земельних ділянок в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 саме позивачу та її адресу проживання.

Відповідно до положень Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 02.11.2009 року N 573 Про затвердження Вимог до структури, змісту та формату оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінного файлу) ТОВ "СКІФ", як виконавець, під час складання проекту був зобов'язаний з'ясувати всі відомості про суміжних землевласників або розпорядників.

Враховуючи наведені положення, а також той факт, що суміжні земельні ділянки належать позивачу на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2, що розташовані по АДРЕСА_4; серії НОМЕР_3, що розташована по АДРЕСА_3 із зазначенням в цих державних актах кадастрових номерів суміжних земельних ділянок, ТОВ "СКІФ" було зобов'язано виявити факт перебування у приватній власності позивача земельних ділянок в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 з метою своєчасного повідомлення про проведення робіт з встановлення меж земельної ділянки, яка формується, на місцевості (в натурі) та погодження цих меж з позивачем, як з сумісним землекористувачем.

Отже, з огляду на очевидні факти обізнаності осіб, які брали участь у складанні акту про встановлення та погодження меж від 30.09.2014 року та додатку до нього, про належність позивачу на праві власності земельних ділянок в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та місця проживання позивача, ТОВ "СКІФ", як виконавець робіт зі складання проекту землеустрою, у відповідності до положень Інструкції, на яку також посилається і відповідач у своїх запереченнях, було зобов'язане повідомити позивача про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення від ТОВ "СКІФ" позивачу мало бути надіслане рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення, проте докази надіслання такого повідомлення позивачу відсутні.

Отже, виконавцем робіт з виготовлення проекту землеустрою та встановлення і погодження меж земельної ділянки - ТОВ "СКІФ" було порушено положення п. 3.12 Інструкції в частині повідомлення позивача як власника (користувача) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Наслідком цього порушення є невідповідність акту встановлення та погодження меж від 30.09.2014 року і додатку до нього, як обов'язкових складових елементів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства на території Роганської селищної ради в АДРЕСА_1, розробленого ТОВ "СКІФ" на замовлення ОСОБА_2 вимогам ст. 198 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України "Про землеустрій".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, з огляду на встановлену судом невідповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства на території Роганської селищної ради в АДРЕСА_1, розробленого ТОВ "СКІФ" на замовлення ОСОБА_2 вимогам ст. 198 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України "Про землеустрій", відповідач, всупереч положень ст. 19 Конституції України та ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України погодив проект землеустрою.

Виходячи з принципів земельного законодавства, які встановлюють принцип забезпечення рівності права власності громадян на землю, та вимоги законодавства щодо встановлення межових знаків, було порушено інтерес позивача в участі у процедурі закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі, адже вказане вимагається відповідно до вимог чинного законодавства (п. 3.12. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376).

Такий інтерес позивача як власника суміжної земельної ділянки є важливим, оскільки надає гарантії на непорушення її права власності на земельну ділянку, а також дозволяє, відповідно, виконувати обов`язок щодо визначення спільних меж, передбачений ст. 106 Земельного кодексу України.

Окрім того, порушено майновий інтерес позивача як потенційного власника земельної ділянки, висновок про погодження проекту землеустрої якої оскаржується.

Як вбачається з наданих позивачем копій постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 року по справі № 820/18771/14, постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року по справі № 820/3508/15, постанови Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року у справі № 820/2600/15 позивач тричі протягом 2014-2015 років намагався отримати висновок про затвердження проекту землеустрою суміжною земельної ділянки, однак тричі отримував від відповідача висновок про відмову у погоджені проекту землеустрою. Вказані висновки відповідача позивач оскаржував до адміністративного суду, який тричі задовольняв позовні вимоги і визнав всі три висновки незаконними та скасував їх.

Зазначені рішення (постанови) суду набрали чинності, а отже обставини встановлені ними є преюдиційними фактами, обов'язковими як для сторін по справі так і для суду в силу ст. 72 КАС України.

Отже наявність систематичного характеру намагань позивача отримати земельну ділянку у власність у відповідності до чинного законодавства свідчить про наявність майнового інтересу в оскарженні спірного висновку про погодження проекту землеустрою ОСОБА_2, який міг би бути реалізований якби відповідач не допустив порушення вимог закону під час погодження проекту землеустрою.

Такий майновий інтерес підпадає під охорону статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод відповідно до практики Суду.

Так, у справі Справа "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" (заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.) Суд визнав, що поняття "майно" охоплює також "правомірні очікування"/"законні сподівання" вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу, наприклад бути власником земельної ділянки, яка надається у визначеній законом процедурі.

Вказана позиція Європейського суду з прав людини кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-605 цс16 від 25.05.2016 р., яка вказує на те, що заінтересована особа може оспорити правочин, що, на її думку, порушує її законний інтерес.

Отже, з огляду на положення ст. 71 КАС України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та наданих ним доказам.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що оскаржуваний висновок Управління держземагенства у Харківському районі Харківської області, правонаступником якого є Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, № 09 від 05.01.2015 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є необґрунтованим та неправомірним, через що позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та прийняття його у відповідності до норм матеріального і процесуального права, вірно встановивши фактичні обставини справи та надавши їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2017р. по справі № 820/3513/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О. Судді (підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.03.2017 р.