Ухвала

від 01.03.2017 по справі 522/12027/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2061/17

Головуючий у першій інстанції

Загороднюк В. І.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Гемо Медика Одеса , ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гемо Медика Одеса про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, стягнення моральної шкоди та заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року ОСОБА_4звернувся до суду з позовом до ТОВ Гемо Медика Одеса про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, стягнення моральної шкоди та заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що з 19.01.2015 р. по 15.06.2016 р. він працював в ТОВ Гемо Медика Одеса на посаді директора з маркетингу. За час роботи він не був ознайомлений з посадовою інструкцією, правилами внутрішнього розпорядку, графіком відпусток та ін., оскільки кадрова робота на підприємстві майже не ведеться, а документи робляться задніми числами при виникненні необхідності. Фактично в його обов'язки входило спілкування з лікарями з метою залучення клієнтів, пошук приміщень для розміщення лабораторій, центрів прийому аналізів та ін. тобто в основному робота поза офісом.

В травні 2016 р. з незрозумілих для нього причин, у керівництва підприємства виникли претензії з приводу зникнення не облікових коштів в сумі біля 50000 грн. (чорної каси до якої він ніколи не мав відношення). З'ясування зазначених обставин відбулось 31.05.2016 р., в офісі компанії, в результаті чого виникла конфліктна ситуація через яку у нього погіршився стан здоров'я та він був змушений звернутись до лікарів. В цей же день він написав дві заяви про звільнення та повернув ноутбук компанії про що було складено акт, який підтверджує факт його знаходження в офісі компанії і виконання трудових обов'язків 31.05.2016 р.

З 01.06.2016 р. по 15.06.2016 р. він знаходився на лікарняному. Під час лікарняного, 08.06.2016 р., він направив ще одну заяву про звільнення, отриману роботодавцем 09.06.2016 р. обґрунтовану неможливістю продовжувати роботу (ч.1 ст.38 КЗпП України). Проте через конфлікт, керівництво протиправно звільнило його за прогул (п.4 ст.40 КЗпП України). Для обґрунтування звільнення 15.06.2016 р. в його присутності та присутності його адвоката - ОСОБА_3 були складені неправдиві акти про його відсутність на роботі 17.05.2016 р. Із зазначеними актами він не погодився, про що зробив власноручний запис від 15.06.2016 р. Проте директор ОСОБА_5 скала акт про відмову від надання пояснень датований 17.05.2016 р., тобто також заднім числом. Після складення зазначеного акту був надрукований наказ №17-к від 15.06.2016 року про його звільнення з 16.05.2016 р. Вважаю, звільнення незаконним, крім того через звільнення заднім числом, він був позбавлений належної йому заробітної плати, лікарняних і компенсацій.

Також позивач зазначив, що факт незаконного звільнення заподіяв йому моральну шкоду. Так, він був морально подавлений тим, що після того, як він пропрацював рік його було безпідставно та незаконно звільнено. Крім того, причиною незаконного звільнення були названі надумані підстави начебто привласнення коштів, до яких він не мав доступу. Через безпідставні обвинувачення та незаконне звільнення він втратив дружні зв'язки з колегами по роботі та з таким записом у трудовій книжці був позбавлений можливості знайти собі гідну роботу за фахом. Крім того із за конфлікту у нього погіршився стан здоров'я, через що, він був змушений додатково витратити кошти на його підтримку. Моральну шкоду оцінює в 10000 гривень.

Порушення його прав також змусило його звернутись за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_3, з яким 15.06.2016 р. був укладений договір про надання правової допомоги та сплачений гонорар в розмірі 5000 грн., які також позивач просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2016 року позов ОСОБА_4до ТОВ Гемо Медика Одеса про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, стягнення моральної шкоди та заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволений частково. Зобов'язано ТОВ Гемо Медика Одеса внести зміни до наказу № 17-к від 15.06.2016 року про звільнення ОСОБА_4 з посади директора по маркетингу, зазначивши, що датою звільнення є 16.06.2016 р. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ Гемо Медика Одеса на користь держави судовий збір.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ Гемо Медика Одеса подало апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Також не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3, представник ОСОБА_4подав апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неправильно встановлені обставини та недоведені обставини, які суд вважав встановленими, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що з 29 січня 2015 року до 16 травня 2016 року ОСОБА_4 працював на посаді директора з маркетингу в ТОВ Гемо Медика Одеса .

Під час прийому на роботу позивач був ознайомлений з посадовими обов'язками, правилами внутрішнього розпорядку, про що свідчить підписана позивачем заява про прийняття на роботу від 19.01.2015 року.

За час роботи позивачу надавалася щорічна відпустка за період роботи 2015 - 2016 р.р. тривалістю 12 календарних дні, а саме з 03.08.2015 р. по 14.08.2015 р. включно, про що свідчить заява ОСОБА_4 від 22.07.2015 р. та наказ № 14-к від 03.08.2015 р.

Відповідно до наказу директора ТОВ Гемо Медика Одеса від 01 червня 2016 року № 5 про проведення службового розслідування в ТОВ Гемо Медика Одеса проведено службове розслідування по факту зникнення оргтехніки.

Актом розслідування від 02.06.2016 року встановлено, що з 18 по 22 квітня 2016 року ОСОБА_4 самовільно вийшов у відпустку без додержання вимог ст. 79 Кодексу законів про працю. Заяви про надання відпустки у вказаний період позивач також не надав.

Відповідно до актів про відсутність на робочому місці від 17.05.2016 р., 31.05.2016 р., 15.06.016 р. ОСОБА_4 був відсутній на робочому місці без поважних причин з 17 травня 2016 року по 15 червня 2016 року, в телефонному режимі повідомив, що знаходиться на лікарняному з 01.06.2016 року.

На зазначених актах 15.06.2016 р. позивачем зроблено запис З наданим актом не згодний .

31.05.2016 р. ОСОБА_4 звернувся до директора ТОВ Гемо Медика Одеса з заявою про звільнення його з посади директора по маркетингу 31.05.2016 р. на підставі ст. 38 ч. 3 КЗпП України.

Як вбачається з відповіді директора ТОВ Гемо Медика Одеса від 31.05.2016 р. ОСОБА_4 було відмовлено в задоволенні заяви про звільнення від 31.05.2016 р. за безпідставністю. Вказана відповідь була прочитана позивачу, який від підпису про ознайомлення відмовився, про що свідчить відповідні записи на зазначеній відповіді.

31.05.2016 р. позивач надав повторну заяву про звільнення на підставі ст. 38 ч. 3 КЗпП України, мотивуючи її систематичними погрозами, створенням атмосфери недовіри та психоемоційного дискомфорту.

08 червня 2016 року, позивач надав заяву про звільнення на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, в якій просив звільнити його у останній день лікарняного, у зв'язку з переїздом до м. Донецька.

Відповідно до листка непрацездатності ОСОБА_4 перебував на лікарняному з 01.06.2016 р. по 15.06.2016 р. включно. Стати до роботи повинен 16.06.2016 р.

Згідно акту від 15.06.2016 року ОСОБА_4 відмовився від надання даних про поважність причин щодо відсутності на робочому місці 17 травня 2016 року.

Відповідно до листа ТОВ Гемо Медика Одеса № 21 від 03.10.2016 р. на підприємстві профспілкові органи не створювалися і не функціонують.

Згідно наказу № 17-к від 15.06.2016 року ОСОБА_4 було звільнено з займаної посади директора по маркетингу 16 травня 2016 року за ст. 40 п. 4 прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин КЗпП України.

Підстави: акти про відсутність на робочому місті без поважних причин, акт службового розслідування від 02.01.2016 року, акти про відмову від дачі пояснень та зазначення поважних причин по факту відсутності на робочому місці 17 травня 2016 року.

З вказаним наказом позивача було ознайомлено 15.06.2016 р.

Також судом встановлено, що позивач був відсутнім на робочому місці без поважних причин з 17.05.2016 р. по 01.06.2016 р., про що свідчать відповідні акти, в подальшому по 15.06.2016 р. ОСОБА_4 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності. Від надання пояснень щодо поважності причин відсутності на робочому місці позивач відмовився. Таким чином, звільнення позивача з займаної посади на підставах п. 4 ст.40 КЗпП України є правомірним.

Разом з тим, враховуючи знаходження позивача на лікарняному з 01.06.2016 р. по 15.06.2016 р. включно, слід внести зміни до наказу № 17-к від 15.06.2016 року про звільнення ОСОБА_4 з посади директора по маркетингу, зазначивши, що датою звільнення є 16.06.2016 р.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, стягнення моральної шкоди та заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до п. 4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст.40 КЗпП України суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, стягнення моральної шкоди та заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають частковому задоволенню.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ТОВ Гемо Медика Одеса про те, що справа розглянута судом без належного вивчення обставин справи, внаслідок чого судом застосовано норми матеріального права з порушенням, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог, вирішивши незаявлену вимогу позивача, зазначивши датою звільнення ОСОБА_4 16 червня 2016 року, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що підприємтвом був складено акт про відсутність на робочому місці від 17.05.2016 р., що послугувало підствою для винесення наказу про звільнення, але підприємством також складались акти 31.05.2016 р., 15.06.016 р. про те, що ОСОБА_4 був відсутній на робочому місці без поважних причин з 17 травня 2016 року по 15 червня 2016 року, що свідчить про те, що трудові відносини 17 травня припинені не були. Листком непрацездатності ОСОБА_4, який перебував на лікарняному з 01 червня 2016 року по 15 червня 2016 року включно та стати до роботи повинен був 16 червня 2016 року, тобтопозивач не міг бути звільнений саме 17 травня 2016 року, так як це суперечить трудовому законодавству та суд змінивши дату звільнення ніяким чином не вийшов за межі позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 про те, що судом були внесені зміни в незаконний наказ, тобто суд визнав оскаржуваний наказ таким, що був прийнятий без законної підстави, тобто незаконно, а отже позовні вимоги щодо його скасування підлягають задоволенню, так як внесення судом змін в незаконний наказ не робить його законним, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме актами про відсутність на робочому місті без поважних причин, актом службового розслідування від 02.01.2016 року, акти про відмову від дачі пояснень та зазначення поважних причин по факту відсутності на робочому місці 17 травня 2016 року, отже наказ № 17-к від 15.06.2016 року про звільнення ОСОБА_4 з займаної посади є законним.

Також не приймаються до уваги доводи стосовно помилкового висновку про правомірність звільнення позивача на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, оскільки суд приймаючи рішення повно та всебічно дослідив всі матеріали справи та ухвалив рішення, згідно з вимогами чинного законодавства.

Інші доводи апеляційних скарг також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційних скарг до суду надано не було.

Суд приймаючи рішення повно та всебічно дослідив всі матеріали справи та ухвалив рішення, згідно з вимогами чинного законодавства.

Тобто, суд приймаючи рішення повно та всебічно дослідив всі матеріали справи та ухвалив рішення, згідно з вимогами чинного законодавства

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційних скарг на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гемо Медика Одеса - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

О.Г. Журавльов

---

Ю.І. Кравець