Постанова

від 14.08.2019 по справі 522/12027/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 522/12027/16-ц

провадження № 61-14446св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач) ,

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Гемо Медика Одеса ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , та товариства з обмеженою відповідальністю Гемо Медика Одеса на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2016 року в складі судді Загороднюка В. І. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 березня 2017 року в складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Гемо Медика Одеса (далі - ТОВ Гемо Медика Одеса ) про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, стягнення моральної шкоди та заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 19 січня 2015 року працював у відповідача на посаді директора з маркетингу. 31 травня 2016 року подавав заяву про звільнення його із указаної посади на підставі пункту 3 статті 38 КЗпП України, проте йому було відмовлено. З 01 червня 2016 року по 15 червня 2016 року перебував на лікарняному. 08 червня 2016 року подав заяву про звільнення на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, у якій просив звільнити його у останній день лікарняного у зв`язку із переїздом до м. Донецька. Проте наказом відповідача від 15 червня 2016 року № 17-к його було звільнено із займаної посади з 16 травня 2016 року на підставі частини четвертої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із прогулом 17 травня 2016 року. Вважав, указаний наказ незаконним, оскільки його прийнято через конфлікт, який існує між сторонами, та на підставі неправдивих актів щодо відсутності позивача 17 травня 2016 року на роботі без поважних причин. Також посилався на те, що неправомірними діями йому заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях та переживаннях.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 15 червня 2016 року № 17-к про його звільнення з 16 травня 2016 року на підставі частини четвертої статті 40 КЗпП України; поновити його на роботі у ТОВ Гемо Медика Одеса на посаді директора з маркетингу; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. Допустити негайне виконання судового рішення в частині його поновлення на роботі та стягнення частини компенсації у розмірі середнього заробітку за один місяць.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 березня 2017 року, позов задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ Гемо Медика Одеса внести зміни до наказу від 15 червня

2016 року № 17-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора з маркетингу, зазначивши, що датою звільнення є 16 червня 2016 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що звільнення позивача з роботи на підставі частини четвертої статті 40 КЗпП України є правомірним, оскільки він у період з 17 травня 2016 року по 01 червня 2016 року був відсутнім на робочому місці без поважних причин та від пояснень щодо поважності причин своєї відсутності відмовився, що підтверджується відповідними актами. Проте, у відповідності до норм трудового законодавства, дата звільнення має бути датована 16 червня 2016 року, оскільки 15 червня 2016 року позивач перебував на лікарняному.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У квітні 2017 рокуТОВ Гемо Медика Одеса подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову.

У травні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, що призвело до неправильного вирішення справи. Також, заявник посилався на те, що ухвалюючи рішення щодо зобов`язання відповідача внести зміни до оскаржуваного наказу, суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, порушивши принцип диспозитивності.

Касаційна скарга ТОВ Гемо Медика Одеса мотивована тим, що у відповідності до вимог статей 10, 11 ЦПК України суди розглядають справи у межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Проте, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, у порушення вказаних норм вийшов за межі заявлених позовних вимог та розглянув вимогу, яка позивачем не заявлялась.

Відзив інших учасників справи на касаційні скарги не подано

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Гемо Медика Одеса та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року вказану цивільну справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

До Верховного Суду передано дану цивільну справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що позивач працював у відповідача на посаді директора з маркетингу з 29 січня 2015 року по 16 травня 2016 року та був звільнений на підставі частини четвертої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із прогулом.

17 травня 2016 року, 31 травня 2016 року, 15 червня 2016 року відповідачем були складені акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин. Разом з тим, у акті від 15 червня 2016 року зазначено, що ОСОБА_1 у телефонному режимі повідомив про те, що з 01 червня 2016 року знаходиться на лікарняному.

15 червня 2016 року на зазначених актах позивачем зроблено запис З наданим актом не згодний .

У зв`язку із відмовою ОСОБА_1 у наданні пояснень щодо поважності причин відсутності його 17 травня 2016 року на робочому місці 15 червня 2016 року було складено акт.

31 травня 2016 року ОСОБА_1 звертався до директора ТОВ Гемо Медика Одеса із заявою про звільнення його із займаної посади з 31 травня 2016 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

У задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку із безпідставністю такої заяви. Вказана відмова була прочитана позивачу, який від підпису про ознайомлення відмовився, про що свідчать відповідні записи.

31 травня 2016 року позивач подав повторну заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, посилаючись на систематичні погрози, створення атмосфери недовіри та психоемоційний дискомфорт.

З 01 червня 2016 року по 15 червня 2016 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному. Стати до роботи повинен був 16 червня 2016 року, що підтверджується листком непрацездатності від 01 червня 2016 року серії

АГШ № 844726, виданим комунальною установою Одеської медико-санітарної допомоги № 12.

08 червня 2016 року, позивач подав заяву про звільнення на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, у якій просив звільнити його у останній день лікарняного, у зв`язку із переїздом до м. Донецька.

Встановлено, що відповідно до листа ТОВ Гемо Медика Одеса від 03 жовтня 2016 року № 21 на підприємстві профспілкові органи не створювалися і не функціонують.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 139 КЗпП України одним із обов`язків працівника є дотримання трудової дисципліни, що включає в себе додержання встановленого режиму роботи та використання робочого часу для продуктивної праці.

Пунктом 4 статті 40 КЗпП України передбачено, що відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (прогул) є підставою для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи роботодавця.

Прогул є порушенням трудової дисципліни. Згідно статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція), записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Враховуючи, що датою звільнення у оскаржуваному наказі зазначено 16 травня 2016 року за прогул 17 травня 2016 року, а днем видання наказу є 15 червня 2016 року, відповідач не дотримався правил визначення дати звільнення працівника, чим порушив процедуру його звільнення.

Працівник не може бути звільнений у день, який передує дню видання роботодавцем наказу про звільнення. Працівник може бути звільнений з підстав, передбачених КЗпП України , у день видання наказу роботодавцем, або у будь-який наступний день за днем видання наказу про звільнення у межах строків для застосування дисциплінарного стягнення, визначених у статті 148 КЗпП України .

При цьому роботодавець повинен дотримуватись вимог, встановлених частиною третьою статті 40 КЗпП України , яка визначає, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

У відповідності до положення наведеної норми, наказ роботодавця про звільнення працівника може бути видано у будь-який день, проте днем звільнення може бути лише робочий день, коли працівник перебуває на роботі.

Вищевикладене свідчить про те, що суди не врахували положення наведених норм закону, внаслідок чого дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Вирішення інших позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди можливо лише після встановлення обставин справи та вирішення питання щодо наявності підстав для поновлення позивача.

Без з`ясування вказаних обставин, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, висновки судів про відмову у задоволенні вищевказаного позову не можна вважати обґрунтованими і вважати, що у цій справі виконано завдання цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

Отже, вирішуючи спір на підставі ЦПК України 2004 року, суд першої інстанції усупереч вищевказаних положень норм процесуального права не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи предмет і підстави поданого позову, а також характер спірних правовідносин, не надав належну оцінку усім наявним у справі доказам.

Суд апеляційної інстанції в силу своїх повноважень мав можливість усунути зазначені порушення норм процесуального права, проте в супереч положенням статті 303 ЦПК України 2004 року не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги, а тому оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися законними та обґрунтованими і таким, що відповідає засадам цивільного судочинства, отже, підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 409, 411, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , та товариства з обмеженою відповідальністю Гемо Медика Одеса задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 березня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та у подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило