Постанова

від 01.03.2017 по справі 910/15760/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 910/15760/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І., суддів:Васищака І.М., Грека Б.М., за участю представників сторін позивача - Свєрчкова А.Ю., Круглов І.В.; відповідача - Лозенко В.А.; третьої особи - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр ліфт" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі№ 910/15760/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр ліфт" доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпліфт Груп" простягнення 98 246, 64 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр ліфт" (далі - ТОВ "Прем'єр ліфт") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" (далі - ОСББ "Добробут") про стягнення заборгованості за зобов'язаннями в розмірі 35 524, 32 грн, збитків, завданих інфляцією в розмірі 13 783, 43 грн, 3% річних в розмірі 966, 76 грн, пені у розмірі 43 772, 13 грн, витрат на правову допомогу у розмірі 4 200, 00 грн, а всього 98 246, 64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15760/15 за позовом ТОВ "Прем'єр ліфт" до ОСББ "Добробут" про стягнення 98 246, 64 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 позов задоволено частково. Суд стягнув з ОСББ "Добробут" на користь ТОВ "Прем'єр ліфт" заборгованість у розмірі 35 524, 32 грн, пеню у розмірі 43 772, 13 грн, 3% річних у розмірі 959, 76 грн, інфляційні втрати у розмірі 13 783, 43 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Суд стягнув з ОСББ "Добробут" на користь ТОВ "Прем'єр ліфт" 3% річних в сумі 252, 34 грн, пеню в сумі 22, 14 грн, в решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі № 910/15760/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Головіна К.І.) від 11.07.2016 у задоволенні позову ТОВ "Прем'єр ліфт" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Яковлєва М.Л., Іоннікова І.А.) від 30.11.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2016, ТОВ "Прем'єр ліфт" подало касаційну скаргу, в якій, з урахуванням поданих 23.02.2017 уточнень, просить оскаржувану постанову суду та рішення місцевого господарського суду від 11.07.2016 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, зокрема висновок, що спірний договір припинив свою дію 01.01.2014, зроблений з порушенням ст. ст. 252, 254 ЦК України.

Також скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ч. 1 ст. 651, ст.ст. 525, 526, п. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 838, ч. 4 ст. 882 ЦК України та ст. 181 ГК України, а також ряду норм процесуального права, а саме ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.02.2017 касаційну скаргу ТОВ "Прем'єр ліфт" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.03.2017.

Також від ТОВ "Прем'єр ліфт" на адресу суду 28.02.2017 надійшли додаткові письмові пояснення до касаційної скарги.

ОСББ "Добробут" 28.02.2017 подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "Прем'єр ліфт", в якій просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ "Прем'єр ліфт" (підрядник) та ОСББ "Добробут" (замовник) 03.05.2012 укладено договір на технічне обслуговування № 70 за умовами якого підрядник прийняв на себе обов'язки щодо надання послуг з технічного обслуговування дванадцяти ліфтів відповідача, зазначених у додатку №1, які знаходяться по вулиці Осінній, 33 секції №№ 1-5 в м. Києві, а замовник зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх на умовах договору (п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору вартість послуг за договором на місяць складає (згідно додатків №№1-2) 8 881, 08 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 1 480, 18 грн. Пункт 4.1 має силу протоколу погодження про договірну ціну.

У пункті 4.2 договору сторонами погоджено, що замовник щомісячно проводить оплату за виконання технічного обслуговування на підставі рахунку та акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами, не пізніше 15 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 4.3 договору рахунок та акт виконаних робіт оформлюються підрядником до 25 числа поточного місяця та надаються замовнику не пізніше п'ятого числа наступного місяця.

У разі відмови від підписання акту виконаних робіт відповідач зобов'язаний у 5-ти денний термін надати позивачу письмову обґрунтовану відмову (п. 4.5 договору).

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Прем'єр ліфт" до ОСББ "Добробут" про стягнення заборгованості за зобов'язаннями в розмірі 35 524, 32 грн, яка виникла у зв'язку з непідписанням та неоплатою актів виконаних робіт за період із серпня по грудень 2014 року, збитків, завданих інфляцією в розмірі 13 783, 43 грн, 3% річних в розмірі 966, 76 грн, пені у розмірі 43 772, 13 грн, витрат на правову допомогу у розмірі 4 200, 00 грн, а всього 98 246, 64 грн.

Під час нового розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

У справі містяться копії договору № 70 від 03.05.2012 у двох редакціях. Так, згідно з редакцією позивача вказаний договір діє на умовах п. 6.1 до 03.05.2012 (співпадає з датою укладення цього договору), а згідно з редакцією, наданою відповідачем, договір діє до 31.12.2012 (тобто до кінця календарного року).

Дослідивши під час розгляду даної справи оригінали обох примірників договору № 70 від 03.05.2012, господарські суди встановили, що вони відповідають долученим сторонами до матеріалів справи копіям вказаних договорів і є ідентичними за змістом по всіх пунктах, окрім вищезгаданого пункту 6.1.

Вирішуючи питання про строк дії договору, господарські суди прийняли до уваги умови договору в редакції відповідача та погодилися з доводами позивача про те, що у його примірнику було допущено технічну помилку у даті закінчення строку дії цього договору.

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у п. 6.1 договору сторони домовились, що договір набуває сили з 03.05.2012 та діє до 31.12.2012.

Далі, згідно з пунктом 6.2 договору передбачено, що якщо за один місяць до закінчення строку, зазначеному в п. 6.1, жодна зі сторін не заявить про припинення дії договору, то він вважається продовженим на наступний календарний рік.

Виходячи з умов цього пункту, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що сторони домовились про можливість його пролонгації на наступний календарний рік за відсутності заяви жодної із сторін про припинення його дії. При цьому, враховуючи наявність у пункті 6.2 договору прив'язки до строку, визначеного у пункті 6.1 цього договору, сторони домовились, що така заява може бути подана лише за один місяць до закінчення дії договору, тобто до 31 грудня 2012 року (строк, зазначений у п. 6.1 договору).

У постанові Кабінету Міністрів № 507 від 16.03.2000 "Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 № 727" зазначено, що календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Також у листі № 2-532/3628 від 13.06.2001 Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва пояснив, що під роком розуміється календарний рік - з 1 січня по 31 грудня.

З врахуванням викладеного, оскільки жодна із сторін із відповідною заявою про припинення дії договору за один місяць до 31.12.2012 не звернулася, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що укладений між сторонами договір № 70 від 03.05.2012 автоматично продовжив свою дію лише на один календарний рік, тобто з 01.01.2013 по 31.12.2013, з огляду на те, що у договорі вказано, що він продовжується на наступний календарний рік (а не наступні календарні роки або продовжується кожного разу після закінчення строку дії договору). Таким чином, господарські суди дійшли висновку, що цей договір припинив свою дію на підставі п. 6.3 договору у зв'язку із закінченням строку його дії з 01.01.2014.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як встановлено господарськими судами та не заперечується сторонами додаткові угоди до договору № 70 від 03.05.2012 про його продовження не укладались.

Посилання відповідача на листи № 34 від 01.08.2014 та № 41 від 10.10.2014, що були направлені ОСББ "Добробут" на адресу позивача про дострокове розірвання договору, судами попередніх інстанцій відхилено, оскільки у період з січня по серпень 2014 року умови договору № 70 від 03.05.2012 вже не діяли, зокрема, п. 6.3 договору.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що у період після 31.12.2013 (закінчення дії договору № 70 від 03.05.2012), а саме з січня по серпень 2014 року, позивач за погодженням з відповідачем надавав останньому послуги з технічного обслуговування 12 ліфтів, які знаходяться по вулиці Осінній 33 (секції №№ 1-5). Фактично надані послуги сторони кожного місяця оформляли відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які були підписані ОСББ "Добробут" та надання послуг за ними за січень-серпень 2014 року не заперечувалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 827 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл (ч. 3 ст. 827 ЦК України). Отже, враховуючи необхідність отримання спеціального дозволу для виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що між сторонами виникли відносини підряду, а не договору про надання послуг.

З огляду на встановлені відносини між сторонами, враховуючи приписи чинного законодавства та зважаючи на відсутність прямої вказівки на укладення договору підряду у письмовій формі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що фактично між позивачем та відповідачем кожного місяця в період з січня по серпень 2014 року укладався договір про надання послуг шляхом оформлення відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) у спрощений спосіб, за яким позивач зобов'язався надати послуги з технічного обслуговування 12 ліфтів, а відповідач прийняти такі послуги та оплатити їх.

Як встановлено господарськими судами ТОВ "Премєр Ліфт" вказував, що у актах та платіжних дорученнях з січня по жовтень 2014 року сторони посилались на договір № 70 від 03.05.2012, однак вказаний факт, не спростовує висновків суду про припинення дії договору саме 31.12.2013 та не свідчить про продовження строку його дії, оскільки про продовження дії договору додаткова угода сторонами не укладалась, а позивач помилково вважав вказаний договір діючим.

Судами попередніх інстанцій також було надано правову оцінку договору на технічне обслуговування від 01.09.2014, укладеному між ОСББ "Добробут" (замовник) та третьою собою - ТОВ "Імпліфт Груп" (підрядник), відповідно до якого підрядник приймає на себе зобов'язання з надання послуг з технічного обслуговування 12 ліфтів відповідача, зазначених у додатку № 1 по вулиці Осінній 33 (секції №№ 1-5) в місті Києві, а замовник приймає вказані послуги та оплачує їх на умовах цього договору (далі - договір-2).

Виходячи з наявних матеріалів справи, суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання вказаного договору № 201 від 01.09.2014 у вересні - грудні 2014 року третьою особою були виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів відповідача, що підтверджується актами надання послуг № 13 від 31.10.2014, № 19 від 28.11.2014, № 30 від 31.12.2014, що були підписані представниками обох сторін (ОСББ "Добробут" та ТОВ "Імпліфт Груп"). А наявними у справі платіжними дорученнями № 724 від 04.11.2014 р., № 739 від 02.12.2014 та № 767 від 31.12.2014 підтверджується факт оплати відповідачем наданих ТОВ "Імпліфт Груп" за цим договором послуг у спірний період (з вересня по січень 2014 р.).

Також судами попередніх інстанцій було надано правову оцінку наявному у справі договору № 06-ТО від 01.10.2012, укладеному позивачем з ТОВ "ПМХ Монтаж", відповідно до якого за період з січня по серпень 2014 послуги з обслуговування ліфтів відповідачу надавались ТОВ "ПМХ Монтаж" за дорученням позивача. Посилання ТОВ "Премєр Ліфт" про неможливість укладення з відповідачем договору у спрощений спосіб з огляду на необхідність отримання позивачем дозволу на технічне обслуговування, технічний огляд та ремонт ліфтів (відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.05-2003) місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відхилив, оскільки такий обов'язок покладався саме на ТОВ "ПМХ Монтаж", у разі якщо у ТОВ "Премєр Ліфт" такого дозволу немає.

При цьому судами попередніх інстанцій з врахуванням наявних у справі доказів встановлено, що після укладення договору-2, зокрема, у період з вересня по грудень 2014 року ТОВ "ПМХ Монтаж" могло здійснювати лише аварійне (не технічне) обслуговування ліфтів за вказаною адресою, про що частково свідчать витяги з журналу фіксації заявок ТОВ "Премєр Ліфт" за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та фіксацію обсягів аварійного обслуговування ліфтів відповідача, лист ТОВ "ПМХ Монтаж" від 04.07.2016, наданий у судовому засіданні відповідачем. Також відповідач надав суду витяги з журналів ТОВ "Премєр Ліфт", з яких вбачається, що у спірний період послуги з технічного обслуговування надані третьою особою, а не позивачем.

На підставі встановлених обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що послуги за період з вересня по січень 2014 на загальну суму 35 524, 32 грн, які позивач просить стягнути з відповідача в якості основної заборгованості за договором № 70 від 03.05.2012, відповідачу не надавались позивачем.

Таким чином, надані позивачем акти № ОУ-0000258 від 30.09.2014, № ОУ-0000287 від 31.10.2014, № ОУ-0000314 від 28.11.2014, № ОУ-0000344 від 31.12.2014 (не підписані відповідачем), як встановлено судами попередніх інстанцій, не можуть свідчити про факт надання позивачем послуг з обслуговування ліфтів за період з вересня по грудень 2014 року, а тому суди не прийняли їх в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлену судами попередніх інстанцій недоведеність факту надання позивачем послуг з технічного обслуговування ліфтів ОСББ "Добробут" у період з вересня 2014 року по грудень 2014 року, господарські суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за такі послуги у розмірі 35 524, 32 грн, а відтак позовні вимоги в цій частині визнано такими, що задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог про стягнення пені за просторочення зобов'язання у період, коли діяв договір № 70, а саме - за період з 15.02.2013 по 15.01.2014 (за 2013 рік) судами попередніх інстанцій відмовлено на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки відповідачем під час нового розгляду справи було подано заяву про застосування строку позовної давності.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення пені та 3% річних судами попередніх інстанцій відмовлено, з огляду на те, що роботи, за прострочення оплати яких нараховано вказані суми, як встановлено господарськими судами у спірний період не надавались, у зв'язку з припиненням дії договору.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ТОВ "Премєр Ліфт", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр ліфт" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 910/15760/15 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Грек Б.М.