Рішення

від 27.02.2017 по справі 906/1226/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" лютого 2017 р. Справа № 906/1226/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №007-СЛ-7866-0916 від 09.09.2016;

від відповідача: ОСОБА_2 - директор (наказ №1 від 14.07.2007);

ОСОБА_3 - довіреність від 10.01.2017;

від третіх осіб:

- ТОВ "Житомиргаз збут": ОСОБА_1 - довіреність

№21п007-СЛ-5726-0916 від 05.09.2016;

- Киківська сільська рада: ОСОБА_4 - сільський голова

(НОМЕР_1 від 24.06.1998);

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м. Житомир)

до ОСОБА_5 підприємства "Немильнянський цегельний завод" (с. Немильня Новоград-Волинський район Житомирська область)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (м.Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Киківська сільська рада (с. Кикова, Новоград-Волинський район Житомирська область)

про визнання договору на експлуатацію складових газорозподільної системи від 23.09.2016 укладеним

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 підприємства "Немильнянський цегельний завод", яка містить наступну вимогу: визнати договір від 23.09.2016 на експлуатацію складових газорозподільної системи укладеним між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" та ОСОБА_5 підприємством "Немильнянський цегельний завод" на умовах, викладених в прохальній частині позовної заяви. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.01.2017 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 07.02.2017 залучено Киківську сільську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовує наступним. Приватне підприємство "Немильнянський цегельний завод" є власником побудованого в с.Немильня газопроводу довжиною 9,05км, який прийнятий в експлуатацію державною приймальною комісією згідно акту від 23.01.2009, входить до складу Єдиної газотранспортної системи України, та при цьому не є газотранспортним або газорозподільним підприємством. Відповідно до норм п.1 глави 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГРМ) власники газової мережі, яка згідно з розділом II цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

У зв'язку з відмовою відповідача (лист № 42 від 25.11.2016) на пропозицію позивача укласти договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними підприємствами), позивач, посилаючись на норми ст. 649 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 179, ст.ст. 181, 187 Господарського кодексу України та норми п.1 глави 1 розділу III Кодексу ГРМ просить вважати укладеним Договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) на умовах, викладених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві (а.с.86-88). Щодо обставин справи пояснили, що в грудні 2008 року за рахунок та силами заводу був побудований підвідний газопровід протяжністю за проектом 9.0505 км і прийнятий в експлуатацію, що підтверджується актом державної приймальної комісії від 23.01.2009. Зазначеним газопроводом охоплені п'ять населених пунктів району, населення яких і досі отримує природний газ для власних потреб. Всі технічні та будівельно-монтажні питання погоджені з позивачем та місцевими органами влади. Газопровід був підключений до єдиної газотранспортної системи країни та переданий позивачу у повне володіння та користування на підставі спочатку договору про надання послуг з технічного обслуговування систем газопостачання та газового обладнання від 24.12.2009 строком на один рік з правом сторін на продовження його дії на наступні роки. В грудні 2014 газопровід був переданий позивачу у господарське відання на один рік на підставі договору № 252 від 03.12.2014. В подальшому ПП "Немильнянський цегельний завод" була відхилена пропозиція позивача про укладення нового договору про передачу у господарське відання газопроводу та запропоновано укласти договір на оплатних засадах та вирішити питання про відшкодування витрат на будівництво газопроводу, оскільки позивач протягом тривалого часу користується та володіє майном заводу і водночас отримує від заводу платню за технічне обслуговування газопроводу, хоч як користувач та володілець нашого майна зобов'язаний нести всі витрати для безпечного транспортування газу та дотримання належних умов експлуатації всього газового обладнання, переданого заводом у його володіння. Зазначили, що ПП "Немильнянський цегельний завод" після відмови укласти договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, неодноразово пропонував придбати у нього належну йому складову частину газотранспортної системи (побудованого відповідачем в с. Немильня газопроводу) на оплатній основі, однак позивач не виявив бажання придбати складову частину газотранспортної системи. Додатково пояснив, що згідно договору купівлі-продажу від 30.12.2016 року відповідач продав Киківській сільській раді частину газопроводу довжиною 4130км, копію якого долучено до матеріалів справи. На думку відповідача, примушення власника, навіть у судовому порядку, укласти договір безоплатного користування газопроводом попри інтереси та бажання власника, є прямим та грубим порушенням норм ч. 1 ст. 316 та ч. 1 ст. 321 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача подав клопотання, відповідно до якого просить суду витребувати у ПП "Немильнянський цегельний завод" та Киківської сільської ради підтверджуючі документи щодо дати підписання акту приймання-передачі, складеного на виконання договору купівлі-продажу від 13.12.2016 та підтверджуючі документи щодо ідентифікації газопроводу, який є предметом договору купівлі-продажу від 13.12.2016; витребувати у Киківської сільської ради докази реєстрації права власності на газопровід договором купівлі-продажу від 13.12.2016.

Представники відповідача та третьої особи (Киківська сільська рада) щодо витребування додаткових доказів заперечили, оскільки вважають, що дане клопотання є затягуванням судового процесу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, господарський суд відхилив подане клопотання ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз".

З метою підготовки клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, представник позивача просив суд відкласти розгляд справи.

Представники відповідача та третьої особи (Киківська сільська рада) щодо відкладення розгляду справи заперечили, оскільки вважають, що припинити провадження у даній справі можливо лише в зв'язку з відмовою позивача від позову.

З огляду на викладене, суд відхилив клопотання ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" щодо відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи (Киківська сільська рада) надав для приєднання до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу від 13.12.2016 та копії листів, просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (позивач) здійснює розподіл природного газу відповідно до ліцензії від 25.03.2015 на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території м. Житомир та Житомирської області (крім м. Коростишів та Коростишівського району), а також на території сіл Бухни та Морозівка Погребищанського району та села Махаринці Козятинського району Вінницької області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні позивача, терміном дії з 22.03.2015 по 21.03.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (позивач) направило ОСОБА_5 підприємству "Немильнянський цегельний завод" (відповідач) супровідним листом від 23.09.2016 №Zh-007-СЛ-8806-0916 проект договору на експлуатацію складових газорозподільної системи від 23.09.2016 в двох примірниках з метою його укладення.

ПП "Немильнянський цегельний завод", розглянувши лист позивача від 23.09.2016, відхилило пропозицію щодо підписання договору на експлуатацію складових газорозподільної системи, натомість надіслало два примірники проекту договору про комерційну концесію підвідного газопроводу природного газу (а.с.109).

Оскільки сторони не прийшли до згоди в позасудовому порядку щодо умов договору, ПАТ "Житомиргаз" звернулося з позовом про зобов'язання укласти договір на користування складовими газорозподільної системи, у своїй редакції.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (ч.2 ст.179 ГК України).

Відповідно до ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно ж до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений статтею 181 ГК України.

Згідно зі ст.187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Тобто, спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, на підставі державного замовлення. У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов'язковому для суб'єктів господарювання державному замовленні або не є обов'язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про спонукання до укладення договору може бути предметом розгляду у суді у разі взаємної згоди сторін, або якщо сторони зобов'язались укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15.05.2015 №285, власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) повинен забезпечити утримання систем газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства України, а також відповідає за технічний стан і безпечне користування, зокрема газопроводами.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, визначає Закон України "Про ринок природного газу".

На виконання норм Закону України "Про ринок природного газу" було прийнято Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем".

Вказаною постановою затверджено Кодекс газорозподільних систем, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб'єктами ринку природного газу.

Відповідно до розділу ІІ Кодексу газорозподільних систем, експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори ГРМ.

Пунктом 2 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем передбачено, що власники газової мережі, яка згідно з розділом ІІ цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3-5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).

У пункті 4 Кодексу газорозподільних систем визначені значення термінів, які вживаються у цьому Кодексі. Так, Кодексом газорозподільних систем визначено, що власник - це юридична особа, або фізична особа, або фізична особа-підприємець, яка на законних підставах володіє та користується об'єктом, зокрема газовими мережами або об'єктом газорозподільної системи.

Приватне підприємство "Немильнянський цегельний завод" є власником побудованого в с. Немильня газопроводу протяжністю 9,05км, який прийнятий в експлуатацію, що підтверджується актом державної приймальної комісії від 23.01.2009, та який входить до складу Єдиної газотранспортної системи України (далі - ЄГСУ).

Враховуючи приписи зазначених вище статей, законодавцем визначено альтернативність у визначені змісту правовідносин (надання послуг, оренди, господарського відання чи користування з передачею на баланс, або відчуження шляхом купівлі-продажу), при цьому, договірні правовідносини щодо газорозподільних систем мають врегульовуватися лише між Оператором ГРМ та власником газорозподільних систем.

Як зазначалось вище, на підставі ліцензії від 25.03.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Публічне акціонерне товариства "Житомиргаз" здійснює діяльність розподілу природного газу.

Згідно з ч. 1 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори ГРМ.

Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - є суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Отже, Публічне акціонерне товариства "Житомиргаз" є оператором газорозподільної системи.

Згідно з ч.2 ст.41, ст.13 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтями 316, 317, 319 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (ст.321 ЦК України).

Статтею 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, суд дійшов висновку, що в силу Закону взаємовідносини між сторонами мають врегульовуватись на договірних засадах, оскільки відповідач є власником газопроводу, який входить до складу ЄГСУ. ОСОБА_4, встановивши, що законодавцем визначено альтернативність у визначені змісту правовідносин (надання послуг, оренди господарського відання чи користування з передачею на баланс, відчуження шляхом купівлі-продажу) і власник газопроводу відмовився від укладення запропонованого позивачем договору саме на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України, з огляду конституційні гарантії власника та приписи ст. 14 ЦК України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06 березня 2017 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)