Рішення

від 14.02.2017 по справі 910/20580/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2017Справа №910/20580/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ЕНЕРДЖІ 1"

до Приватного акціонерного товариства "Тельком"

про стягнення заборгованості 42 929,60 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Гончарук О.М. - за довіреністю від 16.01.2017 року; Клищеногов В.В. - за довіреністю №15/08 від 15.08.2016 року;

від відповідача: Дмитрик І.І. - за довіреністю № 21 від 14.07.2014 року; Бікеєв С.М. (директор).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ЕНЕРДЖІ 1" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Тельком" про стягнення заборгованості 42 929,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманих послуг від позивача згідно умов Договору підряду №0606-ТК на виконання робіт від 09.06.2016 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 38 772,63 грн. - заборгованості за договором, 3 256,48 грн. - пені, 579,50 грн. - інфляційних втрат, 320,99 грн. - 3% річних, 1 378,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.12.2016 року.

07.12.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 07.12.2016 року оголошено перерву до 20.12.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 року розгляд справи відкладено на 18.01.2017 року.

У судовому засіданні 18.01.2017 року оголошено перерву до 31.01.2017 року та продовжено строк розгляду спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 року розгляд справи відкладено на 14.02.2017 року та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ЕНЕРДЖІ 1" (01135, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПОЛТАВСЬКА, будинок 13; код ЄДРПОУ 40483294) оригінали для огляду та належним чином завірені копії проектної документації робочий проект "Влаштування твердопаливної топкової на альтернативних видах палива тепловою потужністю 140 кВт, для адміністративної будівлі (Літ. "А") та дворової споруди (Літ. "К"; "Л"; "М") за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3-Б" в наступному складі:

- Том 1 в складі: тепломеханічної частини; електротехнічної частини та частини димової труби;

- Том 2 в складі: внутрішні теплові мережі;

- Розділ "Оцінка впливу на навколишнє середовище - ОВНС";

- Розділ "Система протипожежного захисту";

- Кошторисна документація.

Через відділ діловодства представник позивача подав витребувані ухвалою суду від 31.01.2017 року оригінали документів.

В судовому засіданні 14.02.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 14.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ЕНЕРДЖІ 1" (далі по тексту - підрядник, позивач) та Приватним акціонерним товариством Тельком (далі по тексту - відповідача, замовник) укладено Договір підряду №0606-ТК на виконання робіт (далі по тексту - Договір), за умовою якого підрядник зобов'язався виконати роботи з виготовлення проектної документації по реконструкції системи теплопостачання на об'єкті Замовника (м. Київ. вул. Солом'янська, буд. 3-Б, адміністративна будівля (літ. А ), дворова споруда (літ. К ; Л ; М ) та отримання всіх необхідних (відповідно до чинного законодавства) погоджуючих висновків, а Замовник повинен прийняти виконані роботи та оплати їх вартість на умовах Договору.

Договірна ціна на виконання робіт, згідно додатку №1 до Договору, становить 58 772,63 грн.

14.06.2016 року, на виконання умов Додатку №2 до Договору, відповідачем перераховано відповідача авансовий платіж в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. Договору датою прийняття Замовником виконаних Підрядником Робіт є дата підписання сторонами Акту виконаних робіт, надалі за текстом - Акт виконаних робіт, який складається у 3 (трьох) примірниках, підписується та скріплюється печатками Сторін.

Всі документи, які надходять від Підрядника, в тому числі акти, звіти, довідки та ін.. повинні бути розглянуті, підписані та повернуті протягом 5 (п'яти) робочих днів, за умови відсутності претензій та виявлених недоліків. В разі виявлення порушень та/або недоліків, Замовник направляє Підряднику вмотивовану відмову від підписання відповідних документів та визначає виявлені ним недоліки та орієнтовний строк для їх усунення. Отримавши таку відмову Підрядник зобов'язаний в узгоджений із Замовником строк усунути всі недоліки. Після цього, всі документи направляються у визначеному ним розділом порядку (п. 5.2. Договору).

Позивачем виконані роботи за Договором та направлено проектну документацію за Договором на адресу відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу та фіскальним чеком №0844 від 22.09.2016 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманих від позивача послуг, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх оплати в розмірі 38 772,63 грн.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду даної справи є встановлення факту виконання позивачем робіт за Договором підряду №0606-ТК на виконання робіт від 09.06.2016 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд зазначає, що не підписуючи акт приймання-здачі виконаних робіт, Відповідач тим самим не виконує свої зобов'язання належним чином, а отже порушує ст. 526 ЦК України. А все тому, що обов'язок Відповідача оплатити роботу прямо залежить за договором від конкретної обставини - підписання акта приймання-здачі виконаних робіт. Відповідно, спрацьовує ч. 3 ст. 212 ЦК України: якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Згідно ч.4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статей 853, 882 ЦК України відмова замовника від прийому робіт без своєчасної заяви про їх недоліки визнається безпідставним і не звільняє замовника від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором (аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові від 11.05.2012 року по справі №21/5005/14068/2011.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що відмова замовника від підписання акту виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

В оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. №01-06/374/2013 в п.6 зазначено, що відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати (постанова Вищого господарського суду України від 11.05.2012 №21/5005/14068/2011).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу послуги (виконав роботи - виготовлення проектної документації) за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не в повному обсязі сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг, та має перед позивачем заборгованість з їх повної оплати в розмірі 38 772,63 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 38 772,63 грн. (заборгованості за договором), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, а тому позивач, керуючись пунктами 7.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 3 256,48 грн.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що випадку порушення Підрядником термінів виконання робіт зазначених в Договорі. Замовник має право вимагати сплати на свою користь пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату порушення строків за кожен день порушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 3 256,48 грн. нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 579,50 грн. - інфляційних втрат, 320,99 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. №62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 579,50 грн. (інфляційних втрат) та 320,99 грн. (3% річних), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Тельком" (03110, м. Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 3-Б; код ЄДРПОУ 05583489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ЕНЕРДЖІ 1" (01135, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПОЛТАВСЬКА, будинок 13; код ЄДРПОУ 40483294) 38 772 (тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 63 коп. - заборгованості за договором, 3 256 (три тисячі двісті п'ятдесят шість) грн. 48 коп. - пені, 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 50 коп. - інфляційних втрат, 320 (триста двадцять) грн. 99 коп. - 3% річних, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 06.03.2017 року.