Постанова

від 26.06.2017 по справі 910/20580/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р. Справа№ 910/20580/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Алієва С.Н. (довіреність №13/03 від 13.03.2017 р.)

від відповідача - Дмитрик І.І. (довіреність №218 від 07.12.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Тельком

на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2017 р.

у справі №910/20580/16 (суддя Якименко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕР ЕНЕРДЖІ 1

до Приватного акціонерного товариства Тельком

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕР ЕНЕРДЖІ 1 звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Тельком про стягнення заборгованості за договором в розмірі 38772,63 грн., 3256,48 грн. пені, 579,50 грн. інфляційних втрат та 320,99 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2017 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 38772,63 грн. заборгованості за договором, 3256,48 грн. пені, 579,50 грн. інфляційних втрат, 320,99 грн. 3% річних та 1378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято в порушення вимог чинного законодавства України, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

09.06.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕР ЕНЕРДЖІ 1 (підрядник) та Приватним акціонерним товариством Тельком (замовник) укладено договір підряду №0606-ТК на виконання робіт, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати роботи з виготовлення проектної документації по реконструкції системи теплопостачання на об'єкті замовника (м. Київ. вул. Солом'янська, буд. 3-Б, адміністративна будівля (літ. А ), дворова споруда (літ. К ; Л ; М ) та отримання всіх необхідних (відповідно до чинного законодавства) погоджуючих висновків, а замовник повинен прийняти виконані роботи та оплати їх вартість на умовах договору.

Договірна ціна на виконання робіт, згідно додатку №1 до договору, становить 58772,63 грн.

14.06.2016 р., на виконання умов додатку №2 до договору, відповідачем перераховано авансовий платіж в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, датою прийняття замовником виконаних підрядником робіт є дата підписання сторонами акта виконаних робіт, який складається у 3 примірниках, підписується та скріплюється печатками сторін.

Всі документи, які надходять від підрядника, в тому числі акти, звіти, довідки та ін. повинні бути розглянуті, підписані та повернуті протягом 5 робочих днів, за умови відсутності претензій та виявлених недоліків. В разі виявлення порушень та/або недоліків, замовник направляє підряднику вмотивовану відмову від підписання відповідних документів та визначає виявлені ним недоліки та орієнтовний строк для їх усунення. Отримавши таку відмову підрядник зобов'язаний в узгоджений із замовником строк усунути всі недоліки. Після цього, всі документи направляються у визначеному ним розділом порядку (п. 5.2. договору).

Позивачем виконані роботи за договором та направлено проектну документацію за договором на адресу відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу та фіскальним чеком №8005 від 02.09.2016 р. (вищезазначені документи долучені до матеріалів справи).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманих від позивача послуг, відповідно до умов договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх оплати в розмірі 38772,63 грн.

З огляду на вищезазначене, предметом розгляду даної справи є встановлення факта виконання позивачем робіт за договором підряду №0606-ТК від 09.06.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Не підписуючи акт приймання-здачі виконаних робіт, відповідач не виконує свої зобов'язання належним чином, а отже порушує ст. 526 ЦК України. Обов'язок відповідача оплатити роботу прямо залежить за договором від конкретної обставини - підписання акта приймання-здачі виконаних робіт.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦК України, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт підписаний однією стороною може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

За змістом ст.ст. 853, 882 ЦК України, відмова замовника від прийому робіт без своєчасної заяви про їх недоліки визнається безпідставним і не звільняє замовника від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором.

Отже, відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

В п. 6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. №01-06/374/2013 зазначено, що відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу послуги, виконав роботи з виготовлення проектної документації за відповідну плату згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договору не в повному обсязі сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 38772,63 грн.

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зважаючи на встановлені обставини справи, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 38772,63 грн. заборгованості за договором, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання, позивач, керуючись п. 7.2. договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3256,48 грн. за період з 26.07.2016 р. по 03.11.2016 р.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку порушення підрядником термінів виконання робіт зазначених в договорі, замовник має право вимагати сплати на свою користь пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату порушення строків за кожен день порушення.

За змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня нарахована позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 3256,48 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 579,50 грн. інфляційних втрат та 320,99 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 579,50 грн. інфляційних втрат та 320,99 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення позивачем п.п. 4.3.1, 10.3, 10.7 договору, а саме, що позивач не мав права залучати третіх осіб до виконання взятих на себе зобов'язань без письмового погодження відповідача. На підтвердження чого, відповідачем долучена до матеріалів справи копія договору підряду №21/06-16-ПР від 21.06.2016 р., укладеного між позивачем та ПП Інжтек .

Слід зазначити, що за договором підряду, укладеним між сторонами у справі, позивач повинен був виконати роботи, що складаються з проектних робіт, розробки проектної документації та надання інжинірингових (консультаційних) послуг по отриманню погоджених експертних висновків щодо розробленої проектної документації.

Проте, договір підряду №21/06-16-ПР від 21.06.2016 р., укладений між позивачем та ПП Інжтек , стосується іншого виду робіт, а саме розробки робочого проекту твердопаливної топкової адміністративної будівлі, яка входить до системи теплопостачання.

У договорі, що укладений між сторонами відсутні посилання на виконання такого виду робіт, як розробка робочого проекту твердопаливної топкової адміністративної будівлі, яка входить до системи теплопостачання.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції ст. 65 ГПК України, щодо витребування документів, які необхідні для правильного вирішення спору.

Статтею 65 ГПК України передбачено, що з метою правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, як витребування у сторін документів, відомостей, висновків, необхідних для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

Так, колегія суддів зазначає, що суд витребовує у сторін документи у необхідних випадках і зазначені дії є правом суду, а не обов'язком.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято в порушення вимог чинного законодавства України, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також, що судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Тельком залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2017 р. у справі №910/20580/16 залишити без змін.

Справу №910/20580/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Б.О. Ткаченко

Л.П. Зубець