Рішення

від 01.03.2017 по справі 915/100/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 915/100/17

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення № 045373 від 30.12.2016 року,

від позивача: ОСОБА_2 дов. №1131/10/01/08/16 выд 07.06.2016 року,

від відповідача представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Заступника керівника Миколаївської міської прокуратури № 1,

54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73 (ідентифікаційний код 02910048),

в інтересах держави

в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради,

54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20 (ідентифікаційний код 22440076),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Побут Сервіс» ,

54046, м. Миколаїв, вул. Гагаріна, 77 (ідентифікаційний код 39535291),

про стягнення грошових коштів у сумі 214 772,36 грн. та повернення майна, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Миколаївської міської прокуратури № 1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Побут Сервіс» про повернення майна та стягнення грошових коштів у сумі 214 772,36 грн., з яких:

- 80 865,46 грн. - основний борг,

- 6 645,65 грн. - пеня,

- 127 261,25 грн.- штраф.

Ухвалою суду від 14.02.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 21.02.2017 року.

Ухвалою суду від 21.02.2017 року розгляд справи відкладений на 01.03.2017 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

01.03.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача та прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив по суті спору не подав. Ухвала суду від 14.02.2017 року, направлена на адресу відповідача, повернута поштовою установою до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 37-39).

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал Побут Сервіс» зареєстровано за адресою: 54046, м. Миколаїв, вул. Гагаріна, 77, суд дійшов висновку про вчинення всіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

12.11.2015 року між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реал Побут Сервіс» (орендар, відповідач) укладений договір № 7657 оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності (Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення площею 346,8 кв.м., вартістю 311 000,00 грн. за адресою: м. Миколаїв, вул. Біла, 2, з метою використання для гаражування автотранспорту (а.с. 13-14).

Факт передачі майна підтверджується актом приймання - передавання від 12.11.2015 року (а.с. 16).

Відповідно до п. 2.4 Договору у разі розірвання Договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній повинен повернути орендодавцеві орендоване приміщення в п'ятнадцятиденний термін з дня отримання заяви орендодавця за актом приймання-передавання приміщення.

Відповідно до п. 2.7 Договору майно вважається поверненим Орендодавцю (Балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

Відповідно до п. 2.8 Договору обов'язок по складанню акта приймання-передавання покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Відповідно до п. 2.9 Договору у разі невиконання обов'язків щодо повернення майна, орендар сплачує штраф у розмірі 20 % від розміру місячної орендної плати за кожен день затримання повернення майна.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням міської ради від 20.10.2011 року № 10/15, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 6 628,19 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.4 Договору орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахування індексації, за кожен день прострочення, включаючи дату та час зарахування відповідної суми на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.9 Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату за користування майном за час прострочення до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість з орендної плати в повному обсязі та відшкодувати збитки відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.2 Договору орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1 Договору Договір укладено строком на 1 рік з 12.11.2015 року по 12.11.2016 року.

Відповідно до п. 10.5 Договору у разі закінчення строку його дії, він продовжується шляхом укладення додаткової угоди за умови письмового звернення орендаря.

17.08.2016 року орендодавець звернувся до орендаря з листом про відмову від продовження Договору та вимогою повернути орендовані приміщення за актом приймання-передавання 12.11.2016 року (а.с. 19).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Доказів повернення майна за актом приймання-передавання орендарем орендодавцю суду не надано, а тому вимога про повернення майна підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

У зв'язку з порушенням умов Договору щодо своєчасної сплати орендних платежів у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за грудень 2015 року, лютий 2016 року та за період з квітня по грудень 2016 року в сумі 80 865,46 грн. Детальний розрахунок заборгованості наявний у матеріалах справи (а.с. 17).

08.08.2016 року та 10.11.2016 року позивачем на адресу відповідача були надіслані листи про погашення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та повернення орендованого майна (а.с. 18, 20).

Доказів отримання відповіді на листи або оплати заборгованості з орендної плати суду не надано.

Враховуючи викладене, вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 80 865,46 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 13.05.2016 року по 12.11.2016 року в сумі 6 645,65 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено вище, відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахування індексації, за кожен день прострочення, включаючи дату та час зарахування відповідної суми на розрахунковий рахунок орендодавця.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 13.05.2016 року по 12.11.2016 року в сумі 6 645,65 грн.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, по кожному окремому зобов'язанню, за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (а.с. 17). Отже, вимога про стягнення пені в сумі 6 645,65 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу в сумі 127 261,25 грн., слід зазначити наступне.

Як зазначено вище, відповідно до п. 2.9 Договору у разі невиконання обов'язків щодо повернення майна, орендар сплачує штраф у розмірі 20 % від розміру місячної орендної плати за кожен день затримання повернення майна.

У зв'язку із невиконанням обов'язку щодо повернення майна орендодавцю, позивачем нарахований штраф у розмірі 20 % від розміру місячної орендної плати за кожен день затримання повернення майна за період з 13.11.2016 року по 31.01.2017 року у розмірі 127 261,25 грн. Детальний розрахунок штрафу наявний в матеріалах справи (а.с. 17).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання .

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Із правового аналізу ст. 549 ЦК України можна дійти висновку, що штраф за своєю природою є одноразовою відповідальністю та розраховується виходячи із суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пеня розраховується виходячи із суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Визначена у п. 2.9 Договору санкція містить частково положення, які застосовуються виключно при розрахунку пені та застосовується тільки до грошового зобов'язання (ст. 549 ЦК України), зокрема це умова щодо нарахування штрафу за кожен день прострочення .

Пунктом 1.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено наступне.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Виходячи з вищевикладеного, зобов'язання відповідача щодо повернення майна не є грошовим, а отже до нього не може бути застосована неустойка, яка за своїм змістом є фактично пенею, однак прописана у договорі як штраф.

А тому конструкція п. 2.9 Договору протирічить положенням ст. 549 ЦК України в частині неможливості застосування елементів пені (нарахування за кожен день прострочення ) до не грошового зобов'язання у вигляді повернення майна.

Враховуючи все вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 127 261,25 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у розмірі 4 821,59 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 964,60 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Побут Сервіс» (54046, м. Миколаїв, вул. Гагаріна, 77, ідентифікаційний код 39535291) на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 22440076):

- 80 865,46 грн. (вісімдесят тисяч вісімсот шістдесят п'ять грн. 46 коп.) - основної заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 7657 від 12.11.2015 року,

- 6 645,65 грн. (шість тисяч шістсот сорок п'ять грн. 65 коп.) - пені.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал Побут Сервіс» (54046, м. Миколаїв, вул. Гагаріна, 77, ідентифікаційний код 39535291) повернути Управлінню з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 22440076) за актом приймання-передачі нежитлове приміщення площею 346,8 кв.м. за адресою: м. Миколаїв, вул. Біла, 2.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Побут Сервіс» (54046, м. Миколаїв, вул. Гагаріна, 77, ідентифікаційний код 39535291) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, р/р 35215058000340 в ДКСУ м. Києва, ідентифікаційний код 02910048, МФО 820172) судовий збір у сумі 1 964,60 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири грн. 60 коп.)

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 06.03.2017 року.

Суддя В.О. Корицька