Постанова

від 28.02.2017 по справі 904/3735/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 року Справа № 904/3735/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чус О.В.,

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

за участю сторін:

від позивача: Ніколайчук О.М., представник, довіреність №б/н від 08.02.2017 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2016 р. у справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал", м.Дніпропетровськ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, м. Іллічівськ Одеської області

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство "Омега", м. Іллічівськ Одеської області

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, м. Іллічівськ Одеської області

про визнання договору про відступлення права вимоги від 03.12.2014 року недійсним та застосування наслідків його недійсності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2016 р. у даній справі (головуючий суддя Євстигнеєва Н.М., судді Петренко І.В., Суховаров А.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним, укладений між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" договір про відступлення прав вимоги від 03 грудня 2014 року. Застосовано до відносин сторін наслідки недійсності договору про відступлення прав вимоги від 03.12.2014 р.: шляхом визнання АТ "Дельта Банк" стороною (кредитором) договору про надання споживчого кредиту від 19.07.2007 № 11186170000; шляхом визнання АТ "Дельта Банк" стороною (кредитором) за договором поруки від 19.07.2007 № 128517, укладеним з ПП "Омега"; шляхом визнання АТ "Дельта Банк" стороною (кредитором) за договором поруки від 19.07.2007 № 128513, укладеним з ОСОБА_4; шляхом повернення публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал", розміщений в публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" грошових коштів у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" повернути публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" в п'ятиденний строк з наступного дня після набрання рішенням законної сили оригінали договорів, переданих на виконання договору про відступлення прав вимоги від 03.12.2014 р.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 4 134,00 грн.

Згадане рішення обґрунтовано посиланням на наявність обмежень щодо публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", встановлених постановами правління Національного Банку України від 26.02.2014 р. № 102/БТ "Про надання кредиту для збереження ліквідності "ПАТ "Дельта Банк" та від 30.09.2014 р. № 692/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", а тому Банк вийшов за межі наданих йому повноважень при укладанні договору про відступлення права вимоги. Спірний договір є нікчемним з підстав, передбачених пунктами 1, 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та підлягають визнанню недійсним з огляду на положення ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що господарський суд не з'ясував обставини відносно ринкової вартості права вимоги на час укладення договору, а саме вартість, за якою позивачем були придбані права вимоги.

Скаржник зазначає, що згідно договору комісії до договору, фактично кредитором є ОСОБА_5, який не був залучений ухвалою в якості відповідача або третьої особи, що є порушенням його прав.

У відзиві на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що доводи наведені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в ній є безпідставними та необґрунтованими.

Скаржник, відповідач та треті особи не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка представників скаржника, відповідача та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

27.02.2017 р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника скаржника в порядку ст.74 1 ГПК України про проведення судового засідання, призначеного на 28.02.2017 р., у режимі відеоконференції та доручити забезпечення її проведення Іллічівському міському суду Одеської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 74-1 ГПК України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 74-1 ГПК України таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

Клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 28.02.2017 р., в режимі відеоконференції подано представником скаржника з порушенням зазначеного строку, а саме менш ніж за сім днів, а тому колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для його задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

19.07.2007 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) та громадянином України ОСОБА_3 (позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11186170000, за умовами якого Банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти належним чином використовувати та повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 350 000,00 доларів США, сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1767500,00 грн. за курсом Національного Банку України на день укладання цього договору (а.с.20-33 том 1).

Надання кредиту здійснюється у термін з 19 липня 2007 р. по 19 липня 2017 р. (п.1.2.1. договору про надання споживчого кредиту).

Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін, встановлений графіком погашення кредиту (Додаток №1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 19 липня 2017 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору (п.1.2.2. договору).

У пункту п.2.1. договору споживчого кредиту сторони погодили, що у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором Банком приймається: застава нерухомості - громадський будинок, кафе-бар, розташований за адресою: АДРЕСА_1; застава земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_2; порука - ОСОБА_4, порука - ЧП "Омега".

На виконання умов цього договору були укладені наступні договори:

- іпотечний договір від 05.11.2007 р., укладений між АКІБ "Укрсиббанк" (іпотекодержатель) та громадянкою України ОСОБА_6 (іпотекодавець), предметом якого є нерухоме майно - земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.53 т. 1);

- іпотечний договір від 19.07.2007 р., укладений між АКІБ "Укрсиббанк" (іпотекодержатель) та громадянкою України ОСОБА_7 (іпотекодавець), предметом якого є нерухоме майно - кафе-бар, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.55-56 т.1);

- договір поруки №128517 від 19.07.2007 р., з урахуванням Додаткової угоди №1 від 06.02.2009 р., укладений між АКІБ "Укрсиббанк" (Банк) та приватним підприємством "Омега" (поручитель), відповідно до п.1.1. якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 11186170000 від 19.07.2007 р. в межах суми основного договору 322 229,36 доларів США (а.с.57-58 т. 1);

- договір поруки №128513 від 19.07.2007 р., укладений між АКІБ "Укрсиббанк" (Банк) та ОСОБА_4 (поручитель), відповідно до п.1.1. якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 11186170000 від 19.07.2007 р. в межах суми основного договору 322 229,36 доларів США (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 06.02.2009, (а.с.59-60, т. 1).

08.12.2011 р. між публічним акціонерним банком "Укрсиббанк" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами, за п.2.1. якого, з урахуванням положень цього договору та відповідно до них, продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх та сплатити ціну купівлі (а.с.34-53 т.1).

Цим договором сторони погоджуються, що після передачі покупець може продати (відступити) будь-які права вимоги за кредитами (в цілому або в частині) будь-якій іншій особі на власний вибір без необхідності отримання згоди продавця на такий продаж (відступлення) та без надання повідомлення продавцю (підп. с пункту 2.1. договору).

03.12.2014 р. між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" (далі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (а.с.17-19 т. 1), згідно умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги належного виконання зобов'язань ОСОБА_3 (боржник) за договором про надання споживчого кредиту № 11186170000 від 19.07.2007 р. (основний договір), а саме право вимоги щодо: повернення заборгованості за кредитом в розмірі 317 601,6доларів США, що еквівалентно станом на 03.12.2014 р. 4 822 978,16 грн.; повернення заборгованості за процентами в розмірі 245 607,64 долари США, що еквівалентно станом на 03.12.2014 р. 3 729 705,03 грн.

Всього загальна сума вимог, які виникли і нараховані за основним договором на день укладання цього договору складає 563 209,24 долари США, що станом на 03.12.2014 р. складає 8 552 683,19грн.

За п.1.2. договору про відступлення права вимоги від 03.12.2014 р. разом з правом вимоги виконання зобов'язань, що передаються за цим договором, до нового кредитора переходить права вимоги за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання, а саме: права Банку, що виникають з договору поруки №128517 від 19.07.2007 р. між АКіБ "УкрСиббанк" та приватним підприємством "Омега"; права Банку, що виникають з договору поруки №128513 від 19.07.2007 р. між АКіБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4

Сторони домовились, що ціна відступлення права вимоги становить 20 000,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - ціна відступлення права вимоги заборгованості по сплаті процентів за користування нарахованими АТ "Дельта банк" в розмірі 190 304,4 доларів США (2 889 890,87 грн. станом на 03.12.2014 р.); 10 000,00 грн. - ціна відступлення права вимоги заборгованості по сплаті процентів в сумі 55 303,24 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 03.12.2014 р. складає 839 814,15 грн. та по поверненню отриманого кредиту в розмірі 317 601,6 доларів США що згідно курсу НБУ станом на 03.12.2014 р. складає 4 822 978,16 грн., за основним договором, який було передано на баланс АТ "Дельта Банк" згідно договору купівлі-продажу вимоги за кредитами, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" 08.12.2011 (п.1.5. договору про відступлення права вимоги).

У пункті 1.6. договору сторони домовилися, що новий кредитор зобов'язаний сплатити на користь первісного кредитора ціну відступлення права вимоги за основним договором, зазначену в п.1.5. цього договору не пізніше 03.12.2014 р.

03.12.2014 р. публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", як первісний кредитор, за актом прийому - передачі від 03.12.2014 р. передало товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал", як новому кредитору, право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11186170000 від 19.07.2007 р. (основний договір) (а.с.19 т.1).

Одночасно з правом вимоги виконання зобов'язань за кредитним договором, новому кредитору передано оригінали кредитного договору з усіма змінами та доповненнями до нього, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредиту позичальнику за кредитним договором. Цим актом первісний та новий кредитори підтверджують, що новий кредитор сплатив первісному кредитору погоджену сторонами ціну відступлення права вимоги, яка становить 20 000,00 грн.

Згідно Постанови Правління Національного Банку України від 02.03.2015р. № 150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 51 від 02.03.2015 р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича - уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" (а.с.61-63 том 1).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08.04.2015 р. "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду № 51 від 02.03.2015р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 р. до 02.09.2015 р. включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015р. № 147 тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 р. (а.с.64-65 т. 1).

На виконання постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 р. №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Фондом гарантуванням вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015р. № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Зазначеним вище рішенням відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" строком з 05.10.2015 р. по 04.10.2017 р., призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича (а.с.66-67 т. 1).

11.03.2015 р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" видано наказ №67 "Про перевірку правочинів (договорів)" в акціонерному товаристві "Дельта Банк" (а.с.68 т. 1).

Внаслідок проведеної перевірки, договір про відступлення права вимоги від 03.12.2014р., укладений між АТ "Дельта Банк" та ТОВ ФК "Сіагал" віднесено до нікчемних в розумінні пунктів 1,2, 3, 5, 7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що складено протокол №55 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями від 22.09.2015 р., затверджений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" (а.с.69-71 т.1).

У вересні 2015 р. ОСОБА_3, приватному підприємству "Омега", ОСОБА_4, ТОВ ФК Сіагал", ОСОБА_9, ОСОБА_10 були направлені повідомлення про нікчемність правочинів від 28.09.2015 за №№ 9169,9165,9166,9170, 9168,9167, зокрема, договору про відступлення права вимоги від 03.12.2014 р., укладеного між АТ "Дельта банк" та ТОВ "ФК "Сіагал" (а.с.72-83 т.1).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з п. 2.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Нікчемний правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

У спорах, пов'язаних з виконанням неплатоспроможним банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, спеціальними для застосування є норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Відповідно до п.п. 16, 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно ч. 5 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Частиною 1 статті 35 зазначеного Закону передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній станом на дату запровадження в ПАТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно з абз. 1 та абз. 2 ч. 4 ст. 38 цього Закону, а також абз. 2 п. 1.20 гл. 1 розділу III рішення № 2 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підставою для визнання правочину (договору) неплатоспроможного банку нікчемним є, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

В пунктах 2.1., 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Спірний договір за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України заміна кредитора в зобов'язанні може відбутися переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підстави нікчемності правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку визначені ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб": 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Матеріали справи свідчать про те, що банк, уклавши договір про відступлення права вимоги від 03.12.2014 р. відмовився Проведеною перевіркою встановлено, що банк: безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п.1 ч.1 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п.2 ч.3 ст. 38 Закону); здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування майно), оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних, якщо оплата на 20% і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком) або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п.3 ч.3 ст. 38 Закону); прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, при тримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (п.5 ч.3 ст. 38 Закону); уклав правочини (у тому числі договору), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п.7 ч.3 ст.38 Закону).

Наведені обставини визначені статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як підстави нікчемності правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, зокрема шляхом встановлення вимог та обмежень діяльності банків.

Постановою правління Національного банку України від 26.02.2014 №102/БТ "Про надання кредиту для збереження ліквідності" ПАТ "Дельта Банк" надано кредит рефінансування та застосовано обмеження у його діяльності, а саме встановлено заборону: здійснювати надання кредитів юридичним особам без забезпечення; проводити операції з кредитування на суму більше 500 тис.грн. без погодження з представником НБУ; змінювати та реалізувати заставне майно за кредитами за сумами, що перевищують 10 000,00грн. без погодження з представником НБУ.

Постановою правління НБУ № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року для стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового стану, ПAT "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів та запроваджено ряд обмежень у його діяльності, зокрема: заборонено здійснювати кредитні операції, у тому числі бездокументарних операцій (гарантії, авалі, акредитиви), а також надавати поруки та інші зобов'язання; заборонено банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку.

Постанова Національного банку України № 692/БТ поширювалася на всі без виключення операції банку та його клієнтів, здійснені в період її дії та була обов'язковою для виконання, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій.

Всупереч наведеному, спірний договір укладено між сторонами в період, коли існували встановлені постановою НБУ № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року заборони на здійснення кредитних операцій, надання майнових порук та передачу третім особам майна та активів банку, зокрема у зв'язку із виникнення у позивача проблем з ліквідністю, без погодження з куратором НБУ, яка була обов'язковою, що суперечить ст. ст. 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Таким чином, публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", уклавши з відповідачем спірний договір всупереч наявних обмежень, встановлених Національним банком України, прийняв на себе зобов'язання щодо виконання грошових вимог відповідача у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", що свідчить про нікчемність зазначеного договору згідно з положеннями п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Щодо доводів позивача, що ОСОБА_11, який при укладанні від імені публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" договору про відступлення права вимоги від 03.12.2014 р. діяв на підставі довіреності, посвідченої 03.10.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., реєстровий №180, діяв з перевищенням наданих йому повноважень, колегія суддів враховує наступне.

Частиною 1 статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Враховуючи наявність обмежень щодо публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", встановлених нормативно-правовими актами Національного Банку України, Банк вийшов за межі наданих йому повноважень при укладанні договору про відступлення права вимоги.

За статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У пункті 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним та, у зв'язку з цим застосування до спірних відносин наслідків недійсності оспорюваного правочину, шляхом визнання АТ "Дельта Банк" стороною (кредитором) договору про надання споживчого кредиту від 19.07.2007 р. № 11186170000; визнання АТ "Дельта Банк" стороною (кредитором) за договором поруки від 19.07.2007 р. № 128517, укладеним з ПП "Омега"; визнання АТ "Дельта Банк" стороною (кредитором) за договором поруки від 19.07.2007 р. № 128513, укладеним з ОСОБА_4; повернення на поточний рахунок ТОВ "ФК "Сіагал", розміщений у АТ "Дельта Банк" грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн. та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" повернути АТ "Дельта-Банк" оригінали договорів переданих на виконання договору про відступлення прав вимоги від 03.12.2014 р.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про те, що суд першої інстанції не залучив його до участі у справі в якості відповідача або третьої особи, оскільки останнім під час розгляду даної справи господарським судом не було подано відповідне клопотання в порядку ст.ст.24,27 ГПК України.

Доводи скаржника, що згідно договору комісії до договору, фактично кредитором є ОСОБА_5 безпідставні, оскільки чинним законодавством не передбачено, що уступка права вимоги здійснюється на підставі договору комісії.

Крім того, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23.03.2016 р. у справі № 22-ц/785/2451/16 задоволено апеляційну скаргу АТ "Дельта Банк" та скасовано ухвалу Іллічевського міського суду Одеської області від 17.11.2015 р., якою було допущено заміну сторони справ, а саме, з позивача АТ "Дельта Банк", у зв'язку з переуступкою прав вимоги на правонаступника ОСОБА_5 та допущено його до участі у справі.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2016 р. у справі № 904/3735/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді Ю.Б.Парусніков

О.В.Чус