Рішення

від 28.02.2017 по справі 922/388/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р.Справа № 922/388/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства Торгово-комерційна фірма Дана м. Харків до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків , 2) Повного товариства "Ломбард "Любий друже" Даниленко і компанія", м. Харків про про визнання договору припиненим та виселення за участю представників сторін:

позивача - Корякін С.М. (довіреність б/н від 21.02.2017 р.);

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство торгово-комерційна фірма "Дана", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд:

1) визнати договір оренди нежитлового приміщення за адресою м. Харків, пр-кт. Гагаріна буд. 179, б/н від 01 листопада 2013 року з Додатковою угодою №1 від 01 серпня року, укладені між ПП ТКФ Дана та ОСОБА_2, м. Харків (далі за текстом - 1-й відповідач) припиненим з 01 січня 2017 року;

2) виселити з нежитлового приміщення площею 10 кв. м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2, належного ПП ТКФ Дана на підставі свідоцтва про право власності від 28.05.2015 року, суборендаря - Повне товариство Ломбард Любий друже Даниленко і компанія (далі за текстом - 2-й відповідач).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2017 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/388/17 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.02.2017 р.

В судовому засіданні 21.02.2017 р. судом оголошено перерву до 287.02.2017 р. за відповідним клопотанням 1-го відповідача.

В процесі розгляду справи 1-й відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 6788 від 27.02.2017 р.) в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем обрано спосіб захисту права, не передбаченого цивільним законодавством України.

Крім того, 1-й відповідач наполягає на тому, що позивач не повідомляв його про намір припинити договірні відносини в передбаченому цим договором порядку, в зв'язку з чим, укладений між сторонами договір, на думку 1-го відповідача є діючим. При цьому, 1-й відповідач також зазначає, що він не має перед позивачем заборгованості за договором оренди, а сам даний договір вважає таким, що укладено з порушенням вимог закону.

На судове засідання 28.02.2017 р. прибув представник позивача, який підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.

1-й та 2-й відповідачі на судове засідання своїх представників не направили.

Представник 1-го відповідача надав суду клопотання (вх. 6791 від 27.02.2017) в якому просить суд відкласти розгляд справи та зобов'язати позивача здійснити переклад на українську мову документів, доданих до позовної заяви та надати належним чином завірені копії перекладу Суду та Відповідачам.

Також представник 1-го відповідача надав суду заяву в якій просить суд відкласти розгляд справи на інший день.

Крім того, представник 2-го відповідача надав суду клопотання (вх. № 2781 від 27.02.2017 р.) в якому зазначає, що не може з'явитися в судове засідання через хворобу, в зв'язку з чим, просить відкласти розгляд справи.

Розглянувши клопотання 1-го відповідача про зобов'язання позивача здійснити переклад на українську мову документів, доданих до позовної заяви та надати належним чином завірені копії перекладу Суду та Відповідачам, суд відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позовна заява позивачем складена українською мовою.

Договір оренди б/н від 01.11.2013 р. складено російською мовою, проте, як свідчить цей договір, його також підписано і самим відповідачем, тобто останній розумів та усвідомлював як зміст цього договору так і значення своїх дій.

Крім того, 1-й відповідач не надав суду жодного доказу того, що ні він ні його представник не розуміють російську мову. До того ж, в разі наявності відповідних обставин, останні не позбавлені можливості звернутися до перекладача з метою здійснення останнім перекладу на українську будь-яких документів, які 1-й відповідач та його представник забажають.

Щодо клопотань 1-го та 2-го відповідача про відкладення розгляду справи суд зазначає.

Представник 1-го відповідача зазначаючи про те, що він та інші представники 1-го відповідача будуть зайняті в процесі розгляду справи № 635/7203/16-ц, що розглядається у Харківському районному суді, при цьому всупереч положенням ст. 32-34 ГПК України не надав суду доказів наявності відповідних обставин. Крім того, з заявленого клопотання взагалі не вбачається, чому представник (представники) 1-го відповідача віддає пріоритет відвіданню судового засідання в Харківському районному суді (в разі, якщо таке судове засідання дійсно відбувалося) перед судовим засіданням в межах даної справи.

Так само суд зазначає, що представник 2-го відповідача зазначаючи про неможливість прибуття в судове засідання через хворобу, також не надав суду жодного доказу наявності зазначених обставин.

Суд також зазначає, що в процесі розгляду даної справи 1-й та 2-й відповідачі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тобто мали можливість реалізувати власні процесуальні права, в т.ч. щодо ознайомлення з матеріалами справи, надання доказів в обґрунтування власної правової позиції, та прибуття на судове засідання особисто, або шляхом направлення своїх представників.

Крім того, статтею 22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, відповідні обов'язки стосуються і 1-го та 2-го відповідачів. Останні у випадку неможливості прибуття на судове засідання своїх представників не позбавлені можливості прибути на судове засідання особисто (в т.ч. шодо 2-го відповідача його керівник), або шляхом направлення інших представників.

Однак, в діях представників відповідачів щодо заявлення клопотання про відкладення розгляду справи суд вбачає намагання затягнути розгляд справи, чим зокрема порушуються права позивача на її розгляд в розумний строк.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання представників 1-го та 2-го відповідачів про відкладення розгляду справи.

Оскільки неявка на судове засідання представників 1-го та 2-го відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, позивач є власником нерухомого майна - нежитлових приміщень цокольного поверху № 1-22, 4а, 26-31, 33, 35, 39, 73-88 загальною площею 607,8 кв. м. в літ. А-5 за адресою АДРЕСА_2.

Між Позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем укладено договір оренди нежитлових приміщень б/н від 01.11.2013 р., відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в оренду нежитлові приміщення площею 10 кв. м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 38256184 від 28.05.2015 р.

Відповідно до п. 2.1. Договору об'єкт оренди передається Орендарю для передачі його в суборенду.

Згідно з п. 3.3. договору, об'єкт оренди повинен бути повернутий орендодавцю в тому ж стані, в якому він був переданий в оренду з урахуванням його природного зносу.

Відповідно до п. 4.1. договору, його укладено строком до 01.05.2014 р., і він вступає в силу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.4 Договору якщо після закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про намір його розірвати або змінити умови, даний Договір вважається продовженим на той же строк.

Актом приймання-передачі від 01.11.2013 р. позивачем передано відповідачу об'єкт оренди.

Додатковою угодою від 01.08.2015 р. до договору оренди сторони погодилися продовжити строк договору оренди б/н від 01.11.2013 року до 31 грудня 2016 року.

Листом від 23.08.2015 р. позивач надав 1-му відповідачу згоду на передачі останнім об'єкту оренди в суборенду 2-му відповідачу на весь час дії договірних відносин між позивачем та 1-м відповідачем.

Як наслідок, 1-й відповідач передав 2-му відповідачу в суборенду зазначений вище об'єкт оренди.

Як свідчать матеріали справи, позивач після закінчення строку дії договору оренди б/н від 01.11.2013 р. не бажав його продовження на новий строк.

Матеріали справи свідчать про те, що з цією метою позивач направив на адресу 1-го відповідача повідомлення про припинення дії договору від 09.11.2016 р., повідомлення про припинення дії договору від 11.01.2017 р.

Позивач зазначає, що 1-й відповідач відмовився отримувати відповідні листи.

Крім того, позивач звернувся до 2-го відповідача з вимогою про звільнення належного позивачу нежитлового приміщення, що ним було передано 1-му відповідачу в оренду, та в подальшому 1-м відповідачем передано 2-му відповідачу в суборенду.

Однак, 2-й відповідач звільнити приміщення, що є предметом оренди відмовився, посилаючись на наявність договірних відносин з 1-м відповідачем.

Обставини щодо визнання договору оренди б/н від 01.11.2013 р. припиненим з 01.01.2017 р. та виселення 2-го відповідача з займаних приміщень стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном, після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом, одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором

Як вже було зазначено вище, договір оренди б/н від 01.11.2013 р., з урахуванням додаткової угоди, укладено зі строком до 31 грудня 2016 року.

Відповідно до п. 4.4 Договору якщо після закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про намір його розірвати або змінити умови, даний Договір вважається продовженим на той же строк.

Оскільки позивач скористався своїм правом щодо не продовження строку дії договору направивши на адресу 1-го відповідача повідомлення про припинення дії договору від 09.11.2016 р. та від 11.01.2017 р., договір оренди б/н від 01.11.2013 р. є таким, що припинив свою дію зі сплином строку, на який його було укладено, тобто з 01.01.2017 р. даний договір вже не діяв.

Оскільки 1-й відповідач зазначені обставини оспорює та спростовує, суд приходить до висновку про необхідність задоволення відповідної частини позову та визнання договору оренди б/н від 01.10.2013 р. (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.08.2015 р.) припиненим з 01.01.2017 р.

Посилання відповідача на неотримання зазначених повідомлень суд вважає безпідставними, оскільки воля позивача, як власника приміщень і їх орендодавця була чітко сформульована в зазначених вище повідомленнях про припинення дії договору, докази направлення яких відповідачу залучено до матеріалів справи.

При цьому, неотримання зазначених повідомлень 1-м відповідачем з будь-яких причин не зумовлює продовження строку дії договору оренди б/н від 01.11.2013 р. та не звільняє 1-го відповідача від обов'язку повернути позивачу об'єкт оренди.

Доводи 1-го відповідача стосовно того, що договір оренди б/н від 01.11.2013 р. укладено з певними порушеннями вимог чинного законодавства України суд також вважає безпідставними, оскільки по-перше, зазначені обставини 1-м відповідачем жодним чином не доведені, по-друге, останній не надав суду жодного доказу оскарження зазначеного договору та визнання його недійсним, по-третє, ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

До того ж, зазначені обставини жодним чином не впливають на сплив терміну дії договору оренди б/н від 01.11.2013 р. та обов'язок 1-го відповідача повернути в зв'язку з цим об'єкт оренди позивачу.

Так само безпідставними суд вважає посилання 1-го відповідача про те, що позивач вимагаючи визнати договір припиненим обрав невірний спосіб захисту цивільних прав, передбачених ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них зокрема належать зміна правовідношення; припинення правовідношення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання договору припиненим відноситься до визначеного ст. 16 ЦК України способу захисту - припинення правовідношення.

При цьому, суд також враховує, що 1-й відповідач в процесі розгляду даної справи заперечує проти визнання договору оренди припиненим. За таких обставин, права та інтереси позивача підлягають судовому захисту в порядку, визначеному позивачем в позовній заяві.

Суд також зазначає, що про можливість визнання договору припиненим, зокрема, йдеться в Постанові Вищого господарського суду України від 18.07.2007 р. по справі № 43/753, Постанові Верховного суду України від 03.02.2016 р. по справі № 6-2017цс15, та інших постановах судів Касаційної інстанції.

Щодо решти позовних вимог про виселення 2-го відповідача з орендованих приміщень, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, та не заперечують 1-й та 2-й відповідачі, об'єкт оренди, що позивач передавав 1-му відповідачу в оренду за договором б/н від 01.11.2013 р. нині займає 2-й відповідач на підставі договору суборенди, укладеного з 1-м відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України, у разі припинення договору оренди наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно зі ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Як вже було зазначено вище, строк дії договору оренди б/н від 01.11.2013 р. сплинув 31.01.2016 р. З моменту сплину терміну дії цього договору відповідачі не мають правових підстав займати орендовані приміщення.

Оскільки матеріали справи не містять доказів звільнення відповідачами орендованих приміщень, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині виселення 2-го відповідача з орендованих приміщень.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суд зазначає, що спір у даній справі виник в результаті неправильних дій 1-го відповідача, який не визнав факт припинення договірних відносин з позивачем, та не вжив жодних заходів з метою передачі позивачу орендованих приміщень після сплину строку дії договору.

Суд вважає, що дії 2-го відповідача стосовно не звільнення орендованих приміщень мають похідний характер, оскільки останній орендував ці приміщення у 1-го відповідача за договором суборенди.

За таких обставин, суд керуючись ч. 2 ст. 49 ГПК України вважає за необхідне покласти на 1-го відповідача судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, з 1-го відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3200 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати договір оренди нежитлового приміщення за адресою м. Харків, пр-т. Гагаріна буд. 179, б/н від 01 листопада 2013 року (з урахуванням змін внесених до цього договору Додатковою угодою № 1 від 01 серпня 2015 року), укладений між Приватним підприємством Торгово-комерційна фірма Дана (код ЄДРПОУ: 22650862) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1) припиненим з 01 січня 2017 р.

Виселити Повне товариство "Ломбард "Любий друже" Даниленко і компанія" (код ЄДРПОУ: 33673459) з належного Приватному підприємству Торгово-комерційна фірма Дана (код ЄДРПОУ: 22650862) нежитлового приміщення площею 10 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (адреса: 61060, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства Торгово-комерційна фірма Дана (адреса: 61124, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 179, код ЄДРПОУ 22650862) 3200 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.03.2017 р.

Суддя О.І. Байбак