Постанова

від 02.03.2017 по справі 910/6817/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Справа № 910/6817/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В. суддіБакуліна С.В., Поляк О.І. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньков" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі№ 910/6817/16 Господарського судуміста Києва за первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньков" про стягнення 133 000,00 грн. та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньков" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" про визнання договору недійсним договору суборенди № б/н від 01.04.2014 та стягнення 146 791,98 грн.

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Харченко Л.І. - відповідача:Банцер О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського міста Києва від 21.06.2016 (суддя Плотницька Н.Б.) первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" - задоволено повністю.

В задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньков" - відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016р. (судді: Майданевича А.Г., Гаврилюк О.М., Власов Ю.Л.) рішення господарського міста Києва від 21.06.2016 залишено без зімни.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньков" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Заявник доводить порушення норм Закону України "Про оренду землі" з тих мотивів, що оспорюваний договір суборенди, який є предметом визнання недійсним за зустрічним позовом укладений відповідачем, як орендодавцем без достатнього обсягу дієздатності, оскільки він не був орендарем тих земельних ділянок, які передав у суборенду позивачу за зустрічним позовом.

Ухвалою від 03.02.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньков" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 02.03.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судове рішення переглядається у межах доводів касаційної скарги, зокрема щодо вимог за зустрічним позовом про визнання договору недійсним.

Як встановлено судом 01.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньков" (орендар за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" (орендодавець за договором) укладено договір суборенди земельних ділянок, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 133 гектари.

Пунктом 3 договору передбачено, що розмір орендної плати становить 1000 грн 00 коп. за один гектар переданих в оренду сільськогосподарських угідь до 15 вересня 2014 року, що становить 133 000 грн 00 коп. за загальну передану в оренду площу земельних ділянок.

Відповідно до пункту 4 договору, строк дії даного договору до 1 жовтня 2014 року.

Згідно з п. 7 договору, вищевказані ділянки загальною площею 133 га передаються відповідно до акту приймання-передачі і повинні бути повернуті до 15 вересня 2014 року в стані не гіршому, ніж до прийняття їх в оренду.

На виконання умов укладеного договором суборенди земельних ділянок орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 133 гектари. що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі від 01.04.2014.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньков" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" про визнання недійсним договору суборенди № б/н від 01.04.2014 та стягнення 146 791,98 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньків" зазначає, що договір суборенди земельних ділянок від 01.04.2014 є недійсним, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" під час укладання даного договору був відсутній достатній обсяг цивільної дієздатності.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин суд касаційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої та апеляційної інстанції, що даний правочин за своєю правовою природою є договором суборенди земельних ділянок, та зазначає, що відповідний договір підлягає правовому регулюванню законодавства, що регулює оренду землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами ст. 17 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на момент укладення договору суборенди) передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов укладеного договору суборенди земельних ділянок орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 133 гектари. що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі від 01.04.2014.

Згідно з ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 15, 16 ЦК України, які передбачають право особи на захист порушеного цивільного права чи законного інтересу.

За результатом розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що перердбачені законом, але й визначено чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, якщо воно мало місце.

Разом з тим, доводи скаржника про укладення оспорюваного правочину з ймовірним порушенням дієздатності контрагентом дає підстави для висновку, що заінтересованими особами, які мають право порушувати питання про визнання такого правочину недійсним з підстав, викладених у позовній заяві можуть бути фізичні особи, які мають права чи законні інтереси щодо орендованих земельних ділянок і які вважають, що їх права оспорюваним правочином порушено.

Суборендар земельної ділянки має самостійний економічний інтерес і є зацікавленим в отриманні ефекту від користуванні земельною ділянкою, тому його права і законні інтереси порушуються, якщо він не може реалізувати правомочності володіння чи користування землею.

Обставин, які б вказували, що оспоюваним договором порушено права позивача за зустрічним позовом при викладених у позові підставах для визнання правочину недійсним суд не вбачає, тому визнає правомірними висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Встановивши відсутність у позивача законного цивільного інтересу до предмета спору, відсутні підстави для твердження про неправильне застосування норм ст.ст. 203, 2015 ЦК України, з огляду на що підстав для скасування ухвалених у справі рішення та постанови немає.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньков" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 910/6817/16 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна О.І. Поляк