Ухвала

від 06.03.2017 по справі 902/95/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

06 березня 2017 р. Справа № 902/95/17

Господарський суд Вінницької області в складі головуючого судді Тісецького С.С., при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши в приміщенні суду матеріали у справі

за позовом: селянського (фермерського) господарства "Лаванда" (23012, Вінницька область, Барський район, с. Гайове)

до: державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" (23000, Вінницька область, м.Бар, вул.Б. Хмельницького, 34)

про повернення орендованого майна

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1, за довіреністю; ОСОБА_2, за договором про надання правової допомоги; ОСОБА_3, керівник

відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, за довіреностями

В С Т А Н О В И В :

13.01.2017 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява селянського (фермерського) господарства "Лаванда" до державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" про повернення орендованого майна за договором оренди № 6 від 01.09.2013 року, а саме: царгу багатоковпачкову діаметром 2000 мм. у кількості 4 шт., дефлегматор площею 100 кв. м. у кількості 2 шт. та 1 спиртоловушку площею 20 кв.м.

Позовні вимоги мотивовано наступним.

01.09.2013 року між Селянським (фермерським) господарством "Лаванда" та Державним підприємством "Барський спиртовий комбінат" укладено договір оренди №6.

За умовами даного договору позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове оплатне користування обладнання згідно додатків 1 та 2, яке є об'єктом власності Орендодавця.

Факт передачі майна відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 01.09.2013 року, а саме відповідачу передано: царгу багатоковпачкову діаметром 2000 мм. у кількості 4 шт. та загальною балансовою вартістю 2 522 544,00 грн.; дефлегматор площею 100 кв.м. у кількості 2 шт. та загальною балансовою вартістю 697 252,00 грн.; спиртоловушку площею 20 кв.м. у кількості 1 шт. балансовою вартістю 142 684,00 грн.

Орендодавець послуги щодо надання оренди надав у повному обсязі, що підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг: від 18.12.2014 року на суму 8000,00 грн. за період з вересня 2013р. по грудень 2014р.; від 25.12.2015 року на суму 6000,00 грн. за період з січня 2015 р. по грудень 2015р.; від 04.07.2016 року на суму 13000,00 грн. за період з січня 2016 р. по червень 2016р.

На оплату наданих послуг, позивачем відповідачу були виставлені відповідні рахунки.

Однак, відповідач своїх зобов'язань щодо сплати коштів за оренду обладнання не виконував, внаслідок чого, станом на 01.07.2016р. утворилась заборгованість в сумі 27000 грн.

Вказані обставини змусили позивача звернутись до відповідача з письмовою вимогою про розірвання договору оренди №6. Так, 12.07.2016р. позивачем на адресу Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" рекомендованим поштовим відправленням надіслано письмову вимогу, якою повідомлено про розірвання договору оренди майна.

Відповідач вказану вимогу отримав 13.07.2016 року та зареєстрував в журналі вхідної кореспонденції 15.07.2016 року за вх. № 58, що вбачається з повідомлення про вручення та з відмітки відповідача.

Враховуючи наведене, відповідно до п.п. 13, 13.3 договору оренди № 6, даний договір розірвано з 24.08.2016 року.

Відповідачем не вчинено жодних дій щодо виконання обов'язку щодо повернення обладнання позивачу, що передбачено п. 8.1.13. договору.

Ухвалою суду від 16.01.2017 порушено провадження за вказаним позовом у справі №902/95/17 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 21.02.2017 року.

Ухвалою суду від 21.02.2017 року розгляд справи відкладено на 06.03.2017 року.

02.03.2017 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 02.03.2017 року щодо підписання договору оренди, додатків до договору та додаткової угоди, актів здачі-прийняття наданих послуг, а також щодо ідентифікації царг.

В судове засідання на визначену дату з'явились представники позивача та відповідача.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача щодо позову заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву № 19 від 27.02.2017 року.

Так, у відзиві відповідач зазначає наступне.

Ремонтні та монтажні роботи на Барському спиртовому комбінаті проводилися за умовами Договору № 665 від 12.09.2012 року між ТОВ "Південна Біопаливна компанія" та державним підприємством "Укрспирт". При цьому відповідач не є суб'єктом цього договору. Акти надання послуг по забезпеченню ремонтних робіт №36, додаткові угоди № 1 від 12.09.2012р., № 3 від 30.10.2012р., № 4 від 15.11.2012 р., № 5 від 15.11 2012р. підписані керівниками товариства та ДП "Укрспирт"; відповідач дані акти не підписував.

Основні умови щодо визначення предмету та ціни в Договорі № 6 не відповідають оцінкам щодо предмету та ціни викладеними в товарознавчо-оціночному Досліджені від 23.12.2016 року;

Підписання договору оренди № 6 від 01.09.2013 року є помилковим, оскільки на думку відповідача, т.в.о. директора державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" ОСОБА_6 на час підписання договору оренди № 6 від 01.09.2013 року не мав достатнього досвіду по керівництву підприємства та технологічної підготовки.

Крім того, відповідач посилається на положення ч. 13 ст. 13 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", де зазначено, що керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

На момент укладання договору, орендна плата значно перевищувала 1% балансової вартості активів підприємства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши подану позовну заяву та надані докази, встановив наступне.

01.09.2013 року між селянським (фермерським) господарством "Лаванда" (орендодавець) та державним підприємством "Барський спиртовий комбінат" (орендар) укладено договір оренди № 6, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання згідно додатків 1 та 2 (надалі по тексту - обладнання), яке є об'єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього Договору.

Орендодавець передає нове обладнання, яке ще не було у використанні, комплектність обладнання, яке передається Орендарю за цим договором, та його вартість зазначаються в додатках 1 та 2 до даного договору, що є невід'ємною частинною даного договору (п. 1.2.).

Орендодавець зобов'язується передати обладнання орендарю, а орендар прийняти обладнання протягом одного календарного місяця з моменту його встановлення (монтажу) (п. 3.4.).

При передачі орендарю обладнання за цим договором сторони підписують акт приймання - передачі, який містить наступні необхідні умови: дата підписання акту та дату початку нарахування орендної плати; назва обладнання, вартість переданого в оренду обладнання; інші умови, які сторони вважають необхідними при підписанні акту ( п. 3.5).

Акт приймання-передачі обладнання підписують уповноважені особи орендодавця та орендаря (п. 3.6).

При передачі обладнання Орендар (його належний представник) зобов'язаний у присутності Орендодавця пересвідчитися у справності обладнання, яке передається в оренду, а також особливостях його роботи та застосування, і після цього підписати акт приймання-передачі (п. 3.7).

Підписання належним чином представником орендаря акту приймання-передачі обладнання засвідчує: факт передачі орендодавцем технічно справного обладнання: факт ознайомлення орендаря зі всіма особливими властивостями роботи обладнання, а також факту проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні (п. 3.8).

Початок перебігу строку оренди обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту приймання - передачі такого обладнання (п.4.1.).

Строк оренди обладнання за цим договором складає 10 (десять) років з моменту підписання акту приймання - передачі такого обладнання (п. 4.2).

Підтвердженням факту повернення орендованого майна орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт повернення обладнання. До підписання сторонами такого акту обладнання вважається таким, що знаходилось в користуванні орендаря та не повернуто орендодавцю (п. 5.10).

Орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця починаючи з дати підписання акту приймання - передачі обладнання в оренду згідно п. 3.2 даного договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п. 5.10 даного договору (п. 6.1.).

Орендна плата розраховується з урахуванням податку на додану вартість за ставкою 20% (п.6.2.).

Період розрахунків становить 1 (один) місяць, в якому здійснюється оренда обладнання. По закінченні кожного місяця сторони підписують акт, яким засвідчують факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період (п. 6.3.).

Розмір орендної плати за один місяць з урахуванням податку на додану вартість складає: в разі простою виробництва (проведення ремонтних, пусконалагоджувальних та інших робіт) - 500,00 грн.; у разі використання обладнання в процесі виробництва готової продукції - 76 855,00 грн. в місяць (п. 6.4.).

Орендна плата вноситься орендарем в безготівковій формі на рахунок орендодавця не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди, на підставі та в розмірі згідно виставленого рахунку та акту приймання - передачі наданих послуг (п.6.5.).

Виставлення рахунку орендодавцем та направлення акту виконаних робіт для підписанню орендарю здійснюється з метою впорядкування бухгалтерського обліку сторін договору. Орендар повинен самостійно сплатити орендну плату у розмірах та у строки, передбачені п. 6.4 та п. 6.5 даного договору (п.6.6.).

У випадку затримки орендарем внесення орендної плати у строк, визначений п. 6.5 даного договору, орендодавець має право здійснити в односторонньому порядку заходи по припиненню користування обладнанням, вилучити обладнання, розірвати договір та вимагати стягнення неустойки за прострочення сплати згідно із чинним законодавством та даним договором. Будь-які витрати по демонтажу та поверненню обладнання орендодавцем в такому випадку відносяться на орендаря та сплачуються ним протягом двох календарних днів після отримання відповідного рахунку орендодавця (п.6.7.).

Орендна плата вважається сплаченою орендарем з дня її зарахування на розрахункову рахунок орендодавця. У всіх інших випадках орендна плата вважається не сплаченою (п. 6.8).

Орендодавець за цим договором має право: вимагати від орендаря своєчасно сплачувати орендну плату за цим договором; в односторонньому порядку розірвати даний договір, попередивши про це орендаря за 30 календарних днів до дня розірвання договору та повернути обладнання. Повідомлення про розірвання вважається отриманим орендарем у разі направлення відповідного повідомлення на адресу орендаря, зазначеному в цьому договорі, цінним або рекомендованим листом (п. 7.2.1., п. 7.2.4.).

Орендар за цим договором зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі вносити орендні платежі; повернути обладнання у порядку, визначеному цим договором, після закінчення строку дії договору, або у строк, визначений у вимозі орендодавця, в разі письмового попередження за 30 календарних днів до настання такого строку (п. 8.1.6, п. 8.1.13).

Договір може бути розірваний орендодавцем в односторонньому порядку. В такому випадку орендодавець повинен повідомити орендаря шляхом направлення письмової вимоги рекомендованим листом за 30 календарних днів до розірвання договору. Договір вважається розірваним з вини орендаря у випадку коли орендар не вносить орендну плату у розмірі та строк, встановлений даним договором (п. 13.1, п. 13.2.4).

Якщо орендар не виправить порушення, вказані в підпунктах 13.2.1 - 13.2.6 п. 13.2 в термін 10 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення від орендодавця, який вимагає виправити ці порушення, то даний договір вважається розірваний на наступний день після проходження 10-денного терміну з дня отримання повідомлення (п. 13.3).

Якщо даний договір розірваний з вини орендаря у відповідності до вимог закону та вимог даного договору, орендар миттєво втрачає право використання обладнання, а орендодавець отримує право вилучити обладнання після розірвання даного договору. Дострокове розірвання договору не звільняє орендаря від виконання зобов'язань по сплаті орендної плати та відшкодуванню упущеної вигоди (п. 13.4).

Договір набирає чинності з дати його підписання, вказаної у правому верхньому куті першої сторінки цього договору, та діє до 31.08.2023 року (п. 15.1).

У специфікації б/н від 01.09.2013 року (додаток № 2 до договору оренди № 6) сторони визначили найменування об'єкту оренди, характеристику, метал, кількість та ціну.

Так, в оренду передається: царга багатоковпачкова діаметром 2000 мм. у кількості 4шт. (мідь), сума з ПДВ 2 522 544,00 грн.; дефлегматор площею площею 100 кв.м. у кількості 2 шт. (н/ж), сума з ПДВ 697 252,00 грн.; спиртоловушка площею 20 кв.м. у кількості 1 шт. (н/ж) балансовою вартістю 142 684,00 грн.

На виконання умов договору оренди № 6, сторони підписали акт приймання-передачі обладнання (додаток № 1 до договору №6), визначеного у специфікації до договору.

В подальшому, 01.02.2016 року сторони уклали додаткову угоду про зміну договору оренди № 6 від 01.09.2013 року, відповідно до якої внесено зміни до 6 розділу договору "орендна плата та порядок розрахунків": п. 6.2. орендна плата розраховується з урахуванням єдиного податку; п. 6.4. розмір орендної плати за один місяць з урахуванням єдиного податку складає: в разі простою виробництва (проведення ремонтних, пусконалагоджувальних та інших робіт) - 2500,00 грн.; у разі використання обладнання в процесі виробництва готової продукції - 138 244,00 грн. в місяць.

У відповідності до умов договору оренди №6, позивачем в період з вересня 2013 року по червень 2016 року надано відповідачу послуги з оренди обладнання на загальну суму 27000,00 грн., що підтверджується обопільно підписаними актами здачі-прийняття наданих послуг: від 18.12.2014 року, від 25.12.2015 року, від 04.07.2016 року.

Всупереч умовам договору оренди № 6 від 01.09.2013 року, відповідач зобов'язання щодо сплати орендної плати не виконував, в зв'язку з чим заборгував позивачу 27000,00 грн.

З огляду на вказані обставини, позивач 12.07.2016 року надіслав на адресу відповідача лист б/н від 04.07.2016 року про розірвання договору та повернення орендованого обладнання згідно договору оренди № 6 від 01.09.2013 року, в зв'язку з систематичним невиконанням відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати протягом 34 місяців на загальну суму 27 000,00 грн. Вказаний лист отримано відповідачем 13.07.2016 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На момент розгляду справи в суді, сторонами не надано доказів щодо повернення відповідачем орендованого обладнання.

Заслухавши надані в судових засіданнях пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 9 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" від 28.03.2013 року №01-06/606/2013, визначено, що частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. Винятком є спори, пов'язані із визначенням та сплатою (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Крім названих у зазначеній статті Закону справ у спорах, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, слід відносити також спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина дев'ята статті 16 ГПК). Такі майнові спори, за винятком спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (абзац четвертий частини восьмої статті 23 Закону), розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. За наслідком розгляду зазначених майнових спорів по суті господарський суд виносить ухвалу (задоволення заяви, відмова у задоволенні заяви (повністю або частково).

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Так, в провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №10/174-08 за заявою Управління Пенсійного фонду України у Барському районі до Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" про банкрутство. Провадження у даній справі перебуває на стадії процедури розпорядження майном боржника.

З огляду на наведені положення закону, позовна заява селянського (фермерського) господарства "Лаванда" до державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" про повернення орендованого майна за договором оренди № 6 від 01.09.2013 року, підлягає розгляду в межах справи № 10/174-08 про банкрутство державного підприємства "Барський спиртовий комбінат".

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до чч. 1,5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Правові наслідки порушення зобов'язання визначені главою 51 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 651 Цивільного Кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначено вище, всупереч умовам договору оренди № 6 від 01.09.2013 року, відповідач зобов'язання щодо сплати орендної плати не виконував, в зв'язку з чим заборгував позивачу 27000,00 грн.

З огляду на вказані обставини, позивач 12.07.2016 року надіслав на адресу відповідача лист б/н від 04.07.2016 року про розірвання договору та повернення орендованого обладнання згідно договору оренди № 6 від 01.09.2013 року, в зв'язку з систематичним невиконанням умов договору щодо сплати орендної плати протягом 34 місяців на загальну суму 27 000,00 грн. Вказаний лист отримано відповідачем 13.07.2016 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Виходячи з наведених положень закону та умов договору (п.п.7.2.4., 13.1, 13.2.4, 13.3), договір оренди № 6 від 01.09.2013 року розірвано з 24.08.2016 року (13.07.2016 року відповідачем отримано лист позивача щодо розірвання договору + 30 днів + 10 днів).

Статтею 653 ЦК України визначено, що в разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Орендар за договором оренди № 6 зобов'язаний повернути обладнання у порядку, визначеному цим договором, після закінчення строку дії договору, або у строк, визначений у вимозі орендодавця, в разі письмового попередження за 30 календарних днів до настання такого строку (п. 8.1.13).

Підтвердженням факту повернення орендованого майна орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт повернення обладнання. До підписання сторонами такого акту обладнання вважається таким, що знаходилось в користуванні орендаря та не повернуто орендодавцю (п. 5.10).

Відтак, відповідач повинен був повернути позивачу орендоване обладнання у встановленому порядку та строки, визначені договором оренди № 6 від 01.09.2013 року.

Оскільки відповідач не виконав своє зобов'язання щодо повернення орендованого майна, суд дійшов висновку, що позовні вимоги селянського (фермерського) господарства "Лаванда" до державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" про повернення орендованого майна за договором оренди № 6 від 01.09.2013 року, підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України понесених позивачем судових витрат.

Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами наявними у матеріалах справи.

При цьому, суд не приймає заперечення відповідача щодо даного позову.

Так, твердження відповідача: щодо того, що згідно бухгалтерського та складського обліків орендоване майно на підприємстві не числиться; що характеристики та перелік орендованого майна повністю збігається із технологічними параметрами царг, дефлегматорів та спиртоловушки, що були відремонтовані у 2012 році ТОВ "Південна Біопаливна компанія" згідно до умов договору № 655 від 12.09.2012 року, укладеного між ДП "Укрспирт" та ТОВ "Південна Біопаливна компанія"; щодо невідповідності визначення предмету та ціни в договорі № 6 від 01.09.2013 року товарознавчо-оціночному дослідженню від 23.12.2016 року; щодо стану та вартості орендованого відповідачем майна - не спростовують факту отримання відповідачем в оренду обладнання згідно договору оренди № 6 від 01.09.2013 року та факту несплати відповідачем орендної плати впродовж всього строку дії договору.

Крім того, договір оренди № 6 від 01.09.2013 року в установленому порядку відповідачем не оскаржувався; також у відповідача не було будь-яких зауважень щодо стану та характеристики орендованого обладнання, як при укладанні договору оренди № 6 від 01.09.2013 року, додатків та додаткової угоди до нього, так і під час підписання актів здачі-прийняття наданих послуг з оренди обладнання. При цьому, такі заперечення відповідачем висуваються вже під час розгляду даної справи у суді.

Також судом не приймаються доводи відповідача щодо помилкового підписання новопризначеним керівником підприємства договору оренди № 6 від 01.09.2013 року, оскільки ОСОБА_6 взявши на себе обов'язки керівника підприємства повинен був усвідомлювати значимість своїх дій та розраховувати можливі наслідки при укладенні договорів від імені підприємства, в тому рахунку і договору оренди №6 від 01.09.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 є керівником державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" і на даний час.

Крім того, відповідно до ч. 15 ст. 13 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року), призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Отже, наведе не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором оренди № 6 від 01.09.2013 року.

Також, є помилковим посилання відповідача на положення ч. 13 ст. 13 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року) та те, що на момент укладання договору, орендна плата значно перевищувала 1% балансової вартості активів підприємства, оскільки положення вказаної статті стосуються саме укладання угод щодо майна, що належить боржнику, а не майна, що є у власності інших осіб та яке передається боржнику в оренду.

У п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення" зазначено, що ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122-11 ГПК).

Керуючись ст.ст. 1, 5, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року), ст.ст. 4-1, 4-3, 4-5, 32-34, 43, 86, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. 3обов"язати Державне підприємство "Барський спиртовий комбінат" (код ЄДРПОУ 00376372; 23000, Вінницька область, м. Бар, вул. Б.Хмельницького, 34) повернути Селянському (фермерському) господарству "Лаванда" (код ЄДРПОУ 32227760; 23012, Вінницька область, Барський район, с. Гайове) орендоване обладнання за договором оренди №6 від 01.09.2013 року, а саме: царги багатоковпачкові діаметром 2000 мм. у кількості 4 шт., дефлегматори площею 100 кв. м. у кількості 2 шт. та спиртоловушку площею 20 кв.м.

3. Стягнути з Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" (код ЄДРПОУ 00376372; 23000, Вінницька область, м. Бар, вул. Б.Хмельницького, 34) на користь Селянського (фермерського) господарства "Лаванда" (код ЄДРПОУ 32227760; 23012, Вінницька область, Барський район, с. Гайове) 9 697,80 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору.

4. Видати накази після набрання ухвалою законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;