Рішення

від 28.02.2017 по справі 910/23366/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017Справа №910/23366/16 За позовом Приватного підприємства "Злагода-21"

до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

третю особу 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне підприємство Агрофірма "Злагода-21"

третя особа 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Путивльський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області

третя особа 3 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання іпотеки припиненою

Суддя Турчин С.О.

Представники учасників процесу:

від позивача: Алфімов В.В. (довіреність)

від відповідача: Грищенко І.С. (довіреність)

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: Голік О.А. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Злагода-21" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (відповідач) про визнання такою, що припинилася через десять днів після проведення третіх прилюдних торгів, а саме з 09 листопада 2015 року, іпотека нерухомого майна - нежитлових приміщень (база): виробничо-лабораторний комплекс (контора) під літ. А II площею 404,1 кв. м., виробничо-лабораторний комплекс (їдальня) під літ. Б І. площею 112,9 кв. м., КПП (диспетчерська, прохідна) під літ. В1 площею 123,5 кв.м., автогараж під літ. Г І. площею 333,1 кв.м., автогараж під літ. Д II. площею 385,5 кв. м., автогараж під літ. Е І. площею 657,0 кв. м., реммайстерня під літ. Ж II площею 1386,9 кв.м., ангар стоянки тракторів під літ. З І. площею 1746,3 кв.м., насосна станція під літ. Н І. площею 7,4 кв.м., АЗС операторська під літ. К. площею 31.8 кв.м., загальною площею 5188,5 кв.м., які знаходяться за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, буд. 35, що виникла на підставі договору іпотеки №129/2 від 16.03.2010 року, укладеного між Приватним підприємством "Злагода-21" та Акціонерним банком "Брокбізнесбанк", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є Публічне Акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", посвідченого приватним нотаріусом Путивльського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 603.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не скористався правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, а тому іпотека є припиненою на підставі ч. 3 ст. 49 Закону України Про іпотеку .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23366/16, залучено до участі у справі Приватне підприємство Агрофірма "Злагода-21", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи призначено на 26.01.2017.

10.01.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 22.12.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 про порушення провадження у справі № 910/23366/16 з доданими до неї документами повернуто скаржнику.

16.01.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

25.01.2017 від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 залучено до участі у справі №910/23366/16 Путивльський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 16.02.2017.

13.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

14.02.2107 через відділ діловодства суду від третьої особи 3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

15.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи по справі та відзив на позовну заяву.

У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що припинення іпотеки на підставі ст. 49 Закону України Про іпотеку є правом, а не обов'язком суду, рішення якого повинно прийматись з урахуванням конкретних обставин справи. Позичальник, за зобов'язання якого поручився позивач, з 10.01.2011 визнано банкрутом. Посилання позивача на факти та обставини, які встановлені судами у справі № 920/2009/13 є безпідставними. Договір іпотеки №129/2 від 16.03.2010 забезпечує виконання зобов'язань не тільки по кредитному договору № 129-ю від 12.03.2008, а ще по 10 кредитним договорам. Крім того, оскільки банк знаходиться на стадії ліквідації, то кошти, які надходять на його рахунки, останній зобов'язаний направляти на погашення вимог кредиторів, у зв'язку з чим внесення відповідної суми на рахунок ДВС призведе до порушення прав кредиторів.

15.02.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшли пояснення по справі та копія виконавчого провадження № 44709524.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/23366/16, розгляд справи відкладено на 28.02.2017.

21.02.2017 від відповідача надійшли документи по справі.

22.02.2017 від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, у яких позивач частково спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві.

22.02.2017 від позивача надійшли також заява про відвід судді та заява про колегіальний розгляд справи.

27.02.2017 від третьої особи 3 надійшли письмові пояснення по справі, у яких третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 28.02.2017 судом винесено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про відвід судді.

Розглянувши у судовому засіданні 28.02.2017 раніше подане відповідачем клопотання про припинення провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

Так, відповідач, з посиланням на ч. 2 ст. 80 ГПК України, просить припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що 22.11.2016 у справі № 910/31889/15 за позовом Приватного підприємства "Злагода-21" до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство Агрофірма "Злагода" про визнання припиненою іпотеки Вищим Господарським судом України відмовлено у позові.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Судом встановлено, що предмет позову у справі № 910/31889/15 та у даній справі є різними, оскільки у справі № 910/31889/15 предметом позову була вимога про визнання такою, що припинилася через десять днів після проведення других прилюдних торгів , а саме з 28 вересня 2015 року , іпотека нерухомого майна, однак у даній справі позивач просить про визнання такою, що припинилася через десять днів після проведення третіх прилюдних торгів, а саме з 09 листопада 2015 року, іпотека нерухомого майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення провадження у справі, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.

Розглянувши заявлене клопотання про колегіальний розгляд справи, суд відхилив їх, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Однак, суд зазначає, що питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом із урахуванням категорії спору та обґрунтованості клопотання про призначення колегіального розгляду справи, а також з огляду на конкретні обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.

З огляду на обставини справи, спірні матеріально-правові відносини, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що категорія даного спору, а також його обставини, не зумовлюють істотної складності справи, у зв'язку із чим, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 28.02.2017 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи 3 надав пояснення по справі.

Представники третіх осіб 1, 2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 28.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.2008 між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" (назву якого було змінено на Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк") (далі - відповідач, банк) та Приватним підприємством Агрофірма "Злагода-21" (далі - позичальник, боржник) укладено кредитний договір №129-ю від (з додатковими угодами: №1 від 14.03.2008р., №2 від 17.03.2008р., №3 від 18.03.2008р., №4 від 20.03.2008р., №5 від 16.04.2008 р., №6 від 15.05.2008р., №7 від 10.10.2008р., №8 від 05.03.2010р.; далі - кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 1000000,00 грн., а позичальник зобов'язався використати його за цільовим призначенням, сплатити відповідачу відсотки за користування кредитом та повернути кредит частинами в розмірах та строки, визначені кредитним договором, але не пізніше 07.03.2011 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед відповідачем за кредитним договором, 16.03.2010 між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (банк, іпотеко держатель) та Приватним підприємством "Злагода-21" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №129/2 (далі- Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Путивльського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №603.

Відповідно до умов Договору іпотеки, предметом іпотеки є нежитлові приміщення (база) загальною площею 5188,5 кв.м., а саме: виробничо-лабораторний комплекс (контора) під літ. А II площею 404,1 кв. м.; виробничо-лабораторний комплекс (їдальня) під літ. Б І площею 112,9 кв. м.; КПП (диспетчерська, прохідна) під літ. В1 площею 123,5 кв.м.; автогараж під літ. Г І. площею 333,1 кв.м.; автогараж під літ. Д ІІ площею 385,5 кв. м.; автогараж під літ. Е І. площею 657,0 кв. м.; реммайстерня під літ. Ж ІІ площею 1386,9 кв.м.; ангар стоянки тракторів під літ. З І площею 1746,3 кв.м.; насосна станція під літ. Н І. площею 7,4 кв.м.; АЗС операторська під літ. К. площею 31.8 кв.м., що знаходяться за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, буд. 35, і які належать на праві власності відповідачу та розташовані на земельній ділянці площею 2,9441 гектара на території Бобинської сільської ради, Путивльського району, Сумської області.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.04.2014 у справі №920/2009/13 позов ПАТ Брокбізнесбанк до ПП Злагода-21 , третя особа: ПП Агрофірма Злагода-21 , про стягнення 1 346 934,95 грн. задоволено.

В рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства Агрофірма Злагода-21 перед Публічним Акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" по кредитному договору № 129-Ю від 12.03.2008 року в загальному розмірі 1346 934 грн. 95 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення (база) загальною площею 5 188,5 кв. м., а саме: виробничо-лабораторний комплекс (контора) під літ. А II площею 404,1 кв. м., виробничо-лабораторний комплекс (їдальня) під літ. Б І площею 112,9 кв. м., КПП (диспетчерська, прохідна) під літ. В І площею 123,5 кв.м., автогараж під літ. Г І площею 333,1 кв.м., автогараж підліт. Д II, площею 385,5 кв. м., автогараж під літ. Е І площею 657,0 кв. м., реммайстерня під літ. Ж II площею 1386,9 кв.м., ангар стоянки тракторів під літ. З І площею 1746,3 кв.м., насосна станція під літ. Н І площею 7,4 кв.м., АЗС, операторська під літ. К площею 31,8 кв.м., що знаходяться за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, буд. 35, які належать на праві власності Приватному підприємству Злагода-21 та розташовані на земельній ділянці площею 2,9441 гектара, на території Бобинської сільської ради, Путивльського району, Сумської області, згідно договору оренди землі, зареєстрованого у Путивльському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК від 22.08.2008 року, № 040863302874 із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення публічних торгів в межах виконавчого провадження за ціною у розмірі 1741000,00 грн.

21.08.2014 на виконання зазначеного рішення видано наказ.

11.09.2014 державним виконавцем відділу ДВС Путивльського районного управління юстиції Гудімовим A.C. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44709524 з виконання наказу № 920/2009/13 від 21.08.2014.

20.05.2015 державним виконавцем відділу ДВС Путивльського районного управління юстиції Зеновою О.В. складено Акт опису й арешту майна, згідно якого описано і накладено арешт на таке майно: нежитлові приміщення (база) загальною площею 5 188,5 кв. м, а саме: виробничо-лабораторний комплекс (контора) під літ. А II площею 404,1 кв. м, виробничо-лабораторний комплекс (їдальня) під літ. Б І площею 112,9 кв. м, КПП (диспетчерська, прохідна) під літ. В І площею 123,5 кв.м, автогараж під літ. Г І площею 333,1 кв.м, автогараж підліт. Д II, площею 385,5 кв. м, автогараж під літ. Е І площею 657,0 кв. м, реммайстерня під літ. Ж II площею 1386,9 кв.м, ангар стоянки тракторів під літ. З І площею 1746,3 кв.м, насосна станція під літ. Н І площею 7,4 кв.м, АЗС, операторська під літ. К площею 31,8 кв.м, що знаходяться за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, буд. 35, за ціною у розмірі 1741000,00 грн.

03.06.2015 начальником відділу ДВС Путивльського районного управління юстиції подано заявку на реалізацію арештованого державними виконавцями майна №03-10/2034/03-44.

Згідно повідомлення ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України від 10.06.2015 №16843/01-06 на виконання абзацу третього пункту 5 розділу III Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 №656/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за №427/25204 (зі змінами), повідомлено наступні відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів: реєстраційний номер лота - 83149; відомості про предмет іпотеки - нежитлове приміщення (база), загальною площею 5188,5 кв. м, що розташована за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, буд. 35; день та час проведення електронних торгів - 06.08.2015 09:00; початкова ціна продажу майна - 1 741000,00 грн.

Згідно з протоколом №106800 проведення електронних торгів, торги, призначені на 06.08.2015 о 09:00 год. щодо реалізації нежитлового приміщення (база), за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, буд. 35 (загальною площею 5188,5 кв. м), стартовою ціною 1 741000,00 грн. не відбулись в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

14.08.2015 державним виконавцем відділу ДВС Путивльського районного управління юстиції складено акт уцінки, відповідно до якого на підставі ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" проведено уцінку майна: нежитлові приміщення (база) - предмет іпотеки, Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, площею 5188,5 кв. м, власник "Злагода-21" код 34923095: лот №83149, кількість - 1, початкова вартість, грн. - 1741000,00 розмір уцінки % - 5%, різниця від уцінки, грн. - 87050 грн., нова вартість, грн. - 1653950 грн.

Згідно з протоколом №115766 проведення електронних торгів, торги, призначені на 18.09.2015 о 09:00 год. щодо реалізації нежитлового приміщення (база), за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, буд. 35 (загальною площею 5188,5 кв. м), стартовою ціною 1653950,00 грн., не відбулись, в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

22.09.2015 державним виконавцем відділу ДВС Путивльського районного управління юстиції складено акт уцінки, відповідно до якого на підставі ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" проведено уцінку майна: нежитлові приміщення (база) - предмет іпотеки, Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, площею 5188,5 кв. м, власник "Злагода-21" код 34923095: лот №95020, кількість - 1, початкова вартість, грн. - 1 741 000, розмір уцінки % - 5%, різниця від уцінки, грн. - 87050 грн., нова вартість, грн. - 1 653 950 грн., розмір повторної уцінки % - 10%, різниця від уцінки, грн. - 174100 грн., нова вартість, грн. - 1566900,00 грн.

Згідно з протоколом №126233 проведення електронних торгів, торги, призначені на 29.10.2015 о 09:00 год. щодо реалізації нежитлового приміщення (база), за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, буд. 35 (загальною площею 5188,5 кв.м), стартовою ціною 1566900,00 грн., не відбулись, в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Оскільки за результатами проведених торгів, реалізація арештованого майна не відбулася, відділ державної служби Путивльського РУЮ звернувся до АТ "Брокбізнесбанк" з листом за вих. №4916/03-44 та в порядку, встановленому ч. 6 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", запропонував стягувачу в рахунок погашення боргу залишити за собою вищевказане майно за первинною вартістю 1741000,00 грн.

Вказаним листом стягувача також було повідомлено, що в разі, якщо він виявить бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний в п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення, внести на депозитний рахунок відділу ДВС різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягає стягненню на його користь, якщо початкова вартість майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.

Листом № 4916/03-44 від 12.11.2015 ПАТ "Брокбізнесбанк" повідомив ВДВС Путивльського РУЮ у Сумській області про надання згоди залишити за собою нереалізоване на прилюдних торгах майно, що належить майновому поручителю ПП "Злагода-21", в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 129-Ю від 12.03.2008, із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення публічних торгів в межах виконавчого провадження за ціною у розмірі 1741000,00 грн.

Враховуючи, що стягувачем в порядку п. 6 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" на депозитний рахунок органів ДВС не внесено коштів, що складають різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягає стягненню на його користь, 28.12.2015 державним виконавцем ВДВС Путивльського РУЮ Зеновою О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Зазначені обставини встановлені у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2016 у справі №920/2009/13.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що оскільки відповідач протягом десяти днів з дня оголошення третіх прилюдних торгів такими, що не відбулися не скористався правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, то наявні фактичні та правові підстави для визнання припиненою іпотеки на підставі частини 3 ст. 49 Закону України "Про іпотеку".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 3 Закону України "Про іпотеку" передбачає що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки поширюються норми параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Статтями 17, 18, 19 цього Закону встановлено підстави припинення іпотеки.

Також, згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Законом України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом (стаття 17).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 09.09.2015 у справі № 6-939цс15, яка у розумінні положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування.

Як вбачається з матеріалів справи, предмет іпотеки пройшов процедуру перших, других та третіх торгів, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме протоколи проведення електронних торгів та копії матеріалів виконавчого провадження № 44709524.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що оскільки за результатами проведених торгів, реалізація арештованого майна не відбулася, відділ державної служби Путивльського РУЮ звернувся до АТ "Брокбізнесбанк" з листом за вих. №4916/03-44 та в порядку, встановленому ч. 6 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", запропонував стягувачу в рахунок погашення боргу залишити за собою вищевказане майно за первинною вартістю 1741000,00 грн.

Однак, враховуючи те, що стягувачем в порядку п. 6 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" на депозитний рахунок органів ДВС не внесено коштів, що складають різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягає стягненню на його користь, 28.12.2015 державним виконавцем ВДВС Путивльського РУЮ Зеновою О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Положеннями ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду (ч. 2, 3 ст. 49 Закону України Про іпотеку ).

Підстави припинення іпотеки передбачені ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Так, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відмова стягувача залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. Повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Суд зазначає, що п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Положення ст.ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Тобто судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

У той же час, судом враховано, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом, строк для повторного пред'явлення стягувачем наказу Господарського суду Сумської області від 21.08.2014 у справі № 920/2009/13 до виконання не сплив.

Більше того, в матеріалах справи наявні докази, що відповідач повторно звернувся до органу примусового виконання рішень із заявою про виконання рішення у справі № 920/2009/13.

02.12.2016 державним виконавцем Путивльського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53016970 з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області № 920/2009/13, виданого 21.08.2014 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, відповідач скористався своїм правом на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів виконання основного зобов'язання за кредитним договором, або доказів настання інших обставин, з якими законодавець пов'язує припинення іпотеки.

Системний аналіз положень статей 3, 17 та 49 Закону України "Про іпотеку" свідчить про те, що припинення іпотеки у зв'язку із застосуванням цього Закону є правом суду, рішення якого повинно прийматись з урахуванням конкретних обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що підстав для визнання такою, що припинилася через десять днів після проведення третіх прилюдних торгів, а саме з 09 листопада 2015 року іпотеки нерухомого майна немає, оскільки станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду рішення Господарського суду Сумської області залишається невиконаним. У разі задоволення позову у даній справі та визнання припиненими правовідносин іпотеки, виконання рішення Господарського суду Сумської області стане неможливим, чим істотно порушаться права відповідача, який знаходиться в процесі реалізації свого права на звернення стягнення.

При цьому, суд зазначає, що набуття права власності на предмет іпотеки, який не було реалізовано на публічних торгах, є право, а не обов'язком стягувача, а положення ст. 49 Закону України "Про іпотеку" не містить підстав для обов'язкового припинення іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.09.2014 у справі 922/4189/13.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наведені вище приписи, враховуючий суб'єктний склад, характер правовідносин, повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання, рішення Європейського суду з прав людини та введення у відповідача процедури ліквідації, суд дійшов висновку, що пред'явлені до відповідача вимоги про припинення іпотеки, є передчасними та необґрунтованими.

При цьому, суд зазначає, що посилання позивача на постанову Верховного суду України від 03.02.2016 у справі № 3-1150гс15 є безпідставним, оскільки фактичні обставини у даній справі та у справі № 3-1150гс15 є відмінними.

Підсумовуючи вищенаведене суд відмовляє в задоволенні позову Приватного підприємства "Злагода-21".

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2017.

Суддя С.О. Турчин