Постанова

від 06.06.2017 по справі 910/23366/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа№ 910/23366/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 06.06.2017 року

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства Злагода-21 на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2017 року

по справі №910/23366/16 (суддя - Турчин С.О.)

за позовом приватного підприємства Злагода-21

до публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватне підприємство Агрофірма Злагода-21

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Путивльський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання іпотеки припиненою

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2017 року у справі № 910/23366/16 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач - приватне підприємство Злагода-21 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2017 по справі №910/23366/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Тищенко О.В, суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ Брокбізнесбанк та у письмових поясненнях Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважають подану позивачем апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 16.05.2017 року представник ПП Злагода-21 надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. При цьому, у судове засідання 06.06.2017 року представник скаржника не з'явився та направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника, оскільки, останній перебуває у іншому суді у місті Харкові.

Представники ПАТ Брокбізнесбанк та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надали суду свої пояснення по справі, в яких заперечили проти задоволення скарги позивача на підставі доводів зазначених у відзиві та письмових поясненнях на скаргу. Представники просили апеляційний господарський апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо відкладення розгляду справи заперечили.

Представники ПП Агрофірма Злагода-21 та Путивльського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області у судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явились. Про час та місце розгляду справи треті особи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відрядження позивача та його представника не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників ПАТ Брокбізнесбанк та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які заперечили проти відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про відкладення та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення та розписка представника скаржника про відкладення розгляду справи. Участь представника ПП Злагода-21 , що не з'явився, у судовому засіданні 06.06.2017 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.1 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом 12.03.2008 року між акціонерним банком Брокбізнесбанк (назву якого було змінено на публічне акціонерне товариство Брокбізнесбанк ) (далі - відповідач, банк) та приватним підприємством Агрофірма Злагода-21 (далі - позичальник, боржник) укладено кредитний договір №129-ю від (з додатковими угодами: №1 від 14.03.2008р., №2 від 17.03.2008р., №3 від 18.03.2008р., №4 від 20.03.2008р., №5 від 16.04.2008 р., №6 від 15.05.2008р., №7 від 10.10.2008р., №8 від 05.03.2010р.; далі - кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 1000000,00 грн., а позичальник зобов'язався використати його за цільовим призначенням, сплатити відповідачу відсотки за користування кредитом та повернути кредит частинами в розмірах та строки, визначені кредитним договором, але не пізніше 07.03.2011 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед відповідачем за кредитним договором, 16.03.2010 року між публічним акціонерним товариством Брокбізнесбанк (банк, іпотекодержатель) та приватним підприємством Злагода-21 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №129/2 (далі - договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Путивльського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 603.

Відповідно до умов договору іпотеки, предметом іпотеки є нежитлові приміщення (база) загальною площею 5188,5 кв.м., а саме: виробничо-лабораторний комплекс (контора) під літ. А II площею 404,1 кв. м.; виробничо-лабораторний комплекс (їдальня) під літ. Б І площею 112,9 кв. м.; КПП (диспетчерська, прохідна) під літ. В1 площею 123,5 кв.м.; автогараж під літ. Г І. площею 333,1 кв.м.; автогараж під літ. Д ІІ площею 385,5 кв. м.; автогараж під літ. Е І. площею 657,0 кв. м.; реммайстерня під літ. Ж ІІ площею 1386,9 кв.м.; ангар стоянки тракторів під літ. З І площею 1746,3 кв.м.; насосна станція під літ. Н І. площею 7,4 кв.м.; АЗС операторська під літ. К. площею 31.8 кв.м., що знаходяться за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, буд. 35, і які належать на праві власності відповідачу та розташовані на земельній ділянці площею 2,9441 гектара на території Бобинської сільської ради, Путивльського району, Сумської області.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.04.2014 у справі №920/2009/13 позов ПАТ Брокбізнесбанк до ПП Злагода-21 , третя особа: ПП Агрофірма Злагода-21 , про стягнення 1 346 934,95 грн. задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ПП Агрофірма Злагода-21 перед ПАТ Брокбізнесбанк по кредитному договору № 129-Ю від 12.03.2008 року в загальному розмірі 1346 934 грн. 95 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення (база) загальною площею 5 188,5 кв. м., а саме: виробничо-лабораторний комплекс (контора) під літ. А II площею 404,1 кв. м., виробничо-лабораторний комплекс (їдальня) під літ. Б І площею 112,9 кв. м., КПП (диспетчерська, прохідна) під літ. В І площею 123,5 кв.м., автогараж під літ. Г І площею 333,1 кв.м., автогараж підліт. Д II, площею 385,5 кв. м., автогараж під літ. Е І площею 657,0 кв. м., реммайстерня під літ. Ж II площею 1386,9 кв.м., ангар стоянки тракторів під літ. З І площею 1746,3 кв.м., насосна станція під літ. Н І площею 7,4 кв.м., АЗС, операторська під літ. К площею 31,8 кв.м., що знаходяться за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, буд. 35, які належать на праві власності ПП Злагода-21 та розташовані на земельній ділянці площею 2,9441 гектара, на території Бобинської сільської ради, Путивльського району, Сумської області, згідно договору оренди землі, зареєстрованого у Путивльському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК від 22.08.2008 року, № 040863302874 із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення публічних торгів в межах виконавчого провадження за ціною у розмірі 1741000,00 грн.

21.08.2014 року на виконання зазначеного рішення видано наказ.

11.09.2014 року державним виконавцем відділу ДВС Путивльського районного управління юстиції Гудімовим A.C. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44709524 з виконання наказу № 920/2009/13 від 21.08.2014 року.

20.05.2015 року державним виконавцем відділу ДВС Путивльського районного управління юстиції Зеновою О.В. складено Акт опису й арешту майна, згідно якого описано і накладено арешт на таке майно: нежитлові приміщення (база) загальною площею 5 188,5 кв. м, а саме: виробничо-лабораторний комплекс (контора) під літ. А II площею 404,1 кв. м, виробничо-лабораторний комплекс (їдальня) під літ. Б І площею 112,9 кв. м, КПП (диспетчерська, прохідна) під літ. В І площею 123,5 кв.м, автогараж під літ. Г І площею 333,1 кв.м, автогараж підліт. Д II, площею 385,5 кв. м, автогараж під літ. Е І площею 657,0 кв. м, реммайстерня під літ. Ж II площею 1386,9 кв.м, ангар стоянки тракторів під літ. З І площею 1746,3 кв.м, насосна станція під літ. Н І площею 7,4 кв.м, АЗС, операторська під літ. К площею 31,8 кв.м, що знаходяться за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, буд. 35, за ціною у розмірі 1741000,00 грн.

03.06.2015 року начальником відділу ДВС Путивльського районного управління юстиції подано заявку на реалізацію арештованого державними виконавцями майна №03-10/2034/03-44.

Згідно повідомлення ДП Інформаційний центр Міністерства юстиції України від 10.06.2015 року №16843/01-06 на виконання абзацу третього пункту 5 розділу III Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 року №656/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за №427/25204 (зі змінами), повідомлено наступні відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів: реєстраційний номер лота - 83149; відомості про предмет іпотеки - нежитлове приміщення (база), загальною площею 5188,5 кв. м, що розташована за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, буд. 35; день та час проведення електронних торгів - 06.08.2015 09:00; початкова ціна продажу майна - 1 741000,00 грн.

Згідно з протоколом №106800 проведення електронних торгів, торги, призначені на 06.08.2015 о 09:00 год. щодо реалізації нежитлового приміщення (база), за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, буд. 35 (загальною площею 5188,5 кв. м), стартовою ціною 1 741000,00 грн. не відбулись в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

14.08.2015 року державним виконавцем відділу ДВС Путивльського районного управління юстиції складено акт уцінки, відповідно до якого на підставі ст. 62 Закону України Про виконавче провадження проведено уцінку майна: нежитлові приміщення (база) - предмет іпотеки, Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, площею 5188,5 кв. м, власник Злагода-21 код 34923095: лот №83149, кількість - 1, початкова вартість, грн. - 1741000,00 розмір уцінки % - 5%, різниця від уцінки, грн. - 87050 грн., нова вартість, грн. - 1653950 грн.

Згідно з протоколом №115766 проведення електронних торгів, торги, призначені на 18.09.2015 року о 09:00 год. щодо реалізації нежитлового приміщення (база), за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, буд. 35 (загальною площею 5188,5 кв. м), стартовою ціною 1653950,00 грн., не відбулись, в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

22.09.2015 року державним виконавцем відділу ДВС Путивльського районного управління юстиції складено акт уцінки, відповідно до якого на підставі ст. 62 Закону України Про виконавче провадження проведено уцінку майна: нежитлові приміщення (база) - предмет іпотеки, Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, площею 5188,5 кв. м, власник Злагода-21 код 34923095: лот №95020, кількість - 1, початкова вартість, грн. - 1 741 000, розмір уцінки % - 5%, різниця від уцінки, грн. - 87050 грн., нова вартість, грн. - 1 653 950 грн., розмір повторної уцінки % - 10%, різниця від уцінки, грн. - 174100 грн., нова вартість, грн. - 1566900,00 грн.

Згідно з протоколом №126233 проведення електронних торгів, торги, призначені на 29.10.2015 року о 09:00 год. щодо реалізації нежитлового приміщення (база), за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, буд. 35 (загальною площею 5188,5 кв.м), стартовою ціною 1566900,00 грн., не відбулись, в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Оскільки за результатами проведених торгів, реалізація арештованого майна не відбулася, відділ державної служби Путивльського РУЮ звернувся до АТ Брокбізнесбанк з листом за вих. №4916/03-44 та в порядку, встановленому ч. 6 ст. 62 Закону України Про виконавче провадження , запропонував стягувачу в рахунок погашення боргу залишити за собою вищевказане майно за первинною вартістю 1741000,00 грн.

Вказаним листом стягувача також було повідомлено, що в разі, якщо він виявить бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний в п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення, внести на депозитний рахунок відділу ДВС різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягає стягненню на його користь, якщо початкова вартість майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.

Листом № 4916/03-44 від 12.11.2015 ПАТ Брокбізнесбанк повідомив ВДВС Путивльського РУЮ у Сумській області про надання згоди залишити за собою нереалізоване на прилюдних торгах майно, що належить майновому поручителю ПП Злагода-21 , в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 129-Ю від 12.03.2008, із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення публічних торгів в межах виконавчого провадження за ціною у розмірі 1741000,00 грн.

Враховуючи, що стягувачем в порядку п. 6 ст. 62 Закону України Про виконавче провадження на депозитний рахунок органів ДВС не внесено коштів, що складають різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягає стягненню на його користь, 28.12.2015 року державним виконавцем ВДВС Путивльського РУЮ Зеновою О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження .

Як вірно вказав суд першої інстанції, зазначені вище обставини також встановлені у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2016 у справі №920/2009/13.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що оскільки відповідач протягом десяти днів з дня оголошення третіх прилюдних торгів такими, що не відбулися не скористався правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, то наявні фактичні та правові підстави для визнання припиненою іпотеки на підставі частини 3 ст. 49 Закону України Про іпотеку .

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2017 року у справі № 910/23366/16 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга ПП Злагода-21 не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно вказав суд першої інстанції, відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 3 Закону України Про іпотеку передбачає що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки поширюються норми параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Статтями 17, 18, 19 цього Закону встановлено підстави припинення іпотеки.

Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Законом України Про іпотеку встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом (стаття 17).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 09.09.2015 у справі № 6-939цс15.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, предмет іпотеки пройшов процедуру перших, других та третіх торгів, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме протоколи проведення електронних торгів та копії матеріалів виконавчого провадження № 44709524.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, що оскільки за результатами проведених торгів, реалізація арештованого майна не відбулася, відділ державної служби Путивльського РУЮ звернувся до АТ Брокбізнесбанк з листом за вих. №4916/03-44 та в порядку, встановленому ч. 6 ст. 62 Закону України Про виконавче провадження , запропонував стягувачу в рахунок погашення боргу залишити за собою вищевказане майно за первинною вартістю 1741000,00 грн.

Однак, враховуючи те, що стягувачем в порядку п. 6 ст. 62 Закону України Про виконавче провадження на депозитний рахунок органів ДВС не внесено коштів, що складають різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягає стягненню на його користь, 28.12.2015 року державним виконавцем ВДВС Путивльського РУЮ Зеновою О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження .

Нормою ч. 1 ст. 49 Закону України Про іпотеку встановлено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду (ч. 2, 3 ст. 49 Закону України Про іпотеку ). Підстави припинення іпотеки передбачені ст. 17 Закону України Про іпотеку .

Так, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відмова стягувача залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. Повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, що п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Тобто судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Разом з тим, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, строк для повторного пред'явлення стягувачем наказу господарського суду Сумської області від 21.08.2014 року у справі № 920/2009/13 до виконання не сплив.

Більше того, в матеріалах справи наявні докази, що відповідач повторно звернувся до органу примусового виконання рішень із заявою про виконання рішення у справі № 920/2009/13.

02.12.2016 року державним виконавцем Путивльського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53016970 з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області № 920/2009/13, виданого 21.08.2014 року про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, відповідач скористався своїм правом на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів виконання основного зобов'язання за кредитним договором, або доказів настання інших обставин, з якими законодавець пов'язує припинення іпотеки.

На переконання колегії суддів норми статей 3, 17 та 49 Закону України Про іпотеку свідчать про те, що припинення іпотеки у зв'язку із застосуванням цього Закону є правом суду, а не обов'язком, рішення якого повинно прийматись з урахуванням конкретних обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для визнання такою, що припинилася через десять днів після проведення третіх прилюдних торгів, а саме з 09 листопада 2015 року іпотеки нерухомого майна немає, оскільки станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду рішення господарського суду Сумської області залишається невиконаним. У разі задоволення позову у даній справі та визнання припиненими правовідносин іпотеки, виконання рішення господарського суду Сумської області стане неможливим, чим істотно порушаться права відповідача, який знаходиться в процесі реалізації свого права на звернення стягнення.

При цьому, як вірно зазначив місцевий господарський суд, набуття права власності на предмет іпотеки, який не було реалізовано на публічних торгах, є право, а не обов'язком стягувача, а положення ст. 49 Закону України Про іпотеку не містить підстав для обов'язкового припинення іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.09.2014 у справі 922/4189/13.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що пред'явлені до відповідача вимоги про припинення іпотеки, є передчасними та необґрунтованими.

При цьому, місцевий господарський суд вірно зауважив, що посилання скаржника на постанову Верховного суду України від 03.02.2016 у справі № 3-1150гс15 є безпідставним, оскільки фактичні обставини у даній справі та у справі № 3-1150гс15 є відмінними.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, позивачем не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2017 року прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги приватного підприємства Злагода-21 слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2017 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства Злагода-21 на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2017 року у справі № 910/23366/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2017 року у справі № 910/23366/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/23366/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко