Рішення

від 23.02.2017 по справі 369/1309/15-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1309/15-ц

Провадження № 2/369/486/17

РІШЕННЯ

Іменем України

23.02.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Завойській В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ в натурі жилого будинку і земельної ділянки, визнання права власності на майно, розділ земельної ділянки в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсними договору дарування жилого будинку та свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання недійсним рішення сільської ради, анулювання реєстрації в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3, про виділ в натурі жилого будинку і земельної ділянки, посилаючись на те, що згідно Договору дарування жилого будинку від 22 грудня 1995 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 54/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1. Згідно даного договору в конкретне користування обдарованого ОСОБА_4 перейшли приміщення: кухні розміром 6,3 кв.м., зазначена на по поверховому плані під індексом І-І, коридор розміром 6,0 кв.м., зазначений під індексом 1-2; жила кімната розміром 4,4 кв.м., зазначена під індексом 1-3, жила кімната розміром 20,0 кв.м., зазначена під індексом 1-4, жила кімната розміром 21,1 кв.м., зазначена під індексом 1-5; 1,2 частина сараю Б , сарай В , погріб під літерою В , уборна Г , сарай Е , свердловина, ? частина огорожі.

Цей договір посвідчений Сподіним І.Л., державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 4-5351.

Згідно Договору дарування житлового будинку від 20 липня 2004 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 46/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1. Цей договір посвідчений Дудкіною Н.В., державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 1-1475.

01 грудня 2005 року на ім я ОСОБА_4 Софіївсько-Борщагівською сільською радою та Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області на підставі рішення 16 сесії 4 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 26 листопада 2004 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 площею 0,0833 га, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № НОМЕР_4, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2.

Земельна ділянка складається з угідь: ріллі-0,0536 га, під забудову-0,0297 га.

Відповідно до довідки виконкому Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 26 листопада 2014 року № 1756, земельній ділянці площею 0,0833 га, на якій знаходиться жилий будинок АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, було присвоєно адресу: АДРЕСА_2, в зв язку з розподілом цього житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 помер.

14 листопада 2013 року їй, ОСОБА_1, видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого після смерті чоловіка ОСОБА_4 вона отримала у власність ? частин спадкового майна: вищезазначеної земельної ділянки площею 0,0833 га, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, належних померлому ОСОБА_4 на підставі вищезазначеного державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, з урахуванням 2/4 часток, від яких відмовився син померлого ОСОБА_8 та дочка померлого ОСОБА_9, на користь своєї матері ОСОБА_1.

14 листопада 2013 року їй, ОСОБА_1, видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого після смерті її чоловіка ОСОБА_4 вона отримала у власність ? часток спадкового майна-від 54/100 часток жилого будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, належних ОСОБА_4 на підставі Договору дарування, посвідченого Сподіним І.Л., державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори 22 грудня 1995 року за реєстровим № 4-5351, зареєстрованого Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації 23 листопада 2001 року, у реєстрову книгу № 2 за реєстром № 412.

Житловий будинок шлакобетонний, житловою площею 74,7 кв.м., загальною площею 96,9 кв.м., позначений на плані під літ. А , має відповідні господарські будівлі та споруди: житлова прибудова під літерою А-1 . прибудова під літерою А , ганок; сарай під літерою Б , сарай В , погріб під будівлею під літерою під В , вбиральня під літерою Г , вбиральня під літерою Д , огорожа під № 1, ворота під № 2, огорожа під № 3, ворота під № 4, свердловина під № 6.

54/100 часток жилого будинку розташовані на земельній ділянці площею 0,0833 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

Тобто, їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 81/200 частин цього жилого будинку.

Згідно свідоцтва ринкова вартість 54/100 частин жилого будинку становить 233 795 грн..

Отже, ринкова вартість 81/200 частин жилого будинку становить 175 346,37 грн..

Після оформлення спадщини угоди про спосіб виділення її частки із загального майна не досягнуто.

Одночасно з виділом їй частини будинку АДРЕСА_1, необхідно також виділити їй в натурі ? частин земельної ділянки по АДРЕСА_2, площею 0,0833 га, кадастровий номер НОМЕР_2, на якій розташований вищезазначений жилий будинок, яка необхідна для обслуговування її частини будинку.

Враховуючи, що згідно Договору дарування житлового будинку від 22 грудня 1995 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 54/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1, з визначенням конкретних приміщень, які перейшли в конкретне користування обдарованого ОСОБА_4, то до спадкоємців померлого ОСОБА_4-ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшли у власність саме ці приміщення, то виділ їй в натурі 81/200 частин будинку має бути саме від вищевказаних конкретних приміщень.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 з посиланням на вимоги ст. ст. 15, 16, 364 ЦК України, ст. ст. 87, 88 Земельного кодексу України просила виділити їй, ОСОБА_1, в натурі 81/200 частин жилого будинку АДРЕСА_1, від наступних приміщень та господарських побудов: кухні розміром 6,3 кв.м., зазначеної на по поверховому плані під індексом І-І, коридору розміром 6,0 кв.м., зазначеного під індексом 1-2, жилої кімнати розміром 4, 4 кв.м., зазначеної під індексом 1-3, жилої кімнати розміром 20,0 кв.м., зазначеної під індексом 1-5; ? частини сараю Б , сараю В , погреба під будівлею-літерою В , уборної Г , свердловини, ? частини огорожі, та визнати за нею право власності на виділене в натурі вищезазначене нерухоме майно і припинити відповідне право спільної часткової власності між ОСОБА_1 (81/200 частин), з однієї сторони, та ОСОБА_2 (27/200 частин), ОСОБА_10 (92/200 частин), з іншої сторони; виділити їй, ОСОБА_1, в натурі ? частин земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0833 га, кадастровий номер НОМЕР_2, та визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на виділене в натурі вищезазначене нерухоме майно, і припинити відповідне право спільної часткової власності між ОСОБА_1 (3/4 частини ), з однієї сторони, та ОСОБА_2 (1/4 частини), з іншої сторони.

У березні 2015 року ОСОБА_11 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору дарування від 22 грудня 1995 року 54/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_2 отримала у спадок жилий будинок АДРЕСА_1, Київської області, у зв язку з чим їй було видано 11 лютого 1995 року Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою за реєстровим № 4-833 свідоцтво про право на спадщину за законом, яке 14 лютого 1995 року зареєстровано в Київському міжміському бюро технічної інвентаризації під реєстровим № 412.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_4-син ОСОБА_2.

Після смерті сина ОСОБА_4 у встановлені строки вона звернулась до Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини.

У зв язку з тим, що ОСОБА_2 за станом здоров я не пересувається, то оформленням спадщини займалась її дочка ОСОБА_3.

Після прийняття спадщини ОСОБА_2 стало відомо про наявність Договору дарування від 22 грудня 1995 року, за яким ОСОБА_2 подарувала своєму синові ОСОБА_4 54/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1.

Ознайомившись зі змістом договору дарування та уважно передивившись підпис, поставлений від імені ОСОБА_2, вона зазначила, що цей підпис їй не належить, і що вказаний договір дарування не відповідає її внутрішній волі щодо правової природи й змісту правочину, а також те, що угода була вчинена нею під впливом обману з боку її сина ОСОБА_4, оскільки насправді вона мала на меті укладення договору довічного утримання, так як в силу похилого віку та за станом здоров я потребувала сторонньої допомоги, і на той час її дочка була неповнолітньою, і вона не могла укласти таку угоду.

Оскільки ОСОБА_2 вважала, що укладає договір довічного утримання, вона та її неповнолітня дочка ОСОБА_3 залишились проживати в цьому будинку, де і досі проживають, а тому, як того вимагала ст. 243 ЦК УРСР в редакції 1963 року, майно у власність ОСОБА_4 фактично не передавалось.

Як вказувала ОСОБА_2, підпис в оспорюваному договорі їй не належить, не пам ятає, щоб вона підписувала вказаний договір, зазначала, що дійсно у 1995 році разом із своїм сином відвідувала нотаріальну контору для укладення договору довічного утримання, на той час на її утриманні знаходилась неповнолітня дочка ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка навчалась і потребувала матеріального забезпечення. Також вона зазначала, що як слід піклуватись неповнолітньою дочкою не мала можливості, тому погодилась на пропозицію свого сина ОСОБА_4 на довічне утримання задля забезпечення нормального її існування, а також в той час потребувала стороннього догляду за станом здоров я і додаткових витрат на лікування.

Одночасно позивач вказувала, що розбіжності у підписі ОСОБА_2 помітно навіть візуально при порівнянні з іншими її підписами. Тому є підстави стверджувати про те, що підпис у договорі дарування ОСОБА_2 не належить.

Крім того, є підстави вважати, що ОСОБА_2 не могла розуміти значення своїх дій, оскільки вже на той час перебувала на обліку у лікаря-нарколога у зв язку з тривалим вживанням алкогольних напоїв, що в послідуючому призвело до психічного розладу здоров я, та у 1994 році була госпіталізована до Київської міської психоневрологічної лікарні № 3, де перебувала певний проміжок часу. Після виписки з лікарні відповідні лікарські засоби вона не приймала, а тому мала постійний психічний розлад. Невдовзі після таких обставин у ОСОБА_2 почалось захворювання нижніх кінцівок, у зв язку з чим вона лікувалась в лікарні м. Василькова. Вказуючи ОСОБА_2 про обставини необхідності постійного догляду за нею, несення витрат на лікування та харчування, як її, так і неповнолітньої дочки, та необхідністю здобуття нею освіти, вказаного фактично не робив, у зв язку з чим обманув ОСОБА_2, а остання сама не розуміючи на той час і не усвідомлюючи, підписала договір на вкрай невигідних для неї умовах внаслідок збігу тяжких обставин.

Також позивач ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_3 є її дочкою, і на час укладення спірного договору дарування від 22 грудня 1995 року вона була неповнолітньою, їй було 17 років. Вказаний вище договір дарування був укладений без дозволу органів опіки та піклування, що є неправильним, оскільки були ущемлені особисті права неповнолітньої дитини.

Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 з посиланням на вимоги ст. ст. 44, 48, 55, 57, 128, 243 ЦК України в редакції 1963 року, постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про визнання угод недійсними від 25 квітня 1978 року № 3, просила визнати недійсним Договір дарування від 22 грудня 1995 року 54/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 листопада 2013 року на 54/100 частин жилого будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1.

У липні 2015 року позивач ОСОБА_1 подала суду заяву в порядку вимог ст. 31 ЦПК України до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про виділ в натурі жилого будинку і земельної ділянки, в якій з посиланням на вимоги ст. ст. 15, 16, 364 ЦК України, ст. ст. 87, 88 Земельного кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , просила виділити їй в натурі 81/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1, та визнати за нею право власності на виділене в натурі вищезазначене нерухоме майно і припинити відповідне право спільної часткової власності між ОСОБА_1 (81/200 частин), з однієї сторони, та ОСОБА_2, ОСОБА_3 (119/200 частин) з іншої сторони, розподілити в натурі земельну ділянку по АДРЕСА_1, необхідну для будівництва та обслуговування житлового будинку, та визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на виділене в натурі вищезазначене нерухоме майно, і припинити відповідне право спільної часткової власності між ОСОБА_1, з однієї сторони, та ОСОБА_2, ОСОБА_3, з іншої сторони.

У травні 2016 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 подала до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог до відповідача ОСОБА_1, третя особа Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про визнання недійсним договору дарування від 22 грудня 1995 року 54/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що з урахуванням того, що оспорюваний будинок розташований на земельній ділянці, то право власності на неї оформлено у зв язку з набуттям права власності на частину будинку, і тому вважала за необхідне збільшити позовні вимоги.

Рішенням виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 06 лютого 1996 року № 18 вилучено земельну ділянку 500 кв.м. у ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, за її згодою та надано її сину ОСОБА_4.

Також рішенням виконавчого комітету сільської ради народних депутатів Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 08 квітня 1997 року № 59 вирішено надати земельну ділянку 350 кв.м. ОСОБА_4, яка знаходиться на АДРЕСА_1, вилучено земельну ділянку 200 кв.м. у ОСОБА_2 за її згодою та надано її сину для ОСОБА_4 для ведення підсобного господарства.

Враховуючи викладене та послідовність написання заяв ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_4, а також прийняття рішень виконкомом селищної ради народних депутатів про надання останньому у користування частин земельної ділянки у розмірі 350 кв.м., 200 кв.м., а також 500 кв.м., вони були надані ОСОБА_4 у зв язку з переходом права власності на частину будинку АДРЕСА_1, та вказують, що передача у користування земельної ділянки, на якій розташований оспорюваний будинок, проводилась з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час винесення цих рішень сільською радою. Однак, право користування ОСОБА_4 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 актом не посвідчувалось, а останній користувався нею на підставі рішень виконавчого комітету Софііївсько-Борщагівської сільської ради від 06 лютого 1996 року № 18 та від 08 квітня 1997 року № 59, що прямо суперечить вимогам земельного законодавства.

Приватизація земельної ділянки ОСОБА_4 відбувалась на підставі земельного законодавства, що діяло на час приватизації, а саме Земельного кодексу України, що прийнятий 25 жовтня 2001 року.

09 листопада 2004 року ОСОБА_4 подав заяву сільському голові с. Софіївська Борщагівка, в якій просив передати у приватну власність земельну ділянку площею 0,85 га, в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Проте, будь-яких правових підстав для подачі такої заяви у ОСОБА_4, за відсутності акту про право постійного користування земельною ділянкою, не було.

Незважаючи на зазначене, рішенням № 5 від 26 листопада 2004 року 16 сесії 4 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради ОСОБА_4 передано безкоштовно у приватну власність вказану земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

В послідуючому на підставі цього рішення ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, за яким він є власником 0,0833 га земельної ділянки.

Оскільки вищевказані рішення про надання частин земельної ділянки в послідуючому стали підставою для оформлення ОСОБА_4 права власності на землю, були винесені у зв язку з переходом права власності на частину будинку за договором дарування, що є у зустрічній позовній заяві предметом оскарження, та за відсутності акту постійного користування земельною ділянкою, було безкоштовно її передано останньому у власність, вказує на порушення норм земельного законодавства під час приватизації земельної ділянки.

Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 з посиланням на вимоги ст. ст. 55, 57, 128, 243 ЦК України в редакції 1963 року, постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про визнання угод недійсними від 25 квітня 1978 року № 3, просила визнати недійсним Договір дарування від 22 грудня 1995 року 54/100 частин жилого будинку № 15 з відповідними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, визнати недійсним рішення № 5 від 26 листопада 2004 року 16 сесії 4 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 листопада 2013 року на 54/100 частин жилого будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 листопада 2013 року земельної ділянки, площею 0,0833 га, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, анулювати № НОМЕР_4 реєстрацію в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

В судовому засіданні 24 травня 2016 року судом ухвалено залучити співвідповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 Софіївсько-Борщагівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області.

У судовому засіданні позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 і її представник позов підтримали і просили його задовольнити, зустрічний позов ОСОБА_2 не визнали і заперечували проти його задоволення. В поданій суду заяві ОСОБА_1 просила застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору дарування від 22 грудня 1995 року 54/100 частин житлового будинку 3 15 по АДРЕСА_1 і відмовити у задоволенні позовних вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 у зв язку із спливом позовної давності за позовними вимогами.

У судовому засіданні представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 ОСОБА_3, яка одночасно є відповідачем за позовом ОСОБА_1, позов не визнала і заперечувала проти його задоволення, зустрічний позов підтримала і просила його задовольнити.

У судове засідання представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не з явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з"ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, показання свідків у їх сукупності, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, в зустрічному позові ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що за Договором дарування від 22 грудня 1995 року ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар 54/100 частин жилого будинку , що знаходиться в АДРЕСА_1.

Вказаний жилий будинок ш/набивний та цегляний, критий шифером загальною житловою площею 74,7 кв.м., сарай під літ. Б , сарай під літ. В , погріб під літ. В , уборна під літ. Г , уборна під літ. Д , сарай під літ. Е , огорожа під № 1-5, свердловина під № 6, розташовані на земельній ділянці.

В Договорі дарування зазначено, що ці 54/100 частин жилого будинку належать дарителю ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою 11 лютого 1995 року за реєстровим № 4-833, зареєстрованого в Київському міжміському бюро технічної інвентаризації 14 лютого 1995 року під реєстровим № 412.

В договорі дарування від 22 грудня 1995 року вказано, що в конкретне користування обдарованого ОСОБА_4 переходять приміщення: кухня розміром 6,3 кв.м., зазначена по поетажному плану під індексом І-І; коридор розміром 6,0 кв.м., зазначений під індексом 1-2, жила кімната розміром 4,4 кв.м., зазначена під індексом 1-3, жила кімната розміром 20,0 кв.м., під індексом 1-4, жила кімната розміром 21,1 кв.м., зазначена індексом 1-5, ? частина сараю Б , сарай В , погріб під літ. В , уборна Г , сарай Е , свердловина, ? частина огорожі.

Відповідно до умов п. 7 вказаного Договору дарування від 22 грудня 1995 року цей договір складено в трьох примірниках, з яких перший примірник залишається на зберіганні в нотаріальній конторі, а решта примірників, що мають силу оригіналу, видаються обдарованим. 22 грудня 1995 року цей договір посвідчено Сподіним І.Л.. державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори. Договір підписано сторонами в його присутності. Особу сторін установлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_2 54/100 частин жилого будинку, що відчужується, перевірено.

За Договором дарування житлового будинку від 20 липня 2004 року ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар 46/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1. Вказаний житловий будинок зазначений за планом під літ. А -шлакобетонний, житловою площею 74,7 кв.м., загальною площею 96,9 кв.м., сарай Б , сарай В , погріб під В , вбиральня Г , вбиральня Д , сарай Е , огорожа № 1-5, розташовані на земельній ділянці.

В Договорі дарування житлового будинку від 20 липня 2004 року зазначено, що вказані 46/100 частин житлового будинку належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 лютого 1995 року Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою за р. № 4-833, зареєстрованого в Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації 14 лютого 1995 року за № 412 в книзі № 2.

Відповідно до наявної копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 09 червня 2005 року ОСОБА_3 на підставі рішення 17 сесії 4 скликання С.Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 січня 2005 року є власником земельної ділянки площею 0,0808 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки-будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

14 грудня 1995 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до виконкому с/ради, в якій просила переписати земельну ділянку 500 кв.м. на її сина ОСОБА_4.

Рішенням виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06 лютого 1996 року № 18 Про вилучення та надання земельних ділянок згідно поданих заяв вирішено вилучити земельну ділянку 500 кв.м. у гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, за її згодою, та надати її сину ОСОБА_4. Землевпорядчику ОСОБА_14 вказано зробити зміни в ЗШК, секретарю виконкому ОСОБА_15 зробити зміни в по господарській книзі.

05 квітня 1997 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до голови сільської ради, в якій просив надати земельну ділянку площею 200 кв.м. для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1.

05 квітня 1997 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до голови сільської ради, в якій просила переписати 200 кв.м. земельної ділянки, якою користується по АДРЕСА_1, на її сина ОСОБА_4.

Рішенням виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08 квітня 1997 року № 59 Про надання та вилучення земельних ділянок в с. Софіївська Борщагівка вирішено надати земельну ділянку 350 кв.м. ОСОБА_4 в АДРЕСА_1, яка знаходиться біля частини будинку; вилучити земельну ділянку 200 кв.м. у ОСОБА_2 за її згодою та надати її сину ОСОБА_4 для ведення підсобного господарства, землевпоряднику ОСОБА_14 зробити зміни в ЗШК, секретарю виконкому ОСОБА_15 зробити зміни в по господарських книгах.

09 листопада 2004 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до сільського голови с. Софіївська Борщагівка, в якій просив передати безкоштовно в приватну власність земельну ділянку площею 0,85 га в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 16 сесії 4 скликання від 26 листопада 2004 року № 5 Про надання земельних ділянок у власність громадянам вирішено передати безкоштовно у власність земельні ділянки громадянам в с. Софіївська Борщагівка для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 площею 0,085 га по АДРЕСА_1; та доручити Києво-Святошинському земельно-кадастровому бюро виготовити технічну документацію на складання Державного акту на право власності на земельну ділянку.

01 грудня 2005 року ОСОБА_4 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, відповідно до якого на підставі рішення 16 сесії 4 скликання С.Борщагівської сільської ради від 26 листопада 2004 року він є власником земельної ділянки площею 0,0833 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення (використання) земельної ділянки будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6, виданого Виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 28 березня 2012 року.

14 листопада 2013 року державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Бурлаковою Н.К. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4, 1967 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, є його дружина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3,-3/4 часток, у тому числі з урахуванням 2/4 часток, від яких відмовилися син померлого ОСОБА_8, та донька померлого ОСОБА_9, на користь ОСОБА_1; та мати-ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, -1/4 частки. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: 54/100 часток житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, належних померлому ОСОБА_4 на підставі Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори Сподіним І.Л. 22 грудня 1995 року за реєстровим № 4-5351, зареєстрованого Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації 23 листопада 2001 року у реєстрову книгу № 2 за реєстром № 412. Житловий будинок шлакобетонний, житловою площею 74,7 кв.м., загальною площею 96,9 кв.м., позначений на плані під літерою А , має відповідні господарські будівлі та споруди: житлова прибудова під літерою А-1 , прибудова під літерою а , ганок, сарай під літерою Б , сарай під літерою В , погріб під будівлею під літерою під В , вбиральня під літерою Г , вбиральня під літерою Д , огорожа під № 1, ворота під № 2, огорожа під № 3, ворота під № 4, свердловина під № 6. 54/100 частки житлового будинку розташовані на земельній ділянці площею 0,0833 га. кадастровий номер НОМЕР_2. Ринкова вартість 54/100 часток житлового будинку становить 233795 грн., згідно з висновком про вартість майна, виданим ПП Актив Інвест 29 жовтня 2013 року. Свідоцтво про право на спадщину за законом на 81/300 частку житлового будинку видано ОСОБА_1.

14 листопада 2013 року державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Бурлаковою Н.К. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4, 1967 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, є його дружина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3,-3/4 часток, у тому числі з урахуванням 2/4 часток, від яких відмовилися син померлого ОСОБА_8, та донька померлого ОСОБА_9, на користь ОСОБА_1; та мати-ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, -1/4 частки. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 0,0833 га, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого Софіївсько-Борщагівською сільською радою та Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 01 грудня 2005 року, на підставі рішення 16 сесії 4 скликання С. Борщагівської сільської ради від 26 листопада 2004 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № НОМЕР_4. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2. Земельна ділянка складається з угідь: ріллі-0,0536 га, під забудовою-0,0297 га. Свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частки земельної ділянки видано ОСОБА_1.

Відповідно до складеного Акта обстеження житлових умов депутата Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 10 жовтня 2012 року встановлено, що ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 в ? частині будинку, і разом з нею проживає малолітній син ОСОБА_18, 2002 року народження, мати ОСОБА_2. ОСОБА_3 доглядає свою хвору матір ОСОБА_2, яка самостійно не пересувається. В іншій половині будинку проживає її батько ОСОБА_19.

Згідно Акта обстеження житлових умов депутата Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20 червня 2014 року ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 в частині будинку, який належить померлому ОСОБА_4. Разом з нею проживає малолітній син ОСОБА_18, 2002 року народження, мати ОСОБА_2. ОСОБА_3 доглядає свою хвору матір, яка самостійно не пересувається. Одна кімната цієї частини будинку опалюється від котла з іншої частини будинку, яка належить ОСОБА_3 і в ній проживає її батько ОСОБА_19. Ця частина будинку не придатна для проживання. Стеля в цій частині будинку обвалилася, стіни почорніли. На території будинковолодіння господарські будівлі розвалені і підлягають знесенню.

Згідно вимог ст. 243 ЦК України, що діяла на час укладення спірного Договору дарування від 22 грудня 1995 року, за договором дарування сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Відповідно до вимог ст. 128 ЦК України право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно вимог ст. 44 ЦК України угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців повинні укладатися у письмовій формі та повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Відповідно до вимог ст. 55 ЦК України угода, укладена громадянином хоч і дієздатним, але знаходився в момент її укладення в такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій чи керувати ними, може бути визнана судом недійсною.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про визнання угод недійсними від 25 квітня 1978 року № 3 із змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року № 13 та від 25 травня 1998 року № 15, правила ст. 55 ЦК поширюються на ті випадки, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що в момент укладення угоди він перебував в такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.).

При вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст. 57 ЦК України під обманом слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається.

Збігом тяжких обставин слід вважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайня нужденність, хвороба тощо), які примусили укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах.

Згідно вимог ст. 57 ЦК України угода, укладена внаслідок обману, насилля, погрози зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був вимушений укласти вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною.

Відповідно до вимог ст. 30 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження-будівлі та споруди.

Згідно вимог ст. 23 Земельного кодексу України в редакції 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Відповідно до вимог ст. 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до вимог ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилами ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, надання послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом тієї особи, а в разі її смерті-за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до вимог ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним, застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв язку з вчиненням цього правочину.

Згідно Виписки із історії хвороби № 11867 Київського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділенні з 24 травня 1993 року по 18 липня 1993 року, діагноз (основний) хр. алкоголізм ІІ ст. в формі запійного п янства, с-м високої толерантності, супутній діагноз алкогольна міокардіопатія.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду надала свідчення, що ОСОБА_2 говорила, що її син ОСОБА_4 догляне її, і сама ОСОБА_2 була адекватною коли подарувала своєму сину будинок. Свідок вказувала, що син ОСОБА_2 ОСОБА_4 забезпечував свою матір продуктами, і він проживав за життя у тому будинку, який йому подарувала його мати. Свідок ОСОБА_21 також надала свідчення, що ОСОБА_22 казала своєму сину ОСОБА_4, що відколи подарувала ОСОБА_3 будинок, то її дочка ОСОБА_3 стала до неї погано відноситись.

Свідок ОСОБА_23 надав свідчення суду, що в 1996-1998 р.р. ОСОБА_2 говорила своєму синові ОСОБА_4, щоб він що хотів, те і робив в подарованому йому будинку. ОСОБА_4 за життя говорив свідку ОСОБА_23, що його мати хотіла подарувати йому весь будинок, але він не бажав, бо в нього є ще сестра ОСОБА_3. Мати ОСОБА_4 ОСОБА_2, коди свідок її бачив, була в нормальному стані.

Свідок ОСОБА_24 надала свідчення суду, що син ОСОБА_2 ОСОБА_4 не часто приходив до своєї матері. 20 років назад ОСОБА_2 була адекватною людиною. ОСОБА_2 вживала алкогольні напої, але була адекватною людиною.

Свідок ОСОБА_25 суду надала свідчення, що ОСОБА_4 після того, як одружився, ніколи не проживав по АДРЕСА_1. В будинку пічне опалення. ОСОБА_4 ніколи своїй матері не допомагав. ОСОБА_2 вживала часто спиртні напої, але завжди була в адекватному стані і завжди розуміла значення своїх дій.

Свідок ОСОБА_26 суду надала свідчення, що в будинку є пічне опалення. ОСОБА_4 ніколи своїй матері ОСОБА_2 нічим не допомагав. З сином ОСОБА_4 у ОСОБА_2 були нормальні відносини. Психічних розладів у ОСОБА_2 не було. ОСОБА_2 вживала спиртні напої, але завжди була нормальною, адекватною людиною.

Свідок ОСОБА_3, яка є також відповідачем у даній справі, пояснила суду, що підпис її матері ОСОБА_2 у спірному договорі дарування матері не належить, і що вказаний договір дарування не відповідає її внутрішній волі, і що угода була вчинена нею під впливом обману з боку її сина ОСОБА_4, оскільки насправді вона мала на меті укладення договору довічного утримання, так як в силу похилого віку та за станом здоров я потребувала сторонньої допомоги, і на той час її дочка була неповнолітньою, і вона не могла укласти таку угоду.

В зустрічній позовній заяві і в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_27 вказувала, що ознайомившись зі змістом Договору дарування від 22 грудня 1995 року та уважно передивившись підпис, поставлений від імені ОСОБА_2, вона зазначила, що цей підпис їй не належить, і що вказаний договір дарування не відповідає її внутрішній волі щодо правової природи й змісту правочину, а також те, що угода була вчинена нею під впливом обману з боку її сина ОСОБА_4, оскільки насправді вона мала на меті укладення договору довічного утримання, так як в силу похилого віку та за станом здоров я потребувала сторонньої допомоги, і на той час її дочка була неповнолітньою, і вона не могла укласти таку угоду. Оскільки ОСОБА_2 вважала, що укладає договір довічного утримання, вона та її неповнолітня дочка ОСОБА_3 залишились проживати в цьому будинку, де і досі проживають, а тому, як того вимагала ст. 243 ЦК УРСР в редакції 1963 року, майно у власність ОСОБА_4 фактично не передавалось. Як вказувала представник позивача ОСОБА_2, підпис в оспорюваному договорі її матері ОСОБА_2 не належить, не пам ятає, щоб вона підписувала вказаний договір, зазначала, що дійсно у 1995 році разом із своїм сином відвідувала нотаріальну контору для укладення договору довічного утримання, на той час на її утриманні знаходилась неповнолітня дочка ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка навчалась і потребувала матеріального забезпечення. Також ОСОБА_2, зазначала, що як слід піклуватись неповнолітньою дочкою не мала можливості, тому погодилась на пропозицію свого сина ОСОБА_4 на довічне утримання задля забезпечення нормального її існування, а також в той час потребувала стороннього догляду за станом здоров я і додаткових витрат на лікування.

Крім того, як зазначала позивач за зустрічним позовом ОСОБА_27, є підстави вважати, що вона не могла розуміти значення своїх дій, оскільки вже на той час перебувала на обліку у лікаря-нарколога у зв язку з тривалим вживанням алкогольних напоїв, що в послідуючому призвело до психічного розладу здоров я, та у 1994 році була госпіталізована до Київської міської психоневрологічної лікарні № 3, де перебувала певний проміжок часу. Після виписки з лікарні відповідні лікарські засоби вона не приймала, а тому мала постійний психічний розлад. Невдовзі після таких обставин у ОСОБА_2 почалось захворювання нижніх кінцівок, у зв язку з чим вона лікувалась в лікарні м. Василькова. Вказуючи ОСОБА_2 про обставини необхідності постійного догляду за нею, несення витрат на лікування та харчування, як її, так і неповнолітньої дочки, та необхідністю здобуття нею освіти, вказаного фактично не робив, у зв язку з чим обманув ОСОБА_2, а остання сама не розуміючи на той час і не усвідомлюючи, підписала договір на вкрай невигідних для неї умовах внаслідок збігу тяжких обставин.

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд, враховуючи вищевикладене, з"ясувавши дійсні обставини справи та давши оцінку зібраним в справі доказам в їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не доведено і не надано суду доказів в обгрунтування заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору дарування жилого будинку.

Суд вважає, що посилання представника позивача ОСОБА_2 в позовній заяві і в судовому засіданні, на вимоги ст. ст. 44, 48, 55, 57, 128, 243 ЦК України в редакції 1963 року, як на підставу заявлених вимог, є безпідставними, оскільки не підтверджуються ніякими доказами в їх обгрунтування.

Не вбачає суд підстав і для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення № 5 від 26 листопада 2004 року 16 сесії 4 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 листопада 2013 року на 54/100 частин жилого будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 листопада 2013 року земельної ділянки, площею 0,0833 га, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, анулювання № НОМЕР_4 реєстрацію в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, оскільки ОСОБА_2 не довела в передбаченому законом порядку заявлені позовні вимоги.

Слід зазначити, що позивач вказувала, що розбіжності у підписі ОСОБА_2 помітно навіть візуально при порівнянні з іншими її підписами. Тому є підстави стверджувати про те, що підпис у договорі дарування ОСОБА_2 не належить.

Відповідно до вимог ст. 143 ЦПК України для з ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Вказані доводи позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 не підтверджені належними і допустимими доказами. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 не заявляла суду відповідного клопотання про призначення по справі судової психіатричної та почеркознавчої експертиз для встановлення психічного стану ОСОБА_2 і її можливості усвідомлювати значення своїх дій і правильно керувати ними в момент укладення Договору дарування від 22 грудня 1995 року та чи належить підпис ОСОБА_2 в оспорюваному договорі.

Також посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, що є підстави вважати, що вона не могла розуміти значення своїх дій на час укладення спірного Договору дарування від 22 грудня 1995 року, оскільки вже на той час перебувала на обліку у лікаря-нарколога у зв язку з тривалим вживанням алкогольних напоїв, що в послідуючому призвело до психічного розладу здоров я, та у 1994 році була госпіталізована до Київської міської психоневрологічної лікарні № 3, де перебувала певний проміжок часу, і після виписки з лікарні відповідні лікарські засоби вона не приймала, а тому мала постійний психічний розлад, також суд вважає такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

В спростування вказаних доводів позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 свідки, які надавали суду показання і заявлені були представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_3 про необхідність їх допиту зі сторони позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, а саме ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 надали свідчення суду, що ОСОБА_2 часто вживала спиртні напої, але завжди була в адекватному стані і завжди розуміла значення своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2.

За правилами ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов язків власник зобов язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до вимог ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно вимог ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до вимог ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно вимог ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов язковиїх платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов язаннями, пов язаними із спільним майном.

Відповідно до вимог ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно вимог ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно вимог ст. 87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: а) при добровільному об єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; г) за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди-у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки-вимагати відповідної компенсації.

Згідно Висновку експерта № 8323 судової інженерно-технічної експертизи, складеного 06 листопада 2015 року судовим експертом О.О. Охремчук Незалежного інституту судових експертиз: 1. Враховуючи ідеальні частки співвласників, частку в одиницях загальної та житлової площі співвласника будинковолодіння з часткою 81/200-39,2 та 30,2 м. кв. відповідно, площі співвласника будинковолодіння з часткою 119/200-57,7 м. кв. та 44,5 м. кв. відповідно, співставляючи їх з площами, мінімально необхідними в однокімнатних квартирах згідно з п. 2.22; 2.23; 2.24 ДБН В.2.2-15-2005, які складають відповідно 30,0 м. кв. та 15 м. кв., розподіл житлового будинку на АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників 81/200 та 119/200 технічно можливий. Враховуючи можливість розподілу житлового будинку, ст. 120 Земельного кодексу України, розподіл земельної ділянки на АДРЕСА_1 (адреса відповідно правовстановлюючих документів на житловий будинок) загальною площею 0,1641 га технічно можливий. 2. Можливі варіанти розподілу будинковолодіння (житловий будинок та земельна ділянка) на АДРЕСА_1 відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва та часток (81/200 та 119/200), викладені в дослідницькій частині висновку по другому питанню та зображені на Схемах № 1-4, що додаються до висновку.

Відповідно до вимог ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Враховуючи наведене, розподіл земельної ділянки на АДРЕСА_1 (адреса відповідно правовстановлюючих документів на житловий будинок) загальною площею 0,1641 га технічно можливий, відповідно до часток сторін в житловому будинку.

Виходячи з архітектурно-планувального та конструктивного рішення житлового будинку, часток сторін в будинковолодінні, враховуючи, що в Договорі дарування від 22 грудня 1995 року було передбачено, що в конкретне користування обдарованого ОСОБА_4 переходять приміщення: кухня розміром 6,3 кв.м., зазначена по поетажному плану під індексом І-І; коридор розміром 6,0 кв.м., зазначний під індексом 1-2, жила кімната розміром 4,4 кв.м., зазначена під індексом 1-3, жила кімната розміром 20,0 кв.м., під індексом 1-4, жила кімната розміром 21,1 кв.м.. зазначена індексом 1-5, ? частина сараю Б , сарай В , погріб під літ. В , уборна Г , сарай Е , свердловина, ? частина огорожі, суд вважає доцільним Варіант № 2 розподілу житлового будинку згідно часток 81/200, 119/200, та варіант № 2 розподілу земельної ділянки відповідно до часток співвласників відповідно розподілу житлового будинку згідно варіанту № 2 Висновку експерта № 8323 судової інженерно-технічної експертизи, складеного 06 листопада 2015 року Незалежним інститутом судових експертиз.

За таких обставин позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, і слід виділити ОСОБА_1 в натурі 81/200 частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та визнати право власності на виділене в натурі вказане нерухоме майно, що складається з:

1-1 кухня площею 6,3 кв.м. вартістю 4057 грн.;

1-2 коридор площею 6,0 кв.м. вартістю 4908 грн.;

1-3 житлова кімната площею 4,4 кв.м. вартістю 3599 грн.;

1-4 житлова кімната площею 20,0 кв.м. вартістю 16359 грн..

Разом площа складає 36,7 кв.м. вартістю 28 923 грн., що менше ідеальної частки у житловому будинку: в одиницях площі на 39,2 кв.м. - 36,7 кв.м. = 2,5 кв.м., в одиницях вартості на 32 764 грн. - 28 923 грн. = 3841 грн.

З урахуванням надвірних будівель і споруд:

-ганок вартістю 24 грн.;

-сарай В вартістю 924 грн.;

-погріб під будівлею під В вартістю 3004 грн.;

-вбиральня Г вартістю 353 грн.;

-огорожа №1 вартістю 78 грн.;

-ворота №2 вартістю 232 грн.;

-свердловина № 6 вартістю 3092 грн.

Разом становить 7 707 грн.

Всього по будинковолодінню: 28 923 грн. + 7707 грн. = 36 630 грн., що менше ідеальної частки в будинковолодінні в одиницях вартості на 38 135 грн. - 36 630 грн. = 1505 грн..

Частка ОСОБА_1 в житловому будинку становитиме 37,8% або 38/100, або 19/50 частин.

Частка ОСОБА_1 в загальній власності будинковолодіння становить 39/100 частин.

Підлягають проведення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 наступні перепланування (будівельно-технічні роботи) в житловому будинку відповідно до розподілу житлового будинку згідно часток 81/200, 119/200 варіанту № 2 Висновку експерта № 8323 судової інженерно-технічної експертизи, складеного 06 листопада 2015 року Незалежним інститутом судових експертиз, відповідно до виділених часток співвласникам жилого будинку (нумерація приміщень згідно Технічного паспорту), а саме: -розділити перегородками приміщення 1-6, влаштувавши коридор, сан. вузол;

-перенести вхідний дверний проріз в приміщенні 1-6, влаштувавши його замість віконного зліва від входу;

-ліквідувати дверний проріз між приміщеннями 1-4 та 1-5;

-реконструювати приміщення 1-3 під сан. вузол;

-реконструювати приміщення 1-7 під кухню.

-Влаштувати вхід в сарай Б з протилежної сторони.

-Розробити проект та виконати інженерне забезпечення кожної квартири відповідно до діючих норм і правил, технічних умов експлуатуючих організацій.

Також підлягає виділенню ОСОБА_1 в натурі 39/100 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель площею 640 кв.м., та визнання за нею права власності на виділену в натурі земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

Земельна ділянка площею 640 кв.м. з урахуванням забудови власної частини житлового будинку, господарських будівель і споруд на місцевості розташована в межах лінійних промірів між поворотними точками:

від 1 до 5 межа проходить в південно-східному напрямку по існуючій огорожі - 68,11 м.;

від 5 до 6 межа проходить в південно-західному напрямку по існуючій огорожі - 11,85 м.;

від 6 до 22 межа проходить в північно-західному напрямку по подвір ю - 32,34 м.;

від 22 до 21 межа проходить в північно-східному напрямку по подвір'ю - 6,49 м.;

від 21 до 19 межа проходить в північно-західному напрямку по подвір ю, зовнішній стіні житлової прибудови А-1 - 12.49 м..

При цьому на даній земельній ділянці встановлюється земельний сервітут шириною 1 м., площею 4 кв.м. для обслуговування співвласнику з новою часткою 61/100 власної частини житлового будинку.

Від 19 до 18 межа проходить в західному напрямку по середині спільної стіни приміщень 1-8 та 1-4 - 1,51 м.

Від 18 до 12 межа проходить в північно-західному напрямку по середині спільної стіни приміщень 1-4 та 1-5, подвір'ю, зовнішній північно-східній стіні сараю Б , подвір'ю - 27,74 м.

При цьому на даній земельній ділянці встановлюється земельний сервітут шириною 1 м., площею 7 м. кв. для обслуговування співвласнику з новою часткою 61/100 власної господарської будівлі.

В зв язку з вищевикладеним підлягає припиненню право спільної часткової власності між ОСОБА_1 (81/200 частин) з однієї сторони, та ОСОБА_2, ОСОБА_3 (119/200 частин), з іншої сторони, на жилий будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 27, 60, 143, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в натурі 81/200 частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та визнати право власності на виділене в натурі вказане нерухоме майно, що складається з:

1-5 кухня площею 6,3 кв.м. вартістю 4057 грн.;

1-6 коридор площею 6,0 кв.м. вартістю 4908 грн.;

1-7 житлова кімната площею 4,4 кв.м. вартістю 3599 грн.;

1-8 житлова кімната площею 20,0 кв.м. вартістю 16359 грн..

Разом площа складає 36,7 кв.м. вартістю 28 923 грн., що менше ідеальної частки у житловому будинку: в одиницях площі на 39,2 кв.м. - 36,7 кв.м. = 2,5 кв.м., в одиницях вартості на 32 764 грн. - 28 923 грн. = 3841 грн.

З урахуванням надвірних будівель і споруд:

-ганок вартістю 24 грн.;

-сарай В вартістю 924 грн.;

-погріб під будівлею під В вартістю 3004 грн.;

-вбиральня Г вартістю 353 грн.;

-огорожа №1 вартістю 78 грн.;

-ворота №2 вартістю 232 грн.;

-свердловина № 6 вартістю 3092 грн.

Разом становить 7 707 грн.

Всього по будинковолодінню: 28 923 грн. + 7707 грн. = 36 630 грн., що менше ідеальної частки в будинковолодінні в одиницях вартості на 38 135 грн. - 36 630 грн. = 1505 грн..

Частка ОСОБА_1 в житловому будинку становитиме 37,8% або 38/100, або 19/50 частин.

Частка ОСОБА_1 в загальній власності будинковолодіння становить 39/100 частин.

Підлягають проведення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 наступні перепланування (будівельно-технічні роботи) в житловому будинку відповідно до розподілу житлового будинку згідно часток 81/200, 119/200 варіанту № 2 Висновку експерта № 8323 судової інженерно-технічної експертизи, складеного 06 листопада 2015 року Незалежним інститутом судових експертиз, відповідно до виділених часток співвласникам жилого будинку (нумерація приміщень згідно Технічного паспорту), а саме: -розділити перегородками приміщення 1-6, влаштувавши коридор, сан. вузол;

-перенести вхідний дверний проріз в приміщенні 1-6, влаштувавши його замість віконного зліва від входу;

-ліквідувати дверний проріз між приміщеннями 1-4 та 1-5;

-реконструювати приміщення 1-3 під сан. вузол;

-реконструювати приміщення 1-7 під кухню.

-Влаштувати вхід в сарай Б з протилежної сторони.

-Розробити проект та виконати інженерне забезпечення кожної квартири відповідно до діючих норм і правил, технічних умов експлуатуючих організацій.

Виділити ОСОБА_1 в натурі 39/100 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель площею 640 кв.м., та визнати за нею право власності на виділену в натурі земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

Земельна ділянка площею 640 кв.м. з урахуванням забудови власної частини житлового будинку, господарських будівель і споруд на місцевості розташована в межах лінійних промірів між поворотними точками:

від 1 до 5 межа проходить в південно-східному напрямку по існуючій огорожі - 68,11 м.;

від 5 до 6 межа проходить в південно-західному напрямку по існуючій огорожі - 11,85 м.;

від 6 до 22 межа проходить в північно-західному напрямку по подвір ю - 32,34 м.;

від 22 до 21 межа проходить в північно-східному напрямку по подвір'ю - 6,49 м.;

від 21 до 19 межа проходить в північно-західному напрямку по подвір ю, зовнішній стіні житлової прибудови А-1 - 12.49 м..

При цьому на даній земельній ділянці встановлюється земельний сервітут шириною 1 м., площею 4 кв.м. для обслуговування співвласнику з новою часткою 61/100 власної частини житлового будинку.

Від 19 до 18 межа проходить в західному напрямку по середині спільної стіни приміщень 1-8 та 1-4 - 1,51 м.

Від 18 до 12 межа проходить в північно-західному напрямку по середині спільної стіни приміщень 1-4 та 1-5, подвір'ю, зовнішній північно-східній стіні сараю Б , подвір'ю - 27,74 м.

При цьому на даній земельній ділянці встановлюється земельний сервітут шириною 1 м., площею 7 м. кв. для обслуговування співвласнику з новою часткою 61/100 власної господарської будівлі.

Припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1 (81/200 частин) з однієї сторони, та ОСОБА_2, ОСОБА_3 (119/200 частин), з іншої сторони, на жилий будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсними договору дарування жилого будинку та свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання недійсним рішення сільської ради, анулювання реєстрації в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.