Рішення

від 01.03.2017 по справі 346/2201/14-ц

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/2201/14-ц

Провадження № 2/346/5/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Калинюка О.П.

з участю: секретаря Томин О.А.

представника позивача адвоката ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представників відповідачів адвоката ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 міської ради, ОСОБА_2, виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради Івано-Франківської області, третя особа: управління Держгеокадастру у ОСОБА_6 районі, про визнання частково незаконним і скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради, частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 міської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_6 міської ради, -

в с т а н о в и в:

в обгунтовування своїх вимог позивач ОСОБА_7 - ОСОБА_8 зазначає, що будинок №45 (раніше №169) в м. Коломиї, по вул. Косачівській (Леніна), Івано-Франківської області належав до державного житлового фонду і складався з житлової частини, а саме квартири №1 та частини нежитлового приміщення, балансоутримувачем якого було ОСОБА_6 міське управління торгівлі. Квартира за № 1 вказаного будинку 16.03.1998 року передана у приватну власність ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а в подальшому згідно з нотаріально посвідченим 12.02.2010 року договором дарування подарована позивачу.

Решта вказаного будинку ( нежитлова його частина) згідно з договором купівлі-продажу від 26.01.1996 року придбана МПП Сопів , учасниками якого є позивач ОСОБА_7 -ОСОБА_8 та ОСОБА_12

Станом на 2012 рік за вказаною квартирою обліковувалася земельна ділянка площею 0, 06 га, яку у відповідності до ст.118 ЗК України вказана позивач вирішила приватизувати. В 2012 році ТзОВ Західзем на її замовлення виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Підпунктом 4 пункту 1 рішення ОСОБА_6 міської ради № 1042-17/2012 від 19.04.2012 року ОСОБА_7 -ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 600 кв.м, яка знаходиться за адресою м. Коломия, вул. Косачівська, 45/1. Однак, при перевірці обмінного файлу на цю земельну ділянку з'ясувалося, що її частина площею 0,0172 га передана у приватну власність суміжному з нею землекористувачу ОСОБА_13. Оскільки план-схема переданої вказаної земельної ділянки позивачу частково накладається на план-схему земельної ділянки ОСОБА_2, то ОСОБА_7 -ОСОБА_8 відмовлено у видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку, що стверджується довідками управління Держземагентства у ОСОБА_6 районі від 08.02.2013 року та 11.03.2013 року з доданими до них протоколом проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файла, викопіюванням з кадастрового плану з відображеною на ньому накладкою схем земельних ділянок.

Позивачу стало відомо з архівного витягу, виданого 21.05.2010 року архівним відділом ОСОБА_6 міської ради, що підпунктом 9 пункту 2 рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради за № 330 від 21.09.1999 року ОСОБА_13 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 10 га, призначену для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в м. Коломиї, по вул. Косачівській, 47.

Однак, згідно з обліковими даними ОСОБА_6 МБТІ та рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради № 347 від 27.10.1982 року за домоволодінням за № 169 по вул. Леніна в м. Коломия обліковувалася земельна ділянка загальною площею 3300 кв.м. На земельній ділянці, яка обліковувалася за вказаним будинком в 80- роках минулого століття, ОСОБА_13 самочинно збудував житловий будинок. Пунктом 17 рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради № 189 від 12.07.1989 року ОСОБА_13 дозволено виготовити технічну документацію на побудований ним житловий будинок і з присвоєнням адреси: м. Коломия, вул. Леніна 169-а ( в на даний час вул. Косачівська, 45-б) та закріплено земельну ділянку площею 600 кв.м., яка була виділена для обслуговування збудованого ОСОБА_13 будинку із земельної ділянки, яка обліковувалася за будинком за № 169 по вул. Леніна в м. Коломия (на даний час - вул. Косачівська, 45 ). 10.08.1989 року встановлено межі переданої в користування ОСОБА_13 земельної ділянки в натурі. Пізніше розмір земельної ділянки, яка обліковувалася за будинком № 45 по вул. Косачівській був зменшений і станом на 21.09.1999 року (дату прийняття часткового оспорюваного рішення вказаного виконкому) за цим будинком обліковувалася земельна ділянка площею 0, 865 га, в тому числі і спірних 0, 0172 га, що стверджується матеріалами ОСОБА_6 МБТІ, а саме генеральним планом ( схемою) земельної ділянки і її користувачами згідно зі ст. 30 ЗК України ( в редакції 13.03.1992 року) були на той час співвласники вказаного будинку.

Оскільки ОСОБА_13 не був належним користувачем спірної частини земельної ділянки, так як вона не обліковувалася за його будинком, не була вилучена з облікових даних будинку за № 45 по вул. Косачівській і не була належним чином передана ОСОБА_13 Тому позивач ОСОБА_7 -ОСОБА_8 вважає, що оспорюваний нею підпункт 9 п. 2 рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради № 330 від 21.09.1999 року прийнятий з порушенням вимог ст. ст. 17, 30 ЗК України ( в редакції 13.03.1992 року).

Крім того, на порушення вимог п. п.1.2, 2.1 Інструкції про порядож складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, ст. 22 ЗК України (в редакції 13.03.1992 року) при передачі ОСОБА_13 у приватну власність вказаної земельної ділянки її межі в натурі на місцевість не виносилися і межовими знаками вона не закріплювалася, ці межі не погоджувалися із суміжними землекористувачами. Позивач же набула право користування спірною частиною земельної ділянки, що підтверджується наступними доказами.

Після прийняття частково оспорюваного рішення від 21.09.1999 рокурозмір земельної ділянки, яка обліковувалася за будинком № 45 по вул. Косачівській в м. Коломия залишався незмінним і становив 865 кв.м., включаючи спірну земельну ділянку площею 0, 0172 га. Однак, восени 2009 року ОСОБА_13 пересунув межу між його земельною ділянкою і земельною ділянкою вказаного будинку №45 в зв'язку з чим у фактичному користуванні співвласників даного будинку залишилася земельна ділянка площею 683 кв.м ( в тому числі і спірна земельна ділянка). При цьому, співвласники вказаного будинку не зверталися за захистом їхнього порушеного права.

З переходом 12.02.2010 року до вказаного позивача права власності на квартиру за № 1 зазначеного будинку, ця позивач згідно з положеннями ст. 120 ЗК України набула і права користування земельною ділянкою площею 0, 0683 га ( в тому числі і спірною земельною ділянкою). 22.02.2012 року земельна ділянка площею 0,0683 га була поділена між співвласниками будинку, тобто ОСОБА_7 -ОСОБА_8 та МПП Сопів . Згідно з план-схемою розподілу і нотаріально посвідченої згоди в користування цього позивача виділено земельну ділянку площею 0,0600 га, а МПП Сопів - 0,0083 га, яка пунктами 1 рішень ОСОБА_6 міської ради від 26.07.2012 року та від 26.12. 2013 року передана в оренду даному підприємству.

Оскільки вищевказана земельна ділянка площею 0,06 га ( в тому числі і спірних 0, 0172 га ) станом на 19.04.2012 року обліковувалася за будинком, якого позивач була і є співвласником, і ця земельна ділянка була в її фактичному користуванні, то у відповідності до вимог ст. 118 ЗК України підпунктом 4 пункту 1 рішення ОСОБА_6 міської ради № 1042-17/2012 від 19.04.2012 року була законно передана позивачу в приватну власність. Межі даної земельної ділянки і її площа на план-схемі в технічній документації із землеустрою відповідали цим параметрам земельної ділянки, яка перебувала у фактичному користуванні на місцевості.

Після смерті ОСОБА_13 передану йому у приватну власність вищевказану земельну ділянку успадкувала його дочка - відповідач ОСОБА_2, їй видано свідоцтво про право на спадщину і Державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

Весною 2013 року ОСОБА_2 пересунула існуючу межу успадкованої земельної ділянки і встановила її згідно з виданим їй Державним актом на право власності на земельну ділянку, тобто відібрала з користування позивача ОСОБА_7 -ОСОБА_8 спірних 0, 0172 га, і в користуванні останньої залишилася лише земельна ділянка площею 0, 0428 га. На новій межі ОСОБА_2 встановила паркан, всвердливши його металеві конструкції у веранду квартири позивача. Отже, та цей паркан проходить під самою стіною цієї веранди. Вказане свідчить про те, що при виготовленні ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою на порушення вимог ст. 198 ЗК України межі земельної ділянки не встановлювалися, в натурі на місцевість не виносилися та із суміжними землекористувачами не погоджувалися.

Тому позивач ОСОБА_7 -ОСОБА_8 просить визнати незаконним і скасувати підпункт 9 пункту 2 рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради № 330 від 21.09.1999 року Про передачу присадибних ділянок у приватну власність та надання у тимчасове користування в частині передачі ОСОБА_13 у приватну власність земельної ділянки площею 0, 0172 га; визнати частково недійсним видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_13 в частині успадкування земельної ділянки площею 0, 0172 га; визнати недійсними Державні акти про право власності на земельну ділянку серії ІV-ІФ №000286 та серії ЯМ №730580, видані відповідно 18.02.2000 року та 29.11.2012 року, якими ОСОБА_13 та ОСОБА_2 відповідно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться в м. Коломиї, по вул. Косачівській, 47, оскільки ОСОБА_13 незаконно передано у власність земельну ділянку площею 0, 0172 га, а ОСОБА_2 як його спадкоємець згідно з вимогами ст.ст. 1216, 1218 ЦК України не вправі була успадкувати цю земельну ділянку.

Позивач ОСОБА_7 -ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась. Її представник - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, та просить ці вимоги задовольнити. Позов ОСОБА_2 вона не визнала із зазначених підстав та в його задоволенні просить відмовити у зв'язку з його безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_7 - ОСОБА_8 не визнали та в обгрунтування позовних вимог за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 міської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_6 міської ради № 1042-17/2012 від 19.04.2012 року зазначили, що ОСОБА_13 належав на праві власності будинок з господарськими будівлями і спорудами в м. Коломиї, по вул. Косачівській, 47, Івано-Франківської області. Для обслуговування цього будинку рішенням виконкому ОСОБА_6 міської ради №330 від 21.09.1999 року ОСОБА_13 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, на підставі якого йому видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

04.11.2011 року ОСОБА_13, який був батьком ОСОБА_2, помер. Після його смерті ОСОБА_2 успадкувала вказаний будинок та земельну ділянку, про що 09.11.2012 року державним нотаріусом ОСОБА_6 міської державної нотаріальної контори видано їй свідоцтва на спадщину, на підставі одного з яких їй видано Днержаний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №730580.

ОСОБА_2 вважає вищевказане рішення ОСОБА_6 міської ради від 19.04.2012 року №1042-17/2012 незаконним, посилаючись на норми ст. 81 ЗК України, яка передбачає, що громадяни України набувають право власності на підставі приватизації земельних ділянок, що раніше надані їм були у користування. Однак, земельна ділянка, вказана в цьому рішенні, у користування ОСОБА_5 не надавалася. Квартира №1, по вул. Косачівській, 45, в місті Коломиї належала до державного житлового фонду, а тому її попереднім власникам ОСОБА_11, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 передана у приватну власність на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого ОСОБА_6 бюро по приватизації державного житлового фонду 14.05.1998 року. Однак, вказаним власникам земельна ділянка в користування не надавалася. 05.09.2005 року останні продали квартиру ОСОБА_7, якій теж земельна ділянка в користування не надавалася. 12.02.2010 року посвідчено договір дарування квартири ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 зазначає, що її батьку передано у власність земельну ділянку площею 0, 10 га, частина якої була в користуванні батька, а частина належала територіальній громаді міста Коломиї. Набув батько право власності на цю земельну ділянку на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ІV-ІФ №000286 від 18.02.2000 року. А тому на час прийняття рішення 19.04.2012 року №1042-17/2012 про передачу у власність ОСОБА_14 земельної ділянки, батько вже був власником земельної ділянки, частину якої вирішено передати їй. Земельна ділянка у батька не вилучалася, підстав для припинення права власності, передбачених ст. 140 ЗК України, не було. Тому ОСОБА_6 міська рада не могла вказану частину земельної ділянки передавати у власність ОСОБА_14 При виготовленні технічної документації останньою на порушення вимог ст. 198 ч.2 п. б ЗК України не було погоджено меж земельної ділянки з батьком як межівником. Крім того, будинок в м. Коломиї по вул. Косачівській , 45, є двохквартирним, а тому відповідно до вимог ст. 120 ЗК України право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди. Однак, всупереч вимогам ст. 120 ЗК України ОСОБА_7 -ОСОБА_8 передано земельну ділянку площею 600 кв.м. Адвокат ОСОБА_3 зазначила, що ні ОСОБА_7 -ОСОБА_8, ні попередні власники вказаної квартири не мали документу, який би посвідчував право користування земельною ділянкою. Таким чином, рішення ОСОБА_6 міської ради від 19.04.2012 року №1042-17/2012 в частині передачі ОСОБА_14 вказаної земельної ділянки суперечить вимогам ст.ст.81, 120, 140, 153, 189 ч.2 ЗК України. Тому ОСОБА_2 та її представник просять позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити та скасувати дане рішення ОСОБА_6 міської ради в зазначеній частині.

Представник відповідачів - виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради та ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_4 позовні вимоги за обома позовами не визнала, оскільки ОСОБА_6 міська рада вважалася власником спірної земельної ділянки і тому сама визначала кому і яку площу передавати у власність. Тому в задоволення обидвох позовів ОСОБА_4 просить відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. 28.10. та 21.12.2016 року начальник управління Держгеокадастру у ОСОБА_6 районі звернувся до суду з письмовими клопотаннями, в яких просить розгляд справи проводити без участі представника цього управління, у вирішенні даного спору покладається на суд (т. 2 а.с.175, 202).

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які досліджені в судовому засіданні, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 17 ЗК України ( в редакції 1992 року) передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування, цієї ділянки в тому числі для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на

підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Згідно зі ст. 22 цього Кодексу право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа,

що посвідчує це право. Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому

числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

В п. 4 листа Вищого спеціалізованого суду України від 27.09.2012 № 10-1387/0/4-12 Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування вказано, що документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені статтею 23 ЗК України (в ред. 1990 року ) . Проте дію цієї статті зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок". Пунктом 3 вказаного Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Отже, пунктом 3 названого Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Згідно із рішенням виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради № 347 від 27.10.1982 року Про результати обміру земель забудованих кварталів... за домоволодінням за № 169 по вул. Леніна в м. Коломия обліковувалася земельна ділянка загальною площею 3300 кв.м. (т.2, а.с. 3, 4).

Рішенням вказаного виконкому №189 від 12.07.1989 року Про розгляд заяв громадян по індивідуальному житловому будівництву ОСОБА_13 дозволено виготовити технічну документацію на побудований житловий будинок по вул. Леніна, 169 а , за новозбудованим будинком зареєструвати земельну ділянку площею 600 кв.м. (т.1, а.с.24-26).

Згідно з актом та схемою виносу в натурі меж земельної ділянки та розбивки будівель від 10.08.1989 року встановлено межі земельної ділянки, виділеної ОСОБА_13 (т.1, а.с. 27, 28).

Відповідно до свідоцтва № 4193 про право особистої власності на жилий будинок, виданого 26.10.1989 року виконкомом ОСОБА_6 міської ради на підставі рішення цієї ради №260 від 11.10.1989 року, ОСОБА_13 належав жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в м. Коломиї, по вул. Леніна, 169а (т.1, а.с. 63,64).

Відповідно до договору купівлі-продажу державного майна від 25.01.1996 року представництво регіонального відділення Фонду державного майна України продало малому приватному підприємству ОСОБА_7 майно та приміщення торгово-комерційного підприємства Косачівка загальною площею 47,8 кв.м., що становить 46/100 частин будинку, і підтверджується довідкою -характеристикою №272 від 19.10.1995 року та реєстраційним посвідченням №373 від 19.10.1995 року і знаходиться за адресою: м. Коломия, вул. Косачівська, 45 (т.2, а.с. 5)

Згідно з реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, від 03.03.1998 року ОСОБА_6 БТІ посвідчило, що магазин в 46/100 частках, який знаходиться в м. Коломиї, по вул. Косачівській, 45, Івано-Франківській області, зареєстровано за малим приватним підприємством Сопів на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.1996 року за №Д-79 та акту прийому-передачі №130 (т.1, а.с. 10).

Відповідно до підпункту 9 пункту 2 рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради Івано-Франківської області №330 від 21.09.1999 року Про передачу присадибних ділянок у приватну власність та надання у тимчасове користування ОСОБА_13 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1000 кв.м, розташованої в м. Коломиї, по вул. Косачівській, 47, Івано-Франківської області (т.1, а.с.22).

Даними акту установлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та абрису земельної ділянки по вул. Косачівській, 47, ОСОБА_13 від 24.09.1999 року з метою виконання рішення ОСОБА_6 міської ради №330 від 21.09.1999 року в присутності начальника земельного відділу ОСОБА_15, представників суміжних землекористувачів ОСОБА_16 (вул. Косачівська, 49), ОСОБА_7 ( вул. Косачівська, 45) , ОСОБА_17 ( вул. Косачівська, 43) проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки по вул. Косачівській, 47, що також схематично відображено на плані погодження меж (т.1, а.с. 69-71).

18.02.2000 року ОСОБА_13 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV- ІФ № 000286 на підставі рішення ОСОБА_6 міської ради №330 від 21.09.1999 року, який посвідчує право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, призначену для обслуговування жилого будинку та надвірних споруд, розташовану в м. Коломиї, по вул. Косачівській, 47, Івано-Франківської області. Цей акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №7409 ( т.1, а.с. 56).

Відповідно до технічного звіту, виготовленого проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро м. Коломиї в 1999 році, встановлено зовнішні межі земельної ділянки по вул. Косачівській, 47 (т.1, а.с. 57-62).

Даними статуту МПП Сопів , затвердженого протоколом Загальних зборів №1 від 21.05.2009 року, стверджується, що ОСОБА_18 є засновником і власником даного підприємства (т. 1, а.с. 11, 12).

Згідно із даними довідки №3929, виданої 27.12.2012 року абонентним відділом комунального підприємства Житлоінфоцентр вул. Косачівська №45 перейменована з вул. Леніна, №169 згідно з рішенням виконкому ОСОБА_6 міської ради №224 від 18.07.1995 року (т.1, а.с. 13).

Відповідно до договору дарування, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_6 міської нотаріальної контори ОСОБА_19 12.02.2010 року та зареєстрованого в реєсті за №176, та витягу про реєстацію права власності на нерухоме майно № 25815199, виданого 09.04.2010 року ОКП ОСОБА_6 МБТІ , ОСОБА_14 належить квартира №1, що знаходиться в м. Коломиї, по вул. Косачівській (Леніна), 45, Івано-Франківської області (т.1, а.с. 7-9).

Згідно із заявою, посвідченою 22.02.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 міського нотаріального округу ОСОБА_20, та зареєстрованою в реєстрі за №435,436, МПП Сопів та ОСОБА_21 повідомили про свою згоду на поділ земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинку №45 в м. Коломиї, по вул. Косачівській, Івано-Франківської області, згідно із яким у користування МПП Сопів перейде земельна ділянка площею 0,0083 га, а ОСОБА_14 - земельна ділянка площею 0,0600 га (т.1, а.с. 15).

23.02.2012 року на замовлення ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ТзОВ Західзем виконане технічне завдання з розроблення проектної (технічної документації із землеустрою для видачі державного акту на право власності на землю, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Коломиї, по вул. Косачівській, 45/1 (т.1, а.с. 80).

Згідно із актами встановлення та узгодження меж землекористування в натурі та передачі межових знаків на зберігання та прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 23.02.2012 року замовника ОСОБА_7 -ОСОБА_8 , та представників суміжних землекористувачів ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_13 проведено узгодження в натурі меж земельної ділянки АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 95, 97).

20.03.2012 року ОСОБА_7 -ОСОБА_8 подала заяву до міського голови про передачу їй безоплатно у власність вказаної земельної ділянки площею 600 кв. м. відповідно до ст. 81 ЗК України (т. 2, а.с.71).

Відповідно до горизонтальної зйомки земельної ділянки по вул. Косачівській, 45/1, погодженої начальником відділу Держкомзему у м. Коломиї та головним архітекторм м. Коломиї, ТзОВ Західзем виготовлено кадастровий план, абрис, схему прив'язки, ситуаційний план цієї земельної ділянки (т.1, а.с. 98-101).

Рішенням сімнадцятої сесії шостого демократичного скликання ОСОБА_6 міської ради від 19.04.2012 року № 1042-17/2012 Про передачу земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд ОСОБА_7 -ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, площею 600 кв.м. в м. Коломиї, по вул. Косачівській, 45/1 (т. 1, а.с. 16).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.11.2012 року, яке є додатковим до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.09.2012 року по реєстру за №1880, спадкова справа 329/2011 року, виданого державним нотаріусом ОСОБА_6 міської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №2241, спадкоємцем майна ОСОБА_13 є його дочка ОСОБА_2 Спадщина, на яку видане це додаткове свідоцтво, складається з приватизованої земельної ділянки площею 0,1000 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в м. Коломиї, по вул. Косачівській, 47 , що належала померлому ОСОБА_13 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV -І Ф №000286 (т. 1 а.с. 104).

29.11.2012 року ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №730580 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.11.2012 року за №2241 (т.1, а.с. 103).

Відповідно до архівної довідки №З-1/04-22, виданої 15.01.2013 року державним архівом Івано-Франківської області, згідно із рішенням виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради №347 від 27.10.1982 року Про результати обміру земель забудованих кварталів №214, домоволодіння №169 по вул. Леніна в м. Коломиї, мало загальну площу земельної ділянки по фактичному обміру 3 300 кв.м., яка підлягає реєстрації за землекористувачем ( т. 1, а.с. 23).

Протоколом проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файла від 17.12.2012 року стверджується встановлення перекриття земельної ділянки по вул.. Косачівській, 45 /1 із земельною ділянкою по вул. Косачівській,47 (т.1, а.с.21).

Листом №3-09/0604 управління Держземагентства у ОСОБА_6 районі 08.02.2013 року повідомило ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про те, що за наслідками перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу ПП-002560008422012 від 17.12.2012 року її технічна документація по інвентаризації земельної ділянки повернена на доопрацювання в зв'язку з перетином даної земельної ділянки із суміжною земельною ділянкою по вул. Косачівській, 47, кадастровий номер 2610600000:29:002:0062. При перетині чи розриві земельної ділянки кадастровий номер на земельну ділянку не присвоюється згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №102 і від 18.08.2010 року №749 (т.1, а.с. 18).

11.03.2013 року вищевказане управління листом №3-21/0604 повідомило ОСОБА_22 про те, що земельна ділянка, право власності на яку вона має намір зареєструвати, перекривається із земельною ділянкою по вул.Косачівській, 47, про що додається викопіювання з чергового кадастрового плану (т.1, а.с. 19, 20).

Судом встановлено, що відповідно до висновку експерта №24.11.14 від 24.11.2014 року площа земельної ділянки згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №730580, виданного ОСОБА_2 становить 0,1000 га. Ширина ділянки біля вул. Косачівська становить 6,54 м., тобто приватизовано спільний заїзд до городів. Площа земельної ділянки згідно її схеми в Державному акті на право власності на земельну ділянку, виданому ОСОБА_13, становить 0,1000 га. Ширина заїзду з вул. Косачівська до будинку становить 3, 50 м. По плоші земельних ділянок, на які видано Державні акти ОСОБА_13 та ОСОБА_2, вони відповідають 0,1000 га. Загальна довжина межі згідно з Державним актом серії ІV- ІФ № 000286 становить 176,23 м., а з Державним актом серії ЯМ №730580 - 161,59 м. Площа земельної ділянки на кадастровому плані, виготовленому ТзОВ Західзем в технічній документації із землеустрою, що посвідчують право власності на дану земельну ділянку становить 0,0600 га. Площа земельної ділянки, якою фактично на даний час користується ОСОБА_7 -ОСОБА_8 становить 0,0428 га(428 кв.м.), а повинна становити 0,0600 га. Має місце накладка земельної ділянки, що вказана в Державному акті на право власності на земельну ділянку, що виданий ОСОБА_2, на кадастровий план земельної ділянки, що виготовлений ТзОВ Західзем на замовлення ОСОБА_5 Площа цієї накладки становить 0,0172 га (172 кв. м. (т.1, а.с. 133-149).

Відповідно до висновку експерта №111115 від 11.11.2015 року конфігурація земельної ділянки і її площа, яка Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку передана у власність ОСОБА_13 не відповідають земельній ділянці, яка згідно з технічною документацією ОКП ОСОБА_6 МБТІ облікувалася за його будинком№47 по вул. Косачівській в м. Коломия. Встановлено, що є накладки (перекриття ) земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_7 -ОСОБА_8 , площа накладеної (перекритої) земельної ділянки становить 172 кв. м. (0,0172 га (т.1, а.с. 196-200)).

Крім того, факт такої накладки не заперечується сторонами.

Частиною 1 ст. 29 ЗК України ( в редакції 1992 року) передбачено, що припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЗК України (в ред. 1992 р.) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 120 ЗК України ( в редакції 2010 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності,користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на

якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У відповідності до вимог, передбачених ст. 39 чинного нині ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Положеннями п. г ч. 1 ст. 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 377 ЦК України ( в ред.1963 р.) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

У відповідності до ст.12 ЗК України та ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішення питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та здійснюється на сесіях цих рад шляхом прийняття рішень. Згідно із ст.12 ЗК України здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, дотримання вимог земельного законодавства на території сіл покладено на відповідні сільські ради, а у відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із ч. 1 с. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У відповідності до ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з положеннями п.10 ч.2 ст.16 та ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції та законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суд України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 року №7 вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянкучи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку,з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. При вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у

власність чи користування, слід враховувати рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. N 7-рп/2009 ( v007p710-09 ) (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини

якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої

попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до

приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК України перелік підстав для цього є вичерпним.

Суд априходить до висновку, що доказами розміру земельної ділянки, яка обліковується за будинком № 45 по вул. Косачівській в м. Коломия ( раніше вул. Леніна, 169), встановлення її меж, законності набуття попередніми співвласниками будинку і ОСОБА_7 -ОСОБА_8 права користування даною земельною ділянкою є такі докази та обставини:

по-перше, пункти 1, 2, 3 рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради народних депутатів за № 347 від 27.10.1982 року та матеріали по обміру земель забудівників кварталу № 214, які є додатком за № 7 до цього рішення виконкому, яким затверджені межі вказаної земельної ділянки;

по-друге, після 1982 року на частині вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_13 самочинно збудував будинок, який пунктом 17 рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради № 189 від 12.07.1989 року узаконений з присвоєннями адресного номера вул. Леніна, 169-а ( тепер Косачівська,45-а), і для його обслуговування зареєстровано земельну ділянку площею 600 кв.м. Актом та схемою виносу в натурі меж земельної ділянки від 10.08.1989 року встановлено в натурі межі вказаної земельної ділянки, в тому числі і межа із земельною ділянкою будинку № 169 по вул. Леніна (тепер № 45, по вул. Косачівській);

по-третє, станом на 21.09.1999 рік ( дату прийняття оспорюваного ОСОБА_23 підпункту 9 пункту 2 рішення виконкому ) за будинком за № 45 по вул. Косачівській в м. Коломия обліковувалася земельна ділянка площею 0,0865 га, що стверджується матеріалами архівної справи ОСОБА_6 МБТІ, - генеральним планом (схемою) земельної ділянки по вул. Косачівська, 45, в якому вказано, що станом на 08.02.1989 року за даним будинком обліковувалася земельна ділянка площею 0, 0865 га і така ж площа земельної ділянки була і станом на 21.08.2009 року згідно з виготовленим цим МБТІ планом земельної ділянки зі змінами на 21.08.2009 року.

Станом на 21.09.1999 року землекористувачами вищевказаної земельної ділянки, яка обліковувалася за будинком № 45, були співвласники цього будинку, а саме:власники квартири за № 1 та МПП Сопів ( ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11Д.). 16.03.1998 року згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 14.05.1998 року приватизували квартиру № 1, що зазначено в п. 2 договору купівлі-продажу квартири від 05.09.2005 року (т.2, а.с. 29 ), а МПП Сопів ( засновники ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_7Л.) за договором купівлі-продажу від 25.01.1996 року купило в міської ради решту ( нежитлову) частину будинку № 45 (т.1 а.с. 10).

Згідно зі ст. 30 ЗК України ( редакції 1992 року, чинній станом на 14.05.1998 року, тобто дату приватизації вказаної квартири № 1 та 26.01.1996 року, тобто на дату укладення МПП Сопів вказаного договору) з переходом до вказаних співвласників права власності на будинок до них перейшло і право користування земельною ділянкою площею 0, 865 га. Вказані співвласники не оспорювали рішення міськвиконкому, оскільки спірна земельна ділянка була в їхньому користуванні і про накладку схем земельних ділянок стало відомо лише в 2013 році .

05.09.2005 року ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 згідно з договором купівлі-продажу продали ОСОБА_7 квартиру № 1 і до неї згідно зі ст. 120 ЗК України перейшло і право користування вказаною земельною ділянкою.

ОСОБА_7 за договором дарування від 12.02.2010 року, який як підстава переходу права власності зареєстрований в ОСОБА_6 МБТІ 09.04.2010 року ( т.1, а.с.9), подарувала ОСОБА_7 -ОСОБА_8 вищевказану квартиру №1 і до останньої перейшло право користування вищевказаною земельною ділянкою будинку № 45 згідно з ч. 2 ст. 120 ЗК України ( в редакції від 16.03.2010 року, чинній станом на 09.04.2010 року). Даною нормою права передбачалось, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Тобто ОСОБА_18 набула право користування земельною ділянкою від її матері ОСОБА_7, яка мала право користування земельною ділянкою як співвласник МПП Сопів , а пізніше ще і як власник квартири № 1.

Восени 2009 року ОСОБА_13 пересунув межу між земельною ділянкою, яка була у фактичному користуванні співвласників будинку № 45, внаслідок чого її площа зменшилась з 0, 0865 га до 0, 0683 га. Ця обставина не заперечуюється стороною ОСОБА_2, а тому є встановленою.

В 2012 році співвласники будинку - ОСОБА_18 та МПП Сопів в добровільному порядку за згодою та з погодженням з ОСОБА_6 міською радою встановили порядок користування земельною ділянкою площею 0, 0683 га: згідно з план-схемою розподілу та п. 1 рішень ОСОБА_6 міської ради від 26.07.2012 року та від 26.12.2013 року 0,0083 га передано в оренду МПП Сопів , а решта -600 кв..м залишилися в користуванні позивача ОСОБА_7 -ОСОБА_8

Оскільки ця земельна ділянка площею 600 кв.м обліковувалася за будинком за № 45 і ця земельна ділянка в 2012 році була у фактичному користуванні ОСОБА_7 -ОСОБА_8, то у відповідності до вимог ст. 118 ЗК України підпунктом 4 пункту 1 рішення ОСОБА_6 міської ради за № 1042-17/2012 від 19.04.2012 року ( т.1 а.с. 16) земельна ділянка законно передана ОСОБА_7 -ОСОБА_8 у приватну власність. В 2012 році виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на цю земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд по вул. Косачівська, 45/1 ( т.1, а.с.76-101). Межі цієї ділянки на її план-схемі в технічній документації із землеустрою відповідали в 2012 році фактичному користуванню ОСОБА_23 даною земельною ділянкою на місцевості, що стверджується матеріалами вказаної технічної документації із землеустрою, а саме: кадастровим планом та абрисом земельної ділянки, актом узгодження меж землекористування в натурі, актом передачі межових знаків на зберігання.

Отже, доводи сторони позивача ОСОБА_2 про визнання незаконним вищевказаного рішення ОСОБА_6 міської ради про передачу ОСОБА_7 -ОСОБА_8 у власність земельної ділянки спростовуються вищенаведеними обгрунтуваннями.

Відповідно до ч.1 ст. 29 ЗК України ( в редакції 1992 року) та ч.ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України 2001 року припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача проводиться за його заявою на підставі рішення відповідної ради.

Примусове припинення права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки могло відбутися судовому порядку, передбаченому ч.4 ст. 29, ч.6 ст. 31 ЗК України ( в редакції 1992 року) та ст. 143, ч.10 ст. 149 чинного ЗК України. Як встановлено, вилучення ( викуп) спірної земельної ділянки при передачі її у власність ОСОБА_13 не проводилось. Цієї обставини не заперечила сторона ОСОБА_2, а тому вона є встановленою.

Отже, передача ОСОБА_13 спірної земельної ділянки здійснена з порушенням ст. ст. 29, 31 ЗК України ( в редакції 1992 року), а також ст. 17 цього Кодексу, оскільки ця земельна ділянка попередньо не була надана ОСОБА_13 в користування, а розмір приватизованої ним земельної ділянки 0, 10 га не підтверджується земельно-кадастровою документацією, оскільки згідно з рішенням п. 17 рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської Ради народних депутатів за № 189 від 12.07.1989 року ОСОБА_13 була надана земельна ділянка лише площею 0,06 га і відсутні докази законності її збільшення до 0, 10 га . Тому в оспорюваному ОСОБА_7 -ОСОБА_8 рішенні виконкому ОСОБА_6 міської ради безпідставно зазначено, що передається у власність земельна ділянка, яка раніше була надана ОСОБА_13

Отже, судом встановлено, що межі земельних ділянок будинку № 45 та 45-а були встановлені в натурі, а пізніше оспорюваним ОСОБА_7 -ОСОБА_8 рішенням виконкому було незаконно припинено право користування співвласників будинку № 45 спірною земельною ділянкою.

Оскільки оспорюваним пп. 9 п. 2 рішення виконкому ОСОБА_6 міської ради за № 330 від 21.09.1999 року порушено право землекористування як попередніх землекористувачів спірної земельної ділянки, так і ОСОБА_5, яка набула це право шляхом переходу до неї права власності на квартиру, то вказане рішення виконкому в цій частині підлягає скасуванню на підставі ст. 155 ЗК України. В зв'язку з цим виданий ОСОБА_13 Державний акт на право приватної власності на землю слід визнати недійсним, оскільки підставою для його видачі є незаконне рішення виконкому ОСОБА_6 міської ради від 21.09.1999 року №330.

Оскільки до ОСОБА_2 як спадкоємиці ОСОБА_13 згідно з правилами ст.ст. 1216, 1218 ЦК України перейшли лише ті права і обов'язки, які мав спадкодавець, і судом встановлено, що він незаконно отримав у власність спірну земельну ділянку, то і ОСОБА_2 не вправі її успадкувати. Тому видане їй свідоцтво про право на спадщину слід визнати частково недійсним ( в частині спадкування земельної ділянки площею 0, 0172 га), а також слід визнати недійсним виданий їй Державний акт на право власності на земельну ділянку .

Не підлягає до задоволенню заява ОСОБА_2 про застосування наслідків пропуску строку позовної давності з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Про те, що оспорюваними ОСОБА_23 документами порушено її право на спірну земельну ділянку, їй стало відомо в 2013 році, коли при перевірці обмінного файлу виявлено, що план-схема її земельної ділянки частково ( а саме площею 0, 0172 га) накладається на план-схему земельної ділянки ОСОБА_2 і з цієї причини ОСОБА_14 було відмовлено у видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку. Про це її повідомило управління Держземагентства у ОСОБА_6 районі листами № 3-09/0604 від 08.02.2013 року та за № 3-21/0604 від 11.03.2013 року ( т.1 а.с. 18, 19). В 2012 році ОСОБА_14 виготовлена технічна документація із землеустрою, якою підтверджується, що станом на 2012 рік спірна земельна ділянка була у її користуванні і тому їй до моменту вказаної перевірки обмінного файлу і не могло бути відомо про те, що оспорюваними документами порушено її право. Отже, перебіг строку позовної давності розпочався з 08.02.2013 року, а до суду ОСОБА_18 звернулася з даним позовом 24.04.2014 року, тобто в межах вказаного строку.

Таким чином, на підставі наведеного позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню, а в задоволенні вимог ОСОБА_2 слід відмовити в зв'язку з їхньою безпідставністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до таких висновків.

Згідно з правилами ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, з відповідачів ОСОБА_6 міської ради та ОСОБА_2 в рівних частинах слід стягнути судовий збір в розмірі 730,80 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ( три вимоги немайнового характеру, розмір однієї з яких станом на день подачі позову (24.04.2014 року) становив 243,60 грн.), від сплати якого звільнена позивач ОСОБА_7 -ОСОБА_8, (як інвалід ІІ групи) на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Крім того, із вказаних відповідачів на користь позивача ОСОБА_7 -ОСОБА_26 слід присудити понесені нею витрати за проведення вищевказаних експертиз в загальному розмірі 8 000 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (т.2 а.с.9, 10).

На підставі наведеного, ст.ст. 17, 29, 31 Земельного кодексу України ( в редакції 1992 року), ст. ст. 12, 152, 155, 158 Земельного кодексу України, ст.ст. 21, 330, ЦК України , ст.121 Конституції України, та, керуючись ст.ст 61, 213-215, 226, 294, 88 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 міської ради, ОСОБА_2, виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради Івано-Франківської області, третя особа: управління Держгеокадастру у ОСОБА_6 районі Івано-Франківської області, задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати підпункт 9 пункту 2 рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради Івано-Франківської області №330 від 21.09.1999 року Про передачу присадибних ділянок у приватну власність та надання у тимчасове користування в частині передачі ОСОБА_13 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0172 га, розташованої в м. Коломиї, по вул. Косачівській, 47, Івано-Франківської області.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 09.11.2012 року ОСОБА_2 державним нотаріусом ОСОБА_6 міської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_13 та зареєстроване в реєстрі за № 2241, в частині успадкування 0,0172 га земельної ділянки, розташованої в м. Коломиї, по вул. Косачівській, 47, Івано-Франківської області. Це свідоцтво є додатковим до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.09.2012 року по реєстру за №1880, спадкова справа №329/2011 р., призначеної для обслуговування жилого будинку та надвірних споруд, розташованої в м. Коломиї, по вул. Косачівській, 47, Івано-Франківської області.

Визнати недійсними Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІV-ІФ №000286, виданий 18.02.2000 року, та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №730580, виданий 29.11.2012 року, площею 0, 10 га, розташовану в м.Коломиї, по вул. Косачівській, 47, Івано-Франківської області, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, видані на ім'я відповідно ОСОБА_13 та ОСОБА_2.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6 міської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_6 міської ради № 1042-17/2012 від 19.04.2012 року в частині надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд площею 600 кв.м., яка знаходиться в м. Коломиї, по вул. Косачівській, 45/1, Івано-Франківської області, відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_6 міської ради Івано-Франківської області ( м. Коломия, пр. Грушевського, 1, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054334) в дохід держави 365 (триста шістдесят п'ять) гривень 40 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки м. Коломия, вул. Леонтовича, 20/31, Івано-Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, в дохід держави 365 (триста шістдесят п'ять) гривень 40 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6 міської ради Івано-Франківської області ( м. Коломия, пр. Грушевського, 1, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054334) на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки м. Коломия, вул. Міцкевича, 48/1, Івано-Франківської області, 4000 (чотири тисячі ) гривень витрат за проведення експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки м. Коломия, вул. Леонтовича, 20/31, Івано-Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки м. Коломия, вул. Міцкевича, 48/1, Івано-Франківської області, 4000 (чотири тисячі ) гривень витрат за проведення експертизи.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, - протягом 10 днів з часу отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 06 березня 2017 року.

Суддя Калинюк О. П.