Постанова

від 10.03.2017 по справі 814/1689/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1689/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника апелянта Баришнікова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-вугілля" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-вугілля" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-вугілля" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2016 р. № 0002211401 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 24820,27 грн. за основним зобов'язанням та 5584,56 грн. за штрафними санкціями та від 11.08.2016 р. № 0002221401 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 149391,24 грн. за основним зобов'язанням та 37347,81 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову зазначалося, що висновки відповідача про безтоварність операцій і, відповідно, нарахування грошових зобов'язань з ПДВ і податку на прибуток по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками ПСП "Агро-Нікма" і ТОВ "Укрторг Граніт" є не обґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-вугілля" відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-вугілля" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

З матеріалів справи встановлено, у травні-червні 2016 р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2016 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 02.12.2011 р. по 31.03.2016 р., результати якої оформлені актом від 29.06.2016 р. № 19/14-29-14-01/37991922 (а. с. 12-94).

Перевіркою серед іншого виявлено наступні порушення:

- п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 160306,00 грн.;

- п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, абз. а) п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 60527,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.08.2016 р. № 0002211401 на суму 75658,75 грн. і № 0002221401 на суму 198580,00 (а. с. 8-11).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Дослідивши матеріали справи щодо правовідносин позивача з ПСП Агро-Нікма колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом правовідносин між позивачем та ПСП Агро-Нікма було надання послуг навантажувача відкидки із залізничної лінії, згідно договору від 01.04.2013 р. № 5.

За результатами надання послуг сторонами складались двосторонні акти виконаних робіт. На стор 15 акту перевірки зазначено, що надані до перевірки акти виконаних робіт мають наступні недоліки: не зазначено місце їх виконання, відсутні прізвища та посади осіб що брали участь та є відповідальними за здійснення господарських операцій, відсутня інформація про найменування товару, що перевантажувався.

Судова колегія вважає, що зазначені у акті недоліки не обгрунтовані нормами законодавства, а ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не передбачено таких реквізитів як місце виконання, а передбачено необхідність визначення місця складання. В наданих актах про надання послуг ця вимога виконана, зазначено місце складання м. Миколаїв.

Крім того доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо відсутні прізвища та посади осіб що брали участь та є відповідальними за здійснення господарських операцій є безпідставними, оскільки в текстах актів наданих послуг зазначено, що вони підписуються від Виконавця - приватним сільськогосподарським підприємством Агро-Нікма в особі директора Нікуліна М.А. та від Замовника - товариством з обмеженою відповідальністю Миколаїв-Вугілля в особі директора Вовченка А.А.

Щодо послання в акті перевірки на відсутність інформації про найменування товару, що перевантажувався є необґрунтованим, так як нормами статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вимагається зазначати в первинному документі зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції .

Змістом господарської операції в даному випадку є надання послуг навантажувача з погодинною оплатою, тому назва ТМЦ, які перевантажуються не впливає на вартість послуг, тому міру деталізації змісту і обсягу господарської операції визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних.

Таке оформлення первинних документів відповідає меті бухгалтерського обліку, закріпленій в статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідно до якої бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень в даному випадку для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а не для відсутності сумнівів податковою у майбутньому. Обсягом господарської операції та одиницею виміру в даному випадку є години роботи техніки. Норми, яка б передбачала такою деталізацію, відповідачем в акті не зазначено.

Крім того з матеріалів справи встановлено, що окрім актів наданих послуг до перевірки також було надано первинні документи на оплату цих послуг - авансові звіти та квитанції до прибуткових касових ордерів. Порушень в цих документах перевіркою встановлено не було.

Судова колегія вважає, що враховуючи, що ці документи підтверджують понесення позивачем витрат у сумі 668700 грн. у 2013 році висновок про завищення позивачем витрат без спростування законності платіжних документів про витрати є необгрунтованим.

Суть цих правовідносин полягала в наданні навантажувально-розвантажувальних послуг при складуванні вантажів (кам'яного вугілля).

Для здійснення господарської діяльності позивач уклав договір від 01.04.2013 р. №МЧп4-696 з Державним підприємством Одеська залізниця про тимчасове складування вантажів в смузі відведення залізниці за адресою м. Миколаїв, Херсонське шосе, 100.

Згідно з пунктом 1.1. цього договору позивач використовує для тимчасового складування вантажу (вугілля, щебеню, шлаку, відсіву та піску - частину вантажного двору по ст. Миколаїв: відкритий майданчик біля підвищеної колії, загальною площею 500 (п'ятсот) м 2 .

Пунктом 7.1. цього ж договору передбачено, що вантажні операції на території вантажних дворів, наданій Підприємству для складування вантажів виконуються засобами структурного підрозділу Залізниці за рахунок Підприємства (ст. 30 Статуту Залізниць).

Також пунктом 7.2. цього договору передбачено, що якщо протягом однієї доби вивантажений на підвищеній колії вантаж не вивозиться Підприємством на його майданчик ви за межі вантажного двору, Залізниця виконує відкидання вантажу на майданчик підприємства без повідомлення та за його рахунок.

Саме на виконання пункту 7.1. договору Одеська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт здійснювала розвантаження вантажу, що оформлювалось актами виконаних робіт, переліченими в таблиці на стор. 17-18 акту перевірки.

Тому припущення відповідача про те, що акти виконаних робіт з Одеською механізованою дистанцією навантажувально-розвантажувальних робіт нібито підтверджують те, що послуги ПСП Агро-Нікма не надавались є необгрунтованими, оскільки зроблені без розуміння суті господарської операції між позивачем та Одеською залізницею.

Суть же послуг, які надавались ПСП Агро-Нікма полягає у виконанні обов'язку позивача, передбаченого пунктом 7.2. договору із Залізницею, а саме переміщенні вивантаженого товару з місця тимчасового складування (як зазначено в самих актах із Залізницею) до основного місця зберігання, яке знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Енгельса, 51.

Зазначене місце зберігання використовується позивачем на підставі договору № 55 від 08.01.2013 р., який позивач уклав з ТОВ Фантоп . Згідно з пунктами 1.1. та 1.2. цього договору ТОВ Фантоп зобов'язується надати у тимчасове користування Замовнику земельну ділянку за адресою м. Миколаїв, вул. Енгельса, 51 з автомобільним вагами на 30 тон під зберігання та продажу вугілля кам'яного площею 500 м 2 .

Таким чином, висновки акту перевірки щодо правовідносин позивача з ПСП Агро-Нікма ґрунтуються на припущеннях, зроблених без врахування суті правовідносин та не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства, тим більше що витрати позивача підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Щодо правовідносин позивача з контрагентом ТОВ Укрторг Граніт судова колегія суду апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Підставою для відмови в задоволенні позову була відсутність документів про транспортування товару з м. Дніпропетровська до Миколаєва.

З матеріалів справи вбачається, що придбання позивачем щебеню у ТОВ Укрторг Граніт було здійснене в рамках господарської діяльності позивача з метою подальшої реалізації цього щебеню на адресу Миколаївського будівельного управління № 8.

Для цього позивач уклав договір поставки № 68 від 02.06.2014 р. з ТОВ Миколаївське будівельне управління № 8 .

Згідно п. 1.1.3. зазначеного договору позивач був зобов'язаний поставити придбаний у ТОВ Укрторг Граніт щебінь (на підставі накладних, описаних в акті перевірки на стор. 21 та залучених до матеріалів справи позивачем) на територію Миколаївського Глиноземного заводу за адресою м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 285 (шламове поле № 2, котлован допоміжно-побутового комплексу).

Реалізація здійснювалась на підставі видаткових накладних (наприклад видаткові накладні №283 від 30.07.14; №288 від 06.08.14; № 279 від 04.08.14 р.). Перевезення здійснювалось ТОВ Автотранс-Нікма на підставі договору № 20/11-1 від 20.11.13 р. та товарно-транспортних накладних (наприклад ТТН № 536309 від 22.08.14; ТТН № 536286 від 06.08.14; ТТН № 536285 від 17.08.14 р.).

Мотивуючи відмову в позові в частині правовідносин позивача з ТОВ Укрторг Граніт суд першої інстанції послався на відсутність специфікацій-заявок, сертифікатів, товарно-транспортних накладних тощо.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених визначеними вище документами.

Первинним документом, згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріально-цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже визначає правовідносини з виконання перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Товариство здійснювало операції з придбання товарів та не виступало як замовник за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити про ненадання послуг з перевезення вантажів і, відповідно, про неправомірне включення вартості цих послуг до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, і до складу податкового кредиту.

У тексті Акта перевірки відсутні висновки про те, що Товариство відобразило у відповідних податкових деклараціях вартість послуг з перевезення вантажів.

Як вказано у пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Обов'язковими реквізитами первинних документів, відповідно до пункту 2.4 вказаного Положення, є найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на зазначене, відсутність документів на підтвердження якості та специфікацій придбаних товарів товариством у ТОВ Укрторг Граніт , не може розцінюватися як відсутність первинних документів.

Також відмовляючи в задоволенні позову в частині включення до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за наслідками правовідносин позивача з ТОВ Укрторг Граніт , судом першої інстанції зазначено, що з досліджених наданих позивачем видаткових накладних за липень 2014 р. встановлено, що останні не містять прізвища, підпису відповідальної особи та печатки ТОВ Укрторг Граніт , у той час коли накладні за серпень 2014 р. містять всі необхідні реквізити (а.с. 165-180), однак судом першої інстанції було відмовлено в позові в повному обсязі, а не в тій частині накладних, що оформлені не належним чином.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що наявні у справі видаткові накладні за липень 2014 р. дійсно не містять прізвища, підпису відповідальної особи та печатки ТОВ Укрторг Граніт , не можуть бути належним доказом товарності цих господарських операцій за липень 2014р., тому висновки акту перевірки та рішення суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими.

Оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок сум податкових зобов'язань та штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції 08.02.2017р. у судовому засіданні зобов'язав представника Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області надати до суду загальний розрахунок сум податкових зобов'язань та штрафних санкцій, зазначених у податкових-повідомленнях рішеннях, які є предметом спору по цій справі, однак представник відповідача, який належним чином був сповіщений про час та місце судового розгляду справи до суду не з'явився, причини своєї неявки не повідомив та зазначених розрахунків до суду не було надано.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з наданим позивачем розрахунком та зазначає, що загальна сума видаткових накладних виписаних ТОВ Укрторг Граніт в липні 2014 року складає 44639,12 грн. в т.ч. ПДВ 7439,86 грн. Питома вага цих видаткових накладних у податкових повідомленнях-рішень, що оскаржується складає з податку на прибуток 8035,04 грн. за основним платежем та 2008,76 грн. за штрафними санкціями, з податку на додану вартість 7439,86 грн. за основним платежем та 1859,97 грн. за штрафними санкціями, в частині яких позов задоволенню не підлягає.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-вугілля" задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-вугілля" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2016 р. № 0002211401 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 16785,23 грн. за основним зобов'язанням та 3575,80 грн. за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2016 р. № 0002221401 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 141951,38 грн. за основним зобов'язанням та 35481,84 грн. за штрафними санкціями.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області /вул.Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-вугілля" /вул.2 Поперечна, 50, м.Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 37991922/ судовий збір сплачений за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги пропорційно сумі задоволених позовних вимог, що становить 6230,70 грн. (шість тисяч двісті тридцять гривень сімдесят копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 10.03.2017 р.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик