Постанова

від 05.03.2019 по справі 814/1689/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №814/1689/16

адміністративне провадження №К/9901/36607/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2017 року у складі суддів Зуєвої Л.Є., Шевчук О.А., Федусика А.Г.

у справі №814/1689/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаїв-вугілля

до Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаїв-вугілля (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі), про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 серпня 2016 року №0002211401 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 240820,27 грн за податковим зобов'язанням та 5584,56 грн за штрафними санкціями, №0002221401 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 149391,24 грн за податковим зобов'язанням та 37347,81 грн за штрафними санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.

21 листопада 2016 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду Товариству відмовлено в задоволенні позову, з мотивів доведеності податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

10 березня 2017 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року та прийнято нову постанову, якою позов Товариства задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 серпня 2016 року № 0002211401 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16785,23 грн за основним зобов'язанням та 3575,80 грн за штрафними санкціями та № 0002221401 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 141951,38 грн за основним зобов'язанням та 35481,84 грн за штрафними санкціями, з мотивів часткового підтвердження товарності господарських операцій за взаємовідносинами з ПСП "Агро-Нікма" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторг граніт" .

У березні 2017 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що надані для перевірки документи (акти виконаних робіт, видаткові накладні) не відповідають законодавчо встановленим вимога для визнання документів первинними, а також вказує на те, що Товариством не надані для перевірки інші документи, які свідчать про походження товару.

27 липня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього суду від 31 березня 2017 року, та витребувано справу № 814/1689/16 з Миколаївського окружного адміністративного суду (фактично справа витребувана не була).

12 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/36607/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

26 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційного провадження прийнято до свого провадження та витребувано справу №814/1689/16 з Миколаївського окружного адміністративного суду.

03 квітня 2018 року справа № 814/1689/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

Заперечення або відзив від позивача до Суду на касаційну скаргу податкового органу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37991922, перебуває на обліку податкового органу з 02 грудня 2011 року, є платником податку на додану вартість з 23 квітня 2012 року.

Податковим органом у травні-червні 2016 року проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 02 грудня 2011 року по 31 березня 2016 року, результати якої оформлені в акті від 29 червня 2016 року № 19/14-29-14-01/37991922 (далі акт перевірки).

Висновками акта перевірки податковим органом зазначено про встановлення Товариством порушень пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 160306,00 грн. та підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, абзацу а) пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 цього кодексу , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 60527,00 грн.

11 серпня 2016 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення.

Податковим повідомленням - рішенням № 0002221401 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 198580,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 160306 грн. за порушення положень пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 38274 грн. на підставі абзаців першого, другого пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням - рішенням № 0002211401 на суму 75658,75 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 60527 грн., за порушення підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, абзацу а) пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 15131 грн. 75 коп. на підставі абзаців першого, другого пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Склад податкових правопорушень встановлених податковим органом полягає у недоведеності Товариством фактів реального здійснення господарських операцій за взаємовідносинами з двома контрагентами Приватним сільськогосподарським товариством Агро-Нікма та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрторг граніт , за фактом придбання послуг та товару (щебеню) з якими позивач сформував витрати та податковий кредит.

Податковий орган під час перевірки та впродовж усіх судових розглядів доводить відсутність у позивача первинних документів, як підстав бухгалтерського обліку господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у липні-серпні 2014 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторг граніт" щебінь на загальну суму 148921,62 грн. за договором поставки від 28 липня 2014 року № 28/07/14-1, та придбав від Приватного сільськогосподарського Товариства Агро-Нікма послуг навантажувача відкидки із залізничної лінії, отримання яких позивач доводить посиланням на договір від 01 квітня 2013 року № 5, який не надав податковому органу під час перевірки та судам попередніх інстанцій впродовж усього розгляду справи.

Суд першої інстанції здійснюючи аналіз первинних документів на предмет відповідності встановлених до них вимогам частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14, дійшов до висновку про їх невідповідність та встановив відсутність у частині документів, зокрема в матеріалах справи відсутні податкові накладні, які підтверджують придбання позивачем товару у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторг граніт".

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторг граніт" за липень 2014 року та акти виконаних робіт з Приватним сільського господарським Підприємством Агро-Нікма не відповідають вимогам частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, не є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти їх здійснення.

Суд першої інстанції встановив, що з наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт неможливо підтвердити вказані в актах обсяги роботи навантажувача, не вказано місце виконання робіт, відсутні прізвища та посади осіб, що приймали участь та є відповідальними за здійснення господарських операцій, відсутні підписи осіб, що відповідальні за здійснення зазначених операцій, відсутня інформація про найменування товару, що ПСП Агро-Нікма перевантажувало.

Надані Товариством на підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторг граніт" видаткові накладні за липень 2014 року оформлені з порушенням встановленого порядку, а саме не вказано місце їх складання, відсутні прізвища та посади відповідальних осіб або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що до перевірки податковому органу не надано журнал реєстрації довіреностей, сертифікати походження товарно-матеріальних цінностей, інші документи, які свідчать про походження товару та його якісні характеристики, товарно-транспортні накладні (у тому числі залізничні накладні), що підтверджували б факт перевезення та оприбуткування товару, придбання щебеню контрагентом позивача.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції безпідставно послався на формальні ознаки, покладені в основу податкових правопорушень, оскільки для підтвердження даних бухгалтерського та податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції та відповідають встановленим до них вимогам.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій по різному оцінили первинні документи, як підстави для бухгалтерського обліку, інших доказів, таких як подальшого використання придбаного щебеню та послуг в господарській діяльності в оподаткованих операціях Товариством не надано.

Суд першої інстанції висновувався на недоведеності господарських операцій, Суд апеляційної інстанції визнав господарські операції доведеними, при цьому висновки суду першої інстанції не спростував.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними світлокопіями первинних документів не підтверджений рух придбаної позивачем продукції (товару) та послуг. Долучені до матеріалів справи документи не є належними, допустимими, достовірними та достатніми письмовими доказами в розумінні статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відсутність здійснення позивачем та його контрагентами господарських операцій встановлена судом першої інстанції, що доводить правомірність висновків податкового органу про безпідставність формування позивачем, як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та послуг, що обумовлює правомірність висновків податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Суд визнає, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, внаслідок чого є наявними підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2017 року у справі №814/1689/16 скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у справі №814/1689/16 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер