Рішення

від 09.03.2017 по справі 904/12336/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.03.2017 Справа № 904/12336/16

За позовом Фермерського господарства "Еталон-Є", с. Новопетрівка

до Селянського (фермерського) господарства "Ізмаїл", с. Приорільське (Пролетарське)

про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство "Еталон-Е" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Селянського (Фермерського) господарства "Ізмаїл" (далі - Відповідач/Орендар) про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок:

- земельної ділянки площею 4,899 га (кадастровий номер 1222385000:01:002:0586) від 15.06.2010 року укладений між ОСОБА_1 та Селянським (Фермерським) господарством "Ізмаїл", зареєстрований 27.12.2010 року, реєстраційний номер 041012301798;

- земельної ділянки площею 4,899 га (кадастровий номер 1222385000:01:002:0585) від 15.06.2010 року укладений між ОСОБА_2 та Селянським (Фермерським) господарством "Ізмаїл", зареєстрований 27.12.2010 року, реєстраційний номер 041012301794;

- земельної ділянки площею 4,899 га (кадастровий номер 1222385000:01:002:0584) від 15.06.2010 року укладений між ОСОБА_3 та Селянським (Фермерським) господарством "Ізмаїл", зареєстрований 27.12.2010 року, реєстраційний номер 041012301796;

- земельної ділянки площею 4,899 га (кадастровий номер 1222385000:01:002:0580) від 15.06.2010 року укладений між ОСОБА_4 та Селянським (Фермерським) господарством "Ізмаїл", зареєстрований 12.03.2012 року, реєстраційний номер 122230004001227;

- земельної ділянки площею 4,899 га (кадастровий номер 1222385000:01:002:0581) від 15.06.2010 року укладений між ОСОБА_5 та Селянським (Фермерським) господарством "Ізмаїл", зареєстрований 12.03.2012 року, реєстраційний номер 122230004001224.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Відповідачем та фізичними особами укладено договори орендних земельних ділянок з порушенням вимог чинного законодавства та статуту Фермерського господарства "Еталон-Є", у зв'язку з чим є підстави для визнання спірних договорів недійними.

Ухвалою господарського суду від 28.12.2016 року порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 07.02.2017.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2017 року продовжено строк розгляду спору до 14.03.2017 року включно, відкладено судове засідання на 09.03.2017.

09.03.2017 повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи повноважний представник позивача повідомлений належним чином, що підтверджує протокол судового засідання від 07.02.2017 року.

Крім того, господарський суд звертає увагу на той факт, що позивач не надав суду витребувані документи, а саме: Протокол зборів учасників Фермерського господарства "Еталон-Є" щодо вирішення питання про передачу земельних ділянок на баланс господарства; Акт прийому - передач спірних земельних ділянок до статутного фонду Фермерського господарства "Еталон-Є"; Довідку бухгалтера Фермерського господарства "Еталон-Є" про прийняття спірних земельних ділянок на баланс господарства; Докази звернення керівництва СФГ "Ізмаїл" з пропозицією до керівництва ФГ "Еталон-Є" про надання спірних земельних ділянок в оренду; Докази направлення ФГ "Еталон-Є" відмови керівництву СФГ "Ізмаїл" на пропозицію щодо укладання договорів оренди земельних ділянок; Докази сплати ФГ "Еталон-Є" (акт звірки з Державної податкової інспекції) земельного податку щодо спірних земельних ділянок.

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився та не подав витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник відповідача у судове засідання також не з'явився, але до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника відповідача за наявними матеріалами. Крім того, відповідач надав для долучення до матеріалів справи витребувані судом докази сплати земельного податку щодо оренди земельних ділянок по спірним договорам.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 09.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Фермерським (Селянським) господарством "Ізмаїл" (далі - Відповідач/Орендар) та власниками земельних ділянок (далі - Орендодавці) укладено договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких орендодавці надають, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із відповідним кадастровим номером для ведення фермерського господарська (для вирощування сільськогосподарських культур), які знаходяться на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

За приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених земельним кодексом України, цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Так, 15.06.2010 року ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222385000:01:002:0586 з Селянським (Фермерським) господарством "Ізмаїл". Вказаний договір укладений строком на 25 років та зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 27.12.2010 року, реєстраційний номер 041012301798 (а.с. 29-32).

15.06.2010 року ОСОБА_2 уклав договір оренди земельної ділянки кадастровий номер кадастровий номер 1222385000:01:002:0585 з Селянським (Фермерським) господарством "Ізмаїл". Вказаний договір укладений строком на 25 років та зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 27.12.2010 року, реєстраційний номер 041012301794 (а.с. 23-26).

16.10.2009 року ОСОБА_3 уклала договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222385000:01:002:0584 з Селянським (Фермерським) господарством "Ізмаїл". Вказаний договір укладений строком на 49 років та зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 27.12.2010 року, реєстраційний номер 041012301796 (а.с. 17-20).

15.06.2010 року ОСОБА_4 уклала договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222385000:01:002:0580 з Селянським (Фермерським) господарством "Ізмаїл". Вказаний договір укладений строком на 25 років та зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 12.03.2012 року, реєстраційний номер 122230004001227 (а.с. 42-44).

15.06.2010 року ОСОБА_5 уклав договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222385000:01:002:0581 з Селянським (Фермерським) господарством "Ізмаїл". Вказаний договір укладений строком на 25 років та зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 12.03.2012 року, реєстраційний номер 122230004001224 (а.с. 36-38).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 2 цієї ж статті).

Дослідивши спірні договори господарський суд прийшов до висновку, що між Орендарем/Відповідачем та Орендодавцями при укладанні договорів оренди земельних ділянок в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов, що необхідні для договорів даного типу відповідно до чинного законодавства.

Зі змісту ст. 640 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Земельні ділянки за спірними договорами були переданні Орендарю/Відповідачу відповідно до Актів прийому - передачі, які були складені та підписані в присутності Орендодавця, Орендаря, в.о. начальника відділу Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області та Новопетрівського сільського голови (копії Актів містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду землі" об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено у ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Орендарем/Відповідачем договір:

- укладений між ОСОБА_1 та Селянським (Фермерським) господарством "Ізмаїл", зареєстрований 27.12.2010 року, реєстраційний номер 041012301798;

- укладений між ОСОБА_2 та Селянським (Фермерським) господарством "Ізмаїл", зареєстрований 27.12.2010 року, реєстраційний номер 041012301794;

- укладений між ОСОБА_3 та Селянським (Фермерським) господарством "Ізмаїл", зареєстрований 27.12.2010 року, реєстраційний номер 041012301796;

- укладений між ОСОБА_4 та Селянським (Фермерським) господарством "Ізмаїл", зареєстрований 12.03.2012 року, реєстраційний номер 122230004001227;

- укладений між ОСОБА_5 та Селянським (Фермерським) господарством "Ізмаїл", зареєстрований 12.03.2012 року, реєстраційний номер 122230004001224.

Матеріалами справи підтверджується, що державна реєстрація спірних договорів оренди землі здійснена Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено відповідні записи, і про це зазначено в договорах оренди землі, укладених між Відповідачем та власниками земельних ділянок.

Отже, суд вважає, що Відповідачем здійснено всі необхідні дії, відповідно до умов чинного законодавства України для набуття права оренди земельної ділянки. Таким чином, Відповідач є законним набувачем права користування земельними ділянки на підставі укладених договорів оренди земельних ділянок.

Відтак, Відповідач на підставі договорів оренди землі є орендарем земельних ділянок на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, право оренди яких передано їх власниками в строкове платне користування на відповідний строк. Сторонами не надано доказів дострокового розірвання вказаних договорів та скасування їх державної реєстрації.

Крім того, господарський суд звертає увагу також на той факт, що Відповідач сплачує податки за оренду землі за спірними договорами та подає відповідну звітність до державних органів.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (п. 2.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11).

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11).

Як зазначено у ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Важливим елементом правочину є воля сторін та її зовнішній вияв - волевиявлення. Наявність договору та фактів його виконання обома сторонами свідчить про те, що обидва учасника бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вияв волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення характерно для угоди, оскільки невідповідність волевиявлення внутрішній волі означає, що справжньої волі, справжнього бажання укласти угоду немає.

В той же час, Позивачем не надано до суду достатніх доказів того, що волевиявлення його учасників не було вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності (погроза, насилля).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ч. 1 п. 6 ст. 3 ЦК України). Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Надавши правову оцінку спірним договорам, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки спірні договори підписані сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності в силу вільного волевиявлення учасників договору, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується виконанням сторонами зобов'язань.

В матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів для того, щоб вважати укладеними та належним чином зареєстрованими договори земельних ділянок між власниками та Відповідачем. Протилежного належними та допустимими доказами не підтверджено.

З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, що спірні договори не суперечать положенням ст.ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, іншим вимогам чинного законодавства, містять всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочинів, такі як предмет, ціна та строк, та в подальшому були схвалені сторонами вчиненням цілого ряду дій направленого на його виконання, підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Крім того, господарський суд бере до уваги той факт, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами твердження стосовно того, що:

- учасниками Фермерського господарства "Еталон-Є" було прийнято рішення щодо передачі земельних ділянок за спірними договорами Фермерському господарству "Еталон-Є" (Позивачем не надано рішення, яке повинно бути оформлене відповідним протоколом загальних зборів);

- земельні ділянки за спірними договорами були передані Фермерському господарству "Еталон-Є" (Позивачем не надано Актів прийому - передач земельних ділянок);

- Фермерське господарство "Еталон-Є" прийняло земельні ділянки за спірними договорами на баланс господарства (Позивачем не надано довідку бухгалтера Фермерського господарства "Еталон-Є" про прийняття спірних земельних ділянок на баланс господарства).

Господарський суд також звертає увагу, що Позивачем не підтверджено факту звернення керівництва СФГ "Ізмаїл" з пропозицією до керівництва ФГ "Еталон-Є" про надання спірних земельних ділянок в оренду та не надано належні докази направлення ФГ "Еталон-Є" відмови керівництву СФГ "Ізмаїл" на пропозицію щодо укладання договорів оренди земельних ділянок.

Позивачем також не надано суду докази сплати податку за земельні ділянки за спірними договорами.

Господарський суд також вважає за необхідне зазначити про те, що у Позивача було достатньо часу для надання суду, витребуваних ухвалою суду від 07.02.2017 року, документів, а саме:

- усі наявні докази в підтвердження заявлених позовних вимог та власної правової позиції, а також:

? Протокол зборів учасників Фермерського господарства "Еталон-Є" щодо вирішення питання про передачу земельних ділянок на баланс господарства;

? Акт прийому - передач спірних земельних ділянок до статутного фонду Фермерського господарства "Еталон-Є";

? Довідку бухгалтера Фермерського господарства "Еталон-Є" про прийняття спірних земельних ділянок на баланс господарства;

? Докази звернення керівництва СФГ "Ізмаїл" з пропозицією до керівництва ФГ "Еталон-Є" про надання спірних земельних ділянок в оренду;

? Докази направлення ФГ "Еталон-Є" відмови керівництву СФГ "Ізмаїл" на пропозицію щодо укладання договорів оренди земельних ділянок;

? Докази сплати ФГ "Еталон-Є" (акт звірки з Державної податкової інспекції) земельного податку щодо спірних земельних ділянок.

Жодних обґрунтованих пояснень щодо ненадання суду вищезазначених документів Позивач не надав.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявності у позові підстав для визнання недійсними спірних договорів, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 203, 204, 215, 628, 638, 640 Цивільного кодексу України, ст.ст. 93, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 17 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 179, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.03.2017

Суддя ОСОБА_6