Ухвала

від 25.04.2017 по справі 904/12336/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

25.04.2017 Справа № 904/12336/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

розглянувши заяву Фермерського господарства Еталон-Є про забезпечення позову

за позовом Фермерського господарства Еталон-Є , с. Новопетрівка, Магдалинівського району, Дніпропетровської області

до Селянського (Фермерського) господарства Ізмаїл , с. Приорільське, Магдалинівського району, Дніпропетровської області

про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

09 березня 2017 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі (суддя Петренко Н.Е.) у задоволенні позову відмовлено.

Непогоджуючись з рішенням господарського суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Крім того, 11 квітня 2017 року апелянт звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з заявою про забезпечення позову від 05.04.2017.

Заява Фермерського господарства Еталон-Є про забезпечення позову мотивована тим, що невжиття заходів щодо заборони відповідачеві вчиняти певні дії, а саме проведення агротехнічних робіт на земельних ділянках, якими користується СФГ Ізмаїл на підставі спірних договорів оренди може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи наявну можливість відповідача використовувати земельні ділянки за спірними договорами оренди під час судового розгляду справи, з метою подальшого виконання рішення господарського суду, в разі його ухвалення на користь позивача, на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України ФГ Еталон-Є просить суд заборонити СФГ Ізмаїл вчиняти будь-які дії щодо користування, проведення агротехнічних робіт (оранка, культивація, посів та інші дії пов'язані з використанням земельних ділянок) на земельних ділянках:

- площею 4,899 га, кадастровий № 1222385000:01:002:0586, яка належить ОСОБА_1;

- площею 4,899 га, кадастровий № 1222385000:01:002:0585, яка належить ОСОБА_2;

- площею 4,899 га, кадастровий № 1222385000:01:002:0584, яка належить ОСОБА_3;

- площею 4,899 га, кадастровий № 1222385000:01:002:0580, яка належить ОСОБА_4;

- площею 4,899 га, кадастровий № 1222385000:01:002:0581, яка належить ОСОБА_5;

Колегія суддів вважає, що в задоволенні вказаної вище заяви про забезпечення позову слід відмовити з огляду на наступне.

Згідно п. 1 Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Статтею 66 ГПК України передбачено що, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 ГПК України позов, зокрема, забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

В п. 3 вказаної Постанови пленуму ВГСУ зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення , що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання , якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову . З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності .

Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач взагалі не вказав, яким чином проведення агротехнічних робіт боржником на земельних ділянках на підставі спірних договорів оренди може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому, можливість використання земельних ділянок відповідачем за спірними договорами оренди під час судового розгляду справи не є тією виключною обставиною з якою пов'язується застосування такого заходу до забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти певні дії.

З огляду на вищевказане суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Фермерському господарству Еталон-Є у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

ОСОБА_6