Постанова

від 02.03.2017 по справі 916/2215/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Справа № 916/2215/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівЯценко О.В., Бакуліної С.В., розглянувши касаційну скаргуПершого заступника військового прокурора Південного регіону України на постанову від 30.11.2016 Одеського апеляційного господарського суду у справі№916/2215/16 господарського суду Одеської області за позовомЗаступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України, 2. Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" доПриватного підприємства "Берег" простягнення 432 000,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - 1) Васильківський В.О. (дов. від 02.02.17)

2) Фещенко І.В. (дов. від 06.01.17)

Від відповідача - не з'явились

Від Генеральної прокуратури України - Яговдік С.М.

ВСТАНОВИЛА:

Заступник військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Берег" про стягнення з останнього на користь держави в особі Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс" боргу за договором про спільну діяльність (простого товариства) від 01.06.2007 за №3/од у розмірі 432 000 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2016 (суддя Щавинська Ю.М.) позовну заяву заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України, подану в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" залишено без розгляду на підставі п.1 ч.1 статті 81 ГПК України з посиланням на те, що Концерн "Військторгсервіс" є державною компанією, а представлення прокурором інтересів держави в особі державних компаній прямо заборонено п.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо зазначення прокурором в якості позивача Міністерства оборони України, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять посилання на нормативні акти, які відносять до компетенції Міністерства Оборони звернення до суду з позовами про стягнення коштів на користь державного господарського об'єднання.

Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у складі: Величко Т.А., Лавриненко Л.В., Поліщук Л.В. ухвала господарського суду першої інстанції залишена без змін за тих же підстав.

Перший заступник військового прокурора Південного регіону України у касаційній скарзі просить судові акти попередніх судових інстанцій скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Одеської області. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.23, 34 Закону України "Про прокуратуру".

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" передбачено право прокурора на подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України.

У відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

У відповідності до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що Заступник військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Берег" про стягнення з останнього на користь держави в особі Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс" боргу за договором про спільну діяльність (простого товариства) від 01.06.2007 за №3/од у розмірі 432 000 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Міністерство оборони України (як уповноважений орган управління згідно ст.4 зазначеного Закону) відповідно до покладених на нього повноважень, зокрема, забезпечує відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними підприємствами, господарськими структурами.

Згідно з п. 5 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 за № 406/2011 останнє з метою організації своєї діяльності забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, державних фінансових і матеріальних ресурсів, усунення недоліків і порушень, виявлених органами державного фінансового контролю та правоохоронними органами.

29.12.2012 наказом Міністра оборони України №911 "Про затвердження Статуту Концерну "Військторгсервіс" у новій редакції" внесено зміни до статуту позивача-2, згідно яких було закріплено, що позивач-2 є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та утвореним відповідно до актів законодавства України (п. 1.1.); має відокремлене майно, закріплене за ним на праві господарського відання (п. 2.4.); відповідно до законодавства має право, зокрема, здійснювати право господарського відання майном позивача-2 з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадку, передбачених законодавством (п. 2.11.); майно позивача-2 є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п. 6.1). Тобто, п.1.1 Статуту свідчить, що позивач-2 є державним господарським об'єднанням, а не державною компанією в розумінні п.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". Тим більше, що визначення терміну "державна компанія" взагалі відсутнє в законодавстві

Пунктом 4.1 Статуту передбачено, що Концерн утворений з метою забезпечення ефективного функціонування та управління суб'єктами господарювання, які в установленому законом порядку здійснюють забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань продукцією, забезпечують задоволення матеріально-побутових, культурних потреб, організацією відпочинку та оздоровлення військовослужбовців та членів їх сімей.

Колегією суддів також взято до уваги положення ч.1 п.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" відповідно до якого прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що з урахуванням приписів ст.ст. 2, 29, 54, 63 ГПК України, ст.ст. 23, 24 ЗУ "Про прокуратуру", прокурор у позовній заяві належним чином вказав - у чому саме полягає порушення державних інтересів у даній справі та вірно визначив орган державної влади, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України є неправомірним.

Враховуючи наведене, судові акти попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Першого заступника військового прокурора Південного регіону України задовольнити.

Постанову від 30.11.2016 Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/2215/16 господарського суду Одеської області та ухвалу від 31.10.2016 господарського суду Одеської області скасувати; справу №916/2215/16 направити до господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

С. Бакуліна