Рішення

від 31.05.2017 по справі 916/2215/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2017 р.Справа № 916/2215/16

За позовом: Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс"

До відповідача: ОСОБА_1 підприємства "Берег"

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2

про стягнення 432000 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_3, представник за довіреністю

від Міністерства оборони України: ОСОБА_4, представник за довіреністю

від Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс": ОСОБА_5, представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_6, представник за довіреністю

від 3-ї особи: ОСОБА_7, представник за довіреністю

Суть спору : Заступник військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс" до ОСОБА_1 підприємства "Берег", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс" борг за договором про спільну діяльність (простого товариства) від 01.06.2007р. №3/сд у розмірі 432000 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Щавинська Ю.М.) від 31.10.2016р., яка Постановою Одеського апеляційного господарського суду Одеської області від 30.11.2016р. залишена без змін, позовну заяву заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України, подану в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2017р. касаційну скаргу Першого заступника військового прокурора Південного регіону України задоволено, постанову від 30.11.2016р. Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/2215/16 господарського суду Одеської області та ухвалу від 31.10.2016 р. господарського суду Одеської області скасовано, справу №916/2215/16 направлено до господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

У зв'язку з скасуванням постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2017р. постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2016р. та ухвали господарського суду Одеської області від 31.10.2016р. у справі №916/2215/16 та направленням справи №916/2215/16 до господарського суду Одеської області для розгляду по суті, згідно п.4.2.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу в господарському суді Одеської області, в редакції від 07.02.2017р. (протокол №17-2/2017) призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2215/16.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2017р., справу №916/2215/16 передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2017р. справу №916/2215/16 прийнято до провадження суддею Д'яченко Т.Г. та призначено до розгляду у судовому засіданні.

19.04.2017р. до господарського суду Одеської області ОСОБА_2 поданої заяву в порядку ст. 27 ГПК України, у якій заявник просив суд залучити її у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, оскільки є обставини та факти, які свідчать щодо заподіяння матеріальної шкоди позивачу та заявнику від господарської діяльності відповідача ОСОБА_1 підприємства "Берег", в особі директора підприємства при використанні приміщення, переданого за договором, на підставі якого заявлені позовні вимоги прокурора про стягнення у даній справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2017р. залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2.

24.04.2017р. до господарського суду Одеської області представником Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" надано клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

13.05.2017р., 15.05.2017р. та 17.05.2107р. до господарського суду Одеської області представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 надавалися заяви про долучення до матеріалів справи документів.

З огляду на те, що суддя Д'яченко Т.Г. з 18.05.2017р. перебувала на лікарняному, судове засідання, призначене на 22.05.2017р., не відбулось.

22.05.2017р. на електронну адресу господарського суду Одеської області від Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" надійшло письмове клопотання (вх. №2-2708/17) про продовження строку розгляду справи №916/2215/16 на 15 календарних днів.

Приймаючи до уваги повернення судді Д'яченко Т.Г. з лікарняного, ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2017р. продовжено строк розгляду справи №916/2215/16 до 06.06.2017р. та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 31.05.2017р.

31.05.2017р. представником Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" надано клопотання про залучення до матеріалів справи копій документів.

31.05.2017р. представником відповідача надано клопотання про залучення на виконання вимог ухвали суду копії статуту ОСОБА_1 підприємства "Берег" та наказ про призначення директора підприємства.

В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 підприємством "Берег" було зазначено суду наступне.

Для здійснення капітального ремонту, який проводиться за рахунок Сторони 2, за умовами п. 2.3.1. Договору, необхідне забезпечення Об'єкту електроенергією, обов'язок якого покладається у відповідності до п.п. 5.1.8. Договору на Сторону 1. В свою чергу, Сторона 2 зобов'язується нести витрати за комунальні послуги особисто.

Проте, як було зазначено відповідачем, незважаючи на узгоджені умови Договору, Сторона 1 з власної ініціативи 11.09.2012р. здійснила відключення Об'єкту від електропостачання.

Вищезазначені дії Сторони 1 за договором, призвели до наявності підстав неналежного виконання своїх обов'язків ОСОБА_1 підприємством „Берег» перед Стороною 1 щодо відшкодування понесених експлуатаційних витрат, які, на думку відповідача, складаються також з витрат за спожиту електроенергію.

Як зазначається відповідачем, з метою поновлення порушених Стороню 1 обов'язків щодо забезпечення Об'єкта електроенергією, відповідачем були зроблені відповідні дії.

Відповідачем була скерована Претензія від 19.02.2012 року вих. №43/15 на адресу начальника Одеської філії управління військової торгівлі Концерну „Військторгсервіс» щодо забезпечення Об'єкта підключенням до джерел енергопостачання.

26.09.2016р. ОСОБА_1 підприємством „Берег» на адресу начальника Одеської філії управління військової торгівлі Концерну „Військторгсервіс» було скеровано заяву з проханням поновлення подачі електроенергії від мережі електропостачання до Об'єкту.

На адресу начальника Держенергоналяду Одеської області було скеровано 27.09.2012 року скаргу №43/16 у зв'язку з відключенням подачі електроенергії до Об'єкту.

Також на адресу Генерального прокурора України 29.11.2012р. було скеровано заяву №14/11, в якій повідомлялось про те, що 11.09.2012 року в.о. начальника Концерну „Війсьторгсервіс» ОСОБА_8 було відключено Об'єкт від електропостачання.

До Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в Одеській області відповідачем було скеровано заяву №32/5959 від 2012 року, щодо неправомірних дій виконуючого обов'язки начальника Концерну „Війсьторгсервіс» .

20.03.2013 року ОСОБА_1 підприємством „Берег» було отримано відповідь від Держенергонагляду Одеської області за №11/6-451, в якій було повідомлено, що між Концерном „Військторгсервіс» та Центральним РЕМ укладений договір про постачання електроенергії на Об'єкт.

Також відповідачем на адресу Генерального директора „Війсьторгсервіс» було скеровано заяву від 07.05.2013р. вх. №19/014 з проханням розібратися з ситуацією щодо припинення постачання електроенергії до Об'єкту і поновити постачання електроенергії до Об'єкту.

Крім того, з метою належного виконання Договору про сумісну діяльність, виконуючому обов'язки філіалу управління торгівлі Концерну „Війсьторгсервіс» відповідачем подавалася заява від 21.05.2013 р. вих №21/2015 щодо поновлення подачі електроенергії до об'єкту, начальнику філіалу управління торгівлі Концерну „Військторгсервіс» подавалася заява від 19.06.2013р. вих №38/2013, відповідно.

Відповідачем було зазначено, що Приватне підприємство „Берег» не являється стороною відносин, які випливають з укладеного між Концерном „Війсьторгсервіс» та Центральним РЕМ Договору про постачання електроенергії на Об'єкт і відповідач не міг своїми силами здійснити забезпечення Об'єкту електроенергією, тому, на думку відповідача, він не має вини в порушенні своїх зобов'язань за Договором.

На думку відповідача, враховуючи договірну свідомість ОСОБА_1 підприємства „Берег» , яке полягало в проведенні ряду дій, направлених на поновлення порушених обов'язків Концерну „Війсьторгсервіс» з постачання електроенергії (фактичної бездіяльності Концерну „Війсьторгсервіс» ), слід вважати, що порушення зобов'язань відповідача стали наслідком порушень обов'язків позивача, і такі дії є підставою для звільнення відповідача від відповідальності щодо сплати боргу в розмірі 432000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, Заступник військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України посилався на невиконання ОСОБА_1 підприємством "Берег" за період з вересня 2013р. по серпень 2016р. умов Договору про спільну діяльність (простого товариства) №3/СД від 01.06.2007р., укладеного відповідачем з Державним підприємством „Управління торгівлі Південного оперативного командування» , правонаступником якого є Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс".

Обґрунтовуючи свою позицію щодо подання вказаного позову, Заступник військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України зазначив, що невиконання або неналежне виконання суб'єктами підприємницької діяльності умов договорів, укладених з підприємствами Міністерства оборони України, завдає шкоди економічним інтересам держави. При цьому зауважував, що відповідно до п. 1.1 Статуту Концерну "Військторгсервіс", затвердженого наказом Міністра оборони України від 29.12.201р. № 911, Концерн "Військторгсервіс" є державним господарським об'єднанням, утвореним відповідно до актів законодавства України, функції з управління та контроль за діяльністю якого здійснює Міністерство оборони України.

Заступником військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України було вказано, що військовою прокуратурою Одеського гарнізону у відповідності до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру» повідомлено суб'єкт владних повноважень - Міністерство оборони України про необхідність представництва прокуратурою інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Концерну „Військторгсервіс» у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді.

Відповідно до приписів ст. 123 Конституції України, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Положеннями ст. 121 Конституції України визначено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру» , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. (ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру» ).

Відповідно до п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» №7 від 23.03.2012р., господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Згідно до п. 1 ч. 4 ст 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Заступник військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України зазначає, що в порушення вимог Положення про юридичну службу, затвердженого Постановою КМУ від 26.11.2008р. №1040, Концерн "Військторгсервіс" та підпорядкована йому філія "Одеське управління військової торгівлі" заходи представницького характеру з питань стягнення дебіторської заборгованості з боржника ПП „Берег» не здійснює.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, судом підтверджуються підстави для представництва Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України, представників прокуратури, позивачів, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, суд встановив.

01 червня 2007 року між Державним підприємством Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування» (Сторона 1) та ОСОБА_1 підприємством „Берег» (Сторона 2) було укладено Договір про спільну діяльність (простого товариства) №3/сд, за умовами п. 1.1. якого сторони, з метою проведення капітального ремонту будівлі „Дім військового одягу» , розташованого у м. Одеса, вул. Преображенська, 45, яка належить Стороні 1, збереження його як пам'ятника архітектури, відповідно до технічного висновку від 14 березня 2007 року, виданого Одеською державною академією будівництва та архітектури та організації на його площах швейного виробництва та офісних приміщень як джерела отримання додаткового прибутку (після завершення капітальних робіт), зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, яке належить Сторонам на відповідних правових підставах в порядку та на умовах, викладених у даному договорі, спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної господарської мети.

01 червня 2007 року між сторонами було підписано Акт приймання-передачі майна в сумісну діяльність.

Між сторонами 20 серпня 2008 року внаслідок проведення реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування» шляхом приєднання до Концерну Війсьторгсервіс» було укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої було змінено преамбулу Договору про спільну діяльність (простого товариства) №3/сд від 01.06.2007р. з Державного підприємства Міністерство оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування» на Концерн „Військторгсервіс» .

Відповідно до п. 1.1.1 Договору, здійснення капітельного ремонту об'єкта, яке є 2-х поверховою будівлею загальною площею 1717 кв.м., в тому числі 503,9 кв.м. підвальноо приміщення в 2 етапи:

1 етап - капітальний ремонт (укріплення)несучих стін та фасаду. Строки ремонту узгоджуються сторонами після набрання чинності даного договору;

2 етап - ремонт всіх приміщень будівлі, включаючи підвальні приміщення.

Після завершення капітального та косметичного ремонту, створення на об'єкті офісних приміщень та організації швейного виробництва, як джерела додаткового отримання прибутку сторін даного договору.

Положеннями п. 1.4. Договору сторони погодили, що для найшвидшого досягнення мети, визначеної цим договором, сторони сумісно зобов'язуються обмінюватись документами та інформацією, яка знаходиться в їх розпорядженні, по питанням, які представляють взаємний інтерес сторін. Проводити загальні консультації по узгодженню тематики для обговорення питань сумісної діяльності. Виконувати в строки зобов'язання, передбачені даним договором.

Згідно до п. 2.1. Договору, з метою реалізації завдань сумісної діяльності, сторони здійснюють вклади в сумісну діяльність у вигляді грошових коштів, майна, професійних та інших знань, навичок, а також ділової репутації та ділових зв'язків, інженерно-технічних можливостей сторін.

Відповідно до п. 3.1. Договору, вклади сторін, зазначені в статті 2 даного договору , а також майно, створене чи набуте ними в результаті сумісної діяльності, складає їх загальну дольову власність.

Згідно до п. 4.8. Договору, Сторона 1 здійснює контроль над діяльністю Сторони 2 за виконанням умов даного Договору.

Положенням п. 7.5. Договору у редакції Додаткової угоди від 07.06.2007 року до Договору про спільну діяльність (простого товариства) №3/сд від 01.06.2007р. сторони погодили, що до введення капітально відремонтованого об'єкту в експлуатацію, Сторона 2 щомісячно відшкодовує (компенсує) Стороні 1 понесені нею експлуатаційні витрати у розмірі 12000 грн., в тому числі ПДВ 2000 грн. Відшкодування (компенсація) Стороні 1 експлуатаційних витрат здійснюється Стороною 2 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Стороні 1. Відшкодування експлуатаційних витрат здійснюється Стороню 2 з 1 числа місяця наступного після повного звільнення об'єкта Стороною 1 від свого майна, про що свідчить акт підписаний сторонами договору.

Як вбачається з позовної заяви, з боку відповідача - ОСОБА_1 підприємства „Берег» на виконання умов укладеного Договору було частково сплачено на користь Концерну "Військторгсервіс" грошові кошти з експлуатаційних витрат за період з травня по липень 2008 року у розмірі 36000 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору, а саме невиконання п. 7.5. Договору за період з вересня 2013 року по серпень 2016 року, за ОСОБА_1 підприємством „Берег» рахується борг по відшкодуванню експлуатаційних витрат у розмірі 432000 грн., який станом на момент розгляду справи є несплаченим з боку відповідача.

Також, Заступником військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України було зазначено суду, що у судовому порядку за період з серпня 2008 року по травень 2010 року з відповідача було стягнуто 264 000 грн., за неналежне виконання умов п. 7.5. Договору про спільну діяльність (простого товариства) №3/сд від 01.06.2007р.

Позовні вимоги Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" обґрунтовано неналежним виконанням ОСОБА_1 підприємством "Берег" за період з вересня 2013р. по серпень 2016р. умов Договору про спільну діяльність (простого товариства) № 3/СД від 01.06.2007р., укладеного відповідачем з Державним підприємством „Управління торгівлі Південного оперативного командування» , правонаступником якого є Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс", та направлено на стягнення з відповідача 432000 грн. боргу по відшкодуванню експлуатаційних витрат.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України та представників позивачів, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін у справі виникли на підставі укладеного 01 червня 2007р. між Державним підприємством Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування, правонаступником якого є Концерн „Військторгсервіс» та ОСОБА_1 підприємством „Берег» Договору про спільну діяльність (простого товариства) №3/сд, з урахуванням додаткових угод до нього.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору

Відповідно до ст. 1130 Цивільного Кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 підприємством „Берег» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору про спільну діяльність (простого товариства) № 3/СД від 01.06.2007р., укладеного відповідачем з Державним підприємством „Управління торгівлі Південного оперативного командування» , правонаступником якого є Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс", що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим, позовні вимоги Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" про стягнення з відповідача за Договором про спільну діяльність (простого товариства) № 3/СД від 01.06.2007р. заборгованості по відшкодуванню експлуатаційних витрат за період з вересня 2013 року по серпень 2016 року у розмірі 432000 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача, які викладено у відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості за договором, з огляду на наступне.

Як вже встановлено судом, 01 червня 2007 року між Державним підприємством Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування» (правонаступником якого є Конценр „Військторгсервіс» ) та ОСОБА_1 підприємством „Берег» було укладено Договір про спільну діяльність (простого товариства) №3/сд. Сторонами були погоджені умови даного договору, які є обов'язковими для виконання.

Саме п. 7.5. зазначеного Договору, у редакції Додаткової угоди 07.07.2007р. сторонами було визначено зобов'язання Сторони-2 - ОСОБА_1 підприємства „Берег» до введення капітально відремонтованого об'єкту в експлуатацію щомісячно перераховувати на розрахунковий рахунок Сторони-1 грошові кошти в розмірі 12000 грн.

Приймаючи до уваги відповідні зобов'язання відповідача, прийняті ним на себе згідно умов п. 7.5. Договору, те, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України), не здійснення відповідачем своєчасно та у повному обсязі перерахування грошових коштів у вигляді відшкодування експлуатаційних витрат, як то було передбачено укладеним між сторонами Договором, суд не погоджується з доводами відповідача про необхідність звільнення його від таких сплат, обов'язок щодо здіснення яких прямо випливає з умов Договору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" зі стягненням з ОСОБА_1 підприємства "Берег" заборгованості по відшкодуванню експлуатаційних витрат у розмірі 432000 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6480 грн. покладаються на відповідача згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Берег" (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 45; код 31347641) на користь держави в особі Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Малогвардійська, буд. 28-А; код 33689922) в особі філії "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс" (65063, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 10-А; код 35123222; р/р 26009054318532) борг за договором про спільну діяльність (простого товариства) від 01.06.2007р. №3/сд у розмірі 432000 (чотириста тридцять дві тисячі) грн.

3.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Берег" (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 45; код 31347641) на користь військової прокуратури Південного регіону України (65012, м.Одеса, вул. Пироговська, 11; код 38296363, МФО 820172, ДКСУ, м. Київ, р/р 35216073082762) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6480 (шість тисяч чотириста вісімдесят) грн.

Повний текст рішення складено 06 червня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко