Ухвала

від 28.02.2012 по справі 1-162/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1-162/09 28.02.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-89-2012р. Головуюча І-ї інстанції

Категорія: ст.125 ч.1 КК України ОСОБА_1

Доповідач апеляційного суду

ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Маркової Т.О.

суддів: Рудяка А.О., Міняйло Н.П.

секретаря: Болмосової І.В.

за участю прокурора: Іванов А.О.

виправданої: ОСОБА_3

потерпілої: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_4 на вирок Братського районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2011 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Братське Миколаївської області, раніше не судима,

обвинувачена у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 125 КК України - виправдана за відсутністю в її діях складу злочину.

За скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_3 обвинувачувалась в тому, що 07 квітня 2010 року близько 15 год. 00 хв. в кабінеті судді Братського районного суду Миколаївської області Кірімової О.М., Яковенко О.В. ложечкою для взуття нанесла потерпілій ОСОБА_4 удар в ліву руку, заподіяв при цьому крововилив в області лівого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні суд встановив, що обвинувачення підсудної ґрунтувалось виключно на показаннях потерпілої ОСОБА_4 і в той же час потерпілою не було надано суду будь-яких доказів, якими було б доведено факт заподіяння їй 7 квітня 2010 року тілесних ушкоджень, саме підсудною. Суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи вина підсудної у заподіянні 7 квітня 2010 року умисного легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_4 не підтверджена.

В апеляції потерпіла ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати та постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 125 КК України. Вважає, що судом помилково прийнято до уваги постанови прокуратури та міліції, якими відмовлено в порушенні кримінальної справи, адже апелянт зверталась з заявами про притягнення ОСОБА_3 за ст. 398 КК України. Також зазначає, що суд не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_6, яка є прямим свідком скоєного злочину та помилково прийняв до уваги покази свідка ОСОБА_7, яка не була безпосередньо присутня в кабінеті під час події. Апелянт вказує, що суд не прийняв до уваги дані акту судово-медичної експертизи про отримання нею ушкоджень.

В запереченнях виправдана ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду відносно неї без змін. Вважає, що вирок суду відповідає матеріалам справи та дослідженим під час судового засідання доказам, а підстави для скасування вироку відсутні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої ОСОБА_4, яка підтримала свою апеляцію, заперечення виправданої ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Вказаним вимогам закону вирок суду не відповідає, оскільки формулювання обвинувачення, яке викладене в скарзі потерпілої ОСОБА_4 та в постанові про порушення кримінальної справи від 10 січня 2010 року суттєво відрізняється від того обвинувачення, яке було предметом розгляду в судовому засіданні і визнане судом недоведеним.

Зі скарги потерпілої та постанови суду вбачається, що ОСОБА_4 побачила, що ОСОБА_3 має намір її вдарити під ребра ложкою для взуття, яка знаходилась в ОСОБА_3 в правій руці. Захищаючись від удару під ребра, ОСОБА_4 підставила ліву руку куди й прийшовся удар ложкою для взуття.

У вироку суду це обвинувачення, а саме механізм спричинення тілесних ушкоджень, перекручено і викладено іншим чином, а саме, що ОСОБА_3 ложечкою для взуття нанесла потерпілій удар в ліву руку, заподіяв при цьому крововилив в область лівого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Невідповідність формулювання обвинувачення суттєво вплинуло на правильність вироку, оскільки суд не вправі був вийти за межі пред'явленого обвинувачення.

ОСОБА_4 того, виправдовуючи ОСОБА_3 в умисному спричинені легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4, суд допустив істотні суперечності, пославшись мотивувальній частині вироку на відсутність доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_3, тобто через не доведення її участі у вчиненні злочину, в той же час в резолютивній частині зробив висновок про те, що в її діях відсутній склад злочину.

Такі висновки суду суперечать вимогам ч. 4 ст. 327 КПК України, згідно законом передбачено кілька підстав, за яких постановлюється виправдувальний вирок. Так, виправдовуючи за недоведеністю участі підсудного у вчинені злочину, суд повинен у мотивувальній частині вироку вмотивувати неспроможність, невірогідність тих доказів, які стали підставою для пред'явлення обвинувачення, з наведенням доказів, що спростовують обвинувачення підсудного у вчиненні злочину. Наводяться мотиви, з яких відкидаються у справи обвинувальні докази. А при виправданні за відсутністю складу злочину наводяться мотиви, які не дозволяють суду зробити висновок про наявність у діях підсудного складу злочину.

Відсутність у вироку конкретної підстави виправдання означає невідповідність вироку закону - ч.4 ст. 334 КПК України, яка вимагає точної вказівки у вироку мотивів виправдання.

ОСОБА_4 того, висновок експерта про наявність у потерпілого ОСОБА_4 тілесних ушкоджень зовсім залишився поза увагою суду, оскільки оцінка цьому доказу судом взагалі не дана. Хоча суд і констатував, що експертом встановлена наявність тілесного ушкодження у потерпілої, однак не мотивував чому він не приймає до уваги цей висновок, у чому конкретно складається помилковість висновків експерта.

Відповідно до протоколу судового засідання, свідок ОСОБА_8 за клопотанням підсудної була запрошена в судове засідання, однак в суді цей свідок не був допитаний, хоча на показання саме цього свідка суд послався у вироку, як на такі, які були дані нею в судовому засіданні. (а.с.113-114)

Таким чином, за наявності суперечливих доказів, без належного мотивування та істотних порушень кримінально-процесуального закону, суд виправдав ОСОБА_3 на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України за відсутністю складу злочину, одночасно вказавши в мотивувальній частині вироку про недоведеність участі ОСОБА_3 у вчиненні злочину.

З вказаних підстав вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково. Вирок Братського районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2011 року у відношенні ОСОБА_3 - скасувати, а матеріали скарги ОСОБА_4 направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Головуюча:

Судді: