Постанова

від 28.02.2017 по справі 925/560/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 925/560/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Білошкап О.В., Погребняка В.Я. розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Етуаль" на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 року Господарського суду Черкаської області від 14.04.2016 року у справі Господарського суду№ 925/560/14 Черкаської області за позовомТОВ "ЛЛЛ" в особі ліквідатора Білика О.А. доТОВ "Етуаль" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ВАТ "Шрамківський цукровий завод" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Білери Олега Вікторовича; 2. Приватного нотаріуса Драбівського районного нотаріального округу Бірюка Олега Васильовича провизнання недійсним договору купівлі-продажу у судовому засіданні взяли участь представники :

ТОВ "Етуаль": адвокат Нестеренко О.Ф. (довіреність від 05.10.2011 року), ТОВ "ЛЛЛ":ліквідатор Артеменко О.О., арбітражний керуючий. В С Т А Н О В И В :

03.04.2014 року ТОВ "ЛЛЛ" в особі ліквідатора Білика О.А. (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Етуаль" (далі - відповідача) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.04.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюком О.В. 27.04.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №1337; судові витрати покласти на відповідача (том 1, а.с. 2 - 50).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.04.2014 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду (том 1, а.с. 1).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.05.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ВАТ "Шрамківський цукровий завод" (далі - третя особа-1) , а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Білеру Олега Вікторовича (далі - третя особа-2) та Приватного нотаріуса Драбівського районного нотаріального округу Бірюка Олега Васильовича (далі - третя особа-3) (том 1, а.с. 90 - 92).

Справа двічі розглядалася судами першої та апеляційної інстанцій з прийняттям рішень про відмову у задоволенні позовних вимог, які було скасовано Вищим господарським судом України відповідно до Постанов від 12.02.2015 року та від 17.12.2015 року з переданням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з підстав неповноти з'ясування судами обставин справи та ненадання об'єктивної оцінки доказам, що мають юридичне значення для її розгляду (том 1, а.с. 201 - 205, том 2, а.с. 211 - 220, том 3, а.с. 24 - 29, 192 - 208, том 4, а.с. 143 - 160, 210 - 221).

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Черкаської області 14.04.2016 року (суддя Грачов В.М.) у задоволенні позову відмовлено з огляду на недоведення позивачем належними та достатніми доказами порушення його прав оспорюваним правочином (том 5, а.с. 188 - 199).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач та відповідач звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами. Позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції від 14.04.2016 року в частині відмови у визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 27.04.2007 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в частині визнання недійсним оспорюваного правочину, судові витрати покласти на відповідача, мотивуючи неповнотою з'ясування місцевим господарським судом обставин справи на предмет наявності у позивача, як сторони спірного правочину, права на звернення до суду з позовними вимогами про визнання його недійсним. Відповідач, не погоджуючись із мотивами прийнятого місцевим господарським судом рішення про відмову в позові, просив скасувати оскаржуване судове рішення в повному обсязі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі відповідача, обґрунтовуючи невідповідністю висновків суду першої інстанції за змістом оскаржуваного рішення фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Кропивної Л.В., суддів: Пашкіної С.А., Смірнової Л.Г.) апеляційну скаргу арбітражного керуючого - ліквідатора ТОВ "ЛЛЛ" Білика О.А. задоволено; апеляційну скаргу ТОВ "Етуаль" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.2016 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27.04.2007 року, укладений між ТОВ "ЛЛЛ" та ТОВ "Етуаль", посвідчений приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюком О.В. 27.04.2007 року, зареєстрований в реєстрі правочинів за №1337, застосовано наслідки недійсності правочину та зобов'язано ТОВ "ЛЛЛ" повернути ТОВ "Етуаль" отримані на виконання недійсного договору від 27.04.2007 року, укладеного між ТОВ "ЛЛЛ" та ТОВ "Етуаль", посвідченого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюком О.В. 27.04.2007 року, зареєстрованого в реєстрі правочинів за №1337, кошти на суму 99 000 грн.; зобов'язано ТОВ "Етуаль" повернути ТОВ "ЛЛЛ" отримане на виконання недійсного договору від 27.04.2007 року, укладеного між ТОВ "ЛЛЛ" та ТОВ "Етуаль", посвідченого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюком О.В. 27.04.2007 року, зареєстрованого в реєстрі правочинів за №1337, нерухоме майно за адресою: Черкаська область, Драбівський район, смт Шрамківка, вул. Леніна, буд. 17, реєстраційний номер об'єкта 5638427, який складається з: контори (Ааа'), адмінприміщення (Б5), складу мішкотари (Ж), уборної (І), кладової (І'), кладової (І''), архіву (І3), прохідної (Ї), побутового приміщення (К), прибудови (к), тепловозного депо (С), прибудови (с), прибудови (с'), прибудови (с'') контори депо (Т), прибудови (т), прибудови (т'), сауни (Ц), димової трубу (І), огорожі (1,2), загальна площа об'єкта становить 2862,4 кв.м.; стягнено з ТОВ "Етуаль" на користь ТОВ "ЛЛЛ" судовий збір за подання позову в розмірі 3 198 грн., за подання апеляційної скарги в розмірі 1 515, 80 грн.; стягнено з ТОВ "Етуаль" в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 884, 30 грн.; стягнено з ТОВ "ЛЛЛ" в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 002 грн.; місцевому господарському суду доручено видати накази (том 6, а.с. 216 - 228) .

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 07.11.2016 року про задоволення позовних вимог з підстав неповноти дослідження судом апеляційної інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, а також скасувати рішення місцевого господарського суду від 14.04.2016 року про відмову в позові з огляду на невідповідність його висновків фактичним обставинам справи та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених відповідачем у касаційній скарзі. Скаржник зазначив про порушення судами попередніх інстанцій положень статей 11, 12, 92, 188, 191, 203, 215, 260, 261, 330, 346, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , статей 66, 179 - 181, 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) , статей 1, 22, 32, 35, 103, 104, 111 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 07.11.2016 року та рішення суду першої інстанції від 14.04.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника відповідача - адвоката Нестеренка О.Ф. та ліквідатора підприємства-позивача - арбітражного керуючого Артеменка О.О., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 03.04.2014 року позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу "Шрамківський цукровий завод" від 27.04.2007 року, який було доповнено вимогою про реституцію майна під час нового розгляду.

Суди встановили, що договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 09.03.2004 року та додаткову угоду до нього від 10.03.2004 року, за яким позивач набув право власності на спірне майно, визнано недійсним ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.01.2011 року за заявою ВАТ "Шрамківський цукровий завод" у справі №14-10-08/2102 про банкрутство ВАТ "Шрамківський цукровий завод", яка залишена в силі Постановами Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року та Вищого господарського суду України від 26.10.2011 року (том 2, а.с. 122 - 143).

Також, судами встановлено, що справа №18-01/3626 про банкрутство ТОВ "ЛЛЛ", порушена ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.08.2005 року, була припинена провадженням як така, що безпідставно порушена, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.08.2010 року, залишеною в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 року, яка є чинною на час розгляду позовного провадження (том 2, а.с. 152 - 164).

Також, судом першої інстанції встановлено, що вироком Придніпровського районного суду міста Черкаси від 29.05.2007 року у кримінальній справі №1-204/2007, за яким директор ТОВ "ЛЛЛ" Ткаченко В.В. засуджений за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ст. 219 (доведення до банкрутства) КК України, зокрема, встановлено підробку ним протоколу зборів учасників ТОВ "ЛЛЛ" від 15.07.2005 року про припинення господарської діяльності та порушення процедури банкрутства за статтею 51 Закону про банкрутство (в редакції, яка діяла на час проведення зборів), наслідком чого було як незаконне порушення справи про банкрутство, так і незаконне введення ліквідаційної процедури боржника і незаконний продаж цілісного майнового комплексу боржника незаконно призначеним ліквідатором в ході такої процедури згідно оспорюваного договору від 27.04.2007 року за 99 000 грн. (том 5, а.с. 159-163, 193).

Судами встановлено, що 27.04.2007 року, перебуваючи у процедурі ліквідації, незаконно введеній у справі №18-01/3626, ліквідатор ТОВ "ЛЛЛ" Білера О.В. уклав з ТОВ "Етуаль" (покупець за договором) Договір купівлі-продажу майнового комплексу цукрового заводу, посвідчений 27.04.2007 року приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Бірюком О.В., зареєстрований в реєстрі за №1337. За умовами Договору загальна площа об'єкта становить 2862,4 кв.м., до якого увійшли контора (Ааа), адмінприміщення (Б 5 ), склад мішкотари (Ж), вбиральня (І), кладова (І'), кладова (І''), архів (І 3 ), прохідна (Ї), побутове приміщення (К), прибудова (к), тепловозне депо (С), прибудова (с), прибудова (с'), прибудова (с'') контора депо (Т), прибудови (т), прибудова (т'), сауна (Ц), димова труба (І), огорожа (1,2). Продаж майнового комплексу вчинено за 99 000 грн. (том 1, а.с. 49 - 50).

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів порушення своїх прав шляхом укладення договору від 27.04.2007 року та не вправі звертатися з позовною вимогою про визнання недійсним договору, стороною якого він є, та вимагати повернення майна в порядку реституції за таким правочином. Вимога відповідача про застосування позовної давності була залишена судом першої інстанції поза увагою, оскільки в задоволенні позову було відмовлено по суті спору (за недоведенням позивачем порушення його майнових прав та інтересів).

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд встановив, що позивач на час розгляду спору в позовному провадженні перебуває у процедурі банкрутства у новій справі №14/5026/832/2011, порушеній за заявою ВАТ "Шрамківський цукровий завод", який є ініціюючим кредитором боржника та зацікавлений у поверненні незаконно відчуженого ТОВ "ЛЛЛ" майна до складу його ліквідаційної маси, оскільки після цього ВАТ "Шрамківський цукровий завод" зможе задовольнити свої грошові вимоги до ТОВ "ЛЛЛ" у зазначеній справі про банкрутство. Відтак, майновий інтерес боржника у поверненні за наслідком проведення реституції та визнання недійсним спірного договору майнового комплексу, відчуженого ТОВ "Етуаль", полягає в поверненні до ліквідаційної маси майна для задоволення вимог кредиторів, зокрема, ініціюючого кредитора ВАТ "Шрамківський цукровий завод" в ході провадження у справі у справі про банкрутство №14/5026/832/2011.

З огляду на встановлене, апеляційний суд спростував висновки суду першої інстанції про недоведення ТОВ "ЛЛЛ" порушення своїх прав внаслідок укладення ним спірного правочину та обрання ним неналежного способу захисту своїх майнових інтересів.

Апеляційним судом встановлено, що спірний майновий комплекс продавався на відкритих торгах 10.04.2007 року, що підтверджується відповідним протоколом, за результатом проведення яких відповідач був визнаний переможцем та з яким 27.04.2007 року укладено оспорюваний договір (том 1, а.с. 83). Апеляційний суду встановив, що тільки 20.04.2007 року за позивачем було зареєстровано право власності на це майно, що підтверджується витягом №5638427 серії ССС №796620.

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку про порушення сторонами при укладенні такого правочину вимог частини 6 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору), оскільки правочин з відчуження майна з публічних торгів було фактично вчинено 10.04.2007 року, а на той час право власності позивача на спірне нерухоме майно не було зареєстровано.

Також, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідач, як набувач спірного майна, не проявив тієї розумної обачності, яка зазвичай вимагається від розумного покупця, не з'ясувавши прав власності продавця на відчужуване нерухоме майно, не перевіривши надання продавцем під час проведення публічних торгів правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості (том 6, а.с. 224).

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 6 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) передбачено, що правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.

З огляду на зазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу цукрового заводу від 27.04.2007 року у даній справі.

Доводи скаржника про неналежну оцінку доказів судами першої та апеляційної інстанцій колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими як такі, що виходять за межі предмета касаційного перегляду відповідно до статті 111 7 ГПК України.

Доводи скаржника про відсутність підстав для визнання недійсним спірного правочину за статтями 203, 215 ЦК України та частиною 1 статті 207 ГК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин за своїм змістом не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Апеляційним судом встановлено порушення при вчиненні правочину частини 6 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору). Отже, за своїм змістом оспорюваний договір як угода, укладена за наслідком проведення публічних торгів за відсутності реєстрації за позивачем права власності на предмет відчуження (цілісний майновий комплекс цукрового заводу), не відповідає вимогам частини 1 статті 203 ЦК України та може бути визнаний недійсним судом.

Також, апеляційним судом встановлено преюдиційні обставини реалізації спірного майна ліквідатором в ході незаконно порушеної справи про банкрутство №18-01/3626, що має наслідком незаконне призначення керівником позивача ліквідатора Білери О.В. та спростовує наявність цивільної дієздатності у такого ліквідатора на продаж майна від імені позивача у справі, що є окремою підставою для визнання недійсним спірного договору за частиною 2 статті 203 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до частини 2 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства визначено справедливість, добросовісність та розумність; судовий захист цивільного права та інтересу. Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого цивільного права та інтересу, зокрема, шляхом визнання договору недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Судами встановлено, що позивач у справі набув спірний майновий комплекс за Договором від 09.03.2004 року та Додатковою угодою до нього від 10.03.2004 року, які судовими рішеннями у справі №14-10-08/2102 були визнані недійсними у 2011 році (том 6, а.с. 222) . Відтак, позивач на момент укладення спірного правочину від 27.04.2007 року був добросовісним володільцем спірного майнового комплексу, оскільки йому не було відомо про недійсність правочину з набуття майна, а тому відповідно до статей 397, 400 ЦК України він, як добросовісний володілець, вправі захистити свої майнові інтереси у справі про банкрутство №14/5026/832/2011, які полягали у задоволенні грошових вимог ВАТ "Шрамківський цукровий завод" передбаченим статтею 16 ЦК України способом шляхом звернення до суду про визнання недійсним укладеного ним договору та застосуванням реституції за ним.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необхідність розгляду спору по суті, не застосовуючи наслідки спливу позовної давності в даному випадку, з огляду на таке.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 року та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998 року).

Судами встановлено, що спір про визнання недійсним договору від 27.04.2007 року слухався у межах провадження у справі про банкрутство №14/5026/832/2011 з 2011 по 2013 рік, однак ухвала суду від 28.03.2013 року про визнання недійсним договору була скасована Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року, яка залишена в силі Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2013 року з посиланням на непідвідомчість розгляду спору в межах провадження у справі про банкрутство та необхідність розгляду спору у позовному провадженні (том 1, а.с. 39 - 42).

Постановою Верховного Суду України №16/047 від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14 висловлено правову позицію про те, що для забезпечення права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, для забезпечення принципу верховенства права, фундаментальною складовою якого є принцип юридичної визначеності, суд, який після припинення провадження у справі про банкрутство за аналогічною заявою, розглядає той же спір у позовному провадженні, повинен розглянути його по суті в винесенням відповідного рішення, для забезпечення поваги до принципу res judicata (принципу остаточності рішення суду за наслідком розгляду ним цивільного спору).

Керуючись такою правовою позицією Верховного Суду України та статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про розгляд спору по суті та недоведення відповідачем обставин пропуску строку позовної давності, оскільки позовна давність переривається в разі пред'явлення позову до одного з кількох боржників (частина 2 статті 264 ЦК України), що мало місце під час розгляду спору у справі №908/4804/14, провадження у якій припинено з процесуальних підстав, що не спростовує обставин переривання строку позовної давності.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 року прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права та її слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ТОВ "Етуаль" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 року у справі №925/560/14 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк