Постанова

від 06.03.2017 по справі 908/2376/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.03.2017 справа №908/2376/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників сторін від позивача: від відповідача: від третіх осіб: ОСОБА_5 - довіреність б/н від 07.11.2016 р.; ОСОБА_6 - довіреність №4 від 03.01.2017 р.; не з'явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2016 р. у справі№ 908/2376/16 (суддя: Азізбекян Т.А.) за позовомСелянського (фермерського) господарства "Версал", с.Вершина, Запорізька область до за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя ОСОБА_7, смт.Більмак Запорізької області ОСОБА_8, смт.Більмак Запорізької області про спонукання поновити договір оренди землі шляхом укладення додаткової угоди

В С Т А Н О В И В:

Селянське (фермерське) господарство "Версал" (далі - С(Ф)Г "Версал", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідач) про спонукання поновити договір оренди землі шляхом укладення додаткової угоди.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.11.2016 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Додаткову угоду від 22.02.2016 р. (зареєстрована в Головному управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області - 22.02.2016 р.), до договору оренди землі від 09.02.2006 р. (зареєстрований 23.03.2006 р. № 04062710004), укладеного між Куйбишевською районною державною адміністрацією (орендодавець) та С(Ф)Г "Версал", (орендар), визнано укладеною в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі від 22 лютого 2006 року, зареєстрованого за № 04062710004 від 23.03.2006 р. у Куйбишевському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельним ресурсам України"

м. Запоріжжя " " 2016 р.

Орендодавець (уповноважена ним особа) - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі в.о. начальника ОСОБА_9, надалі іменується "Орендодавець", з однієї сторони та С(Ф)Г "Версал", надалі іменується "Орендар", з іншої сторони, які надалі іменуються "Сторони", на виконання наказу Головного Управління Держземагенства у Запорізькій області №_____ від

---

2016 р. склали цю додаткову угоду до договору оренди землі, надалі Договір, про наступне:

3. Пункт 8 розділу "Строк дії договору" читати в наступній редакції "Договір укладено терміном на 10 (десять) років".

4. Пункт № 9 розділу "Орендна плата", викласти в наступній редакції: "встановити щорічну орендну плату у розмірі 2 % від вартості землі".

Реквізити сторін :

Орендодавець Орендар

Підпис уповноваженої особи Підпис уповноваженої особи

В описовій частині рішення суду від 08.11.2016 р. зазначено, що в судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, якими просив суд визнати укладеною додаткову угоду від 22.02.2016 р. до договору оренди землі від 09 лютого 2006 р., зареєстрований у Куйбишевському районному відділі ЗРФ ДПЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.03.2016 р. за № 04062710004 , укладений з С(Ф)Г "Версал", на тих же умовах і на той же строк.

Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 08.11.2016 р., відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, з урахуванням доповнення до неї, заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Відповідач стверджує, що позивач звернувся до нього з листом-повідомленням б/н від 22.02.2016 р. з пропущенням строку, встановленого п. 8 договору договору оренди землі від 09.02.2006 р., укладеного між Куйбишевською районною державною адміністрацією та С(Ф)Г "Версал", зареєстрованого у Куйбишевському районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 23.03.2006 р. за № 04062710004, тому орендар не виконав свій обов'язок, передбачений ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в частині повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором.

Скаржник вказує на те, що позивачем, всупереч вимогам ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", до листа-повідомлення не додано проект додаткової угоди, тому ця обставина була однією з підстав для відмови у поновленні вказаного договору, про що зазначено у листі-повідомленні № 27-8-0.4-1758/2-16 від 29.02.2016 р.

На думку заявника апеляційної скарги, орендар не довів обставину належного виконання ним обов'язків за умовами договору оренди землі, оскільки лист-повідомлення позивача не містить жодних відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору. Більш того, заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що з 01.01.2013 р. орендар не надавав на адресу відповідача дані про стан і використання земель, як того вимагає пункт д) ст. 96 Земельного кодексу України.

Таким чином, апелянт робить висновок про те, що станом на момент розгляду ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області заяви С(Ф)Г "Версал" б/н від 22.02.2016 переважне право орендаря на укладення договору оренди землі не виникало.

Посилаючись на пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, відповідач вказує, що орендна плата не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, в той час як орендар, в порушення вказаної норми, просив поновити договір на тих самих умовах, в тому числі і щодо розміру орендної плати, яка склала 2 %.

Крім того, відповідач зазначає, що місцевим господарським судом, в порушення вимог ст. 22 ГПК України, уточнення позовних вимог (а саме - позивачем змінено предмет позову з зобов'язального характеру (зобов'язання вчинити певні дії) на встановлення факту (визнати укладеною угоду), прийняті вже після початку безпосереднього розгляду первісного позову. Також, всупереч приписам ст. 56 ГПК України суд першої інстанції не пересвідчився у надісланні сторонам копії уточненої позовної заяви, прийняв її до провадження та розглянув по суті.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2016р. для розгляду справи №908/2376/16 сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя, судді Дучал Н.М., Ушенко Л.В.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №1785 від 26.12.2016 р., у звязку з перебуванням у відпустці суддів-членів колегії ОСОБА_10 та ОСОБА_11, призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2376/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.12.2016 р. колегія суддів визначена у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя, судді Склярук О.І., Малашкевич С.А.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №191 від 06.02.2017 р., у звязку з неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_12 через перебування у відпустці на дату слухання справи 06.02.2017 р., призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2376/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.02.2017 р. колегія суддів визначена у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя, судді Малашкевич С.А., Сгара Е.В.

31.01.2017 р. на адресу суду надійшла заява ОСОБА_7 про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. ОСОБА_7 на підставі договорів оренди землі від 25.07.2016 р. є орендарем земельних ділянок кадастрові номери: 2322782000:03:001:0248 (37,0822 га), 2322782000:03:001:0246 (24,9755 га), 2322782000:03:001:0244 (19,221 га), які передані йому на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області за рахунок вільних земель державної форми власності. Вказані земельні ділянки раніше були частиною масиву земель площею 160,188 га, що перебував в оренді СФГ "Врсал" на підставі договору оренди землі від 09.02.2006 з Куйбишевською райдержадміністрацією та який припинив свою дію у березні 2016 р. Право оренди на вищезазначені ділянки зараєстровано за ОСОБА_7 10.08.2016 р.

27.02.2017 р. СФГ "Версал" заявило клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_8 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, юридичний інтерес якої полягає в тому, що після відмови ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області поновити договір оренди землі від 09.02.2006 р. із СФГ "Версал", їй було передано за договорами оренди землі від 25.07.2016 р. земельні ділянки з кадастровими номерами: 2322782000:03:001:0247 (31,8034 га), 2322782000:03:001:0245 (44,7988 га), 2322782000:03:001:0249 (39,9501 га).Факт реєстрації цих прав підтверджується інформаційними довілками №65677222, №65670127, №65682362.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2017 р. та від 27.02.2017 р. залучено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до участі у справі №908/2376/16 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

28.02.2017 р. на адресу суду надійшов лист Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, що містить інформацію про надання у власність/користування громадянам земельних ділянок із земельного массиву, що перебував у користуванні СФГ Версал .

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2006 р. між Куйбишевською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та С(Ф)Г "Версал", як орендарем, укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 160,188 га , в тому числі: пасовищ - 160,188 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Вершинської сільської ради (землі резервного фонду) відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 09.02.2006 р. № 64.

Відповідно до п. 8 договору оренди землі договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2% вартості землі.

Згідно з п.п. 15, 16 договору оренди землі земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

Умовами п. 21 договору оренди землі сторонами погоджено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 37 договору оренди землі визначено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Вказаний договір оренди землі підписано сторонами без зауважень і скріплено їх печатками, та зареєстрований у Куйбишевському районному відділі ЗРФ ДПЦДЗК 23.03.2006 р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 04062710004.

Таким чином, договір оренди землі набув чинності 23.03.2006 р.

До договору оренди землі сторонами оформлені та підписані наступні документи:

- кадастровий план земельної ділянки з експлікацією угідь контури №№ 175,188,183,179,166;

- викопіювання;

- акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 10.02.2006 р.;

- акт прийому - передачі земельної ділянки;

- технічна документація щодо виділення земельних ділянок на місцевості для передачі в оренду;

- довідки про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам;

- розпорядження № 277 від 29.06.2005 р. "Про надання дозволу на розробку технічної документації по виділенню земельних ділянок на місцевості для передачі в оренду С(Ф)Г "Версал";

- розпорядження № 64 від 09.02.2006 р.;

- експлікації земельних угідь, що знаходяться у користуванні землекористувача;

- акт прийому - передачі земельної ділянки.

У зв'язку з наближенням терміну закінчення строку дії даного договору та з метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, 22.02.2016 р. позивач листом-повідомленням звернувся до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, в якому орендар просив поновити договір оренди землі від 09 лютого 2006 року, який зареєстрований у Куйбишевському РВ ЗРФ ДП ЦДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 березня 2006 року за № 04062710004 на території Вершинської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області загальною площею 160,188 га із земель резервного фонду, в тому числі пасовища - 160,188 га.

За результатами розгляду вказаного листа-повідомлення, відповідач листом-повідомленням № 27-8-0.4-1758/2-16 від 29.02.2016 р. сповістив позивача про те, що проаналізувавши пакет документів, наданих позивачем до Головного управління, вбачається, що до листа-повідомлення від 22.02.2016 р. б/н (вхідний № 27-888/0/1-16 від 22.02.2016 р.) не додано проект додаткової угоди про поновлення (продовження) договору оренди землі.

У вказаному листі зазначено, що лист-повідомлення від 22.02.2016 р. б/н (вхідний № 27-888/0/1-16 від 22.02.2016 р.) та документи, які надані позивачем відповідачу, не містять відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області не має правових підстав для поновлення (продовження) договору оренди землі від 09.02.2006 р. (зареєстрований 23.03.2016 р. № 04062710004) та укладання додаткової угоди до нього.

У зв'язку з вищевказаним, переважне право на поновлення (продовження) договору вважається втраченим, у зв'язку з чим договір буде вважатися припиненим 24.03.2016 року.

Крім того, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області листом-повідомленням № 27-8-0.4-3182/2-16 від 19.04.2016 р. повідомило голові ФГ "Версал" наступне. За інформацією та згідно матеріалів, наданих Бердянською місцевою прокуратурою від 01.04.2016 р., земельна ділянка загальною площею 160,188 га (сільськогосподарські угіддя - пасовища), яка розташована на території Вершинської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області та була передана в оренду ФГ "Версал" в особі голови ОСОБА_13 за договором оренди землі від 09.02.2006 р. (зареєстрований 23.03.2006 р. № 04062710004), була розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами. Враховуючи неналежне виконання обов'язків орендаря за умовами договору, Головне управління, як орендодавець земельної ділянки заперечує у поновленні договору.

Внаслідок відмови відповідача поновити договір оренди землі з огляду на переважне право позивача, визначене приписами чинного законодавства, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з відповідним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що в описовій частині оскаржуваного рішення суду відображено, що в судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просив суд визнати укладеною додаткову угоду від 22.02.2016 р. до договору оренди землі від 09 лютого 2006 р., зареєстрований у Куйбишевському районному відділі ЗРФ ДПЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.03.2016 р. за № 04062710004, укладений з С(Ф)Г "Версал", на тих же умовах і на той же строк.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Згідно з абз. 1-5 п. 3.12. даної постанови Пленуму Вищого господарського суду України право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Як свідчать матеріали справи, згідно з протоколом господарського суду Запорізької області від 10.10.2016 р. (т.1, а.с.148) у судовому засіданні місцевого господарського суду суддя оголосив склад суду і роз'яснив представникам сторін право відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України; відводів судді не заявлено; суддя роз'яснив представникам сторін їх процесуальні права і обов'язки, встановлені ст. 22 ГПК України; представники сторін заявили клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке господарським судом Запорізької області задоволено. В подальшому суд перейшов до розгляду справи по суті, після чого позивач підтримав заявлені позовні вимоги, викладені у позовній заяві, у повному обсязі; відповідач проти позову заперечив, просив суд у позові відмовити, про що зазначив у письмовому відзиві, який надано суду.

Крім того, відповідно до протоколу господарського суду Запорізької області від 10.10.2016 р. судом, в порядку ст. 38 ГПК України, витребувано у Куйбишевської районної державної адміністрації оригінал договору оренди землі від 09.02.2006 р. у повному обсязі з усіма додатками, доповненнями та додатковими угодами суду для огляду, копію у справу, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 02.11.2016 р. о 15 год. 00 хв., про що господарським судом Запорізької області винесено відповідну ухвалу від 10.10.2016 р.

При цьому слід зауважити, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов'язку суду переходити до розгляду справи по суті у якомусь конкретному судовому засіданні, а отже суд не позбавлений права почати розгляд справи по суті і у першому судовому засіданні. Про розгляд справи № 908/2376/16 сторони були повідомлені належним чином та у передбачені процесуальним законодавством строки 09.09.2016 р., про що свідчить відмітка суду першої інстанції на ухвалі про порушення провадження у даній справі від 08.09.2016 р.

Отже, проведення судом першої інстанції зазначених у протоколі судового засідання від 10.10.2016 р. процесуальних дій свідчить про початок розгляду справи по суті.

Проте, в матеріалах справи відсутня письмова заява про зміну позивачем предмета позову, що є грубим порушенням господарським судом Запорізької області вимог ГПК України. Крім того, протокол судового засідання від 10.10.2016 р. та ухвала від 10.10.2016 р. суду першої інстанції не містять жодних відомостей про подання позивачем відповідної заяви, тому судова колегія розглядає дану справу за заявленими позовними вимогами у позові.

Тобто, предметом спору у даній справі є зобов'язання відповідача поновити договір оренди землі від 09 лютого 2006 року на тих же умовах і на той же строк.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються, насамперед, Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір, який за своєю правовою природою є правочином.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на день укладення договору оренди землі).

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (п. 5 ст. 126 Земельного кодексу України).

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них (ч. 1). Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2).

Згідно з частинами 1, 8 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Таким чином, спеціальним законом, який регулює відносини щодо найму (оренди) землі, є Закон України "Про оренду землі".

Згідно з вимогами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є строк дії договору оренди.

Згідно з частиною першою статтею 19 вказаного Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Статтею 31 Закону визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що і договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, правочин, спрямований на зміну або розірвання договору, здійснюється у тій самій формі, що і сам договір. Здійснюється він у вигляді додаткової угоди до договору або угоди про розірвання договору.

Статтею 777 Цивільного кодексу України встановлені наступні переважні права наймача: 1. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк;

наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк;

умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

2. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 Цивільного кодексу України).

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено умови поновлення договору оренди землі, зокрема, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі); орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди; при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення; у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності); керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу; додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді; у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Судовою колегією враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 25.02.2015 р. № 6-219цс14, відповідно до якої стаття 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Законодавством України, чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення. А відтак, способом захисту порушеного права є укладення додаткової угоди.

За приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В матеріалах справи відсутні належні докази про надсилання позивачем відповідачу додаткової угоди, що є обов'язковим в силу приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі", та, відповідно, укладення між сторонами додаткової угоди до договору оренди землі від 09.02.2006 р.

Також, вказаної додаткової угоди матеріали даної справи не містять.

Таким чином, переважне право орендаря на поновлення договору про оренду землі на спірну земельну ділянку припинилось, тому відсутні правові підстави для задоволення позову на умовах переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі від 09.02.2016 р.

Як зазначено вище, положення щодо укладання додаткової угоди передбачені і договором, і законодавством, зокрема умовами ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Поновлення договірних правовідносин між сторонами договору оренди землі від 09.02.2006 р., враховуючи вимоги чинного законодавства в частині визначення ставки орендної плати, є можливим виключно з урахуванням розміру діючої на момент укладення додаткової угоди нормативної грошової оцінки землі. Однак, приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до вимог Податкового кодексу України орендна плата не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

При цьому, судова колегія зазначає, що внесення змін до договору щодо приведення розміру орендної плати у відповідність до Податкового кодексу України, здійснюється сторонами саме шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди. У разі виникнення суперечностей з цього приводу, спір між сторонами вирішується у судовому порядку, однак у справі про внесення змін до правочину, а не у спорі про визнання договору поновленим в силу положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Доводи апеляційної скарги відносно неналежного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору оренди землі від 09.02.2006 р., а саме - недотримання позивачем вимог пункту д) ст. 96 Земельного кодексу, згідно з яким землекористувачі зобов'язані своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом, судова колегія вважає обґрунтованими, оскільки позивачем зворотнього не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні приписів чинного законодавства.

Проте, твердження заявника апеляційної скарги про пропущення позивачем строку звернення позивача з вимогою поновити договір оренди землі від 09.02.2006 р. судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідачем надано до матеріалів справи копію вказаного договору (т. 2, а.с. 8-13), в п. 8 якого зазначено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

При цьому, позивачем надано копію вищезазначеного договору оренди землі (т. 1, а.с.8-12), пунктом 8 якого визначено, що орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В оскаржуваному рішенні суду відображено, що в судовому засіданні 10.10.2016 р. досліджувався оригінал вищевказаного договору оренди землі, та в ході дослідження якого у суду першої інстанції не виникло жодних сумніві щодо його справжності, що відповідачем не спростовано.

Так, ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлений місячний строк для звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням, у який позивачем лист-повідомлення б/н від 22.02.2016 р. надіслано відповідачу, відтак, вказаний строк позивачем не пропущений.

Крім того, земельна ділянка, яка була надана в оренду Селянському (фермерському) господарству "Версал" договором від 09.02.2006 р., згідно договорів від 25.07.2016 р. передана Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області в оренду ОСОБА_7 (2322782000:03:001:0248 (площею 37,0822 га), 2322782000:03:001:0246 (площею 24,9755 га), 2322782000:03:001:0244 (площею 19,221 га)) та ОСОБА_8 (2322782000:03:001:0247 (площею 31,8034 га), 2322782000:03:001:0245 (площею 44,7988 га), 2322782000:03:001:0249 (площею 39,9501 га)).

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2016 р. у справі № 908/2376/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2016 р. у справі № 908/2376/16 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Версал" (71014, вул. К.Маркса, 28, с. Вершина, Куйбишевський район, Запорізька область, код ЄДРПОУ 30896278) на користь Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39820689) судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 1 515 грн. 80 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: Е.В. Сгара

ОСОБА_2

Згідно з оригіналом

ОСОБА_14 ОСОБА_6

09.03.2017 р.