Постанова

від 19.07.2017 по справі 908/2376/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 908/2376/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Корсака В.А., Сибіги О.М., Данилової М.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиСелянського (фермерського) господарства "Версал" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі №908/2376/16 Господарського суду Запорізької області за позовомСелянського (фермерського) господарства "Версал" доГоловного управління Держгеокадастру у Запорізькій області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5 проспонукання поновити договір оренди землі шляхом укладання додаткової угоди

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаОстрик С.Ю. - відповідачаЖуравльова Ю.Р. третіх осібне з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Селянське (фермерське) господарство "Версал" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про спонукання поновити договір оренди землі.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач набув переважне право укласти договір оренди на новий термін.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.11.2016 (суддя Азізбекян Т.А.), позов задоволено повністю. Визнано укладеною додаткову угоду від 22.02.2016 до договору оренди землі від 09.02.2006.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 (головуючий суддя Будко Н.В., судді: Малашкевич С.А., Сгара Е.В.), зазначене рішення скасоване. У задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Селянське (фермерське) господарство "Версал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові акти скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області не погоджується з доводами касатора і просить суд відмовити у її задоволенні повністю.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.07.2017 у зв'язку з відпусткою судді Швеця В.О., справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Корсак В.А., Сибіга О.М., Данилова М.В.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі що переглядається господарськими судами встановлено, що 09.02.2006 між Куйбишевською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та С(Ф)Г "Версал", як орендарем, укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 160,188 га , в тому числі: пасовищ - 160,188 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Вершинської сільської ради (землі резервного фонду) відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 09.02.2006 № 64.

Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2% вартості землі.

Пунктами 15, 16 договору оренди землі погоджено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

Пунктом 37 договору оренди землі визначено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Умовами п. 21 договору оренди землі сторонами погоджено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договір підписано сторонами без зауважень і скріплено їх печатками, та зареєстровано у Куйбишевському районному відділі ЗРФ ДПЦДЗК 23.03.2006 , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 04062710004.

Отже, договір оренди землі набув чинності 23.03.2006.

22.02.2016 позивач листом-повідомленням звернувся до відповідача, в якому просив поновити договір оренди землі від 09.02.2006.

Відповідач листом-повідомленням від 29.02.2016 № 27-8-0.4-1758/2-16 інформував позивача про відсутність правових підстав для поновлення (продовження) договору оренди землі від 09.02.2006 та укладання додаткової угоди до нього. Зазначив, що до листа від 22.02.2016 не додано проект додаткової угоди про поновлення (продовження) договору оренди землі та відсутні відомості щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору. Отже, переважне право на поновлення (продовження) договору вважається втраченим, а договір буде вважатися припиненим 24.03.2016.

Крім того, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області листом-повідомленням № 27-8-0.4-3182/2-16 від 19.04.2016 сповістив голову ФГ "Версал", що згідно матеріалів, наданих Бердянською місцевою прокуратурою від 01.04.2016, земельна ділянка загальною площею 160,188 га, яка була передана в оренду ФГ "Версал" за договором оренди землі від 09.02.2006, була розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами. Враховуючи неналежне виконання обов'язків орендаря за умовами договору, Головне управління, як орендодавець земельної ділянки заперечує у поновленні договору.

Заявлений у даній справі позов про поновлення договору оренди земельної ділянки мотивований тим, що відповідач без достатніх правових підстав не визнає його переважного права на поновлення договору. Матеріально-правовою підставою позову позивач визначив ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що місцевим господарським судом, в порушення вимог ст. 22 ГПК України, уточнення позовних вимог, а саме - позивачем змінено предмет позову з зобов'язального характеру (зобов'язання вчинити певні дії) на встановлення факту (визнати укладеною угоду), прийняті вже після початку безпосереднього розгляду первісного позову. Всупереч ст. 56 ГПК України суд першої інстанції, прийняв до провадження та розглянув по суті уточнюючу позовну заяву не пересвідчившись у надісланні сторонам її копії.

В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутня письмова заява про зміну позивачем предмета позову, що є грубим порушенням господарським судом Запорізької області вимог ГПК України. Крім того, протокол судового засідання від 10.10.2016 та ухвала від 10.10.2016 суду першої інстанції не містять жодних відомостей про подання позивачем відповідної заяви.

Крім того зазначив, що матеріали справи не містять додаткової угоди від 22.02.2016 до договору оренди землі від 09.02.2006 та доказів надіслання її проекту відповідачу, що є обов'язковим в силу приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Отже, зважаючи на викладене дійшов вмотивованого висновку, що предметом спору у даній справі є зобов'язання відповідача поновити договір оренди землі від 09.02.2006 на тих же умовах і на той же строк.

Колегія вважає такі висновки апеляційного господарського суду достатньо обґрунтованими та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Закону однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Статтею 31 Закону визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Відповідно до вимог ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що і договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, правочин, спрямований на зміну або розірвання договору, здійснюється у тій самій формі, що і сам договір. Здійснюється він у вигляді додаткової угоди до договору або угоди про розірвання договору.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

В своїй позовній заяві позивач посилався на порушення свого переважного права на продовження договору оренди землі на новий термін.

Таким чином, виходячи із змісту позовної заяви матеріально-правовою підставою свого позову позивач обрав частини 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" якими визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків.

Для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, під час листування ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області інформував позивача про відсутність правових підстав для поновлення (продовження) договору оренди землі від 09.02.2006 та укладання додаткової угоди до нього, оскільки до листа позивача від 22.02.2016 не додано проекту додаткової угоди про поновлення (продовження) договору оренди землі та відсутні відомості щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору. Листом від 19.04.2016 повідомив, що заперечує у поновленні договору, оскільки земельна ділянка, визначена умовами договору від 09.02.2006, була розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами.

Так, доказів направлення проекту додаткової угоди з листом від 22.02.2006 Селянським (фермерським) господарством "Версал" та самої додаткової угоди матеріали справи не містять.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову за правилами ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки переважне право орендаря на укладення договору на новий строк може бути реалізоване перед іншими особами, за умови надсилання орендодавцю проекту відповідної додаткової угоди, який підлягає перевірці ним на відповідність вимогам закону і узгодженню шляхом прийняття рішення про поновлення договору та подальшого укладення про це додаткової угоди до договору. Недотримання такої процедури, зокрема внаслідок не надсилання орендарем проекту додаткової угоди, а тим більше наявність заперечень орендодавця щодо поновлення договору через неналежне виконання орендарем умов договору, унеможливлює висновок місцевого господарського суду про підставність позову і ухвалення судом рішення про визнання договору поновленим, а додаткової угоди до нього укладеною.

Крім того, положення щодо укладання додаткової угоди передбачені і договором, і законодавством, зокрема умовами ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Поновлення договірних правовідносин між сторонами договору оренди землі від 09.02.2006, враховуючи вимоги чинного законодавства в частині визначення ставки орендної плати, є можливим виключно з урахуванням розміру діючої на момент укладення додаткової угоди нормативної грошової оцінки землі. Однак, приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до вимог Податкового кодексу України орендна плата не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

При цьому, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку, що внесення змін до договору щодо приведення розміру орендної плати у відповідність до Податкового кодексу України, здійснюється сторонами саме шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди. У разі виникнення суперечностей з цього приводу, спір між сторонами вирішується у судовому порядку.

Отже, на підставі аналізу сукупності доданих до матеріалів справи доказів апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача щодо спонукання поновити договір оренди землі шляхом укладання додаткової угоди та правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийнято з порушенням вищевказаних норм права.

Обгрунтовуючи свою касаційну скаргу, позивач посилається на те, що суди не звернули увагу, що позов ним було заявлено на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Колегія не може прийняти до уваги зазначине посилання оскільки, як вбачається з тексту позовної заяви (т. 1 а.с. 3), обгрунтовуючи свій позов, позивач послався на наявність у нього переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк, оскільки він належно виконував свої обов'язки за умовами договору.

Так колегія зазначає, що захист права орендаря, яке виникає за частиною 6 зазначеної статті не є тотожним змісту та підставам захисту його права, що виникає з ч. 1-5 цієї статті, оскільки передбачає автоматичне поновлення договору оренди землі.

Письмової заяви про зміну позовних вимог до матеріалів справи не залучено.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи, що викладені в касаційній скарзі не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі № 908/2376/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і О. М. Сибіга

М.В. Данилова