Рішення

від 10.03.2017 по справі 925/1605/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2017 р. Справа № 925/1605/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

представник позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

представник відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу

за позовом приватного підприємства "АВЕНТИН"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр утилізації"

про стягнення 34 950 грн. 97 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством "АВЕНТИН" пред'явлено позов про стягнення з відповідача коштів в сумі 34950 грн. 97 коп., зокрема 17500,00 грн. заборгованості по договору № Ч002-I 2013 від 05 вересня 2013 року та 17450,97 грн. інфляційних втрат і трьох відсотків річних згідно статті 625 ЦК України.

Ухвалою від 28 грудня 2016 року порушено провадження у справі № 925/1605/16, призначено її до розгляду на 19 січня 2017 року.

Ухвалою суду від 19.01.2017 розгляд справи відкладено на 09.02.2017 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування документів у справу.

Ухвалою суду від 09.02.2017 розгляд справи відкладено на 23.02.2017 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін та не поданням документів у справу.

17.02.2017 від позивача надійшла до господарського суду заява від 07.02.2017 про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 17 500 грн. попередньої оплати по договору № Ч002-I 2013 від 05 вересня 2013 року, 1 392 грн. пені в розмірі три проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України, 17 915 грн. 70 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, 14 355 грн. 42 коп. інфляційних збитків. Ухвалою суду від 23 лютого 2017 року заяву позивача від 07.02.2017 про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду у даній справі. Вказана заява фактично є заявою про зміну предмету позову, оскільки в ній заявлено вимогу про стягнення пені, яка не заявлялася у первісному позові, однак ця заява підписана повноважною особою та подана до початку розгляду спору по суті, що відповідає праву позивача. Копію цієї заяви було надано представнику відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні 23.02.2017, про що вона зробила власноручний запис на примірнику заяви у справі.

У відзиві на позов відповідач просить повністю відмовити у позові, оскільки відповідач виконав умови договору та надав позивачу послуги, які були предметом цього договору: відповідачем були підготовлені відповідні документи та розроблений Звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин та документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів і разом з Актом виконаних робіт були передані позивачу для погодження та підписання.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні 23 лютого 2017 року заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві, та пояснила, що у судове засідання вона не могла надати докази передачі позивачу звіту та акту виконаних робіт, однак стверджувала, що позивач безпідставно відмовлявся отримувати ці документи від відповідача, хоча робота вже була частково виконана; вказала, що відповідні докази надасть у наступне засідання; просила перенести судове засідання та продовжити строк розгляду спору на 15 днів для подання додаткових доказів у справу на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову, про що подала відповідне клопотання. Про призначення останнього судового засідання на 12 год. 10.03.2017 представники обох сторін були повідомлені по завершенню засідання 23.02.2017.

Ухвалою від 23.02.2017 задоволено клопотання представників сторін та продовжено строк вирішення спору у даній справі на 15 днів - по 13.03.2017, відкладено розгляд справи на 10.03.2017, зобов'язано відповідача подати суду докази у справу в строк до 09.03.2017.

Відповідач не направив свого представника у судове засідання 10.03.2017, докази у справу не подав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, оскільки відповідач належно повідомлений про час і місце розгляду справи, у справі є докази вручення відповідачу всіх ухвал суду, неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

10.03.2017 позивач подав у справу пояснення, в якому повністю заперечив проти доводів відповідача у відзиві на позов та вказав, що відповідач не повідомляв позивачу про виконання роботи та акти приймання виконаних робіт не надсилав, а доводи відповідача у відзиві на позов нічим не підтверджені.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та звернув увагу на допущені у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 07.02.2017 опечатки і вказав, що позивач просить стягнути з відповідача такі суми: 17 500 грн. попередньої оплати, перерахованої відповідачу по договору № Ч002-I 2013 від 05 вересня 2013 року, 1392 грн. три проценти річних згідно ст. 625 ЦК України за період з 15.06.2015 по 07.02.2017, 14 355 грн. 42 коп. інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України за період з червня 2015 року по січень 2017 року, 17 915 грн. 70 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення неповернення коштів попередньої оплати по припиненому договору за період з 15.06.2015 по 07.02.2017; представник підтвердив позицію у письмовому поясненні про те, що жодних повідомлень про виконання роботи від відповідача не надходило, позивач не отримував звіт і акти здачі-прийняття робіт, а відповідач не подав доказів вручення чи надіслання цих документів позивачу; строк виконання відповідачем роботи 25.03.2014, оскільки після передачі відповідачу необхідної інформації відповідач виставив рахунок на оплату від 21.11.2013, згідно якого позивач перерахував відповідачу 25.11.2013 передоплату в сумі 17500 грн., і це відповідач не заперечив; поданий представником відповідача протокол від 09.10.2014 складений не відповідачем, а ТОВ "ЕКО", із яким позивач укладав договір на вимірювання вмісту забруднюючих речовин, що не міг зробити відповідач; прострочення повернення коштів позивач рахує із 15.06.2015, тобто із дати отримання відповідачем претензії позивача від 22.05.2015, що була надіслана відповідачу у зв'язку з тим, що він не виконав замовлену йому роботу в установлений строк і тому позивач відмовився від договору та просив відповідача повернути передоплату; представник позивача просив повністю задовольнити позов та прийняти рішення у даному судовому засіданні, оскільки строк вирішення спору у даній справі закінчився; також просив вказати у рішенні правильну назву відповідача відповідно до запису в ЄДР: приватне підприємство "Центр утилізації" замість невірного товариство з обмеженою відповідальністю "Центр утилізації", що було помилково вказано у преамбулі договору та позовної заяви.

У судовому засіданні 10 березня 2017 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке .

Приватне підприємство "АВЕНТИН" як Замовник та Приватне підприємство "Центр утилізації" як Виконавець уклали договір № Ч002-I 2013 від 05 вересня 2013 року на виконання робіт, далі - Договір, за умовами якого Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе розробку звітів з інвентаризації викидів забруднюючих речовин та документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Склад і зміст звітів з інвентаризації викидів забруднюючих речовин готуються відповідно до розділу 2 КНД 211.2.3.014-95 "Зміст звіту по проведенню інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу на підприємстві". Склад і зміст документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами готуються згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 №108 "Про затвердження інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців". Робота за даним договором виконується у відповідності до технічних, наукових, економічних та інших вимог чинного законодавства. Орієнтований термін виконання роботи складає 4 календарних місяці. Оплата робіт з надання величин фонових концентрацій забруднюючих речовин, значень середньорічних та максимально разових концентрацій забруднюючих речовин, короткої характеристики окремих елементів клімату, оплата консультаційної послуги державному управлінню охорони навколишнього природного середовища у Департаменті екології та природних ресурсів в Київській облдержадміністрації, вимірювання забруднюючих речовин акредитованою лабораторією та вимірювання забруднюючих речовин СЕС на межі СЗЗ проводиться окремо за кошти Замовника. При необхідності виконання робіт, які не передбачені договором, або при зміні, на протязі виготовлення документації, Замовником вихідних даних і умов, Виконавець складає додаткову угоду з коригуванням кінцевої вартості робіт. Виконавець супроводжує виготовлену документацію при погодженнях у відповідних органах влади (п. 1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору після отримання повної інформації, яка необхідна для виконання даної роботи і 50% передоплати від вказаної суми (згідно додатку) Виконавець приступає до виконання робіт. Дата надходження повної інформації, яка необхідна для виконання даної роботи і 50% передоплати від вказаної суми (згідно додатку) на рахунок Виконавця являється початком виконання робіт.

Після затвердження документів відповідними службами проводиться остаточний розрахунок за виконані роботи (п. 2.3 Договору).

В пункті 3.1. вказано, що по закінченні виконання робіт Виконавець повинен повідомити Замовника, після чого сторони складають двосторонній Акт приймання та здачі в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. У випадку незабезпечення Замовником приймання роботи протягом 5 днів після отримання повідомлення Виконавець має право скласти односторонній акт.

Сторони підписали Додаток № 1 до Договору № Ч002-I 2013 від 05 вересня 2013 року, в якому вказано, що вартість робіт складає 35000 грн. з урахуванням ПДВ.

Приватне підприємство "Центр утилізації" виставило рахунок-фактуру № СФ-0000013 від 21 листопада 2013 року в сумі 35000 грн. за розробку звіту з інвентаризації викидів з посиланням на Договір № Ч002-I 2013 від 05 вересня 2013 року. 25.11.2013 позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 17500 грн. із посиланням на рахунок-фактуру № СФ 0000013 як оплату за послуги з розробки документів. 25.11.2013 ПП "Центр утилізації" оформив податкову накладну на суму отриманих від позивача коштів, в якій вказав Договір № Ч002-I 2013 від 05.09.2013.

За доводами позивача відповідач повинен був виконати роботу до 25.03.2014, оскільки сторони строк виконання роботи не змінювали, однак відповідач не виконав замовлену йому роботу, звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин позивачу не передав ні в установлений в договорі строк, ні пізніше, тому 25 травня 2015 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. № 1502, в якій вказав, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № Ч002-I 2013 від 05 вересня 2013 року позивач відмовляється від договору та вимагає негайно повернути кошти в сумі 17500 грн., які були сплачені позивачем в якості попередньої оплати. Цю претензію було отримано представником відповідача 15.06.2015.

Оскільки станом на 20.12.2016 відповідачем не було вчинено жодних дій з повернення заборгованості та не було вчинено дій щодо врегулювання даного спору, позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду Черкаської області.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

У позовній заяві позивач вказав відповідачем товариство з обмеженою відповідальністю "Центр утилізації" (код ЄДРПОУ 38595131), тому саме так названо відповідача у даній справі. Однак із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що правильне найменування цієї юридичної особи є приватне підприємство "Центр утилізації" (ідентифікаційний код 38595131). Отже відповідачем у даній справі є приватне підприємство "Центр утилізації".

В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договір № Ч002-I 2013 на виконання робіт від 05 вересня 2013 року за своєю правовою природою відноситься до договорів підряду, він підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками, він містить всі істотні умови для договорів даного виду, спір між сторонами щодо дійсності договору відсутній.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту п.2.2 Договору після отримання повної інформації, яка необхідна для виконання даної роботи і 50% передоплати від вказаної суми (згідно додатку) Виконавець приступає до виконання робіт. Дата надходження повної інформації, яка необхідна для виконання даної роботи і 50% передоплати від вказаної суми (згідно додатку) на рахунок Виконавця являється початком виконання робіт.

Позивач перерахував на рахунок відповідача 17 500 грн. попередньої оплати згідно рахунку-фактури № СФ 0000013 від 21 листопада 2013 року.

За доводами позивача відповідач зобов'язаний був виконати роботу та розробити звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин та документів, в яких обґрунтувати викиди для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, не пізніше 25 березня 2014 року.

Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, не виконав замовлену йому роботу в установлений в Договорі строк. Вказане позивачем щодо строку виконання роботи відповідач не спростував. Доводи відповідача у відзиві на позов про те, що він виконав роботу та передав позивачу результати визначених Договором робіт разом із Актом виконаних робіт для погодження та підписання не підтверджені належними доказами, оскільки вказане у відзиві нічим не підтверджено, а позивач отримання результату роботи із Актом приймання виконаних робіт заперечив. Посилання відповідача на статті 853, 882 ЦК України суд вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки відповідно до приписів вказаних норм замовник зобов'язаний вчинити певні дії у разі здачі роботи підрядником, тобто повідомлення замовникові про виконання роботи та необхідність її прийняття. Однак відповідач не подав доказів того, що він повідомив позивачу про готовність роботи та необхідність її прийняття.

За приписом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

25 травня 2015 року позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій повідомив про відмову від договору у зв'язку з невиконанням його умов та вимагав негайно повернути кошти в сумі 17500 грн., що були сплачені позивачем в якості попередньої оплати. Дану претензію отримав представник відповідача 15.06.2015. Суду не подано доказів надіслання відповідачем позивачу заперечення проти вимог цієї претензії.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів і належними доказами підтвердив факт виконання ним умов Договору, натомість відповідач жодним доказом не підтвердив вказаного ним у відзиві на позов про виконання ним замовленої роботи та передачу її позивачу. Представник відповідача у судовому засіданні 23.02.2017 вказала, що відповідні докази надасть у наступне засідання, однак доказів такої передачі суду не подано, а позивач надіслання чи надання відповідачем виконаної роботи заперечує.

За викладених обставин право позивача відмовитися від договору підряду передбачене статтею 849 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в силу частини 3 статті 651 ЦК України Договір № Ч 002-І 2013 на виконання робіт від 05.09.2013 є розірваним та у відповідача виник обов'язок повернути позивачу перераховані останнім кошти в сумі 17500 грн., оскільки утримання відповідачем невикористаних коштів попередньої оплати є безпідставним, а доказів на підтвердження повернення позивачеві суми невикористаної попередньої оплати відповідач суду не надав.

Отже з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума 17500 грн., що становить суму передоплати, перерахованої позивачем на рахунок відповідача відповідно до Договору № Ч 002-І 2013 на виконання робіт від 05.09.2013.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення повернення позивачу коштів не підлягає задоволенню у зв'язку з її безпідставністю та недоведеністю, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) можуть сплачуватися лише у разі встановлення їх розміру в договорі за домовленістю сторін, а у Договорі від 05.09.2013 розмір пені за прострочення повернення передоплати не встановлений.

Вимога позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат також є безпідставною, оскільки згідно статті 625 ЦК України такі нарахування могли б бути заявлені за прострочення виконання грошового зобов'язання, однак повернення суми передоплати не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України. В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за не виконані підрядні роботи. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Такий висновок викладений зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 09.06.2011 у справі № 6/167 (2010).

З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача належить стягнути 17500 грн. попередньої оплати.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 471 грн. 34 коп. Вказане відповідає роз'ясненню Вищого господарського суду України в абзаці 4 пункту 4.1. постанови Пленуму від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" про те, що правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із приватного підприємства "Центр утилізації" (18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, буд. 37, офіс 316, 317, ідентифікаційний код 38595131) на користь приватного підприємства "АВЕНТИН" (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 36758943) - 17 500 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот гривень) попередньої оплати, 471 грн. 34 коп. (чотириста сімдесят одну гривню 34 копійки) витрат на сплату судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 14.03.2017.

Суддя А.Д. Пащенко