Постанова

від 10.08.2017 по справі 925/1605/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2017 р. Справа№ 925/1605/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участі представників:

від позивача: Арнаутов Я.Б. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Центр утилізації

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2017

у справі №925/1605/16 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Приватного підприємства Авентин

до Приватного підприємства Центр утилізації

про стягнення 34 950,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Авентин (далі, позивач або ПП Авентин ) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом (із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17.02.2017) до Приватного підприємства Центр утилізації (далі, відповідач або ПП Центр утилізації ) про стягнення 17 500,00 грн. суми попередньої оплати за Договором №Ч002-І2013 від 05.09.2013, 1 392,00 грн. 3% річних за період з 15.06.2015 по 07.02.2017 та 14 355 грн. 42 коп. інфляційних втрат за період з червня 2015 року по січень 2017 року на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а також 17 915,70 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення неповернення коштів попередньої оплати по припиненому договору за період з 15.06.2015 по 07.02.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №Ч002-І2013 від 05.09.2013 у частині своєчасного виконання робіт.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.03.2017 у справі №925/1605/16 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства Центр утилізації на користь Приватного підприємства Авентин 17 500,00 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот гривень) попередньої оплати, 471 грн. 34 коп. (чотириста сімдесят одну гривню 34 копійки) витрат на сплату судового збору.

У решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у встановленому судом розмірі належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство Центр утилізації звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2017 у справі №925/1605/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача коштів на суму 17 500,00 грн. попередньої оплати та 471,34 грн. витрат на сплату судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що на виконання умов пункту 3.1. Договору №Ч002-І2013 від 05.09.2013 підготував відповідні документи та розробив Звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин, які разом з Актом виконаних робіт передав позивачу на погодження. Однак, позивач, порушивши умови вказаного договору, не прийняв від відповідача результатів його виконання, а тому підстави для стягнення з нього суми попередньої оплати відсутні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного підприємства Центр утилізації було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 11.07.2017.

У зв'язку із перебуванням головуючої судді Михальської Ю.Б. у відпустці, судове засідання, призначене на 11.07.2017, не відбулося.

З огляду на вихід головуючої судді Михальської Ю.Б. з відпустки та необхідність розгляду апеляційної скарги відповідача у справі, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 розгляд справи призначено на 10.08.2017.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 10.08.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Як зазначено у пункті 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як зазначено у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув , адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З огляду на зазначене, оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, які повернулися на адресу суду з відміткою за не запитом , та з огляду на те, що неявка його представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку оскарженого рішення суду в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів, викладених у апеляційній скарзі заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, Приватне підприємство Авентин , як Замовник, та Приватне підприємство Центр утилізації , як Виконавець, уклали Договір №Ч002-I 2013 від 05 вересня 2013 року на виконання робіт (далі, Договір).

Згідно пункту 1 Договору Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе розробку звітів з інвентаризації викидів забруднюючих речовин та документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Склад і зміст звітів з інвентаризації викидів забруднюючих речовин готуються відповідно до розділу 2 КНД 211.2.3.014-95 Зміст звіту по проведенню інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу на підприємстві . Склад і зміст документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами готуються згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 №108 "Про затвердження інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців . Робота за даним договором виконується у відповідності до технічних, наукових, економічних та інших вимог чинного законодавства. Орієнтований термін виконання роботи складає 4 календарних місяці. Оплата робіт з надання величин фонових концентрацій забруднюючих речовин, значень середньорічних та максимально разових концентрацій забруднюючих речовин, короткої характеристики окремих елементів клімату, оплата консультаційної послуги державному управлінню охорони навколишнього природного середовища у Департаменті екології та природних ресурсів в Київській облдержадміністрації, вимірювання забруднюючих речовин акредитованою лабораторією та вимірювання забруднюючих речовин СЕС на межі СЗЗ проводиться окремо за кошти Замовника. При необхідності виконання робіт, які не передбачені договором, або при зміні, на протязі виготовлення документації, Замовником вихідних даних і умов, Виконавець складає додаткову угоду з коригуванням кінцевої вартості робіт. Виконавець супроводжує виготовлену документацію при погодженнях у відповідних органах влади.

Відповідно до пункту 2.2. Договору після отримання повної інформації, яка необхідна для виконання даної роботи і 50% передоплати від вказаної суми (згідно додатку) Виконавець приступає до виконання робіт. Дата надходження повної інформації, яка необхідна для виконання даної роботи, і 50% передоплати від вказаної суми (згідно додатку) на рахунок Виконавця являється початком виконання робіт.

Після затвердження документів відповідними службами проводиться остаточний розрахунок за виконані роботи (пункт 2.3. Договору).

У пункті 3.1. Договору вказано, що по закінченні виконання робіт Виконавець повинен повідомити Замовника, після чого сторони складають двосторонній Акт приймання та здачі в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. У випадку незабезпечення Замовником приймання роботи протягом 5 днів після отримання повідомлення Виконавець має право скласти односторонній акт.

Сторони підписали Додаток №1 до Договору, в якому визначили, що вартість робіт складає 35000 грн. з урахуванням ПДВ.

Із матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство Центр утилізації виставило рахунок-фактуру № СФ-0000013 від 21 листопада 2013 року в сумі 35 000,00 грн. за розробку звіту з інвентаризації викидів з посиланням на Договір № Ч002-I 2013 від 05 вересня 2013 року.

25.11.2013 позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 17 500,00 грн. із посиланням на рахунок-фактуру № СФ 0000013 як оплату за послуги з розробки документів.

25.11.2013 ПП Центр утилізації оформило податкову накладну на суму отриманих від позивача коштів, в якій вказало Договір № Ч002-I 2013 від 05.09.2013.

За доводами позивача, відповідач повинен був виконати роботу до 25.03.2014, оскільки сторони строк виконання робіт не змінювали, однак, відповідач не виконав замовлену йому роботу, звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин позивачу не передав ні в установлений в договорі строк, ні пізніше, тому 25.05.2015 позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. №1502, в якій вказав, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № Ч002-I 2013 від 05 вересня 2013 року позивач відмовляється від договору та вимагає негайно повернути кошти в сумі 17 500,00 грн., які були сплачені позивачем в якості попередньої оплати. Дану претензію отримано представником відповідача 15.06.2015.

Оскільки станом на 20.12.2016 відповідачем не було вчинено жодних дій з повернення заборгованості та не було вчинено дій щодо врегулювання даного спору, позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду Черкаської області.

У позовній заяві позивач вказав відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю Центр утилізації (код ЄДРПОУ 38595131), тому саме так названо відповідача у даній справі. Однак, із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що правильне найменування цієї юридичної особи є Приватне підприємство Центр утилізації (код ЄДРПОУ 38595131). Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем у даній справі є Приватне підприємство Центр утилізації .

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №Ч002-I 2013 на виконання робіт від 05 вересня 2013 року є договором підряду.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як уже зазначалося, згідно пункту 2.2. Договору після отримання повної інформації, яка необхідна для виконання даної роботи, і 50% передоплати від вказаної суми (згідно додатку), Виконавець приступає до виконання робіт. Дата надходження повної інформації, яка необхідна для виконання даної роботи і 50% передоплати від вказаної суми (згідно додатку) на рахунок Виконавця являється початком виконання робіт.

Позивач перерахував на рахунок відповідача 17 500,00 грн. попередньої оплати згідно рахунку-фактури № СФ 0000013 від 21.11.2013.

За доводами позивача відповідач зобов'язаний був виконати роботу та розробити звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин та документів, в яких обґрунтувати викиди для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, не пізніше 25 березня 2014 року.

Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, не виконав замовлену йому роботу в установлений в Договорі строк.

Факту порушення ПП Центр утилізації строку виконання роботи за Договором відповідачем не спростовано.

Посилання скаржника у апеляційній скарзі на ту обставину, що він виконав роботу та передав позивачу результати визначених Договором робіт разом із Актом виконаних робіт для погодження та підписання є безпідставними, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано суду ані вихідного листа, яким він повідомляв позивача у відповідності до умов пункту 3.1. Договору про виконання робіт, ані повідомлено дати його відправлення. Жодних доказів відправки та отримання або неотримання позивачем зазначеного листа матеріали справи не містять.

Відтак, відповідачем не доведено суду факту виконання ним своїх зобов'язань за Договором у встановлені строки.

З огляду на зазначене, посилання відповідача на статті 853, 882 Цивільного кодексу України суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до приписів вказаних норм замовник зобов'язаний вчинити певні дії у разі здачі роботи підрядником, тобто повідомлення замовникові про виконання роботи та необхідність її прийняття, чого відповідачем зроблено не було.

За приписом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

25.05.2015 позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій повідомив про відмову від Договору у зв'язку з невиконанням його умов та вимагав негайно повернути кошти в сумі 17 500,00 грн., що були сплачені позивачем в якості попередньої оплати. Дану претензію отримав представник відповідача 15.06.2015. Суду не подано доказів надіслання відповідачем позивачу заперечення проти вимог цієї претензії.

Отже, позивач довів і належними доказами підтвердив факт виконання ним умов Договору, натомість, відповідач жодним доказом не підтвердив вказаного ним у відзиві на позов та апеляційній скарзі щодо виконання ним замовленої роботи та передачі її замовнику.

Згідно частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в силу норм частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України Договір №Ч 002-І 2013 на виконання робіт від 05.09.2013 є розірваним та у відповідача виник обов'язок повернути позивачу перераховані останнім кошти в сумі 17 500,00 грн., оскільки утримання відповідачем невикористаних коштів попередньої оплати є безпідставним, а доказів на підтвердження повернення позивачеві суми невикористаної попередньої оплати відповідач суду не надав.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума 17 500,00 грн., що становить суму попередньої оплати, перерахованої позивачем на рахунок відповідача згідно Договору.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення повернення позивачу коштів не підлягає задоволенню у зв'язку з її безпідставністю та недоведеністю, оскільки відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) можуть сплачуватися лише у разі встановлення їх розміру в договорі за домовленістю сторін, а у Договорі від 05.09.2013 розмір пені за прострочення повернення передоплати не встановлений.

Вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також є безпідставною, оскільки згідно статті 625 Цивільного кодексу України такі нарахування могли б бути заявлені за прострочення виконання грошового зобов'язання, однак повернення суми передоплати не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України. У даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за невиконані підрядні роботи. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками Господарського суду Черкаської області, приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ПП Авентин та стягнення з відповідача 17 500,00 грн. попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного підприємства Центр утилізації є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Центр утилізації на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2017 у справі №925/1605/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2017 у справі №925/1605/16 залишити без змін.

Матеріали справи №925/1605/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко