Рішення

від 27.02.2017 по справі 469/580/16-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.02.2017

Справа №469/580/16-ц

2/469/45/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2017 року Березанський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого -судді - Тавлуя В. В.

за участі:

секретаря судового засідання - Рогозевич С. О.

начальника Березанського відділу

Миколаївської місцевої прокуратури №1 - Чобану Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Березанка цивільну справу за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Позивач - заступник прокурора Миколаївської області 16.06.2016 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, мотивуючи тим, що проведеною прокуратурою області перевіркою встановлено порушення вимог законодавства при прийнятті Березанською райдержадміністрацією (далі Березанська РДА) розпоряджень із земельних питань. Так, розпорядженням Березанської РДА №256 від 06.10.2015 року надано безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,08 га для індивідуального дачного будівництва за межами населеного пункту на території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області з кадастровим номером НОМЕР_2. На підставі вказаного розпорядження реєстраційною службою Березанського РУЮ 21.10.2015 року відповідачу видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку НОМЕР_3.

Посилаючись на те, що вказане розпорядження Березанської РДА прийняте з порушенням вимог законодавства, а саме:

- ст.19 Конституції України, ст.17 Закону України "Про основи містобудування", ст.48 Закону України "Про охорону земель", ст.118 ЗК України, оскільки надана відповідачу ОСОБА_2 земельна ділянка розташована в зоні рекреації, в межах якої, відповідно до Проекту планування та забудови Березанського району, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985р. №112, дозволяється розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда та відпочинку, пляжів, пам'яток археології, заказників пам'яток культури та забороняється індивідуальне будівництво в 3-х кілометровій зоні узбережжя Чорного моря. Аналогічна заборона міститься і в п.10.17 ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень", які є обов'язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури;

- що зазначена земельна ділянка, яка надана відповідачу для індивідуального дачного будівництва, розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря на відстані 190 метрів від урізу води та що відповідно до ст.ст.85, 88 Водного кодексу України, ст.ст.59, 84 ЗК України землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно-визначеній смузі від урізу води;

- що надання у власність відповідачу спірної ділянки для індивідуального дачного будівництва суперечить вимогам ст.90 Водного кодексу України та ст.62 ЗК України, відповідно до яких прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд;

- що всупереч вимогам ч.8 ст.118, ч.3 ст.186-1 ЗК України Березанською РДА прийнято спірне розпорядження за відсутності позитивних висновків управління екології та природних ресурсів та управління містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації про погодження вказаного проекту землеустрою, заступник прокурора просить визнати незаконним та скасувати вищезазначене розпорядження Березанської РДА.

Враховуючи, що оспорюване розпорядження Березанської РДА видано із численними порушеннями законодавства, без необхідних погоджень проекту землеустрою, з порушенням правового режиму земель прибережної захисної смуги, заступник прокурора просить визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_3, видане 21.10.2015 року реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції на спірну земельну ділянку, яке є похідним документом і лише посвідчує виникнення права власності.

Оскільки спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради, в межах прибережної захисної смуги Чорного моря та, згідно проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, входить в зону рекреації, в якій дозволяється розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда та відпочинку, пляжів, пам'яток археології, заказників пам'яток культури; індивідуальне дачне будівництво на вказаній території забороняється, відповідно до вимог ч.3 та ч.5 ст.122 ЗК України, розпорядником цих земель є Миколаївська ОДА і спірна земельна ділянка вибула не з волі ОДА, на підставі ст.152, ч.3 ст.388 ЦК України позивач просить витребувати від ОСОБА_2 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,08 га з кадастровим номером НОМЕР_2, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області та стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову.

Представник позивача - прокурор Березанського відділу Миколаївської місцевої прокуратури, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник позивача - Миколаївської облдержадміністрації в судове засідання не з'явився, направив до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі представника облдержадміністрації, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Березанської райдержадміністрації в судове засідання не з'явився, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, місце, і час судового засідання.

Відповідач ОСОБА_2 неодноразово у встановленому порядку викликався до суду на розгляд справи. У судове засідання, призначене на 27.02.2017 року відповідач та його представник, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, повторно не з'явилися.

У поданих до суду письмових запереченнях від 01.11.2016 року (а.с.109) відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості. В обґрунтування заперечень посилався на неправомірність звернення прокурора з даним позовом та безпідставність позовних вимог, зокрема, на відсутність порушень чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження,

За таких обставни зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно розпорядження Березанської райдержадміністрації №256 від 06.10.2015 року "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_2 для ведення індивідуального дачного будівництва" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,08 га з кадастровим номером НОМЕР_2 за рахунок земель запасу відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом в т.ч. інші, Рибаківської сільської ради, розташовану за межами населеного пункту на території Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва (а.с.11).

Висновком №34-14 08-0.3-2296/2-15 від 25.09.2015 року відділу Держгеокадастру у Березанському районі (а.с.16) погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.12-15).

Як вбачається з інформації відділу Держгеокадастру у Березанському районі від 23.05.2016 року відповідно до даних НКС (Національної кадастрової системи) цільове призначення спірної земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва, відстань спірної земельної ділянки від урізу Чорного моря становить 70-80 м до південної межі та 100-110 м до північної межі (а.с.17-18).

З повідомлення управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА від 16.05.2016 року (а.с.19), Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 18.05.2016 року (а.с.209) вбачається, що землевпорядна документація ОСОБА_2 на розгляд до управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА не надходила, висновок про погодження (відмову) не надавався; документи дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів відсутні; згідно даних Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА від 20.05.2016 року, погоджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області за умови розроблення і затвердження детального плану території відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.21-22).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_3, виданого 21.10.2015 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Березанського РУЮ у Миколаївській області, реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 за ОСОБА_2 внесена до Державного реєстру 09.10.2015 року за НОМЕР_4 (а.с.32-33).

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст.122 ЗК України, відповідно до частини 5 якої обласним державним адміністраціям надано право на їхній території передавати земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, якою передбачено передачу земельних ділянок райдержадміністрацією для: а) ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва; четвертою, якою передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб і восьмою цієї статті, якою передбачено повноваження Кабінету Міністрів щодо передачі земельних ділянок із земель державної власності, у власність або у користування у випадках, визначених ст.149 ЗК України, щодо вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, та земельні ділянки дна територіального моря.

Таким чином, РДА наділена правом передачі земельної ділянки із земель державної власності у власність або користування за межами населених пунктів для індивідуального дачного будівництва.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно зі ст.ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст.21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

За положеннями ч.1 ст.3 ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Згідно з п."д" ч.4 ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.4 ст.59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

Частина друга статті 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ст.58 ЗК України та ст.4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами.

До земель водного фонду України відносяться також землі, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду: землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (ч.2 ст.58 ЗК України).

Відповідно до ст.17 Закону України "Про основи містобудування" основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що розміщення і будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Містобудівною документацією, діючою на момент прийняття розпорядження про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 є "Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області", затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 року №112, який є основою для розробки проектів планування та забудови населених пунктів, промислових та сільськогосподарських комплексів, зон відпочинку та туризму, а також вибору та відведення земельних ділянок для різноманітних потреб; в 4 розділі якого зазначено, що в межах 3-х кілометрової зони узбережжя в Березанському районі розташовані села Морське, Рибаківка, околиці сел Коблеве та Лугове та що в цих межах, відповідно до Постанови РМ УРСР №272 від 22.04.1969 року заборонено будівництво промислових об'єктів, які не пов'язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво (а.с.23-24).

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних будинків встановлена п.10.17 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 рок, які відповідно до ст.1 Закону України "Про будівельні норми" є обов'язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури, в якому зазначено, що у трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво, в т.ч. індивідуального житла, крім населених пунктів, вказаних у розпорядженні Кабінету Міністрів України.

Отже, будівництво індивідуального дачного будинку в 3-х кілометровій зоні узбережжя Чорного моря суперечить містобудівній документації та діючому містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Крім того, за положеннями ст.60 ЗК України та ст.88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Як зазначено в правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові № 6-52цс15 від 22 квітня 2015 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них . Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак передача у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить вимогам ст.ст.59, 83, 84 ЗК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справ: №6-523цс15 від 01.07.2015р., №6-184цс15 від 01.07.2015р., №6-206цс14 від 24.12.2014р., №6-193цс14 від 17.12.2014р., №6-182цс14 від 19.11.2014р., №6-175цс14 від 19.11.2014р., №6-171цс14 від 05.11.2014р..

Таким чином, надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі без урахування обмежень, зазначених у ст.59 ЗК України, суперечить нормам ст.ст.83,84 ЗК України (правовий висновок ВС у справі №6-162цс15 від 10.06.2015р.).

В порушення вимог ч.8 ст.118, ч.3 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована в межах прибережної захисної смуги, із структурним підрозділом Миколаївської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища не погоджувався.

Згідно ч.3 ст.43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Оскільки розпорядження Березанської РДА №256 від 06.10.2015 року суперечить законам України, відповідно до п."а" ч.1 ст.21, п."г" ч.3 ст.152 ЗК України воно підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Згідно з ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав;

Відповідно до п.8-1 ч.1 ст.18 зазначеного Закону Україн свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з п.2 ч.1 ст.19 Закону державна реєстрація прав проводиться в т.ч. на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи, що розпорядження Березанської РДА №256 від 06.10.2015 року про надання ОСОБА_2 затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність для ведення індивідуального дачного будівництва видані з порушенням норм чинного законодавства, відповідно до правових позицій, викладених Верховним Судом України при розгляді справ №6-169цс12 від 06.02.2013 року, № 6-103цс12 від 26.09.2012 року, №6-46цс14 від 04.06.2014 року, №6-67цс14 від 25.06.2014 року, №6-146цс14 від24.09.2014 року, свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_2 реєстраційною службою Березанського РУЮ на спірну земельну ділянку необхідно визнати недійсним та скасувати.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

До спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи №6-157цс16 від 29.06.2016р.).

Як зазначив в правовій позиції Верховний Суд України у справі за №6-92цч13 від 18.09.2013 року створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення у власність державі землі, яка вибула з її власності незаконно.

Згідно з ч.3 ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимоги прокурора щодо витребування спірної земельної ділянки загальною площею 0,08 га у відповідача ОСОБА_2 , яка вибула з володіння держави незаконно, та повернення земельної ділянки у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення у даній справі, суд вважає заперечення відповідача проти позову в частині його посилань на неправомірність звернення прокурора з даним позовом та відсутність порушень чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження, такими, що не заслуговують на увагу, оскільки право прокурора не звернення до суду з даним позовом передбачено ст.121 Конституції України, ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру , ч.2 ст.45 ЦПК України, а доводи відповідача щодо відсутності порушень чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження спростовуються фактичними обставинами у даній справі, установленими судом.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача сплачені ним судові витрати в сумі 4823,00 грн., в рівних частках з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,212,214-215,218,224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та витребування земельної ділянки, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №256 від 06.10.2015 року Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_2 для ведення індивідуального дачного будівництва , яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,08 га з кадастровим номером НОМЕР_2 на території Рибаківської сільської ради для індивідуального дачного будівництва.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_3, видане 21.10.2015 року реєстраційною службою Березанського РУЮ на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2.

Витребувати від ОСОБА_2 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,08 га з кадастровим номером НОМЕР_2, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Стягнути з Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір в сумі по 2411,50 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд Миколаївської області шляхом подачі скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Суддя:

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06 березня 2017 року.