Рішення

від 21.09.2016 по справі 522/1434/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/3602/16

Справа № 522/1434/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі - Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ТОВ Арт Текстиль до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 01.02.2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, за яким просив стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду у розмірі 64 886, 81 гривень, витрати на проведення незалежного аудиту у розмірі 13 500, 00 гривень та витрати за проведення судово-економічної експертизи у розмірі 21 000, 00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог відзначив, що відповідачка ОСОБА_1 була прийнята на посаду продавця непродовольчих товарів до магазину Білизна ТОВ Арт Текстиль 03.02.2003 року на підставі поданої нею заяви та наказу №46-к від 03.02.2003 р. із розташуванням робочого місця у магазині Білизна , що знаходилось за адресою м. Одеса, вул. Екатерининська №52. При прийнятті на роботу із відповідачкою була укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 03.02.2003 р. та відбулась передача товару як матеріально-відповідальній особі після проведення його інвентаризації. 26.12.2006 р. відповідачку було переведено на посаду керуючої магазину на підставі наказу №464-к та як із керуючою магазином було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Згідно розпорядження директора ТОВ Арт Текстиль від 11.07.2008 р. у магазині Білизна за адресою м. Одеса, вул. Екатерининська №52 у присутності відповідачки та інших працівників магазину було проведено позапланову інвентаризацію залишків товарно - матеріальних цінностей станом на 14.07.2007 р. За результатами проведеної інвентаризації ТМЦ було виявлено недостачу у розмірі 64 886,81 грн., що знайшло своє відображення у інвентаризаційній відомості №1 ТМЦ. 28.08.2008 року було здійснено незалежну аудиторську перевірку АФ Компаньон , яка підтвердила результати попередньої інвентаризації. 01.10.2008 року по відношенню до відповідачки було порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 367 КК України, у рамках кримінального провадження 12.11.2008 року було проведено судово-економічну експертизу, яка підтвердила наявність недостачі у магазині Білизна , що знаходилось за адресою м. Одеса, вул. Екатерининська №52 у розмірі 64 886, 81 грн. У рамках кримінального провадження позивачем у квітні 2009 року було подано цивільний позов до ОСОБА_1 С,ОСОБА_3 Приморського районного суду м. Одеси від 01.10.2013 року (справа №1/522/576/13) кримінальне провадження по відношенню до ОСОБА_1 по ст.. 367 ч.2 КК України було закрито у зв'язку із зміною обстановки. Також, у постанові суду зазначено щодо відсутності у суду законних підстав для розгляду цивільного позову по даній кримінальній справі при закритті кримінальної справи. Вважають, що відповідачка ОСОБА_2 як матеріально -відповідальна особа завдала ТОВ Арт Текстиль матеріальну шкоду у розмірі 64 886, 81 грн., так як своїми діями чи бездіяльністю не забезпечила збереження ввірених їй матеріальних цінностей. Оскільки відповідачка добровільно відшкодувати завданні збитки відмовляється, останні змушені звернутись до суду з відповідним позовом.

До суду 19.09.2016 року надійшло клопотання представника позивача - ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 24.03.2016 року), згідно якого просила розглядати справу за їх відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У минулих судових засіданнях додатково пояснила, що відповідачка працювала у них з 2003 року, а з 2006 року була переведена на посаду керуючої магазину на підставі наказу №464-к та як із керуючою магазином було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Унаслідок проведеної 14.07.2008 року інвентаризації було виявлено недостачу у розмірі 64 886,81 грн.. На той час працювало у них троє працівників: два - продавця та ОСОБА_5 - керуюча. У 2008 році за бажанням відповідачки її було звільнено з посади керуючої магазином, проте завдана шкода відшкодована не була. По відношенню до відповідачки у 2009 році було порушено кримінальну справу, остання затягувала кримінальне провадження та 02.10.2013 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження. Проте, наявність вини відповідачки не спростовано.

У матеріалах кримінальної справи наявні документи, підтверджуючі здійснення ОСОБА_2 повноважень як керуючою магазином (її наказ про переведення, з яким остання була ознайомлена; договір про повну матеріальну відповідальність, підписи на накладний про прийняття товару), тому відповідний позов пред'явлений саме до неї. Вважає, що строки позовної давності не пропущені, оскільки час розгляду кримінальної справи не зараховується, та з моменту закриття кримінального провадження 02.10.2013 року почався перебіг строку позовної давності. Відповідний позов пред'явлений до Приморського районного суду м. Одеси 01.02.2016 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності. Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути на їх користь шкоду у розмірі 64 886, 81 гривень та понесені витрати на проведення незалежного аудиту у розмірі 13 500, 00 гривень та витрати за проведення судово-економічної експертизи у розмірі 21 000, 00 гривень.

Представник відповідачки - ОСОБА_6 (діє на підставі ордеру серії ОД №026861 від 15.03.2016 року) у судовому засіданні проти позовних вимог ТОВ Арт Текстиль заперечувала та просила відмовити, застосувавши до спірних правовідносин строки позовної давності, передбачені ст.. 257 ЦК України. У минулих судових засіданнях заперечувала обставини щодо виконання відповідачкою зобов'язань як керуючої магазином. Зазначила, що відповідачка заяви про переведення на посаду керуючої не підписувала, згідно трудової книжки відповідачку 31.07.2007 року звільнили та пізніше 01.08.2008 року знову прийняли на роботу проте, на яку посаду невідомо. Крім того, відповідачка договір про повну матеріальну відповідальність як керуюча магазином не підписувала, та крім неї у період виявлення нестачі працювали ще двоє продавців. Відповідальною була ОСОБА_7, яка була регіональним директором і здійснювала керівництвом трьома магазинами у м. Одесі. Усі документи відповідачка підписувала на прохання ОСОБА_7, проте неодноразово повідомляла, що ОСОБА_7 здійснює продаж товарів без проведення його через касовий апарат. Крім того, позивачами пропущено строки позовної давності. Представник відповідачки зазначила, що відповідачка змінила прізвище з Матвійчук на Гурська , тому просила розглядати справу з урахуванням змін та внести відповідні зміни до матеріалів справи.

Суд з урахуванням вимог ст.. 169 ЦПК України за згодою представника відповідачки ухвалив слухати справу за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, з урахування пояснень, наданих у минулих судових засіданнях, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2003 року за заявою ОСОБА_1 (нині - ОСОБА_2) С.В. її було прийнято на посаду продавця -консультанта ТОВ Арт Текстиль у магазин Білизна за адресою м. Одеса, вул.. Екатерининська, 52, про що 03.02.2013 року директором підприємства було видано відповідний наказ №46-к (а.с.5 на звороті).

03.02.2003 року з відповідачкою було підписано договір про повну матеріальну відповідальність.

26.12.2006 року відповідачка була переведена на посаду керуючої магазину на підставі наказу №464-к та з нею як із керуючою магазином було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. 17.01.2008 року ОСОБА_2 як керуюча магазину була ознайомлена з посадовою інструкцією, про що свідчить її підпис на листі-ознайомленні (а.с.9 на звороті). Зазначене підтверджується матеріалами кримінальної справи №1-778/11.

Згідно розпорядження директора ТОВ Арт Текстиль від 11.07.2008 р. у магазині Білизна за адресою м. Одеса, вул. Екатерининська №52 у присутності відповідачки та інших працівників магазину було проведено позапланову інвентаризацію залишків товарно - матеріальних цінностей станом на 14.07.2007 року

За результатами проведеної інвентаризації ТМЦ було встановлено, що фактична наявність товарів на момент інвентаризації склало у магазині: у кількості 3754 шт. на суму 540 673, 11 грн., а за даними бухгалтерського обліку ТМЦ станом на 14.07.2008 року кількість наявного товару складає 4284 шт. на суму 605 571, 22 грн. У результаті чого виявлені надлишки ТМЦ у кількості - 41 шт. на суму - 2 461, 19 грн. Також, виявлено недостачу ТМЦ у кількості 572 шт. на суму 67 359, 30 грн.. Тобто, загальна сума нестачі залишків товарно- матеріальних цінностей (ТМЦ) станом на 14.07.2008 року склала 67 359, 30 грн. - 2 461, 19 грн. = 64 886,81 грн., що знайшло своє відображення у інвентаризаційній відомості №1 ТМЦ.

Наказом №99-к від 16.07.2008 року відповідачка була звільнена з 16.07.2008 року з посади керуючої магазину Білизна за власним бажанням.

28.08.2008 року АФ Компаньон було здійснено незалежну аудиторську перевірку про що складено відповідний звіт. Згідно звіту про результати аудиту запасів (товарів) ТОВ Арт Текстиль підрозділ Одеса-1 станом на 28.08.2008 року (а.с.16-17) результати проведеної до цього інвентаризації підтвердились.

За цим фактом першим заступником прокурора Приморського району м. Одеси молодшим радником юстиції ОСОБА_8 01.10.2008 року відносно ОСОБА_1 (нині ОСОБА_2) С.В. було порушено кримінальну справу за ст.. 367 ч.2 КК України - службова недбалість, про що винесено відповідну постанову.

З витребуваної судом для огляду кримінальної справи №1-778/11 (провадження №1/522/576/13) вбачається, що у рамках даної кримінальної справи директором ТОВ Арт Текстиль ОСОБА_9 09.02.2009 року було пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_10 про відшкодування шкоди (т.3 крим.справи, а.с.136-137).

У рамках кримінального провадження 12.11.2008 року було проведено судово-економічну експертизу, згідно висновку експерта №8 від 12.11.2008 року (т.3 крим.справи, а.с.91-101) зазначено, що прибуткова частина товарного звіту формувалася на підставі прибуткових накладних на ті товарно-матеріальні цінності, які поступили до магазину, тобто до сумарного залишку на початок місяця підсумовувався товар, оприбуткований протягом місяця в кількісно-сумовому вираженні з детальним відображенням по найменуваннях. У витратній частині товарних звітів відображено переміщення товару з магазина в інші торгівельні точки, акти переоцінок і акти списання неякісних, товарів, а також сума виручки за реалізовані товари. Унаслідок чого, виводився витікаючий залишок по товарах на кінець кожного місяця. Товарні звіти за кожен місяць підписувалися матеріально-відповідальною особою підрозділу, розташованому за адресою Екатерининська, 52, а саме управляючою магазином «Білизна» - ОСОБА_11В.) і здавались до бухгалтерії, з відміткою про отримання, для подальшого відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «Арт Текстиль» .

Розмір нестачі на суму 64 898, 11 грн. згідно висновку експерта №8 від 12.11.2008 року підтвердився.

Дана кримінальна справа розглядалась у Приморському районному суді м. Одеси та 02.10.2013 року судом було винесено постанову, згідно якої кримінальне провадження по відношенню до ОСОБА_1 по ст.. 367 ч.2 КК України було закрито у зв'язку із зміною обстановки, та звільнено відповідачку від кримінальної відповідальності.

У постанові суду також зазначено про відсутність у суду законних підстав для розгляду цивільного позову по даній кримінальній справі при закритті кримінальної справи.

Так, відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 138 КЗпП України встановлено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Згідно із ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної ,чи кримінальної відповідальності.

Пунктом 1 ч. 1 статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

За роз'ясненням ОСОБА_3 Пленуму Верховного суду України № 14 від 29.12.92р. із наст. змінами Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками (п.23) суду мають бути надані докази про винне порушення працівником обов'язків за трудовим договором і наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і шкодою, яка наступила, час її виявлення, пояснення працівника, акти і доповідні записки службових осіб, матеріали службових перевірок, тощо.

Із наданих суду доказів, суд вбачає, що ОСОБА_1 (нині ОСОБА_2) С.В. було відповідальною особою за збереження прийнятих товарно-матеріальних цінностей у магазині Білизна за адресою м. Одеса, вул.. Екатерининська, 52. Зазначені обов'язки відповідачки були передбачені посадовою інструкцією як керуючої торгівельної точки, підписаною нею (зокрема, п.3.1.1, п.3.1.3, п.3.1.6, п.3.1.7, п.3.1.10 інструкції). Крім того, виконання відповідачкою обов'язків керуючої магазину було встановлено у рамках кримінального провадження №05820080275 та підтверджується відповідними документами, наявними у матеріалах кримінальної справи № 1-778/11, зокрема, наказом ТОВ Арт Текстиль №99-к від 16.07.2008 року (т.1 крим.справи, а.с. 165), договором про повну матеріальну відповідальність від 26.11.2006 року (т.1 крим.справи, а.с. 163), документами, підписаними відповідачкою як керуючою магазином (т.1 крим. справи, а.с.172-173).

Дійсність наявних на документах підписів відповідачки у встановленому законом порядку не спростовані. Крім того, представник відповідачки не заперечувала, що ОСОБА_1 (нині ОСОБА_2) С.В. підписувала документи як управляюча магазином, підтвердила, що відповідачка підписувала накладні щодо отримання товарів за проханням ОСОБА_7 (що у свою чергу не звільняє відповідачку від відповідальності).

Таким чином, суд вбачає, що відповідачка займала посаду керуючої магазином Білизна та була відповідальною за збереження матеріальних цінностей, які знаходились у магазині Білизна за адресою м. Одеса, вул.. Екатерининська, 52, та нестача яких була виявлена у результаті проведеної 14.07.2008 року інвентаризації. За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги ТОВ Арт Текстиль щодо відшкодування шкоди є обґрунтованими.

При цьому, за змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України).

Отже, строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано положеннями КЗпП України. Спірні правовідносини у справі, яка переглядається, регулюються положеннями КЗпП України, статтею 233 якого встановлено строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Як роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками , судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, під час ревізії або перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Прийняття постанови про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, здатних підтвердити початок перебігу встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду.

З огляду на викладене можна зробити висновок, що за змістом частини третьої статті 233 КЗпП України день прийняття постанови про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка є відповідачем у цивільній справі про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов'язків, не слід вважати днем виявлення шкоди, заподіяної цим працівником, у разі наявності акта або висновку, складених у результаті інвентаризації матеріальних цінностей, під час ревізії або перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації (правовий висновок ВСУ у постанові від 27.04.2016 року у справі №6-216цс16).

Суд вбачає, що ТОВ Арт Текстиль звернулось з відповідним цивільним позовом до ОСОБА_1 (нині ОСОБА_2) С.В. у рамках кримінального провадження 09.02.2009 року, інвентаризація у магазині була проведена 14.07.2008 року, тобто позивачем не було пропущено річний строк звернення до суду.

Як було встановлено судом, кримінальне провадження по відношенню до ОСОБА_1 по ст.. 367 ч.2 КК України було закрито у зв'язку із зміною обстановки 02.10.2013 року та зазначено про відсутність у суду законних підстав для розгляду цивільного позову по даній кримінальній справі при закритті кримінальної справи.

Проте, з відповідним позовом про відшкодування шкоди у загальному порядку ТОВ Арт Текстиль звернулось лише 01.02.2016 року, тобто приблизно через 2 з половиною роки з моменту закриття кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказами.

Представником відповідачки заявлено суду клопотання про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, передбачених ЦК України.

Проте, з урахуванням вищевикладеного суд вбачає, що до спірних правовідносин застосуються строки, встановленні ч.3 ст. 233 КзПП України.

Згідно із статтею 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вбачає, що позовні вимоги ТОВ Арт Текстиль є обґрунтованими, проте зважаючи на те, що позивач пропустив строк звернення до суду та поважність причин пропуску цих строків судом не встановлено, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку зі спливом позовної давності.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні, вирішив справу згідно із законом.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ Арт Текстиль .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.. 1, 3, 10, 57, 60, 61, 169, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України; ст.ст.16, 22, 1166 ЦК України, ст..ст. 130-131, 134, 135-1, 135-3, 138, 233 КЗпП України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ТОВ Арт Текстиль до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Домусчі Л.В.

21.09.2016