ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 березня 2017 р. Справа № 909/658/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , секретар судового засідання Войцеховська Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КСА Груп", вул. Бельведерська, 27, м. Івано-Франківськ, 76018;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь", вул.Чорновола,99, м. Івано-Франківськ, 76005;
про стягнення 15520 грн.;
за участю:
Від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, договір про надання правової допомоги (№ б/н від 11.06.16); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (№ 674 від 19.12.2008);
Від відповідача: ОСОБА_2 - представник, довіреність (№ б/н від 18.05.16).
ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "КСА Груп" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь" про стягнення 15520 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити. Також просить суд стягнути з відповідача судові витрати на послуги адвоката в сумі 2000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем умов договору поставки в частині розрахунку за поставлений товар в розмірі 15520 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив.
Заперечуючи позовні вимоги зазначає про те, що позивачем безпідставно включено до переліку документів, що підтверджують поставку накладні №9100000013 від 09.10.2015 р., №9100000019 від 09.10.2015 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
11.03.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КСА Груп" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Континенталь" (відповідачем) укладено договір поставки №11/03, згідно умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу товар (товарний бетон), а відповідач зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Згідно п. 2.1. договору, ціна товару вказується у накладних, які є невід'ємними частинами договору і передаються відповідачу при постачанні кожної чергової партії товару.
Відповідно до п. 2.6. договору, кінцевий розрахунок з позивачем за партію товару відповідач проводить не пізніше 3 банківських днів з моменту поставки чергової партії товару.
Згідно п. 2.7. договору, оплата товару здійснюється на підставі договору та/або рахунку (акту виконаних робіт, накладної).
Згідно п. 3.3. договору, поставка товару здійснюється шляхом доставки товару відповідачу автомобільним транспортом позивача або третьої сторони (вантажовідправником чи виготовлювачем товару). Вартість доставки до місця передачі включається у вартість товару і вказується у накладній.
На виконання умов договору позивачем за період з квітня 2015 р. по листопад 2015 р. поставлено, а відповідачем прийнято обумовлений договором товар на загальну суму 227235 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями, що наявні в матеріалах справи (а.с. 59-134).
В порушення договірних зобов'язань відповідач за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворився борг в сумі 15520 грн.
Згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заперечувалось отримання товару згідно накладних №9100000013 від 09.10.2015 р., №9100000019 від 09.10.2015 р., тому за клопотанням відповідача, ухвалою суду від 21.11.2016р. по справі було призначено судову економічну експертизу (Тернопільське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз).
Однак, у зв'язку з ненаданням Товариством з обмеженою відповідальністю "Континенталь" документів необхідних для проведення дослідження та не проведенням оплати, матеріали справи №909/658/16 повернулися до господарського суду Івано-Франківської області без проведення судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.11.2016.
При цьому, суд зазначає про те, що така господарська операція як поставка товарів фіксується у низці первинних бухгалтерських документів та відображається в показниках бухгалтерського та податкового обліку.
Наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи свідчать про проведення господарських операцій за накладними №9100000013 від 09.10.2015 р., №9100000019 від 09.10.2015 р. та наявність боргу відповідача перед позивачем в сумі 15520 грн.
Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б вказували на відсутність проведення господарських операцій з поставки товару за спірними накладними, не доведено заперечення щодо відсутності боргу перед позивачем.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2000 грн.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Враховуючи положення ст.49 ГПК України, витрати за послуги адвоката при задоволенні позову підлягають сплаті за рахунок відповідача.
Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру» .
Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Судом встановлено, що 01.07.11 між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги. На виконання вказаного договору підписано акт приймання виконаних робіт від 15.08.16 р., згідно якого вартість послуг наданих становить 2000 грн. Позивачем оплачено вартість вказаних послуг згідно талону №555922 від 16.08.16 р.
Однак, як вбачається з акту приймання виконаних робіт від 15.08.16 р., до складу робіт виконаних за даним договором включено "підготовку претензії від 23.06.2016 р. про виконання договірних зобов'язань згідно договору поставки", "аналіз обставин справи, надання усних консультацій".
При цьому, підготовка претензії, аналіз обставин справи, надання усних консультацій не є послугами пов'язаними з розглядом справи.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про необхідність обмеження розміру судових витрат на послуги адвоката, виходячи із вартості фактично наданих послуг (підготовка позовної заяви, участь у судових засіданнях), пов'язаних із розглядом даної справи, та відшкодування витрат в сумі 1500 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 612, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 44, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КСА Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь" про стягнення 15520 грн. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь", вул.Чорновола,99, м.Івано-Франківськ, 76005 (ідентифікаційний код 22198103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСА Груп", вул. Бельведерська, 27, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 37794668) 15520 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять) грн. боргу, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору, 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. судових витрат на оплату послуг адвоката, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.03.17
Суддя Неверовська Л. М.
Суд | Господарський суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 13.03.2017 |
Оприлюднено | 20.03.2017 |
Номер документу | 65315713 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Івано-Франківської області
Неверовська Л. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні