Постанова

від 09.03.2017 по справі 921/657/16-г/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2017 р. Справа № 921/657/16-г/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

ОСОБА_1

суддів Юрченко Я.О.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрія Шумськ» м. Шумськ Тернопільської області

на рішення господарського суду Тернопільської області від 23.12.2016р.

у справі № 921/657/16-г/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрія Шумськ» м. Шумськ Тернопільської області

до відповідача: приватного підприємства «Укрвіта» с.Кордишів Тернопільської області

про 1) визнання за ТОВ «Аграрія Шумськ» права власності на матеріали, обладнання, складові частини, які були використані в процесі будівництва комплексу для сушіння, очищення і зберігання зерна на 24 тис. тон;

2) витребування на користь ТОВ «Аграрія Шумськ» з чужого незаконного володіння приватного підприємства «Укрвіта» матеріали, обладнання, складові частини, які були використані в процесі будівництва Комплексу для сушіння, очищення і зберігання зерна на 24 тис. тон

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю б/н від 22.09.2016 р.;

відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 22.02.2017 р.; ОСОБА_4 - керівник;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 23.12.2016 р. (суддя С.Г. Стопник) у позові відмовлено.

Рішення суду в частині позовних вимог щодо визнання права власності мотивоване тим, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту. Рішення суду в частині відмови в позові щодо витребування майна з чужого незаконного володіння обґрунтоване тим, що позивачем не представлено суду жодного належного доказу того, що майно, вказане у переліку наведеному в позовній заяві (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.№22104 від 21.12.2016р.)) є індивідуально визначеним, та що таке знаходиться у незаконному володінні відповідача.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що ПП Аграрія було здійснено будівництво комплексу для сушіння, очищення і зберігання зерна на 24 тис. тон в с.Кордишів Шумського району Тернопільської області, і зазначений об'єкт (комплекс) введено в експлуатацію у встановленому законом порядку, однак правовстановлюючих документів на комплекс підприємством не виготовлено, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності в порядку ст.331 ЦК України. Крім цього, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання про призначення експертизи, позбавив позивача довести підставність позовних вимог. Щодо відмови у задоволенні позову в частині витребування майна, то скаржник стверджує, що до моменту реєстрації права власності на матеріали, обладнання, які використовувались в процесі будівництва презюмується, у зв'язку з чим, власник майна може захистити своє право шляхом подання позову про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, якій воно не належить.

До початку розгляду справи по суті, апелянтом подано клопотання №17/03-02/01 від 02.03.2017 р. про призначення судової експертизи. Відповідач заперечив щодо задоволення такого клопотання, посилаючись на те, що об'єкти, наявність яких просить визначити позивач у клопотанні, притаманні всім комплексам, діяльністю яких є сушіння, очищення та зберігання зерна.

Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки зазначена експертиза не зможе підтвердити знаходження у відповідача перелічених в позовній заяві об'єктів (тобто саме тих, які придбані позивачем) за відсутності їх ідентифікуючих ознак. При цьому, позивач не зазначив місцезнаходження та реквізитів земельної ділянки, на яких знаходяться вищезазначені об'єкти.

У зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, апелянтом подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія, порадившись на місці, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на те, що таке є необґрунтованим.

Представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач у своїй позовній заяві зазначає, що згідно з накладною №5 від 03.10.2011р. ПП Аграрія придбало у СПД-ФО ОСОБА_5 (код НОМЕР_1) комплект решет на пшеницю, норію загрузну НПЗ-50 (14 мм), норію проміжну НПЗ-50 (8 м), пульт, всього вартістю 127000 грн.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що наявні у справі копії вказаної накладної містять ознаки масштабного друкування, поряд з цим, до матеріалів справи долучено лист №1 від 20.04.2016р. СПД-ФО ОСОБА_5, у якому на запит старшого слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції в Тернопільській області підприємець підтверджує здійснення поставки товару в жовтні 2011 року за накладною №5 від 03.10.2011р. та здійснення ПП Аграрія оплати за поставлений товар (факт придбання таких матеріалів не оспорюється).

Крім цього, позивач стверджує, що згідно з накладною №8 від 03.10.2011р. ПП Аграрія придбало у ПП ОСОБА_6 (код НОМЕР_2) зерноочисну машину Р893К-50 (з монтажем) вартістю 200 000 грн.

Наявні у справі копії вказаної накладної (представлені позивачем і надані на запит суду слідчим відділенням) також містять ознаки масштабного друкування, поряд з цим факт такого придбання також не оспорюється .

Також позивач зазначає, що згідно з видатковою накладною №РН-0000849 від 06.07.2011р. ПП Аграрія придбало в TOB НВП Техноваги (код 32126739) вагу автомобільну ТВА-60-20-18(8) Пф вартістю 176 000 грн.

До матеріалів справи долучено лист TOB НВП Техноваги №614 від 14.06.2016р., у якому останнім на запит старшого слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції в Тернопільській області підтверджено реалізацію та поставку ПП Аграрія ваги автомобільної ТВА-60-20-18(8) Пф за видатковою накладною №РН-0000849 від 06.07.2011р.

У позовній заяві позивач вказує, що згідно з видатковою накладною №2007/01 від 21.07.2011р. ПП Аграрія придбало в TOB Інтек Групп (код 37247865) зерносушарку 2134 в розібраному вигляді, силос FBS-1280/10 в розібраному вигляді, всього на суму 1 697 278,80 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару в експлуатацію до договору №01/03-11 від 02.03.2011р., складеного між ТОВ Інтек Групп та ПП Аграрія.

Також позивач зазначає, що з метою здійснення будівництва комплексу для сушіння, очищення і зберігання зерна на 24 тисяч тон в с.Кордишів Шумського району, ПП Аграрія замовлено у державно - кооперативного проектно-вишукувального інституту Тернопільагропроект робочий проект будівництва.

Як вбачається із витягу з робочого проекту комплексу для сушіння, очищення і зберігання зерна на 24 тисяч тон в с.Кордишів Шумського району (експлікація будинків і споруд), до складу комплексу увійшли, серед іншого, силос для зберігання зерна на 4000 тон, зерносушарка 2134, буферний силос F1, склад, очищувач зерна, приймальна яма і ін.

Відповідно до договору на виконання робіт по монтажу, наладці і технічному обслуговуванні обладнання організацій і підприємств №53 від 19.09.2011р., укладеного між ПП Аграрія та ПП Інвестбуд , останнім виконано роботи з монтажу технологічного обладнання зерносушки, проведення пусконалагоджувальних робіт, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), приймання виконаних будівельних робіт (без обладнання) за листопад, грудень 2011р.

В подальшому 04.10.2011р. ПП Аграрія зареєстровано в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Тернопільській області декларацію про початок будівельних робіт №ТП 08211051247 Комплекс для сушіння, очищення та зберігання зерна на 24 тис. тон в с.Кордишів Шумського району та в грудні 2011 р. ПП Аграрія зареєстровано в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Тернопільській області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ТП 14211106250.

Шумським управлінням з експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації Тернопільгаз в 2011 році виготовлено технічні умови №4748 на газопостачання зерносушарки та згідно з актами про прийняття закінченого будівництва об'єкту системи газопостачання від 18.10.2011р. прийнято замовником (ПП Аграрія ) виконані роботи з газопостачання зерносушарки 2134. Дані акти складено за участю представників Шумського управління з експлуатації газового господарства та, як вбачається зі змісту актів, роботи з газопостачання зерносушарки відповідають робочому проекту будівництва, вимогам ДБН В.2.5-20-2001 Газопостачання , інших нормативних документів.

Відповідно до акту від 20.11.2011 р., зерносушарку 2134 передано в експлуатацію ПП Аграрія .

У зв'язку із наведеним, позивач вказує на те, що в грудні 2011 року з вищезазначених конструктивних елементів ПП Аграрія було здійснено будівництво комплексу для сушіння, очищення і зберігання зерна на 24 тис. тон в с.Кордишів Шумського району Тернопільської області, і зазначений об'єкт (комплекс) введено в експлуатацію у встановленому законом порядку, однак правовстановлюючих документів на комплекс підприємством не виготовлено. Вищезазначене майно, яке придбано ПП Аграрія у 2011 році, протягом наступних років використовувалось підприємством для здійснення господарської діяльності на орендованих територіях за адресою: Тернопільська область, Шумський район, с.Кордишів.

Так, ПП Аграрія було укладено з ПП Укрвіта договір оренди складського приміщення від 23.09.2013р., за умовами якого передбачено, що ПП Укрвіта передає ПП Аграрія в строкове платне користування на умовах оренди складське приміщення площею 621,1 кв.м. за адресою: Тернопільська область, Шумський р-н, с.Кордишів, для зберігання зернових культур.

Також, 23.09.2013р. ПП Аграрія було укладено з ПП Укрвіта договір оренди приміщення громадського значення, за умовами якого ПП Укрвіта передає ПП Аграрія в строкове платне користування на умовах оренди офісне приміщення площею 31,3 кв.м. за адресою: Тернопільська область, Шумський р-н, с.Кордишів на першому поверсі нежитлової будівлі.

Вищевказані договори укладені терміном на 360 днів з можливістю пролонгації (п.4.1, п.4.2 вищевказаних договорів). І, як вказує позивач, у спосіб, передбачений п.4.4, п.4.5, вказані договори не розривались.

Як підтверджується матеріалами справи, 26.08.2016 р. здійснено державну реєстрацію юридичної особи TOB Аграрія Шумськ (код ЄДРПОУ 32807939), яка створена в результаті перетворення ПП Аграрія та є правонаступником усіх прав та обов'язків ПП Аграрія .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем у справі право власності на перелічене у позовній заяві майно не визнається, між сторонами відсутні зобов'язальні відносини щодо такого майна, і останнє знаходиться у фактичному володінні відповідача. Починаючи з осені 2014 року, ПП Укрвіта чиниться активна протидія щодо допущення працівників позивача до належного йому майна, яке входить до складу збудованого позивачем комплексу, та іншого належного ПП Аграрія майна, а саме: зерноочисної машини Р893К-50, комплекту решет на пшеницю, норії загрузної НПЗ-50 (14 мм.), норії проміжної НПЗ-50 (8 м.), пульту, зерносушарки 2134, силосу FBS-1280/10 та ваги автомобільної ТВА-60-20-18(8) Пф, які знаходяться в с.Кордишів Шумського району Тернопільської області, по вул. Українська, 2. При цьому, представники відповідача перешкоджають вивезенню такого майна з орендованих територій, що позбавляє позивача можливості ним володіти, користуватися і розпоряджатися.

У зв'язку з цим, позивач просить суд визнати за ПП Аграрія Шумськ право власності на перелічене у позовній заяві майно (матеріали) як на складові частини, які були використані в процесі будівництва комплексу для сушіння, очищення і зберігання зерна на 24 тис. тон (відповідно до робочого проекту будівництва комплексу, виготовленого ДКПВІ Тернопільагропроект на замовлення ПП Аграрія 17002-2008 та введеного в експлуатацію згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації №ТП 14211106250), і витребувати його з чужого незаконного володіння ПП Укрвіта .

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до ст.ст. 316, 181, 182 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вказаної статті, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права через наявність таких сумнівів чи втрати правовстановлюючих документів.

Судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено існування спору щодо вказаного у позовній заяві майна - матеріалів, обладнання, складових частин, оскільки таке право відповідачем не оспорюється, останній лише заперечує наявність в нього саме того (індивідуально визначеного) майна, яке було придбане позивачем.

Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначено, що після введення закінченого об'єкта в експлуатацію позивач вправі зареєструвати у встановленому порядку право власності на комплекс вцілому, та отримати відповідні правовстановлюючі документи (доказів в підтвердження неможливості такої реєстрації суду не представлено).

Відповідно до статті 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011р. №461 (в редакції чинній станом на 19.12.2011р.), прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Як встановлено судом першої інстанції, наявні у справі матеріали свідчать про те, що позивачем в с.Кордишів Шумського району Тернопільської області в грудні 2011р. було збудовано та введено в експлуатацію комплекс для сушіння, очищення і зберігання зерна на 24 тис. тон відповідно до робочого проекту будівництва комплексу, виготовленого ДКПВІ Тернопільагропроект на замовлення ПП Аграрія 17002-2008.

Разом з тим, позивач просить визнати право власності на вказані в позовній заяві матеріали, обладнання, складові частини, стверджуючи, що саме такі були використані ним в процесі будівництва комплексу для сушіння, очищення і зберігання зерна на 24 тисяч тон, і вказуючи при цьому, що такий комплекс був введений в експлуатацію згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації №ТП 14211106250, тим самим підтверджує, що такий об'єкт був закінчений будівництвом. Про це зазначено і в самій декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованій інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області 19.12.2011р. за №ТП 14211106250.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні способи захисту порушеного права передбачено і ст. 20 Господарського України .

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом визнання права власності на підставі ч.ч.2, 3 ст. 331 та 392 ЦК України на матеріали, обладнання, складові частини, які були використані в процесі будівництва комплексу для сушіння, очищення і зберігання зерна на 24 тис. тон після завершення будівництва, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, Львівський апеляційний господарський суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст. 388 ЦК України, а саме: 1) власник чи титульний володілець не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю; 2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи; 3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним; 4) віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямований на захист речових прав; 5) між позивачем і відповідачем мають бути відсутні договірні відносини, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.

В спірній ситуації, позивач вказує на те, що між ним та відповідачем відсутні договірні відносини з приводу переліченого у позовній заяві майна, належного йому на праві власності, однак таке знаходиться на орендованій ним території у відповідача та було використане як складові частини в будівництві комплексу для сушіння, очищення і зберігання зерна на 24 тисяч тон, що не підтверджує можливого вибуття такого майна поза волею позивача.

Одночасно, необхідно зазначити, що підставою віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке наявне у незаконному володінні відповідача та існує в натурі на момент подання позову (вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 11.12.2007р. у справі №17/255-15/389).

Отже, в порядку ст.387 ЦК України, може бути витребувано лише індивідуально-визначені речі, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи (що неможливо у разі вибуття з володіння власника речей, визначених родовими ознаками).

При цьому, згідно ч.1 ст.184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що ні позовна заява, ні інші матеріали справи не містять вказівок на ідентифікуючі ознаки речей, щодо витребування яких з незаконного володіння заявлено позов, та за допомогою яких таке майно можна виокремити з-поміж іншого (номер, серія, тощо). Разом з тим, відповідність речі певному ДСТУ не свідчить про його індивідуалізуючі ознаки.

Наведене також підтверджується і протоколом обшуку (копію якого долучено до матеріалів справи), проведеного 01.03.2016р. по вул. Українська в с.Кордишів Шумського району слідчим СУ ГУ НП в Тернопільській області на підставі ухвали слідчого судді №607/1772/16-к від 22.02.2016р., у якому, зокрема, зазначено, що на вказаній території було виявлено зерноочисну машину, комплект решет на пшеницю, норії загрузочної, норії проміжної, пульт зерносушарки, силосну бочку висотою близько 15 м та шириною близько 8м, на відстані близько 5 м від силосної бочки знаходиться зерносушарка шириною близько 15 м та висотою близько 10 м, на які з лівої сторони вмонтовані чотири мотори; пульт для включання та виключання даної машини. При цьому, на жодних оглянутих елементах не виявлено ідентифікуючих ознак. Крім того, зазначено, що коло адмінбудівлі знаходиться автовага синього кольору довжиною близько 20 м, шириною близько 4 м, на якій розпізнавальних знаків не виявлено. Дана вага знаходиться під №2і площею 108,9 кв.м.

Судова колегія зазначає також таке.

Звертаючись з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач повинен підтвердити своє право власності (або інше суб'єктивне право титульного володільця) на витребовуване (індивідуально визначене) майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Отже, умовами задоволення позову про вилучення майна у відповідача в даному випадку є наявність у позивача доказів на підтвердження факту приналежності йому спірного майна на праві власності, наявність цього майна у незаконному володінні відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном (вказаної позиції дотримується також Вищий господарський суд України у своїй постанові від 19.07.2011р. у справі №5002-18/3226).

Таким чином, однією з особливостей віндикаційного позову, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції про неможливість заявлення в одному позові вимоги щодо визнання права власності (через оспорення, невизнання такого права) та вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду жодного належного доказу того, що майно, вказане у переліку наведеному в позовній заяві (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.№22104 від 21.12.2016р.)) є індивідуально визначеним та знаходиться у незаконному володінні відповідача, у суду відсутні підстави для задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 23.12.2016 р. у справі

№ 921/657/16-г/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.03.2017 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

ОСОБА_7