Рішення

від 13.03.2017 по справі 753/19584/16-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19584/16-ц

провадження № 2/753/2059/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"13" березня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Кубіву С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМЕ Україна про стягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМЕ Україна про стягнення грошових коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що за період з 08.08.2012 р. по 06.07.2015 р. між ОСОБА_2 та ТОВ ЕМЕ Україна укладено 14 договорів про надання повторної фінансової допомоги, згідно з якими позивач передав відповідачу грошові кошти в загальній сумі 278 074 грн. 16 коп., а саме: 08.08.2012 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 7 800 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.09.2012 р.; 15.08.2012 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 2 280 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.09.2012 р.; 15.10.2012 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 11 500 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 31.12.2012 р.; 04.01.2013 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 90 000 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 31.12.2013 р.; 16.01.2013 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 1 300 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 31.12.2013 р.; 25.01.2013 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 121 220 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 31.12.2012 р.; 31.07.2013 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 2 000 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 31.12.2013 р.; 28.02.2014 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 3 600 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.04.2014 р.; 28.02.2014 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 2 048 грн. 50 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.04.2014 р.; 20.03.2014 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 2 400 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.04.2014 р.; 20.03.2014 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 1 024 грн. 25 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.04.2014 р.; 08.04.2014 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 15 077 грн. 16 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.06.2014 р.; 09.04.2014 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 1 024 грн. 25 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.06.2014 р.; 01.06.2015 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 16 800 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 31.12.2015 р. Свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів відповідач не виконав, тому позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 278 074 грн. 16 коп., збитки внаслідок інфляції - 214 352 грн. 39 коп., 3 % річних - 20 310 грн. 66 коп. та судовий збір.

В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся судом про місце і час розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України, у разі ненадання фізичними особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності особи, яка бере участь у справі, за адресою її місця проживання або місця реєстрації, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їй належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України за згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за період з 08.08.2012 р. по 06.07.2015 р. між ОСОБА_2 та ТОВ ЕМЕ Україна укладено 14 договорів про надання повторної фінансової допомоги, згідно з якими позивач передав відповідачу грошові кошти в загальній сумі 278 074 грн. 16 коп., а саме: 08.08.2012 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 7 800 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.09.2012 р.; 15.08.2012 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 2 280 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.09.2012 р.; 15.10.2012 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 11 500 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 31.12.2012 р.; 04.01.2013 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 90 000 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 31.12.2013 р.; 16.01.2013 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 1 300 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 31.12.2013 р.; 25.01.2013 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 121 220 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 31.12.2012 р.; 31.07.2013 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 2 000 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 31.12.2013 р.; 28.02.2014 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 3 600 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.04.2014 р.; 28.02.2014 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 2 048 грн. 50 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.04.2014 р.; 20.03.2014 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 2 400 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.04.2014 р.; 20.03.2014 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 1 024 грн. 25 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.04.2014 р.; 08.04.2014 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 15 077 грн. 16 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.06.2014 р.; 09.04.2014 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 1 024 грн. 25 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 01.06.2014 р.; 01.06.2015 р. укладено договір про надання повторної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 16 800 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути позивачу позику в строк до 31.12.2015 р.

Відповідач скористався грошовими коштами, але свої зобов'язання за договорами не виконав, позику не повернув.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.539 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позика та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, умов договору та положень чинного законодавства, перевіривши розрахунки, надані позивачем щодо обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що на користь останнього підлягає стягненню сума боргу в розмірі 278 074 грн. 16 коп., збитки внаслідок інфляції - 214 352 грн. 39 коп., 3 % річних - 20 310 грн. 65 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

На підставі вищевикладеного, суд, аналізуючи надані докази, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до висновку, що відповідач не виконав зобов'язань за вказаними договорами про надання повторної фінансової допомоги, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ст.88 ЦПК України з урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір в розмірі 5 127 грн. 37 коп.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 527, 530, 625, 104 7, 1050 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60,212, 213, 215, 224-226, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМЕ Україна про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМЕ Україна , (код ЄДРПОУ 37689551) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) суму боргу в розмірі 278 074 (двісті сімдесят вісім тисяч сімдесят чотири) грн. 16 коп., збитки внаслідок інфляції - 214 352 (двісті чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 39 коп., 3 % річних - 20 310 (двадцять тисяч триста десять) грн. 65 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМЕ Україна , (код ЄДРПОУ 37689551) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) судовий збір в сумі 5 127 (п'ять тисяч сто двадцять сім) грн. 37 коп.

За письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА